Справа № 183/712/26
№ 1-кс/183/231/26
20 лютого 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2026 року за № №12026042350000035, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянки України, маючої середньою-спеціальну освіту, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що у невстановлений в ході досудового розслідування дату та час, у ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_5 , виник умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб на території м. Самар Дніпропетровської області, шляхом їх незаконного продажу, тобто вони вступили у попередню змову щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення.
В ході реалізації свого єдиного злочинного умислу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 систематично, використовували їхнє спільне мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , для продажу особливо небезпечних психотропних речовин.
17 лютого 2026 року ОСОБА_7 , маючи спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», придбав у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб, місце та час, та почав зберігати за місцем мешкання психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0901 г, 0,0636 г.
Реалізуючи спільний злочинний умисел спрямований на збут особливо небезпечних психотропних речовин, 17 лютого 2026 року, приблизно о 11 годині 05 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про заборону обігу PVP, продала ОСОБА_8 , реальні анкетні дані якого змінені, згорток фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, загальною масою 0,1270 г, яка містить психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0901 г, за що отримала від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 500 гривень.
Крім того, 18 лютого 2026 року, приблизно о 13 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про заборону обігу PVP, продав ОСОБА_8 , реальні анкетні дані якого змінені, паперовий згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору, загальною масою 0,0910 г, яка містить психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0636 г, за що отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 250 гривень.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку діяння, у якому підозрюється остання, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, також може переховуватися від органів досудового розслідування та суду розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі, та продовжити вчиняти нові злочини.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що заперечує проти заявленого клопотання, вважає що ризики можуть бути нівельовані шляхом застосування домашнього арешту або мінімального розміру застави.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона не займалася реалізацією наркотичних засобів, але якщо ОСОБА_7 давав «добро», то вона віддавала людям наркотичні засоби в обмін на гроші, свою вину у цьому визнає, просила застосувати домашній арешт.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 10 січня 2026 року до ЄРДР за №12026042350000035 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України з коротким викладом обставин: «встановлено, що до Самарівського РВП надійшло повідомлення ОСОБА_9 , про те, що громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснюють збут наркотичної речовини на території Самарівського району (ЖЄО 746 від 09.01.2026)».
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваної, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , протокол огляду місця події від 17.02.2026; протокол огляду місця події від 18.02.2026; висновок експерта №СЕ-19/104-26/5832-НЗПРАП; висновок експерта №СЕ-19/104-26/6030-НЗПРАП, та іншими матеріалами кримінального провадження), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати її з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити це кримінальне правопорушення.
19 лютого 2026 року о 17.00 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20 лютого 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке вручено підозрюваній та її захисникові.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, а тому, з огляду на тяжкість покарання, що їй загрожує, може переховуватися від органів досудового розслідування, суду.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризиків, передбачених п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом їй реального покарання у разі визнання її винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання. Крім того, будучи підозрюваною у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, перебуваючи на волі, може продовжити вказану злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі й продовжити здійснювати збут особливо небезпечних психотропних речовин.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваної, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними. Так, застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку діяння, у якому підозрюється остання, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м'якими запобіжними заходами.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваної, визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 грн. (40х3328 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 квітня 2026 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрювана підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрювану ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому вона проживає (перебуває) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 квітня 2026 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі якщо вона будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваній, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1