Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 707/2722/21
номер провадження 1-кп/695/63/26
24 лютого 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в залі судового засідання кримінальне провадження № 12018250220000158 від 13.06.2018 року за обвинувальним актом стосовно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 12018250220000158 від 13.06.2018 року за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_9 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 на 60 днів, направивши на адресу суду письмове клопотання та в судовому засіданні наголосила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик обвинуваченого переховуватися від суду; ризик впливу на свідків, які проживають з ним в одному населеному пункті, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшились та продовжують існувати. Отже може не прибувати за викликом до суду, чим затягувати судовий процес. Таким чином, враховуючи, що більш м'яким запобіжним заходом забезпечити належну поведінку обвинуваченого не можливо, прокурор просила продовжити термін тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів та не визначати розмір застави, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як клопотання носить формальний характер, ризики встановлені при обранні запобіжного заходу перестали існувати, а прокурор жодних доказів на ствердження ризиків не надає, лише змінює у клопотаннях дати складання, хоча його підзахисний має постійне місце проживання та ніяким чином перешкоджати кримінальному провадженню не буде.
Законний представник та обвинувачений у судовому засіданні підтримали захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання суду, в даному випадку доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу повністю доведені, а саме: суд вважає встановленим продовження існування ризику можливості спроби обвинуваченого переховуватися від суду; ризику незаконного впливу на свідків, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки до суду з метою затягування судового процесу.
Отже суд вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд враховує наявність існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення злочину; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачена кримінальна відповідальність від 10 до 15 років, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, суд вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
При розгляді клопотання прокурора, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 на більш м'який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку обвинуваченого.
При цьому суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності, проте може незаконно переховуватись від суду та може змінити місце проживання з метою уникнення покарання, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке кримінальний закон класифікує, як особливо тяжкий кримінальний злочин, офіційно не працює, інших законних джерел доходів він також не має, достеменно знаючи про порушення щодо нього кримінального провадження, яке перебуває на розгляді в суді, залишив місце проживання, тобто ухилився від суду, перебував у міжнародному розшуку, що свідчить про наявність ризиків передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченою ухилятися від кримінальної відповідальності та суду, через тяжкість пред'явленого обвинувачення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, характеризується підвищеною суспільною небезпекою.
Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_9 , про які вказує прокурор, є досить високою.
При цьому суд бере до уваги, що учасники процесу не допитані безпосередньо в суді, також враховує і суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не має достатнього стримуючого стороннього впливу.
За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
При цьому суд враховує, що стан здоров'я ОСОБА_9 не перешкоджає утриманню під вартою.
Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Отже, наведені в матеріалах справи обставини в повній мірі підтверджують необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 .
Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому відмовляє стороні захисту у зміні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На переконання суду, в даному випадку доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою та продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу повністю доведені, а саме суд вважає встановленим продовження існування ризику можливості спроби обвинуваченого переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 .
Керуючись ст.,ст. 177, 178, 183 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12. ч. 2 ст. 115 КК України, строком на 60 днів, тобто по 24 квітня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який перебуває під вартою, протягом того ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3