Справа № 734/5286/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/208/26
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
19 лютого 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Салая Г.А.,
за участі у режимі відео конференції захисника Клочкової А.О., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Хараїм О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , 23.11.2025 року о 21год 55хв на 97 км автодороги у с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області керував транспортним засобом Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія з ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проведений із застосуванням приладу Drager 6820 № ARНК-0087, результат тесту 0.70 проміле.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП або ж вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Захисник вказує на безпідставність зупинки ОСОБА_1 , а отже і необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є неправомірною.
Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 не було роз'яснено процедуру огляду на стан сп'яніння та які є варіанти такого огляду і які наслідки щодо кожного етапу, оскільки вважає, що відповідно до відеозапису ОСОБА_1 був згоден з показанням Драгеру, а не з тим, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він не має юридичної освіти та вперше опинився в такій ситуації, крім того він пропонував взяти у нього кров на дослідження. Вважає, що працівники поліції в даному випадку зобов'язані були направити водія для проходження огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я, отже вважає, що було порушено ч.3 ст. 266 КУпАП.
Вказує, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_2 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке б містило його підпис. Зазначає, що ознаки сп'яніння ніким не встановлювалися та не перевірялись.
Вказує ще на те, що направлення та проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби не належать до повноважень працівників поліції, а ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 на посаді водія.
Зазначає, що рапорт не може бути визначений судом, як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_2 у розумінні ст. 251 КУпАП.
Також вказує, що право керування транспортними засобами потрібне ОСОБА_2 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому у разі його притягнення до відповідальності просить застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши захисника Клочкову А.О., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 521760 від 23 листопада 2025 року ОСОБА_1 , 23.11.2025 о 21-55год на 97 км автодороги у с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області керував транспортним засобом Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія з ОСОБА_1 у встановленому законом порядку проведений із застосуванням приладу Drager 6820 № ARНК-0087, результат тесту 0.70 проміле.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені в них обставини об'єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.
З переглянутого відеозапису вбачається, що на камеру відеореєстратора патрульного автомобіля зафіксовано рух автомобіля та його зупинку, під час спілкування з водієм працівниками поліції виявленні та озвучені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд, водій погодився пройти на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Результат був 0,70 проміле. З результатом приладу водій погодився. Водію було роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол, роз'яснені права, після оформлення матеріалів оголошено протокол та відсторонено від подальшого керування.
Даний відеозапис правопорушення є безперервним, відтворює обставини події, які зафіксовані у протоколі та є предметом розгляду у судовому провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності беззаперечних доказів згоди водія з пройденим оглядом неспроможні, оскільки на відео зафіксовано питання поліцейських чи згоден він з показниками приладу, на що звучить відповідь «да» , а його юридична необізнаність не може бути підставою для звільнення від відповідальності за скоєне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що направлення та проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби не належать до повноважень працівників поліції, а ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 на посаді водія, то апеляційний суд повідомляє наступне.
Діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчиненні військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов'язків військової служби.
Доказів, того, що на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення під час виконання обов'язків військової служби суду не надано, крім того на запитання поліцейського він повідомив, що супроводжує дружину свого сина у м. Бориспіль, на власному автомобілі, тому доводив цій частині не є слушними.
Щодо прохання апелянта про застосування аналогії закону та призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України, в межах санкції ч.1ст.130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції може застосувати положення ст. 69 КК України за аналогією закону та призначити більш м'яке адміністративне стягнення ніж це передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу вказаних доводів захисника, апеляційний суд приходить висновку, що аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.
У чинному КУпАП дійсно наявні деякі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.
Більше того, законодавцем окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.
З наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України та накласти стягнення більш м'яке, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав вважати зібрані докази неналежними, а дії працівників поліції такими, що не відповідають Інструкції.
Місцевий суд у повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив усі докази, що маються в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції, які нібито мали місце 23.11.2025 року, протиправної поведінки суб'єктів владних повноважень, будь-яких провокацій під час зупинки транспортного засобу та відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином доводи апелянта про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності і яка є безальтернативною.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай