ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/44808.12.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
До відповідача Державного підприємства «Центральний-господарчий комбінат комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України»
Про стягнення 9980,81 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Півень Д.О. (за дов.)
Від відповідача не з'явились
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з державного підприємства «Центральний спортивно-господарський комбінат комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України 9 980,81 грн. заборгованості за договором на використання електричної енергії від 23.12.1999р. № 24069, а саме: 7852,32 грн. основного боргу за спожиту активну електричну електроенергію за період з 01.03.2010 р. по 01.10.2010 р. та 376,59 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію за період з 01.07.2010 р. по 01.10.2010 р., 389,54 грн. інфляційних втрат, 115,01 грн. трьох процентів річних, 671,32 грн. пені та 576,02 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2010р. порушено провадження у справі № 17/448 та призначено її до розгляду на 22.11.2010 р..
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, повноважних представників для участі в судовому засіданні не направив, сторони про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином не надано.
У зв'язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних документів та необхідністю витребування доказів, розгляд справи відкладався на 08.12.2010 р., про що винесено відповідну ухвалу суду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі статті 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
23.12.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником електричної енергії) та державним підприємством «Центральний спортивно-господарчий комбінат «Центрального спортивного клубу «Гарт»(змінено назву на державне підприємство «Центральний-господарчий комбінат комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти та науки України»(споживачем) укладено договір на використання електричної енергії № 24069 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість
Порядок розрахунків сторони погодили пунктом 2.2 додатку 2 до Договору, відповідно до якого оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.
Згідно з додатком 5 до Договору сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.
Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито за період з 01.03.2010 р. по 01.10.2010 р. активну електричну енергію в сумі 7852,32 грн. та за період з 01.07.2010 р. по 01.10.2010 р. реактивну електричну енергію в сумі 376,59 грн., що підтверджується рахунками-розшифровками, звітами про використану (активну, реактивну) електроенергію та актами надання послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до пункту 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом, відповідач у жовтні 2010 р. (до подачі позову до суду) перерахував позивачеві кошти в сумі 7852,32 грн. (4202,27 грн. - 01.10.2010 р. та 3 649,95 грн. -0810.2010 р. за спожиту активну електричну енергію), що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу, наданої позивачем 08.12.2010 р..
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 7 852,32 грн. за спожиту активну електричну енергію задоволення не підлягають як необґрунтовані.
Крім того, відповідач у жовтні 2010 р. перерахував позивачеві кошти в сумі 376,59 грн. (149,97 грн. -05.10.2010 р. та 226,62 грн. -08.10.2010 р.) за спожиту реактивну електричну енергію, що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу, наданої позивачем 08.12.2010 р..
Отже, вимоги про стягнення боргу за реактивну електричну енергію задоволенню також не підлягають.
Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Інфляційна складова становить 389,54 грн., а три проценти річних -115,01 грн.
Суд приймає розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.
Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 671,32 грн. та штрафу у розмірі 576,02 грн. на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;
- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;
- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.
З огляду на вказане, при розгляді вимог про стягнення штрафних санкцій на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України слід встановити чи наявні всі перелічені вище обставини.
Слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України зазначені в ній штраф та пеня застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання, що унеможливлює їх застосування до спірних правовідносин.
Крім того, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ГК України, положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог чи їх підстав на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Вказана правова позиція викладена також в п. 14 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 року N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році».
Отже, виходячи з правил, встановлених ГПК України, суд позбавлений права самостійно змінювати підставу позову, в тому числі і щодо підстав стягнення штрафу.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Позивачем не надано доказів укладення сторонами письмового правочину щодо відповідальності відповідача у вигляді пені за несвоєчасне оплату поставленої теплової енергії, що також є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Відповідно до вимог підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу.
Позивачем не надано суду доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання сторонам у справі статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки а отже норми ч. 2 ст. 231 ГК України не розповсюджуються на правовідносини сторін щодо відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Отже, із заявлених підстав (ст. 231 ГК України) позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені задоволенні не підлягають.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивачем належним чином не доведене обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення 671,32 грн. пені та 576,02 грн. штрафу, з огляду на що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Центральний спортивно-господарчий комбінат комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 4, рахунок 35213001000493 у ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код 30115353) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 389,54 грн. інфляційних збитків, 115,01 грн. трьох процентів річних, 5,16 грн. витрат по оплаті державного мита, 11,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 05.01.2011 р.