П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37720/25
Суддя першої інстанції Аракелян М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №420/37720/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 жовтня 2025 року ВП №75970077 про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн;
- судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтування апеляційної скарги
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення необґрунтоване та ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що розмір пенсії після виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі №420/28172/23 не змінився.
Разом з тим, апелянт стверджує, що суд не дослідив розрахунки розміру пенсії ОСОБА_1 від 27 лютого 2024 року та 10 квітня 2025 року.
На переконання апелянта, відсутність зміни розміру пенсії не може вважатись невиконанням судового рішення.
Вважає, що накладення штрафу є безпідставним та неправомірним, а його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що головним державним виконавцем не проведено об'єктивну перевірку правильності та повноти виконання судового рішення та не зазначив в якій частині Головним управлінням не виконано вимоги рішення суду від 24 січня 2024 року.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рух справи
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху.
16 січня 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
10 лютого 2026 року матеріали справи з Одеського окружного адміністративного суду надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
24 лютого 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №420/28172/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2022 року на посаді молодшої медичної сестри палатної інфекційного відділення КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2022 року на посаді молодшої медичної сестри палатної інфекційного відділення КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області».
06 серпня 2024 року у справі №420/28172/23 видано виконавчі листи.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 вересня 2024 року відкрите виконавче провадження №75970077 з виконання виконавчого листа №420/28172/23, вказано боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 16 вересня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відповідача, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі №420/18173/23, яке набрало законної сили 18 червня 2024 року за постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду, зобов'язано Головне управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в подвійному розмірі період роботи з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2022 року на посаді молодшої медичної медсестри палатної інфекційного відділення КНП "Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області". Оскільки, рішення суду суперечить частині 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років Головним управлінням надіслано запит від 16 вересня 2024 року №1500-0309-5/141419 до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу на макетну обробку для зарахування в подвійному розмірі вищезазначеного періоду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влад органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404 “Про виконавче провадження" просимо закінчити провадження по виконавчому листу №420/28172/23, виданому 06 серпня 2024 року Одеським окружний адміністративним судом.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно ч.1 ст.19 Закону №1404- VІІІ сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Аналіз статті 19 Закону №1404-VIII свідчить, що обов'язки сторін виконавчого провадження це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обов'язковим. Отже, невиконання обов'язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов'язків та зобов'язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.
Згідно статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Суд наголошує на тому, що за приписами ч.1 ст.19 Закону №1404-VІІІ саме боржник невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, зобов'язаний письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, чого у даному випадку зроблено не було.
Натомість державний виконавець наділений повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, що є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов'язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Матеріали справи містять копію рішення №951290129062 від 10 квітня 2025 року, відповідно до змісту якого Головне управління, всупереч змісту судового рішення від 24 січня 2024 року по справі №420/28172/23, не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі період роботи з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2022 року на посаді молодшої медичної медсестри палатної інфекційного відділення КНП "Центральна районна лікарня Ренійської районної ради Одеської області. Такі дії Головне управління пояснило тим, що судове рішення, на його думку, суперечить, частині 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, докази того, що до прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця ВП №75970077 від 23 жовтня 2025 року Головним управлінням судове рішення від 24 січня 2024 року по справі №420/28172/23 виконане, відсутні, що є законодавчо передбаченою підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до приписів статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв