23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/3292/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2025 в адміністративній справі №280/3292/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.12.2024 №084150005771 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016 роки за Списком №1 та призначити пенсію з 03.12.2024, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.12.2024 №084150005771 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016 до пільгового стажу за Списком №1 та призначити пенсію з 03.12.2024, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнув на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 13.01.1995 не містить необхідних записів про атестацію робочого місця, про характер і час виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи тощо, в ній не зазначено про зайнятість повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці. Апелянтом зазначено, що відповідно до пункту 2.23 Порядку №22-1, до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають колії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. До заяви від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем долучено заяву, в якій повідомляє, що знаходиться за кордоном, однак документи про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію його місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, надані не були. Таким чином, апелянт вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 10.12.2024 №084150005771 прийняте з додержанням норм чинного законодавства, однак при ухваленні рішення суду від 19.06.2025 у справі №280/3292/25 судом не враховано норми ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсі за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов?язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов?язкового державного пенсійного та соціального страхування. Апелянт вважає, при ухваленні рішення від 19.06.2025 судом не враховано норми ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", згідно яких право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм. Також вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не має можливості відшкодувати судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цілі, не передбачені цим Законом.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується пільговий стаж позивача протягом спірного періоду, а тому відмова в його зарахуванні є протиправною. Суд першої інстанції визначив, що в спірному рішенні відповідач лише посилається на пункт 2.9 Порядку, проте не зазначає, яка саме була відсутні інформація, передбачена пунктом 2.9 Порядку та яким чином відсутність такої інформації перешкоджає призначенню позивач пенсії. Зазначені обставини свідчать про протиправність прийнятого рішення.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено колегією суддів та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .
03.12.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення від 10.12.2024 №084150005771 про відмову у призначенні пенсії.
В обґрунтування прийнятого рішення вказано наступне:
- дата народження заявника - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дата звернення до із заявою - 03.12.2024;
- вік заявника - 50 років;
- необхідний страховий стаж становить не менше 25 років у чоловіків (з них не менше 10 років на зазначених роботах);
- страховий стаж (повний) заявника з урахуванням кратності за списком №1 становить 28 років 11 місяців 28 днів;
- пільговий стаж заявника за списком №1 становить 6 років 9 місяців 14 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: відповідно до пункту 2.9 Порядку 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу 1, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред?являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно наявної інформації в реєстрі застрахованих осіб.
Враховуючи зазначене вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 статтею 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю інформації передбаченої пунктом Порядку 22-1.
Позивач, не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що трудова діяльність позивача, зокрема в спірний період з 01.01.2011 по 13.07.2016 роки віднесена до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), за кодом підстави «ЗП3013А1», «ЗП3014А1». Роботодавецем Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», як страхувальником сплачено за позивача страхові внески до Пенсійного фонду та прозвітовано за оскаржуваний період в підземних умовах як спецстаж №№»ЗП3013А1», «ЗП3014А1». Отже, відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується пільговий стаж позивача протягом спірного періоду, а тому відмова у його зарахуванні є протиправною. в спірному рішенні відповідач лише посилається на пункт 2.9 Порядку, проте не зазначає яка саме була відсутня інформація передбачена пунктом 2.9 та яким чином відсутність такої інформації перешкоджає призначенню позивачу пенсії. Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість прийнятого рішення. З урахуванням викладеного, та оскільки позивач має понад 10 років пільгового стажу, суд першої інстанції дійшов висновку, що для остаточного вирішення спору між сторонами наявні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії.
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону № 1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до інформації з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 13.01.1995, позивач у спірних період, не зарахований органом призначення пенсії, працював з 01.01.2011 по 13.07.2016 на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218).
При цьому, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування міститься інформація про те, що протягом 01.01.2011 по 13.07.2016 позивач постійно працював на зазначеному підприємстві.
Також, згідно з відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) по спеціальному стажу за періоди з 20.09.2005 по 15.01.2018 роки включно у страхувальника Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код 00191218), облік спецстажу позивача проведено за кодом підстави ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.
Відповідно до Постанов Правління ПФУ №26-1 від 05.11.2009 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», №25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність. Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 року №22-2», якими затверджено «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», код підстав для обліку спецстажу за №ЗП3013А1, ЗП3014А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Тобто, трудова діяльність позивача, зокрема в спірний період з 01.01.2011 по 13.07.2016 віднесена до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), за кодом підстави «ЗП3013А1», «ЗП3014А1». Роботодавецем Підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», як страхувальником сплачено за позивача страхові внески до Пенсійного фонду та прозвітовано за оскаржуваний період в підземних умовах як спецстаж №№ «ЗП3013А1», «ЗП3014А1».
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454(далі - Порядок № 454):
- під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам;
- під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Положеннями статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органами пенсійного фонду здійснюється персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, як ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.
Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1, передбачено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства: про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні.
Постановою ПФУ від 18.06.2014 №10-1 також затверджено форму довідки ОК-5
Довідка ОК-5 це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, позивачем для підтвердження пільгового стажу було надано довідку за формою ОК-5, в якій зазначено підстави обліку за кодами спецстажу ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.
Таким чином, враховуючи інформацію з трудової книжки, індивідуальні відомості про застраховану особу, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами позивача про те, що подані ним документи підтверджують пільговий стаж за Списком №1 в період з 01.01.2011 по 13.07.2016.
Подібна позиція щодо визначення пільгового стажу, у тому числі із урахуванням довідки форми ОК-5, висловлена Верховним Судом у справі 227/4273/16-а від 23 вересня 2021 року.
Отже, відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджується пільговий стаж позивача протягом спірного періоду, а тому відмова у його зарахуванні є протиправною.
Колегія суддів зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, колегія суддів робить висновок, що відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 01.01.2011 по 13.07.2016 на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218) до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо інших доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно пунктом 2.9 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, Під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п.2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Відмовляючи у призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було зазначено про неподання документів про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Суд апеляційної інстанції зважає на той факт, що заява про призначення пенсії була подана позивачем засобами електронного зв'язку, що передбачає електронну ідентифікацію особи з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Можливість електронної ідентифікації особи підтверджує факт того, що особа є живою.
Водночас, колегія суддів звертає увагу відповідача на норму пункту 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, відповідно до якої при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність дооформлення поданої ним заяви про призначення пенсії шляхом подання документів на підтвердження того, що особа є живою.
Відтак, прийняте рішення від 10.12.2024 №084150005771 про відмову у призначенні пенсії прийняте не у відповідності до норм діючого законодавства, без врахування всіх обставин, що мають значення для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.12.2024 №084150005771 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії та задоволенням вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016 до пільгового стажу за Списком №1.
Проте, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки заяву позивача від 03.12.2024 розглянуто з формальних підстав та зазначено про неможливість призначення пенсії через відсутність необхідного стажу через незарахування періоду роботи з 01.01.2011 по 13.07.2016, який зараховано судовим рішення у справі, що розглядаються. Отже, відповідачем не здійснювався розрахунок страхового стажу позивача, необхідного для призначення пенсії, з урахуванням зарахованого періоду роботи судом.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було проведено розрахунок страхового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням зарахованого періоду роботи судовим рішенням у справі, що розглядається, відтак, висновок суду першої інстанції про необхідність призначення пенсії є передчасним.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання належного органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, його висновки про покладення дій зобов'язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині зобов'язання призначити пенсію не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Сума судового збору, що підлягає відшкодуванню позивача не є змінною, оскільки основну вимогу, що стала підставою звернення до суду, а саме скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, задоволено. Відтак часткове задоволення похідних вимог не випливає на суму стягнутого на користь позивача судового збору.
Доводи апелянта про неможливість сплати судового збору через відсутність коштів, виділених на цю мету, не підтверджені жодними доказами, які мали бути долучені до апеляційної скарги.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2025 в адміністративній справі №280/3292/25 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 в адміністративній справі №280/3292/25 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2025 в адміністративній справі №280/3292/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак