Справа № 308/10264/25
1-кс/308/600/26
29 січня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваної ОСОБА_4
захисника підозрюванї - адвоката ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кс/308/600/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, Полтавської області, громадянки України, українки за національністю, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , директора ТОВ «Драгобрат», раніше не судимої,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, -
встановив:
29 січня 2026 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України.
Слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025071140000026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст. 272 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється директором товариства з обмеженою відповідальністю «Драгобрат», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н., смт. Ясіня, полонина Драгобрат, буд. 1.
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме, вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Так, 18 січня 2025 року близько 14:10 год. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 мешк. АДРЕСА_3 перебуваючи на території гірськолижного курорту ТОВ «Драгобрат», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н., смт. Ясіня, полонина Драгобрат, буд. 1, пересуваючись на лижах за допомогою витягу буксирному канатному ВЛ1000 за координатами 48.246318, 24.237716 та піднявшись близько 350 метрів вгору, не втрималась за канат, почала сковзати до низу, набравши велику швидкість де біля початку підйому вдарилась головою об металеве огородження, яке в той момент не було обладнане захисними матами та внаслідок отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.
У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №8 від 05.03.2025, смерть громадянки ОСОБА_7 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому потиличної кістки з переходом в основу черепа, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, що ускладнилось набряком та ущемленням речовини головного мозку, який і став безпосередньою причиною смерті.
Виявлені ушкодження у ОСОБА_7 могли виникнути при обставинах, які мали місце 18.01.2025. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа громадянки ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,76% що відноситься до легкого сп'яніння.
Згідно висновку призначеної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 12.12.2025 обов'язок з забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності при експлуатації витягу буксирного канатного на території ТОВ «Драгобрат», в урочищі «Драгобрат» у смт. Ясіня, Рахівського району Закарпатської області, на момент настання нещасного випадку з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був покладений на директора ТОВ «Драгобрат» ОСОБА_4 та відповідального за охорону праці, заступника директора ТОВ «Драгобрат» ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_4 будучи відповідальною за охорону праці на ТОВ «Драгобрат», по функціонуванню витягу буксирного канатного, що відноситься до робіт з підвищеною небезпекою, ігноруючи вимоги охорони праці та техніки безпеки, неналежно виконуючи свої обов'язки, внаслідок несумлінного до них ставлення, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, проявила бездіяльність, що виявилася у невиконанні ОСОБА_4 вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, а саме: не створила безпечні умови в структурному підрозділі та не забезпечила належного технічного стану споруд, устаткування та обладнання, що виразилось у відсутності захисних матів на огороджені та відсутності аварійно рятувальної служби на підприємстві.
Крім того, ОСОБА_4 не здійснила контроль за додержанням працівником технологічних процесів, що виразилось у допущені порушень, які здійснені ОСОБА_8 - відповідальним за охорону праці. Дана бездіяльність порушує статтю 13 Закону України «Про охорону праці».
Внаслідок допущених порушень директором ТОВ «Драгобрат» ОСОБА_4 нормативно-правових актів з охорони праці, 18.01.2025 на території гірськолижного курорту ТОВ «Драгобрат», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., Рахівський р-н., смт. Ясіня, полонина Драгобрат, буд. 1 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, в результаті якого загинула ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, а саме у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей.
ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 18.01.2025 проведеного в св ур. Дагобрат, смт. Ясіня, Рахівського р-ну;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 27.01.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.01.2025;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 04.02.2025;
- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 04.02.2025;
- висновком судово-медичної експертизи №8 від 05.03.2025 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 04.03.2025 року ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.03.2025 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 24.03.2025 року;
- висновком експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № СЕ-19/107-25/9012-БЖ від 12.12.2025 року;
- іншими матеріалами та доказами, що у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри.
В клопотанні слідчий зазначив, що враховуючи вищевикладене, а також тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваної більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою. Зазначив, що підозрювана має на утриманні двох малолітніх дітей, чоловік здійснює догляд за мамою інвалідом, проживає у Полтаві, на виклики працівників поліції з'являється, жодних перешкод досудовому розслідуванню не чинила. Крім того просив звернути увагу , що досудове розслідування триває рік часу, за цей час його підзахисна могла покинути територію України, однак цього не зробила, самостійно приїхала на вручення підозри та розгляд клопотання.
Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію захисника та просила суд у задоволенні клопотання відмовити, зазначила, що вона не збирається перешоджати досудовому розслідуванню, і нікуди втікати, якщоб хотіла то вже би це зробила. Від неї залежить не тільки доля її малолітніх дітей, але і всі працівники курорту Драгобрат, за яких вона відповідає.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:ризики передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину (ч. 2 ст. 272 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнанні її винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (до 8 років позбавлення волі), остання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Крім того, підозрювана будучи на волі може незаконно впливати насвідків, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя враховує, що з моменту внесення вказаних відомостей до ЄРДР минуло більше одного року, до моменту звернення з даним клопотанням ОСОБА_4 не вчиняла таких дій, доказів зворотного надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що наявність вказаного ризику не доведена та не обґрунтована, ні матеріалами клопотання, ні під час судового засідання.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, закон покладає обов'язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.
У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваної дані, а саме: наявність постійного місця проживання, двої малолітніх дітей на утриманні, роботи, відсутність судимостей.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.
Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та з одночасним покладенням на неї обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, при цьому суд враховує процесуальну поведінку підозрюваної, тривалість досудового розслідування до оголошення підозри, вагомих доказів які б свідчили, що підозрювана у цей період перешкоджала досудовому розслідуванню суду не надано, а тому вважає, що вказаний запобіжний захід цілком може забезпечити відповідну процесуальну поведінку підозрюваної.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 28.03.2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 , у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися з місця свого проживання АДРЕСА_1 цілодобово без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися із потерпілою та свідками, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Повний текст ухвали було проголошено 02 лютого 2026 року о 16 год. 55 хв..
Слідчий суддя ОСОБА_1