23 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 911/679/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня"
про роз'яснення постанови Верховного Суду від 02.12.2025
у справі № 911/679/25
за позовом Київської обласної ради
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс",
2) Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня"
про визнання тимчасового договору недійсним та виселення.
У лютому 2025 року Київською обласною радою заявлено позов про визнання недійсним укладеного між відповідачами тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020 та виселення відповідача-1 з нежитлового приміщення, загальною площею 36 м2, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 911/679/25 скасовано в частині задоволення позову про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" з нежитлового приміщення, загальною площею 36 м2, розташованого за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у виселенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" з нежитлового приміщення, загальною площею 36 м2, розташованого за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83. В решті рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 911/679/25 (в частині визнання тимчасового договору недійсним) залишено без змін.
03.02.2026 засобами поштового зв'язку Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про роз'яснення постанови Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 911/679/25.
У заяві Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" просить роз'яснити:
- як розуміти співвідношення висновку про визнання недійсним тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020 та висновку про відмову у виселенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс» зі спірного нежитлового приміщення;
- як розуміти твердження Верховного Суду про відсутність підстав для виселення «оскільки договір оренди з чинним орендарем вважається продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону або до моменту настання випадку, передбаченого пунктом 152 цього Порядку», а саме, чи є у контексті цього висловлювання чинним Договір оренди нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 61/08 від 24.11.2008 року, укладений між Комунальним закладом Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелекс», та чи створює він правові підстави користування ТОВ «Інтелекс» спірним комунальним майном.
Розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня", Верховний Суд зазначає про таке.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Виходячи зі змісту наведеної норми, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Право роз'яснення рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Тож, за змістом статті 245 ГПК України може бути роз'яснено судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті та порядок виконання якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Подібна за змістом правова позиція є сталою та послідовно викладалася, зокрема, але не виключно, Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 09.07.2018 у справі №911/2050/16, від 10.07.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі № 638/11634/17, від 18.06.2019 у справі № 903/922/17, від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі №905/20/23, Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 19.06.2023 у справі № 925/632/19 та від 06.07.2022 у справі № 904/766/21.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункти 1 та 11 частини першої).
Поряд із цим, згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2 та 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди в Україні відповідно до покладених на них повноважень здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак до повноважень судів України не належить роз'яснення наслідків прийняття певного судового рішення.
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.
Враховуючи наведені норми та висновки Верховного Суду щодо них, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі не підлягає роз'ясненню, з огляду на наступне.
За результатом розгляду даної справи місцевий господарський суд прийняв рішення, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020.
Тобто, в частині щодо визнання недійсним укладеного між відповідачами тимчасового договору про передачу в оренду майна комунальної власності від 09.11.2020 суд касаційної інстанції не приймав нового рішення, а лише підтвердив правомірність у вказаній частині рішення Господарського суду Київської області, після його перегляду в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом.
Зважаючи на це, Верховний Суд в розумінні статті 245 ГПК України не є судом до повноважень якого відноситься роз'яснення судового рішення у зазначеній частині.
Водночас в частині задоволення позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелекс" з нежитлового приміщення, загальною площею 36 м2, розташованого за адресою: м. Боярка, вул. Хрещатик, 83, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій. У такий спосіб, в цій частині позовних вимог відсутнє судове рішення, яке може підлягати примусовому виконанню.
Отже, рішення суду касаційної інстанції і в цій частині не є тим судовим рішенням, право на роз'яснення якого передбачено статтею 245 ГПК України, оскільки по суті не належить до такого, що підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Крім цього, колегія суддів зауважує, що постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі є повною та чіткою, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини та викладена у послідовності, передбаченій ГПК України. Вказана постанова має вичерпні, чіткі і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті касаційного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.12.2025.
Керуючись статтями 234, 245, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна дитяча лікарня" про роз'яснення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 911/679/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай