донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.01.2011 р. справа №37/186
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Манжула А.М. - за дов.№68 від 22.07.10 року,
від відповідача:
від третьої особи:Щолкін С.В. - за дов.№б/н від 01.11.10 року,
не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Метстіл” м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від08.11.2010 року
у справі№37/186 (суддя Попков Д.О.)
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачатовариства з обмеженою відповідальністю „Метстіл” м. Донецьк
Донецької виправної колонії №124 УДДУ ПВП у Донецькій області м.Донецьк
простягнення заборгованості з орендної плати в сумі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в сумі 19 656,63грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року у справі №37/186 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк (далі по тексту РВ ФДМУ по Донецькій області) до товариства з обмеженою відповідальністю „Метстіл” м. Донецьк ( далі по тексту - ТОВ „Метстіл”), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Донецької виправної колонії №124 УДДУ ПВП у Донецькій області м.Донецьк, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 60 436,87грн., пені в розмірі 4070,98грн., штрафу в сумі 19 656,63грн. - задоволено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що господарський суд розглянув справу у відсутності представника відповідача, незважаючи на письмове клопотання останнього про перенесення слухання справи на іншу дату у зв'язку з хворобою його представника, що, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Крім того, заявник скарги звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було досліджено взаєморозрахунки між відповідачем та балансоутримувачем, у зв'язку з чим він просить залучити до участі у справі в якості третьої особи Донецьку виправну колонію №124 УДДУ ПВП у Донецькій області м.Донецьк, яка є балансоутримувачем спірного майна.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.10р. у справі №37/186 порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.01.2011 року, а також залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Донецьку виправну колонію №124 УДДУ ПВП у Донецькій області м.Донецьк.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Представник відповідача під час судового засідання підтримав заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, відзиву на апеляційну скаргу не надала та у судове засідання не з'явилася, незважаючи на те, що про місце, дату та час слухання справи була повідомлена належним чином.
Представники сторін в судовому засіданні не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника третьої особи, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, колегія суддів розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між РВ Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та ТОВ „Метстіл” (Орендар) - 17.03.2009р. укладено договір оренди №3667/2009 (а.с.а.с.7-11), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нерухоме державне майно -частину вбудованого приміщення овочесховища (літ Д-1) загальною площею 608,7 кв.м. та ділянку асфальтового змощення загальною площею 1500,00кв.м. за адресою: м. Донецьк, вул. Весняна, 9, що знаходиться на балансі Донецької виправної колонії №124 УДДУ ПВП в Донецькій області (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.09.2008р. і становить за незалежною оцінкою 606433,00грн., для здійснення промислової діяльності: заготівлі, переробки металобрухту чорних та кольорових металів, строком до 11.03.2012р.
Згідно з п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до розділу 3 зазначеного договору, на орендаря покладені грошові зобов'язання з перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - січень 2009р. в розмірі 8232,00 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню за базовий місяць на індекси інфляції за лютий, березень 2009р., і розподілу цих сум до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні по 50% відповідно кожному щомісяця, не пізніше 15 числа.
В подальшому, Додатковою угодою №1 від 28.10.2009р. (а.с.14) пункт 3.6 договору був змінений та викладений в наступній редакції: "Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж".
Пунктом 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. договору за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці - у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.
На виконання умов договору, 17.03.2009р. об'єкт оренди був переданий відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.13).
Додатковими угодами від 28.10.2009р. та 24.06.2010р. (а.с.а.с.14, 16) сторони внесли зміни та доповнення до істотних умов договору відносно розміру орендної плати.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з орендної плати за період з липня 2009р. по серпень 2010р. включно за ним утворилась заборгованість в сумі 60436,87грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 60 436,87грн., пені в сумі 4070,98грн. та штрафу в розмірі 19 656,63грн., які рішенням від 08.11.2010 року у справі №37/186 задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Донецький апеляційний господарський суд вважає спірний договір оренди нежитлових приміщень №3667/2009 від 17.03.2009 року укладеним відповідно до ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України та ст.638 Цивільного кодексу України.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 60 436,87грн., пені в сумі 4070,98грн. та штрафу в розмірі 19 656,63грн.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №3667/2009 від 17.03.2009р.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі по тексту - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 18 цього Закону, орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до п.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється орендна плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.
Отже, з зазначених норм вбачається, що укладений між сторонами договір оренди №3667/2009 від 17.03.2009р. є належною підставою для виникнення у відповідача грошових зобов'язань, визначених умовами договору.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Протягом липня 2009р. -серпня 2010р. відповідач не сплачував орендну плату в установлені договором порядку та строки (не пізніше 15 числа місяця на користь державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.6. договору).
Отже, виходячи із наведеного, а також приймаючи до уваги приписи ст. 193 ГК України та 525 ЦК України, що покладають на суб'єктів господарської діяльності обов'язок належно виконувати умови договору, є вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 60 436,87грн., оскільки ця сума є арифметично вірною та доведеною відповідними доказами.
Позивачем також заявлено до стягнення пеню в сумі 4070,98грн. та штраф в розмірі 19 656,63грн.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами п. 3.7. договору передбачено, що за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.
Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №3667/2009 від 17.03.2009р., колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої п.3.7. договору, з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, та штрафу, передбаченого п.3.8 договору, відповідно в розмірах 4 070,98грн. та 19 656,63грн.
Судом першої інстанції правомірно не було прийнято до уваги клопотання відповідача про перенесення слухання справи на іншу дату через хворобу керівника підприємства з огляду на відсутність належним чином підтверджених повноважень у заступника директора щодо його підписання, а також відсутності доказів в підтвердження викладених в клопотанні фактів, тому посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в цій частині є безпідставними та до уваги колегією суддів апеляційної інстанції також не приймаються.
Твердження скаржника щодо порушення прав та законних інтересів Донецької виправної колонії №124 УДДУ ПВП в Донецькій області - балансоутримувача спірного майна, у зв'язку з незалученням судом першої інстанції його у справу у якості третьої особи, є необґрунтованими, оскільки статус балансоутримувача об'єкту оренди зумовлює виникнення у нього самостійних прав та майнових інтересів щодо 30% від встановленого п.3.6 договору та зміненого додатковою угодою №1 від 28.10.09р. розміру орендної плати, тоді як предметом даного спору є орендна плата, що підлягає перерахуванню до державного бюджету 70% від встановленого договором розміру та нараховані на неї штрафні санкції.
Щодо інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони апеляційною інстанцією до уваги не приймаються за безпідставністю.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі № 37/186 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі № 37/186 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Метстіл” м. Донецьк - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. третій особі
4 у справу
5 ДАГС
6. ГСДО