Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2842/2026
11 лютого 2026року місто Київ
справа № 753/10975/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко Оксани Володимирівни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року про часткове задоволення скарги, постановлену під головуванням судді Маркєлової В.М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко Оксани Володимирівни про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа:стягувач ОСОБА_2 ,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В., в якій просив:
визнати протиправними дії державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо здійсненого перерахунку заборгованості та винесення постанови про накладення штрафу від 10 січня 2025 року у розмірі 50 відсотків від заборгованості зі сплати аліментів;
зобов'язати головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. скасувати постанову про накладення штрафу від 10 січня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 та розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2025 року;
зобов'язати головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів із врахуванням здійснених самостійних оплат, здійснених відрахувань із заробітної плати та інших видів доходу, отриманих ОСОБА_1 та врахувати попередньо видані розрахунки про відсутність заборгованості із дотриманням вимог частини другої статті 195 СК України.
В мотивування вимог посилався на те, що Адвокатським бюро «Володимира Щиголя» в інтересах ОСОБА_1 направлено адвокатські запити до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 січня 2025 року із проханням надати детальний розрахунок заборгованість зі сплати аліментів у ВП НОМЕР_2 та від 27 січня 2025 року із проханням направлення копії постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 від 21 листопада 2024 року про яку йшлось у розрахунку заборгованості станом на 01 січня 2025 року.
18 лютого 2025 року Адвокатським бюро «Володимира Щиголя» отримано відповідь на адвокатські запити, до якої було долучено: супровідний лист від 01 лютого 2025 року №343 із додатком - розрахунок заборгованості; супровідний лист від 01 лютого 2025 року №344 із доданням завіреної копії постанови про стягнення штрафу від 10 січня 2025 року.
Вказував, що у резолютивній частині постанови про накладення на нього штрафу від 10 січня 2025 року зазначено, що за заборгованість понад 3 роки накласти на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 197 313,46 грн.
Зазначав, що він не погоджується з постановою про накладення штрафу, оскільки згідно розрахунків, які були ним отримані від державного виконавця включно до вересня 2024 року були з інформацією про відсутність у нього заборгованості по сплаті аліментів.
Посилався на те, що розрахунок заборгованості станом на 01 серпня 2024 року містив інформацію про заборгованість у розмірі 10545,50 грн., яка була ним сплачена згідно квитанції від 01 серпня 2024 року.
Вказував, у наступних розрахунках щодо заборгованості по сплаті аліментів вже наявний борг, а саме станом на 01 лютого 2025 року у сумі 416 770,93 грн.
Зазначав, що він з 09 березня 2024 року є безробітною особою, а сума заборгованості є для нього непосильною для сплати, тому 04 грудня 2024 року він подав заяву до Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області про проведення опису та накладення арешту на земельні ділянки в рахунок погашення заборгованості по аліментах. Однак, станом на 18 лютого 2025 року перерахунок суми заборгованості не проведено головним державним виконавцем.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року скарга ОСОБА_1 задоволена частково.
Визнано протиправними дії державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо здійсненого перерахунку заборгованості та винесення постанови про накладення штрафу від 10 січня 2025 року у розмірі 50 відсотків від заборгованості зі сплати аліментів.
Скасовано постанову про накладення штрафу від 10 січня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3 та розрахунок заборгованості від 01 лютого 2025 року.
Зобов'язано головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів із врахуванням здійснених заявником самостійних оплат, здійснених відрахувань із заробітної плати та інших видів доходу, отриманих ОСОБА_1 .
Відмовлено у задоволені вимоги скарги в частині зобов'язати головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. врахувати попередньо видані розрахунки про відсутність заборгованості.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, головний державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що 13 листопада 2024 року на її запит надійшла відповідь від органів податкової служби із зазначенням офіційних сум доходів боржника, на підставі якої зроблено перерахунок за весь період стягнення аліментів, згідно наданих ДФС відомостей про доходи боржника заборгованість станом на листопад 2024 становить 394626,92 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, станом на 20 листопада 2024 року сума заборгованості не змінилась, розмір штрафу на користь стягувача за не сплату аліментів понад 3 роки у розмірі 50% від суми заборгованості дорівнює 197313,46 грн.
Вказувала, що 04 грудня 2024 року ОСОБА_1 з'явився на прийом до державного виконавця, боржником на прийомі було подано заяву про звернення стягнення на належні йому на праві власності земельні ділянки в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, та пояснив, що погасити заборгованість в інший спосіб, не має можливості.
Зазначала, що на торги були виставлені дві земельні ділянки, однак торги не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.
Посилалася на те, що 11 липня 2025 року до відділу надійшло клопотання від боржника про врахування доходів отриманих з 2020 по 2025 рік згідно чого державним виконавцем зроблено перерахунок заборгованості згідно чого заборгованість станом на липень 2025 становить 440489,01 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, розмір штрафу на користь стягувача за несплату аліментів понад 3 роки становить 50% від суми заборгованості та складає 197313,46 грн.
Вважає, що нею правомірнозастосовано до боржника заходи примусового виконання рішення.
15 січня 2026 року від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції головний державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти розгляд справи, оскільки у нього з 02 лютого 2026 року планове лікування із госпіталізацією.
Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки представником заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній висловив позицію щодо доводів апеляційної скарги головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що головний державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко О.В. не довела правомірність прийнятої нею як суб'єктом владних повноважень постанови про накладення штрафу та правомірність здійснення розрахунку станом на 01 лютого 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_1 наявний борг саме за три роки і саме у сумі 416770,93 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року у справі №753/12116/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народжеення та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу) щомісячно й до повноліття дочки ОСОБА_6 , а потім у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно й до повноліття дочки ОСОБА_7 , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановою старшого державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огородником Д.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа у справі №753/12116/20.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у цій справі суд виправив описку, зазначив правильно по-батькові відповідача - « ОСОБА_8 ».
Постановою від 30 вересня 2021 року державний виконавець Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В. змінила реєстраційні дані щодо по-батькові відповідача - « ОСОБА_8 ».
Заборгованість станом на 01 липня 2022 року у розмірі 86367,24 грн., виникла внаслідок наявності описки у рішенні Дарницьким районним судом міста Києва у справі №753/12116/20 від 20 серпня 2020 року та у виконавчому листі і у постанові про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2020 року, де було допущено описку, а саме - зазначено ОСОБА_1 « ОСОБА_9 » замість правильного « ОСОБА_8 », що в подальшому унеможливило виконання виконавчого документа №753/12116/20.
Після виправлення описки боржник ОСОБА_1 погасив заборгованість, яка була станом на 01 липня 2022 року у сумі 86367,24 грн., що підтверджується квитанціями від 02 серпня 2022 року на суму 45000 грн., від 30 серпня 2022 року на суму 43351,35 грн., від 13 вересня 2022 року на суму 38939,06 грн.
Згідно з розрахунками заборгованості, складеними державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В.:
станом на 01 грудня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становила 0,00 грн. (т.1 а.с. 49);
станом на 01 лютого 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становила 0,00 грн. (т.1 а.с.50-51);
станом на 01 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 0,00 грн. (т.1 а.с.52-53).
Листом від 15 листопада 2023 року №73471 Броварський відділ ДВС у Броварському районі Київської області повідомив ОСОБА_1 про відсутність у нього заборгованості станом на 14 листопада 2023 року (т.1 а.с. 61).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 серпня 2024 року, заборгованість боржника становила 10545,50 грн., яку останній сплатив згідно квитанції від 01 серпня 2024 року, перерахувавши на рахунок Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області 10545,50 грн.
10 січня 2025 року головний державний виконавець Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В. прийняла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 197313,46 грн.
У резолютивній частині зазначеної постанови від 10 січня 2025 року зазначено, що за заборгованість, яка перевищує суму платежів понад 3 роки накласти на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Відповідно до оскаржуваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В. станом на 01 лютого 2025 року у ОСОБА_1 наявний борг за у сумі 416770,93 грн.
Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник посилався на те, що він не погоджується з розрахунком заборгованості станом на 01 лютого 2025 року та відповідно з постановою про накладення штрафу, оскільки до у нього відповідно до розрахунків державного виконавця була відсутня заборгованість. Вказував, що постанов про скасування чи інших відомостей щодо скасування попередніх розрахунків, наявності арифметичних помилок у розрахунках він не отримував. Вважає, що раптове виникнення значної заборгованості та накладення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості без належного обгрунтування та його інформування є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Заперечуючи проти скарги, головний державний виконавець Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В. посилалася на те, що ОСОБА_1 станом до 01 березня 2023 року не надавалось відомості про отримані доходи, на всі вимоги державного виконавця. На всі запити до ДПС України та ПФУ не надавали відомості про отримання доходів боржника, у зв'язку з чим у держвиконавця не було достовірної інформації для підсумування заборгованості та нарахування згідно середньомісячної заробітної плати по для даної місцевості. Вказувала, що 01 березня 2023 року боржник повідомив, що отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 . 13 листопада 2024 року надійшла відповідь від органів податкової служби із зазначенням офіційних сум доходів боржника, на підставі якої зроблено перерахунок за весь період стягнення аліментів, згідно наданих ДФС відомостей про доходи боржника, відповідно заборгованість станом на листопад 2024 становить 394626,92 грн., що перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, станом на 20 листопада 2024 року сума заборгованості не змінилась, розмір штрафу на користь стягувача за несплату аліментів понад 3 роки у розмірі 50% від суми заборгованості дорівнює 197313,46 грн.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нормою, викладеною в абз.3 п.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У пункті 8 глави ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.
Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону№1404-VІІІ, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом №1404-VІІІ та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ вказаної Інструкції виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19)).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З розрахунків, складених головним державним виконавцем Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В. від 02 грудня 2022 року, від 01 лютого 2023 року, від 01 червня 2023 року, від 14 листопада 2023 року та які були доведені до відома ОСОБА_1 вбачається, що у боржника була відсутня заборгованість по сплаті аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_2, тому останній мав законні сподівання на правильність вказаних розрахунків та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
При цьому, в матеріалах справи наявна відповідь з Державної податкової служби України від 15 лютого 2023 року щодо доходів ОСОБА_1 за період з 4 кварталу 2020 року по 4 квартал 2021 року, відповідно до якої державний виконавець мала можливість перевірити правильність нарахувань та виплат аліментів за вказаний період.
Встановлення у листопаді 2024 року розміру заборгованості станом на 20 листопада 2024 року в сумі 394626,92 грн., ураховуючи неправильне обрахування державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів до цього, не може перекладати тягар відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а саме в розмірі 197313,46 грн. на платника аліментів, оскільки до виникнення заборгованості в значному розмірі призвели не винні дії/бездіяльність останнього, яких ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не встановлено, а дії головного державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.
Тому стягнення штрафу в повному обсязі з ОСОБА_1 буде суперечити спрямованості змін до СК України та Закону №1404-VІІІ, які і вносилися задля захисту прав дитини та спонукання саме недобросовісного платника аліментів певним чином поновити майнові втрати чи обмеження, які вимушена була нести дитина. А недобросовісність платника аліментів у цьому випадку відсутня.
Враховуючи те, що в боржника, хоч і наявна заборгованість зі сплати аліментів, проте ця заборгованість утворилася не з вини ОСОБА_1 , а першочергово з вини головного державного виконавця Броварського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Лобко О.В., яка неправильно визначала базу їх стягнення та відповідно розмір аліментів, тому прийнята останньою постанова про накладення штрафу не може вважатися справедливою.
Також вбачається неправомірність здійснення розрахунку заборгованості станом на 01лютого 2025 року, згідно з яким у ОСОБА_1 наявний борг саме за три роки і саме у сумі 416770,93 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з обгрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують і на його правильність не впливають.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява №32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок яких подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лобко Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: