18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 759/15500/13-ц
провадження № 61-7515св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року в складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року в складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», та
Короткий зміст скарги
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р. С. (далі - приватний виконавець), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-Колект», у якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавцявід 19 червня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з неї боргу в розмірі 1 362 755,17 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
04 березня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1
28 травня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що приватний виконавець Варава Р. С. 19 червня 2024 року відкрив виконавче провадження на підставі повторно пред'явленого виконавчого документа до виконання, поданого у межах строку, передбаченого Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а тому діяв у спосіб та на підставі встановленої законом норми. Доводи апеляційної скарги, про те, що постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року встановлено, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року стягувач пропустив строк пред'явлення, не заслуговують на увагу, оскільки тією ж постановою встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2016 року не була ніким оскаржена, усі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання є правомірними. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення не може бути розпочате знову, адже постановою приватного виконавця Мойсеєнко Д. П від 19 вересня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2, а постановою приватного виконавця Варави Р. С. від 19 червня 2024 року відкрито інше виконавче провадження - № 7535001 на підставі повторно пред'явленого виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди залишили поза увагою те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (кінцевий - до 13 листопада 2015 року) було пропущено стягувачем ще в 2016 році. Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц) встановлено, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувачем було пропущеного строк пред'явлення.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Апеляційний суд тлумачить цю норму, що не може бути розпочате знову саме виконавче провадження № НОМЕР_2, а постановою приватного виконавця від 19 червня 2024 року відкрито інше виконавче провадження - № НОМЕР_3. Однак ці виконавчі провадження не є відмінними, адже стосуються одного й того ж виконавчого листа.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі № 759/15500/13-ц рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» борг у розмірі 170 090,85 дол. США, що еквівалентно 1 359 536,17 грн, та 3 219,00 грн сплаченого судового збору, а всього 1 362 755,17 грн.
18 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубаревим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.
12 березня 2020 року головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумовою Н. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа № НОМЕР_4 стягувачу за його заявою.
27 березня 2020 року приватним виконавцем Бережним Я. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.
15 липня 2021 року приватним виконавцем Бережним Я. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа № НОМЕР_5 стягувачу за його заявою.
17 вересня 2021 року приватним виконавцем Мойсеєнко Д. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва.
Наведена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 вересня 2021 року оскаржувалася ОСОБА_1 .
Київський апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року, в задоволенні скарги відмовив. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа у справі № 759/15500/13-ц, що залишилось поза увагою державного виконавця, який відкрив виконавче провадження постановою від 18 березня 2016 року. Проте ця постанова не була оскаржена і є чинною, тому всі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.
17 липня 2023 року приватним виконавцем Мойсеєнком Д. П. повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, з огляду на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.
19 вересня 2023 року вказане виконавче провадження було закінчене у зв'язку з непред'явленням стягувачем до виконання оригіналу виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва.
Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 липня 2023 року ОСОБА_1 також оскаржувала. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд зазначив, що на момент звернення заявниці до суду виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчено.
19 червня 2024 року приватним виконавцем Варавою Р. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 753/50011 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду висновує про необхідність передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Третя судова палата Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який діяв на момент ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
У цій справі рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, було ухвалено 14 жовтня 2014 року та набрало законної сили 13 листопада 2014 року.
Виконавчий лист № 759/15500/13-ц виданий 27 лютого 2015 року. Строк пред'явлення виконавчого листа для виконання зазначено до 13 листопада 2015 року.
18 березня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубаревим О. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року.
Тобто на момент звернення стягувача до виконавчої служби строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання вже сплив.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Кей Колект» до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання після його видачі 27 лютого 2015 року, як і не містять ухвали суду щодо вирішення зазначеного питання. Отже, строк пред'явлення виконавчого листа № 759/15500/13-ц від 27 лютого 2015 року сплив 13 листопада 2015 року та не був поновлений судом.
За змістом частини першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання лише у випадку, якщо таке пред'явлення виконавчого документа до виконання відбулося в межах строків, визначених частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV.
У цій справі таких обставин не встановлено. Звернення ТОВ «Кей Колект» до приватних виконавців із заявою про примусове виконання рішення суду в 2020 та 2024 роках не впливає на перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який сплив 13 листопада 2015 року та не був поновлений судом, адже такий юридичний факт у часі виник раніше та зумовлює неможливість відкриття виконавчого провадження.
Такі ж висновки в подібних правовідносинах висловлені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року в справі № 2-5723/2010 та від 19 лютого 2025 року в справі № 2-2293/11.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц щодо цих же правовідносин сторін у межах перегляду справи про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 17 вересня 2021 року зробив протилежний висновок. Зазначив, що, звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа в справі № 759/15500/13-ц, що залишилось поза увагою державного виконавця, який відкрив виконавче провадження постановою від 18 березня 2016 року. Проте ця постанова не була оскаржена і є чинною, тому всі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними.
Тобто колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не уважає превалюючим установлений факт спливу строку пред'явлення до виконаннявиконавчого листа № 759/15500/13-ц від 27 лютого 2015 року до дати первісного звернення стягувача до виконавця та вимоги частини другої статті 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц висновок щодо регулювання спірних правовідносин не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню статей 22-24 Закону № 606-XIV, тому від такого висновку необхідно відступити.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку в складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів з іншої палати або в складі іншої палати чи об'єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
Розглядаючи цю справу, обговоривши доводи заявника, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду висновує про необхідність передачі справи, яка переглядається, на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року в справі № 759/15500/13-ц, про застосування до спірних правовідносин статей 22-24 Закону № 606-XIV.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії»(Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року всправі «Парафія греко-католицької церкви міста Люпені проти Румунії» (Lupeni greek catholic parish and others v. Romania), заява № 76943/11).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року всправі «Веренцов проти України», заява № 20372/11; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року в справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії» (Del Rio Prada v. Spain), заява № 42750/09).
Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду справу № 759/15500/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська