Справа № 2-74/10 р.
15 січня 2010 року с. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, вселення у квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-і особи ОСОБА_3, ВГІРФО Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим про виселення та скасування реєстрації,
Позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, вселення у квартиру. Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 01 липня 2000 року по 08 вересня 2008 року. У шлюбі здобули квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вона зареєстрована у вказаній квартирі. Після того, як ОСОБА_2 повторно зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, вони стали чинити перешкоди позивачки у користування житлом. Змінили замок на вхідних дверях квартири. Також, ОСОБА_2 видав довіреність ОСОБА_4 на представництво його інтересів. ОСОБА_4, неодноразово з'являлася у квартири за адресою: АДРЕСА_1 та заявляла, що позивач не має право на мешкання в квартирі.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, 3-і особи ОСОБА_3, ВГІРФО Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим про виселення та скасування реєстрації. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є його колишньою дружиною з якою він мешкав у вказаній квартирі. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишилася мешкати у вказаній квартирі. Самовільно змінювала замки на двері квартири, створила умови, які перешкоджають сумісному мешканню у квартирі його та його теперішньої дружини. ОСОБА_1 не сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згоди на безкоштовне мешкання ОСОБА_1, у квартирі він, як власник квартири не давав. Крім того, ОСОБА_1 створила неможливі умови мешкання з нею у вказаній квартирі, а міри попередження та суспільного впливу є безрезультатними.
Ухвалою суду від 23 вересня 2009 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-і особи ОСОБА_3, ВГІРФО Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим про виселення, об'єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, вселення у квартиру.
У судовому засіданні представник позивача первісному позову - ОСОБА_3
Олександрівни позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідачі по первісному позову - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали. ОСОБА_4, також пояснила, що ніяких перешкод ОСОБА_1 у користуванні житлом не чинила. Відповідно до доручення, яке видано ОСОБА_2 на її ім'я, вона особисто не має право користуватися житлом, однак, вважає, що ОСОБА_1 втратила право користування житлом.
Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2, позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3 просила позов задовольнити.
Представник третьої особи за зустрічним позовом - ВГІРФО Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим просив суд розглянути справу у відсутності їх представника.
Представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав та пояснив, що підстав для виселенні ОСОБА_1, які передбачені ст. 116 ЖК України відсутні.
Суд, заслухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним позов ОСОБА_1, задовольнити частково, у задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити на наступних правових підставах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2000 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2. Як і її чоловік, ОСОБА_1, зареєстрована у кв. АДРЕСА_1. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний у 08 вересня 2008 року на підставі рішення Роздольненського районного суду АР Крим.
У судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи, ОСОБА_2 та його дружина - ОСОБА_3 користуються вказаною квартирою, мають від неї ключі, не дозволяють ОСОБА_1, користуватися квартирою, оскільки вважають, що її слід висилити з квартири. Крім того, як тільки ОСОБА_1, з'являється у квартирі, вона змінює замки на вхідній двері та робить неможливим їх сумісне мешкання у квартирі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як особа, яка зареєстрована за адресою: кв. АДРЕСА_1 має право користуватися зазначеною квартирою. Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 свідчать про то, що вони перешкоджають ОСОБА_1 користуватися квартирою.
Відповідно до ст. 156 ч. 4 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ст. 406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 109 ЖК України, в иселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ст. 9 ч. 4 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Давши аналіз вищенаведеним нормам, суд вважає, що обмеження у праві користування житловим приміщенням можливо лише на підставах визначених законом, виселення із житлового приміщення можливо лише на підставах встановлених законом у судовому порядку.
Що стосується вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки суду не надано жодних доказів, що ОСОБА_4 перешкоджає їй у користуванні зазначеним житлом.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням суду від 14 листопада 2001 року та витягом з реєстру права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
У судовому засіданні, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надалі жодних доказів, що до ОСОБА_1 застосовувалися заходи громадського впливу внаслідок порушення останньою правил соціального життя та ці заходи впливу виявилися безрезультатними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6,60,213,214, 215 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житлом, вселення у квартиру, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
Всилити ОСОБА_1 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
У решті позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-і особи ОСОБА_3, ВГІРФО Роздольненського РВ ГУ МВС України в АР Крим про виселення та скасування реєстрації, відмовити.
З повним текстом рішення можна ознайомитись 19 січня 2010 року.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у порядку, визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -