П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33472/25
Суддя першої інстанції Скупінська О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №420/33472/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у листі від 18 серпня 2025 року №23107-21647/Б-02/8-1500/25 у виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2025 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду - відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року, звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Обґрунтування апеляційної скарги
ОСОБА_1 вказав, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, мотивуючи залишення позовної заяви без розгляду зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів позивач повинен був дізнатися у січні 2025 року, після отримання пенсійних виплат. Суд не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що без листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернення до суду було неможливим, оскільки звернення позивача до відповідача та надання відповідачем відповіді, оформленої листом від 18 серпня 2025 року №23107-21647/Б-02/8-1500/25 є лише свідченням початку вчинення позивачем активний дій задля захисту своїх прав, та жодним чином не впливає на право звернення позивача до суду та на початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом.
29 грудня 2025 року представник позивача Оставненко І.С. через електронний кабінет подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначила, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 20 травня 2020 року №815/1226/18, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни. Також, в обґрунтування заяви вказувала, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060126199 від 28 березня 2025 року, яке додане до позовної заяви нарахована сума пенсії з надбавками складає 45715,66 грн. Тобто в даному випадку спеціальною нормою права визначено, що нарахована сума пенсії повинна виплачуватись без обмеження будь-яким строком.
Щодо строку звернення до суду, то з моменту отримання листа Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 18 серпня 2025 року №23107-21647/ Б-02/8-1500/25 до 30 вересня 2025 року (дата звернення до суду із позовною заявою) пройшло 12 днів, тобто шестимісячний строк звернення до суду не пропущений.
Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції повністю проігнорував правову позицію, яка викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що пенсія з січня 2025 року нараховувалась у сумі 45715,66 грн, що підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951060126199 від 28 березня 2025 року, тому підстави стверджувати про обмеження будь-яким строком таких вимог відсутні.
За встановлених обставин, враховуючи норми КАС України, а також практику ЄСПЛ, апелянт вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
29 січня 2026 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому відповідач вказав, що він не погоджується з вимогами, викладеними у апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивач також не надав доказів існування інших обставин, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Рух справи
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
11 лютого 2026 року справа з Одеського окружного адміністративного суду надійшла до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
24 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року скасуванню, з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 ст.5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Позиція суду апеляційної інстанції
Колегія суддів вважає, що чинне законодавство обмежує строком право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого певні правовідносини можуть вважатися спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У даній справі позивач заявив вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження нарахованої пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром під час виплати та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії з 01 січня 2025 року ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
Оскільки суми пенсії нараховані пенсійним органом, однак не виплачені у зв'язку з обмеженням пенсії максимальним розміром, враховуючи норми законодавства та позицію Верховного суду, строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.
За правилами ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 312, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №420/33472/25 - скасувати.
Справу №420/33472/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії направити для розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 25 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв