12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 639/3872/25
провадження № 61-1210ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова (перейменований на Новобаварський районний суд м. Харкова) від 19 червня 2025 року справу передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.
Постановою Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Новобаварського районного суду м. Харкова.
25 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
26 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду аналогічну за змістом касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
У пункті 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначено в статті 353 ЦПК України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо
від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали про передачу справи на розгляд іншого суду.
Згідно з частиною першою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, зміст пункту 9 частини першої статті 353 та частини першої
статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду, після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, ухвалена за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статі 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі
«Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити відповідно до пункту 2 частини першої
статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 353, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська