17 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 521/3666/21
провадження № 61-1531ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада
2025 року і касаційною скаргою на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада2023 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,
У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , уточнивши у подальшому його зміст, заявила наступні позовні вимоги.
Встановити факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 27 грудня
2012 року до 26 грудня 2019 року включно.
Визнати спільною сумісною власністю таке майно:
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2008, модель - 110558,
тип - вантажний пікап, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,
VIN номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , середня вартість складає - 1 933 доларів США;
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2006, модель - 110557,
тип - вантажний пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,
VIN номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_2 ; cередня вартість складає 1 516 доларів США;
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2007, модель - 110557,
тип - легковий пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_5 ,
VIN номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_2 ; середня вартість складає 1 566 доларів США;
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2010, модель - 110558-44,
тип - вантажний фургон малотоннажний-в, реєстраційний
номер НОМЕР_7 , VIN номер НОМЕР_8 , власником якого є ОСОБА_2 ; середня вартість складає 2 083 долара США;
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2008, модель - 110558-44, тип - легковий пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_9 ,
VIN номер НОМЕР_10 , власником якого є ОСОБА_2 ; середня вартість складає 1 933 доларів США;
- транспортний засіб марки CHEVROLET, рік випуску - 2012, модель NIVA, тип - легковий універсал-в, реєстраційний номер НОМЕР_11 ,
VIN номер НОМЕР_12 , власником якого є ОСОБА_2 ; середня вартість складає 7 666 доларів США;
- транспортний засіб марки лідер, рік випуску - 2020, модель - 81008,
тип - причіп пр-бортовий-в, реєстраційний номер НОМЕР_13 ,
VIN номер НОМЕР_14 , власником якого є ОСОБА_2 ,
вартість 541 доларів США;
- транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2006, модель - 110557,
тип - вантажний фургон, малотонажний-в, реєстраційний
номер НОМЕР_15 , VIN номер НОМЕР_16 , власником якого є ОСОБА_4 , середня вартість складає 1 516 доларів США.
Поділити між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належні їм на праві спільної сумісної власності транспортні засоби наступним чином:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 203 940 грн в рахунок компенсації ринкової вартості транспортного засобу марки CHEVROLET,
рік випуску - 2012, модель NIVA, тип - легковий універсал-в, реєстраційний номер НОМЕР_11 , VIN номер НОМЕР_12 ;
- визнати право приватної власності за ОСОБА_4 на транспортний засіб марки лідер, рік випуску - 2020, модель - 810082,
тип - причіп пр-бортовий-в, реєстраційний номер НОМЕР_13 ,
VIN номер НОМЕР_14 ;
- визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2006 , модель - 110557, тип - вантажний фургон, малотонажний-в, реєстраційний номер НОМЕР_15 ,
VIN номер НОМЕР_16 ;
- залишити у приватній власності ОСОБА_2 транспортний засіб
марки ЗАЗ, рік випуску - 2008, модель - 110558, тип - вантажний пікап, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2007, модель - 110557,
тип - легковий пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_5 ,
VIN номер НОМЕР_6 ; транспортний засіб марки ЗАЗ,
рік випуску - 2010, модель - 110558-44, тип - вантажний фургон малотонажний-в, реєстраційний номер НОМЕР_7 ,
VIN номер НОМЕР_8 ; транспортний засіб марки ЗАЗ,
рік випуску - 2008, модель - 110558-44, тип - легковий пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN номер НОМЕР_10 ; транспортний засіб марки ЗАЗ, рік випуску - 2006, модель - 110557,
тип - вантажний пікап-в, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,
VIN номер НОМЕР_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію
1/2 частки в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражу № НОМЕР_17 в ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1», у розмірі 48212,5 грн, залишивши у одноосібному користуванні ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_17 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію
1/2 частки в матеріалах і обладнанні, що були використанні при будівництві гаражу № НОМЕР_18 в ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1», залишивши у одноосібному користуванні ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_18 ;
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4
на 1/2 частку в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражів № НОМЕР_18 , НОМЕР_17 в ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано спільною частковою власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки лідер, рік випуску - 2020,
модель - 810082, тип - причіп пр-бортовий-в, реєстраційний
номер НОМЕР_13 , VIN номер НОМЕР_14 , власником якого є ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності
по 1/2 частки за кожним на транспортний засіб марки лідер,
рік випуску - 2020, модель - 810082, тип - причіп пр-бортовий-в, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN номер НОМЕР_14 .
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси
від 10 листопада2023 рокузаяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Доповнено рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року, а саме стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 153,16 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 227,40 грн.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року - без змін.
04 лютого 2026 року ОСОБА_3 ,
в інтересах якої діє адвокат Чекмарьова Л. Ю., через підсистему «Електронний Суд» подала касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог
про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, направити справу на новий розгляд.
04 лютого 2026 року ОСОБА_3 ,
в інтересах якої діє адвокат Чекмарьова Л. Ю., через підсистему «Електронний Суд» подала касаційну скаргу на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2023 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні судових витрат, направити справу на новий розгляд.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до
частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої
та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя
та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;
2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи
у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є вимоги немайнового
характеру - про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбуі визнання майна спільною сумісною власністю, та вимога майнового характеру - про поділ спільного майна.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується
станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга
(частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3 328 грн.
У касаційних скаргах зазначена ціна позову у розмірі 337 979,05 грн,
при цьому у додатковому рішенні суду першої інстанції ціна позову визначена судом у розмірі 611 985 грн.
Отже, ціна позову ОСОБА_5
в будь-якому випадку не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн * 250 = 832 000 грн).
Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю, то вона не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Справа № 521/3666/21 є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою з урахуванням її властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених
статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
У постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 Верховний Суд зазначив, що тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, позивач оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції щодо вирішення розподілу судових витрат, яке є складовою частиною судового рішення ухваленого по суті спору.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України оскаржувані судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.
У касаційних скаргах відсутні посилання на зазначені у пункті 2
частині третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження. Водночас касаційні скарги містять доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, однак підстав, які б слугували обов'язковому скасуванню судових рішень, зазначених в частині першій статті 411 ЦПК України, в них не зазначено.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила
і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі
будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань,
як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Варто звернути увагу, що доступ до правосуддя у позивача відбувся, оскільки справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках- на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Представник заявника подала касаційні скарги на судовірішення, що не підлягаютькасаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чекмарьова Лариса Юріївна, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада
2025 року і касаційною скаргою на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада2023 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Копію ухвали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська