донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.01.2011 р. справа №28/181пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.,
суддів
Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився,
від відповідача:
Анненков І.В. - за дов. від 26.08.10 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Термінал Т-К" м.Авдіївка Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
08.11.2010 року
по справі
№28/181пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовом
закритого акціонерного товариства "Термінал Т-К" м.Авдіївка Донецької області
до
Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м.Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ясинувата Донецької області” м.Ясинувата Донецької області
про
визнання кредитного договору № 123 від 22.04.2009р. недійсним (згідно остаточних вимог).
Закрите акціонерне товариство “Термінал Т-К” м.Авдіївка Донецької області (далі по тексту ЗАТ “Термінал Т-К”) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м.Київ в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Ясинувата Донецької області” м.Ясинувата Донецької області про визнання кредитного договору № 123 від 22.04.2009р. недійсним (згідно остаточних вимог: а.с.12), у задоволенні якого рішенням від 08.11.2010 року у справі №28/181пд відмовлено.
В обґрунтування оскарженого рішення, суд першої інстанції послався на недоведеність вищевказаних позовних вимог.
Позивач з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити заявлену позовну вимогу.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що сторонами в спірному договорі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема, не вказано строк дії договору, що суперечить приписам чинного законодавства, що є, на думку скаржника, підставою для визнання спірного договору недійсним.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Також, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності позивача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 цього Кодексу, судова колегія дійшла висновку, що відсутність відповідача не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Ясинувата Донецької області” (банк, правонаступником якого є відповідач) та ЗАТ “Термінал Т-К”(позичальник, позивач) 22.04.2009р. укладений кредитний договір № 123 про надання кредиту на умовах овердрафту.
Максимальна заборгованість позичальника за кредитом на умовах овердрафту не може перевищувати 400000,00 грн. (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору банк надає позичальнику, за наявності вільних кредитних ресурсів, грошові кошти у тимчасове користування, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку, розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту. Кредит на умовах овердрафту надається позичальнику за поточним рахунком позичальника № 26005301521771, відкритого згідно з договором банківського рахунку від 14 червня 2005р. № 772 в філії “Відділення Промінвестбанку в м.Ясинувата Донецької області”.
Кінцевий термін погашення кредиту на умовах овердрафту, до якого має бути повністю погашений кредит по цьому договору - 30 березня 2010р. (п.2.3 договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (п 6.1. договору).
Відповідно до п.6.8. договору, він діє до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту на умовах овердрафту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав кредитні кошти, використав їх на поповнення обігових коштів чи поточні потреби, однак на час розгляду справи кредитні кошти не повернуті.
За твердженням позивача, кредитний договір № 123 від 22.04.2009р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, а саме в договорі сторони не досягли згоди щодо строку дії договору, що є істотною умовою, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання кредитного договору № 123 від 22.04.2009р. недійсним.
Господарський суд Донецької області рішенням від 08.11.10р. у справі №28/181пд у задоволенні вищевказаної позовної вимоги ЗАТ “Термінал Т-К” відмовив за недоведеністю останньої.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є визнання кредитного договору № 123 від 22.04.2009р. недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).
Судова колегія вважає, що договір № 123 від 22.04.2009р. за своєю правовою природою є кредитним договором, як це вірно зазначено судом першої інстанції, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Вищевказаний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписом ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст договору становлять умови, що визначені угодою сторін, яка спрямована, зокрема, на встановлення зобов'язань, і договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Пунктами 6.1, 6.8 договору встановлено, що останній діє з моменту його підписання до повного повернення позичальником всіх отриманих сум кредиту на умовах овердрафту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Тобто строк дії спірного договору встановлений.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3 кредитного договору встановлений кінцевий термін погашення кредиту на умовах овердрафту - 30 березня 2010р.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при укладанні спірного договору сторонами дотримано вимоги чинного законодавства щодо визначення обов'язкових істотних умов, передбачених для кредитних договорів.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, а не недійсним.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору, навпаки, відповідно до умов зазначеного договору відповідачем позивачу були надані кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку підстави для визнання кредитного договору № 123 від 22.04.2009р., укладеного між сторонами по справі, недійсним - відсутні.
Також, при перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі №28/181пд є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 08.11.2010 року по справі №28/181пд - залишити без змін.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Термінал Т-К" м.Авдіївка Донецької області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим. 1. позивачу 2,3. відповідачу 4. у справу 5 ДАГС 6. ГСДО