Справа №760/30369/25
3/760/318/26
19 лютого 2026 року Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної особи-підприємця, паспорт ID-картка НОМЕР_1 виданий 24.05.2018, органом 8034, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 636733 від 27.10.2025, 03.10.2025 о 08:10 за адресою: АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, принижував, штовхав, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілої.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 провину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що у день події йому зателефонував чоловік, який перебуває у стосунках з його колишньою дружиною, та повідомив, що вона надсилає йому інтимні фотографії. Зазначена інформація викликала у нього сильне емоційне обурення. Під час подальшої зустрічі з колишньою дружиною між ними виник конфлікт. Також пояснив, що між ним та колишньою дружиною тривалий час існують напружені відносини, зокрема вона перешкоджає його спілкуванню з їхньою спільною дитиною та погрожує, що позбавить його батьківських прав. На його думку, остання використала вказану ситуацію з власних мотивів та викликала працівників поліції з метою складання відносно нього протоколу. Повідомив, що наразі колишня дружина разом із дитиною перебуває за кордоном, зв'язок із ними відсутній, однак він вживає заходів для відновлення спілкування з дитиною. Просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 , дослідившипротокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 636733 від 27.10.2025 (а.с. 1), рапорт (а.с.2-3); письмові пояснення ОСОБА_1 від 27.10.2025 (а.с.4); письмові пояснення ОСОБА_2 від 03.10.2025 (а.с.4); копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 482727 від 27.10.2025 (а.с.8), копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27.10.2025 (а.с.9), рапорт майора поліції Цаповської О. від 03.10.2025 (а.с.15) та інші матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Не кожну конфліктну ситуацію чи спір, сварку, що виникають у кожній сім'ї слід кваліфікувати як домашнє насильство. Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп. Конфлікт не містить вище перелічених ознак.
Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Домашньому насильству притаманні ознаки: періодичність та регулярність; дії кривдника завжди умисні для контролю, завдання болю тощо; кривдник завжди має перевагу (фізичну, психологічну, економічну);позиція, думки, бажання потерпілого не враховуються.
Натомість конфлікту притаманний баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров'я, ментального розвитку тощо.
Судом в судовому засіданні був досліджений протокол, складений відносно ОСОБА_1 , пояснення усіх учасників події, свідчать про рівність учасників конфлікту, залучення до конфліктної ситуації інших осіб, які спільно проживають та є колишнім подружжям, відсутність позицій «кривдник» і «жертва».
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між колишнім подружжям відсутня. Дійсно можливо мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
Отже, аналіз обставин справи свідчить, що конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав побутовий характер, був зумовлений розірванням відносин, однак лише факт конфліктної ситуації не може свідчити про психологічне та фізичне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки в матеріалах справи відсутні дані про реальне вчинення домашнього насильства чи інші протиправні дії, спрямовані на приниження честі та гідності потерпілої ОСОБА_2 .
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009 року) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 03.10.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.
Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Судовий збір відповідно до ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1, 23, ч. 1 ст. 173-2, 247, 251, 280 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Кравченко