Справа №760/35161/25
3/760/914/26
19 лютого 2026 року Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працевлаштованого інструктором з надання медичної допомоги «BРРЕМД», паспорт ID-картка НОМЕР_1 виданий 06.02.2020, органом 8034, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
19.11.2025 о 20:20 у кв. АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольноо сп'яніння, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , умисні дії фізичного та психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, штовханні та тяганні її по підлозі, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 .
Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до рапорту поліцейського взводу №2 роти № 6 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старшого сержанта поліції Паламарчука С.М., під час складання адміністративного матеріалу, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, допущено помилку, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №284049, у графі «склад адміністративного правопорушення» було не вірно зазначено характер дій домашнього насильства, а тому Паламарчук С.М. просить вважати вірними дії фізичного та психологічного характеру.
З огляду на вказане, суд при розгляді вказаного адміністративного матеріалу, вважає допущену технічну помилку такою, що не перешкоджає розгляду по суті, оскільки вона не тягне за собою зміну фабули (часу, місця та фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення) протоколу про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 провину у вчиненому правопорушенні не визнав та зазначив, що 19.11.2025 року, намагаючись залишити квартиру, зіткнувся з перешкоджанням з боку колишньої співмешканки. За його словами, він не тягнув ОСОБА_2 по підлозі, а лише відштовхнув її від себе, при цьому такі дії домашнім насильством не вважає. Крім того, зазначив, що дійсно пропонував ОСОБА_2 укласти розписку з метою мирного врегулювання конфлікту та припинення спільних відносин.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Штельмашенко О.А. просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не конкретизовано, дії якого саме характеру інкримінуються ОСОБА_1 , що унеможливлює належну реалізацію права на захист. Крім того, захисник вказала, що під час складання адміністративних матеріалів працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз'яснено його процесуальні права, що також свідчить про істотне порушення вимог закону. Окремо зазначила, що рапорт працівника патрульної поліції не може вважатися належним і допустимим доказом у справі, оскільки вказаний документ не було надано ОСОБА_1 для ознайомлення, що, на її думку, порушує принцип змагальності та право на захист. Також зазначила, що адміністративним правопорушенням є не будь-яке домашнє насильство, а те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої або ж могло спричинити таку шкоду. Сама по собі сварка в сім'ї, нецензурні висловлювання чи образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров'ю особи.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бодян О.Ю. у судовому засіданні просили притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , надавши при цьому письмові пояснення в яких зазначено, що 19.11.2025 у неї з її колишнім співмешканцем виникла суперечка. Причиною суперечки став намір ОСОБА_1 піти на зустріч з невідомою особою, на що вона поцікавилась куди він збирається йти, однак він відмовився відповідати на дане запитання, після чого вона запропонувала піти з ним. Однак, вказані дії спровокували у ОСОБА_1 незрозумілу агресію, яка спочатку проявилась у вигляді лайки та словесних образах. Після того, як співмешканець зрозумів, що вона виходить за ним з квартири він сильно штовхнув її обома руками в ділянку грудей, від удару об стіну вона отримала забій спини та голови. Зазначає, що ОСОБА_1 жодним чином не намагався їй допомогти, натомість продовжив збиратись та фактично уже вийшов з квартири, проте вона піднялась, наздогнала його та схопила за руку, щоб зупинити, на що ОСОБА_1 сильно схопив її за обидві руки та почав заштовхувати до кімнати, після чого вона впала, однак вказане не зупинило ОСОБА_1 та він продовжував застосовувати фізичну силу та тягнути її до дивану. Наголошує на тому, що вона декілька разів намагалась встати, однак ОСОБА_1 кидав її об підлогу, що завдавало їй сильного фізичного болю. Дії ОСОБА_1 зупинив лише дзвінок сусідки, яка почула її крик та запропонувала викликати поліцію. Залишатись далі у квартирі їй було страшно, тому, схопивши собаку вона вибігла на вулицю та викликала поліцію. Більше до квартири вона не поверталась, пішла до подруги, оскільки в неї був шок, страх та нерозуміння, що робити далі. Вранці наступного дня на своєму тілі вона виявила багато синців, після чого вона зробила фото пошкоджень та зателефонувала ОСОБА_1 для того, щоб забрати свої речі з квартири, однак у відповідь останній почав її шантажувати та вимагати підписати розписки, щоб він поверне її речі лише після того, як вона відмовиться від своїх звинувачень. У подальшому вона звернулась до травматологічного пункту Київської міської державної лікарні №9, де її оглянув лікар та видав довідку про отримані травми.
Також у своїх поясненнях просила стягнути з ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу у розмірі 9 000 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_2 додала, що проживала з ОСОБА_1 протягом шести років та жодних сварок побутового характеру між ними не було, однак після вказаних подій вона боїться за своє життя та дуже налякана погрозами з боку ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284049 від 19.11.2025 (а.с. 1), копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 544172 від 19.11.2025 (а.с.2), копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19.11.2025 (а.с.3), письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.11.2025 (а.с.4); заяву ОСОБА_2 від 19.11.2025 (а.с.5), письмові пояснення ОСОБА_2 та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Так, частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п.17 ч.1ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, яка включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Щодо доводів захисника ОСОБА_1 - адвоката Штельмашенко О.А. про те, що дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайного сімейного конфлікту та словесної сварки і не утворюють складу адміністративного правопорушення, суд вважає їх безпідставними. Як убачається з досліджених матеріалів справи, дії ОСОБА_1 не обмежувалися лише словесними образами, а виразилися у нецензурних висловлюваннях на адресу потерпілої, застосуванні фізичної сили, зокрема штовханні та тяганні її по підлозі, що за своїм характером охоплюється ознаками фізичного та психологічного насильства.
Зазначені обставини підтверджуються послідовними та логічними поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , наданими як під час складання адміністративних матеріалів, так і в судовому засіданні.
Крім того, судом також враховується наявність термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 544172 від 19.11.2025, згідно якого до ОСОБА_1 , у зв'язку із скоєнням домашнього насильства, застосовано заходи термінового заборонного припису відносно постраждалої особи ОСОБА_2 , на 1 добу з 22 год 00 хв 19.11.2025 до 22 год 00 хв 20.112025 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Наведене вказує на те, що у працівника поліції були достатні підстави вважати, що на час його винесення 19.11.2025 існує безпосередня та реальна загроза для потерпілої внаслідок вчинення щодо неї ОСОБА_1 домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (п.16 ч. 1 ст.1, ч.9 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 оскаржував терміновий заборонний припис, хоча не був позбавлений такого права.
Доводи адвоката Штельмашенко О.А. про відсутність шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з довідки № 6116 вбачається, що 19.11.2025 о 21.30 ОСОБА_2 отримала забій м'яких тканин підшкірну гематому лівого плеча, лівого ліктьового суглобу, садна верхньої повіки з права, підшкірна гематома в/з правої гомілки , що свідчить про реальне заподіяння шкоди її фізичному здоров'ю.
Крім того, сам факт агресивної поведінки, погроз, фізичного впливу та приниження з боку співмешканця об'єктивно міг спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілої, що відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо посилання захисника на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог статті 256 КУпАП, суд зазначає таке.
Із протоколу серії ВАД № 284049 від 19.11.2025 року вбачається, що в ньому зазначено дату і місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, час, місце та суть адміністративного правопорушення, а також норму закону, яка передбачає відповідальність за його вчинення. Таким чином, протокол містить необхідні реквізити, передбачені ст. 256 КУпАП.
Допущена неточність у формулюванні характеру дій була уточнена рапортом працівника поліції та не призвела до зміни фабули правопорушення (часу, місця та фактичних обставин події), а тому не є істотним порушенням, що перешкоджає розгляду справи по суті або обмежує право особи на захист.
Також суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, із внутрішніми службовими документами, зокрема рапортом працівника поліції, який є службовим повідомленням та одним із джерел доказів у розумінні ст. 251 КУпАП. Сам по собі факт ненадання такого рапорту для ознайомлення не свідчить про його недопустимість як доказу.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 284049 від 19.11.2025 року, ОСОБА_1 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи у Солом'янському районному суді м. Києва.
Будь-яких зауважень щодо змісту протоколу чи клопотань під час його складення ОСОБА_1 не висловлював, зазначивши, що пояснення надасть безпосередньо у судовому засіданні.
Протокол підписаний уповноваженою службовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що свідчить про ознайомлення останнього з його змістом та відсутність заперечень щодо порядку його складення на момент оформлення адміністративних матеріалів.
З огляду на викладене, підстав для визнання протоколу складеним із істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП або для визнання рапорту недопустимим доказом суд не вбачає.
Ураховуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 умисні дії фізичного та психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою, штовханні та тяганні її по підлозі, внаслідок чого була завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю гр. ОСОБА_2 , що підтверджується наведеними доказами.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Згідно ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Відповідно до ч.1 ст.39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Так, у судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейським визначено низький рівень безпеки, тому суд приходить до переконання, що підстав для примусового направлення ОСОБА_1 для проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, немає.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
За таких обставин, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
У письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 заявила клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом даної справи, у розмірі 9 000,00 грн. Разом з тим, положеннями КУпАП не передбачено можливості вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в межах даного провадження суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1, 23, 33, 34, 35, 39-1, 40-1, ч. 1 ст. 173-2, 251, 252, 283-284, 287-291 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, повинна бути надіслана правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постановив про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Кравченко