Справа 2-79/10 р.
(ЗАОЧНЕ)
22 червня 2010 року с. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що позивач з 19 липня 2007 року працював на посаді техніка-будівника у ВАТ «Будмеханізація». 30.11.2007 р., на підставі наказу № 13-к був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, ніякої заяви про своє звільнення не писав до керівництва підприємства, тому вважає цей наказ протиправним, крім того, з наказом був ознайомлений лише 22 серпня 2008 року та отримав трудову книжку. Оскільки про вказаний наказ дізнався тільки 22 серпня 2008 року то і до суду звернувся 02 вересня 2008 року. Про наказ № 14-к від 04.12.2007 року дізнався лише тоді, коли рішення по справі було скасовано та справу надіслано на вий розгляд у суд першої інстанції. З наказом № 14-к від 04.12.2007 року йог не знайомили, підстави його складання були відсутні. Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платні, оскільки він фактично працював, а заробітну платню не отримував, поновити його на роботі, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями відповідача, яку він оцінює у 5000 грн., та стягнути заробітну платню за час вимушеного прогулу.
У судовому засідання позивач та його представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляд справи чи про розгляд справи у його відсутності не надіслав.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню на наступних правових підставах.
Судом встановлено, що відповідно наказу № 6-К від 19 червня 2007 року ОСОБА_1, був прийнятий на посаду техніка-будівника у ВАТ «Будмеханізація», про що є відповідний запис у трудової книжки позивача.
Наказом № 13-к від 30 листопада 2007 року ОСОБА_1, звільнений з посади техніка-будівельника ВАТ «Будмеханізація» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивач ознайомлений з наказом 22 серпня 2008 року та отримав трудову книжку про що свідчить його розпис в наказі.
Наказом № 14-к від 04 грудня 2007 року ВАТ «Будмеханізація», наказ № 13-к від 30 листопада 2007 року скасовано, ОСОБА_1, звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі актів від 27.11.2007 року та 03.12.2007 року за прогули.
Як пояснив у судовому засіданні позивач, про наявність наказу № 14-к від 04 грудня 2007 року йому стало відомо під час розгляду справи у апеляційному суді АР Крим. Про наявність актів від 27.11.2007 року та 03.12.2007 року про його прогули йому стало відомо також під час розгляду справи у апеляційному суді АР Крим.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в точу числи відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Оскільки позивач був звільнений за порушення трудової дисципліни, тобто за прогул, то відповідач при звільненні повинен був дотримуватися норм ст. 149 КЗпП України.
Однак, на думку суду, відповідач порушив зазначену норму, оскільки не тільки не надав доказів порушення позивачем трудової дисципліни у вигляді скоєння ним прогулу, як підстави для звільнення та не надав доказів, що вимагав від позивача, як порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Згідно ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
У порушення вказаної норми, відповідач не видав позивачу копію наказу № 14-к від 04 грудня 2007 року про його звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Давши аналіз вказаним обставинам справи та правовим нормам, суд приходить до висновку, що позивач - ОСОБА_1, був звільнений без законних підстав та у порушення встановленого законом порядку, тому прикази про його звільнення слід визнати незаконними та скасувати, а саме приказ № 14-к від 04 грудня 2007 року, яким скасовано приказ № 13-к від 30 листопада 2007 року та позивача звільнено на підставі п. 4 ст. ст. 40 КЗпП України, приказ № 13-к від 30 листопада 2007 року, оскільки скасування тільки приказу № 14-к від 04 грудня 2007 року залишає дійсним наказ № 13-к від 30 листопад 2007 року.
Також слід зазначити, що приказ № 13-к від 30 листопада 2007 року про звільнення позивача на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням є незаконним, оскільки жодних доказів наявності заяви позивача - ОСОБА_1, про звільнення його за власним бажанням суду не надано, позивач заперечував наявність такої заяви, що є безспірною підставою для звільнення за цією статтею КЗпП України.
Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно до п. 32. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки згідно зі ст.235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивача слід поновити на попередній роботі, оскільки у справі відсутні докази про скорочення посади яку обіймав позивач та на його користь с відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу тобто з 22 серпня 2008 року по 22 червня 2010 року, оскільки доказів наступного працевлаштування позивача після звільнення суду не надано, відповідно до копії трудової книжки яка є в матеріалах справи, останній запис, це звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України з ВАТ «Будмеханізація». Справа розглядається понад один рік не з вини позивача.
Відповідно до довідки про доходи від 22.01.2010 р., № 3/01 ВАТ «Будмеханізація», за п'ять місяців 2007 року, позивачу - ОСОБА_1, нарахована заробітна платня у розмірі 4110,00 грн.
Сума доходів в місяць становить (4110,00:5=822 грн.), таким чином сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 18084 грн., а саме за 22 місяці в період з ( 22 серпня 2008 року - дата отримання приказу № 13-к від 30 листопада 2007 року про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України) по 22 червня 2010 року - дата ухвалення рішення суду по справі) 22 місяці х 822 грн.
Також у судовому засіданні позивач пояснив, що під час роботи у відповідача, йому з вересня 2007 року по 22 серпня 2008 року не сплачувалася заробітна платня.
Доказів, а саме відомостей про виплату позивачу заробітної плати у вказаний період, відповідачем не надано.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи із вказаних норм, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток з вересня 2007 року по 22 серпня 2008 року - дату отримання копії наказу про звільнення.
Відповідно до довідки про доходи, яка надана відповідачем, заробітна платня за вересень та жовтень 2007 року позивача складала 834,75 грн., в місяць, таким чином за вересень та жовтень 2007 року сума заробітної платні, яка підлягає сплаті становить 1669,5 грн., = 834,75 грн., х 2 місяці.
За період з листопада 2007 року по серпень 2008 року, тобто за 9 місяців сума заробітної плати з розрахунку 822 грн., у місяць становить 7398 грн., = 822 грн., х 9 місяців. Сума заробітної плати за 22 дні серпня 2008 року становить 583,35 грн., = 822 грн., : 31 день місяця х 22 дня серпня.
Таким чином, борг по заробітної платі складає 1669,5+7398+583,35= 9650, 85 грн.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що власник або уповноваженим ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи той факт, що наявні у справі докази дають суду підстави зробити висновок, що відповідач порушив права позивача, не сплачував йому заробітну платню, незаконно його звільнив, що призвело до моральних страждань останнього, що порушення його прав тривало значний відрізок часу, відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000 грн., оскільки на думку суду, вказана сума буде достатньою компенсацією за перенесені позивачем переживання.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81,88,209, 212, 214-215, 224 - 226 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Скасувати наказ № 13-к від 30 листопада 2007 року виданий головою правління Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» про звільнення ОСОБА_1.
Скасувати наказ № 14-к від 04 грудня 2007 року виданий головою правління Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» про звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді техніка-будівельника Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» з 30 листопада 2007 року.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18084 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь ОСОБА_1 борг по заробітної платі у розмірі 9650, 85 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь ОСОБА_1 у відшкодування заподіяної моральної шкоди 3000 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат пов'язаних з викликом відповідача до суду у розмірі 68,38 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на користь держави судовий збір усього у розмірі 285,84 грн., витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Роздольненським районним судом АР Крим за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можу бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у порядку, визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -