П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26632/25
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
повний текст судового рішення
складено 29.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2025 №213150008471;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025 року про призначення пенсії за віком за нормами ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу у трудовій книжці НОМЕР_1 та військовому квитку НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач подав заяву про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду України через веб-портал електронних послуг. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2025 №213150008471 відмовлено в призначенні пенсії за віком, зокрема, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Також Головним управлінням зазначено, що періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та військовому квитку НОМЕР_2 не враховано до страхового стажу, оскільки зазначене прізвище позивача не відповідає його паспортним даним. Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та зазначає, що його трудовою книжкою НОМЕР_1 та військовому квитку НОМЕР_2 підтверджуються спірні періоди роботи та вважає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи до страхового стажу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема апелянт зазначає, що пенсійний орган відмовляючи у призначенні пенсії діяв правомірно, оскільки у позивача недостатньо страхового стажу для її призначення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою від 16.05.2025 року про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.05.2025 №213150008471 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
У вищезазначеному рішенні також вказано, що періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та військовому квитку НОМЕР_2 не враховано до страхового стажу, оскільки зазначене прізвище позивача не відповідає його паспортним даним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання роботодавцем вимог Інструкції №58 (некоректне зазначення прізвища власника трудової книжки НОМЕР_1 та військовому квитку НОМЕР_2 ) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ст.26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2025 по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для незарахування спірних періодів роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 та військового квитка НОМЕР_2 стало невірно зазначене прізвище позивача, що не відповідає паспортним даним.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №58 (некоректне зазначення прізвища власника трудової книжки НОМЕР_1 та військового квитка НОМЕР_2 ) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
З огляду на викладене, спірні періоди роботи мають бути зарахованими до страхового стажу позивача.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ від 23.05.2025 №213150008471 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління ПФУ в Одеській області повторно розглянути по суті заяву від 16.05.2025 про призначенням позивачу пенсії за віком, з урахуванням трудового стажу у трудовій книжці НОМЕР_1 та військового квитка НОМЕР_2 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія