Апеляційне провадження
№33/824/1214/2026
09 лютого 2026 року місто Київ
справа №752/17023/25
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
при секретарі судового засідання Балковій А.С.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року скасувати та провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не було повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про розгляд справи та розглянув справу за його відсутністю, чим було порушено його право на захист та право на справедливий суд.
Вказував, що за наявності обвинувачення, сформованого в протоколі як суть правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції безпідставно вирішив питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП.
Зазначав, що розгляд справи за ч.2 ст.130 КУпАП було здійснено судом першої інстанції з урахуванням уточнюючої довідки органу поліції, за змістом якої співробітники поліції просили суд в графі протоколу про адміністративне правопорушення вважати вірним запис «за ч.2 ст.130 КУпАП», однак про перекваліфікації правопорушення судом не було враховано наступне, що: довідка не являється актом уповноваженої особи, в якому міститься формулювання звинувачення, а також не є доказом в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки не містить у собі відомостей доказового характеру щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення; складена та підписана іншим співробітником поліції, який не складав протокол про адміністративне правопорушення та який не має жодного відношення до цієї справи; в довідці відсутнє уточнення щодо зміни фабули (суті) адміністративного правопорушення, що викладена у протоколі; в довідці відсутнє уточнення щодо зміни запису у протоколі щодо кваліфікації адміністративного правопорушення.
Посилався на те, що в матеріалах справи міститься висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, однак вказаний висновок складений з грубим порушенням порядку проведення огляду водіїв на стан сп'яніння, що свідчить про неможливість його використання в якості доказу у справі.
Вказував, що суд першої інстанції не перевірив достовірність даних, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння та відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Зазначав, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУПАП, не відповідає фактичним обставинам.
Посилався на те, що висновок лікаря-нарколога щодо результатів медичного огляду складений з грубим порушенням вимог Інструкції, а отже не є беззаперечним доказом перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Вказував, що всупереч п.12, п.13 розділу ІІІ Інструкції лікарем не було відібрано біологічного середовища для проведення дослідження, що не може ставиться у вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначав, що лікарем-наркологом було грубо порушено порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння, що є наслідком визнання проведеного огляду недійсним, а відтак всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Посилався на те, що співробітник поліції не забороняв ОСОБА_1 керувати транспортним засобом після складання протоколу про адміністративне правопорушення та будь-яких заходів щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом працівниками поліції вжито не було.
Також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року.
В обґрунтування вимог, посилався на те, що оскаржувану постанову було винесено 19 вересня 2025 року, однак він не був присутній у судовому засіданні та не знав про наявність судового рішення щодо нього.
Вказував, що про наявність оскаржуваної постанови він довідався лише 15 грудня 2025 року, ознайомившись з матеріалами справи у приміщенні суду першої інстанції та отримавши копію постанови, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка.
У судовому засіданні апеляційного суду, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 19 вересня 2025 року.
Копію повного тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав в приміщенні суду першої інстанції 15 грудня 2025 року (а.с.36).
Апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була подана до суду 24 грудня 2025 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на положення ст.ст.251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення, виходив з наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За приписами ч.2 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2-3, 5 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п.2 Інструкції №1452/735 та п.2 Порядку №1103 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У п.12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з п.п.3-4 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до п.п.6-7 розділу ІІІ вказаної Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове, а метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. (п.9 розділу ІІІ Інструкції).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.п.11-12 розділу ІІІ Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п.14 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до положень п.21 розділу ІІІ вказаної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №373707, 26 червня 2025 року о 21.30 год. в місті Києві по вулиці Михайла Бойчука (Кіквідзе), 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault meganeд.н.з. K НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога в закладі «Соціотерапія». Висновок лікаря-нарколога №002932 від 26 червня 2025 року, чим порушив п.2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до довідки щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 30 червня 2025 року, складеної старшим інспектором з о/д відділу адміністративної практики УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Миколаєнко Н., проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 13 лютого 2025 року вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Тому просить суд вчинене ОСОБА_1 26 червня 2025 року адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, розглядати за ч.2 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №373707 від 26 червня 2025 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 червня 2025 року №002932 та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 посилався на те, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відеозапису, на запитання працівника поліції чи вживає ОСОБА_1 якісь наркотичні або лікарські засоби, останній відповів, що нічого не вживає, окрім лікарських препаратів, але вони не заборонені (диск №1, 21:36:08).
В подальшому, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній погодився (диск №1, 21:58:50).
Прибувши до КМНКЛ «Соціотерапія», лікарем-наркологом було проведено зовнішній огляд ОСОБА_1 (диск №1, 22:26:55) та проведено тест на приладі Drager, результат обстеження - 0, 004 % (проміле) (диск №1, 22:28:54).
На пропозицію лікаря здати аналіз сечі для виявлення стану сп'яніння, ОСОБА_1 повідомив, що немає чим (диск №1, 22:32:53).
З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 червня 2025 року №002932 вбачається, що висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння складений за результатами зовнішнього огляду останнього лікарем, тобто на підставі клінічних ознак, про що також вказано в самому висновку.
Вказане свідчить про те, що лікарем було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння без проведення лабораторних досліджень.
Таким чином, огляд ОСОБА_1 у медичному закладі - КМНКЛ «Соціотерапія» на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року №1452/735, зокрема з порушенням п.п.6-7 розділу ІІІ Інструкції, яка вказує на обов'язковість проведення лабораторних досліджень для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини з метою виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, а тому відповідно до приписів п.21 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння вважаються недійсними.
При цьому, слід зазначити, що виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння, передбачених п.4 розділу І Інструкції не є доказом перебування водія у стані наркотичного сп'яніння, а є підставою для проведення огляду такого водія у встановленому законом порядку, що прямо вказано у п.2 розділу І цієї Інструкції, за результатами якого відповідний стан сп'яніння знайде або не знайде підтвердження.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №373707 від 27 червня 2025 року був складений за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з нормами КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, перебрав на себе функцію обвинувачення та не звернув уваги на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП не складався.
Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки огляд ОСОБА_1 у медичному закладі - КМНКЛ «Соціотерапія» на стан наркотичного сп'яніння проведений з порушенням Інструкції №1452/735, а інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять, отже у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Оскільки згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -
Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.