10 лютого 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 303/6108/25
номер провадження: 22-ц/824/3794/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року у складі судді Скрипки О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до адвоката Матківського Тараса Олеговича, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до адвоката Матківського Т.О., ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що у межах судового провадження № 754/11988/24 (Деснянський районний суд міста Києва, суддя Галась І.А.) щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між ОСОБА_1 , як офіційною дружиною ОСОБА_2 , який проходить військову службу в АДРЕСА_1 , та відповідачем ОСОБА_3 , який є її колишнім чоловіком, адвокатом Матківським Т.О., який представляв інтереси відповідача ОСОБА_3 , 29 липня 2025 року було подано письмову заяву про зловживання процесуальними правами та застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу.
Позивачі вказували, що у вказаній заяві від 29 липня 2025 року міститься ряд неправдивих, принизливих та образливих тверджень, які не ґрунтуються на фактах, є маніпулятивними та завдають їм моральної шкоди. До цієї заяви було долучено аудіозапис телефонної розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , який, ймовірно, зробив ОСОБА_3 , і передав його адвокату Матківському Т.О., без її відома та згоди.
На думку позивачів, такими діями адвокат Матківський Т.О. та ОСОБА_3 вчинили дії, які порушують їх права на честь, гідність, повагу до приватного життя та завдають моральної шкоди, оскільки створюють їм негативний образ та дискредитують їх. Вказували, що відносно ОСОБА_3 порушені кримінальні провадження щодо: ненадання батьком дитини матері для побачень; домашнього насильства; факту підробки документів; факту надання неправдивих відомостей та факту ухилення від вимог слідчого з'являтися на допити.
Розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивачі оцінили у 120 000 грн 00 коп.
З урахуванням наведеного, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили:
зобов'язати відповідачів спростувати поширену недостовірну інформацію у суді;
стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 120 000 грн 00 коп.(по 60 000 грн 00 коп. кожному);
заборонити відповідачам використовувати будь-які аудіозаписи або інші матеріали приватного характеру без письмової згоди осіб, які беруть у них участь;
повідомити відповідні правоохоронні органи про наявність ознак, кримінальних правопорушень, зазначених у заяві.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року даний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було передано за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до адвоката Матківського Т.О., ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала суду першої інстанції від 22 жовтня 2025 року мотивована тим, щопозов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до адвоката Матківського Т.О. та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації стосується інформації, викладеної у процесуальному клопотанні, поданому представником відповідача в межах іншої цивільної справи №754/11988/24, яка перебуває на розгляді цього ж суду, а тому оцінка таких тверджень має здійснюватися виключно в межах відповідного провадження за правилами ЦПК України. З огляду на це, суд дійшов висновку, що вимоги фактично спрямовані на переоцінку процесуальних дій та доказів у судовій справі, що виключає можливість їх розгляду як самостійного позову, а тому наявні підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, з урахуваннями уточнення (а.с.136-138), просять її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду позову по суті, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки поданий позов спрямований на захист особистих немайнових прав, передбачених ст.ст. 277, 297, 299 ЦК України, а не на оцінку процесуальних дій у межах іншої справи.
Зазначають, що суд першої інстанції не дав оцінки тому, що клопотання адвоката Матківського Т.О. від 29 липня 2025 року містило неправдиві та принизливі твердження, які не мали процесуального значення, проте завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачів.
Стверджують, що відмова у відкритті провадження порушує право на ефективний судовий захист, гарантоване ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки фактично позбавило позивачів доступі до правосуддя.
Вважають, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет позову та не врахував положення ст.44 ЦПК України щодо заборони зловживання процесуальними правами, а адвокат, відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», зобов'язаний діяти добросовісно та не використовувати процес для приниження сторін.
Відповідачі у справі адвокат Матківський Т.О. та ОСОБА_3 не скористалися своїм правом на подання суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2., які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала судді першої інстанції відповідає.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч.3 ст. 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідно до ст.10 Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
На обґрунтування позовних вимогпро захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що у межах судового провадження № 754/11988/24 щодо визначення місця проживання дітей відповідачем ОСОБА_3 і його представником - адвокатом Матківським Т.О. поширено ряд неправдивих, принизливих та образливих тверджень про позивачів у поданій до суду письмовій заяві від 29 липня 2025 року про зловживання процесуальними правами та застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу.
Так, у національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань підлягає реалізації з урахуванням обов'язку не поширювати недостовірну і таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.
Відповідно до ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституція України).
Згідно зі ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (ч.1 ст.201 ЦК України).
Відповідно до ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Вказаний правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).
У відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1.ст.277 ЦК України).
Разом з тим, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18).
Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 7574403/16-ц від 16 серпня 2019 року у справі № 464/4433/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №332/293/17 та інших
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень (до якого відповідно до ч.5 ст.4 Закону «Про доступ до судових рішень» судді мають право на повний доступ) і не заперечується сторонами, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №754/11988/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та способу участі у вихованні, яка перебуває на стадії судового розгляду по суті.
У даній справі, яка переглядається, позивачами заявлено вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування інформації, викладеної у клопотанні представника відповідача - адвоката Матківського Т.О. від 29 липня 2025 року у вищевказаній цивільній справі №754/11988/24. Відповідно до вказаного клопотання від 29 липня 2025 року адвокат Матківський Т.О. просив визнати дії ОСОБА_1 щодо подання надмірної кількості необґрунтованих заяв та клопотань, в тому числі, три з яких є автентичними за змістом, використання образливих вигаданих тверджень та висловлювань в них у бік інших учасників справи, що за своєю природою не відповідають дійсності, вводять суд в оману та такими, що спричиняють шкоду інтересам правосуддя і інтересам учасників справи, а в сукупності такі дії є зловживанням процесуальними правами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що подання такого клопотання адвокатом Матківським Т.О. від 29 липня 2025 року під час розгляду цивільної справи №754/11988/24 є процесуальною дією учасника вказаної справи, яка стосується підстав і предмета позову, а також має певний порядок розгляду, встановлений ЦПК України, в тому числі і щодо обґрунтованості та наявності відповідних доказів. Розгляд вказаної справи триває, клопотання відповідача на даний час у встановленому законом порядку судом, який розглядає цивільну справу №754/11988/24, не вирішено.
При цьому, як правильно виснував суд першої інстанції, заявлення клопотань, наведення аргументів і надання доказів, яким суд має надавати оцінку при судовому розгляді та ухваленні рішення у справі №754/11988/24, не може бути предметом окремого позову про спростування недостовірної інформації, оскільки ці обставини мають спростовуватись саме у тій справі, в якій ці клопотання, пояснення, докази надавались.
З урахуванням наведених норм закону, висновків Верховного Суду та фактичних обставин, предмету та підстав позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позовні вимоги не можуть бути розглянуті судом в порядку цивільного судочинства в межах окремої цивільної справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Отже, установивши, що інформація, яка викладена у процесуальному клопотанні адвоката Матківського Т.О. від 29 липня 2025 року, поданому в межах цивільної справи №754/11988/24, яка перебуває на розгляді Деснянського районного суду міста Києва, підлягає оцінці саме у цьому провадженні за правилами ЦПК України, суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вимоги фактично спрямовані на оскарження та переоцінку процесуальних дій і доказів у іншій справі, що виключає можливість їх розгляду як самостійного позову в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України правомірно відмовив у відкритті провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у відкритті провадження порушує право на ефективний судовий захист, гарантоване ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції, оскільки фактично позбавила позивачів доступу до правосуддя, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відсутність у позивачів юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у процесуальному документі, поза межами судового процесу, в якій такий документ поданий, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у судовому провадженні, в якому дані зафіксовані.
Схожий по суті висновок викладений у постанові Верховного Суду від09 грудня 2020 року у справі № 642/2581/17 (провадження № 61-8189св19)
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2026 року.
Головуючий
Судді: