ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
11 січня 2011 р. Справа № 27/41
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В.
при секретарі судового засідання Осудар І. Б.
розглянувши матеріали у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422) в особі Філії Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" "Пасічнянський кар'єр нерудних копалин "Нерудник" (с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Долинський завод залізобетонних виробів" (вул. Нафтовиків, 8, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500)
про стягнення заборгованості в сумі 192 400,11 гривень.
За участю представників сторін:
Від позивача: Білоус С.В. ( паспорт серія НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 21.01.98 р., довіреність від 20.10.10р. № 16/1285).
Від відповідача: не з'явився.
встановив:
Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" (надалі позивач) подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Долинський завод залізобетонних виробів" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 192 400,11 гривень.
Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за Договором купівлі - продажу № 126 від 26.03.2008 року та Договором купівлі - продажу № 136 від 10.06.2009 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 192 400,11 гривень.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.11.2010 року.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2010 року, 24.11.2010 року, 09.12.2010 року, 23.12.2010 року розгляд справи відкладено на 24.11.2010 року, 09.12.2010 року, 23.12.2010 року та 11.01.2011 року відповідно.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов визнав повністю.
Крім цього, 22.12.2010 року і 23.12.2010 року від представників позивача та відповідача надійшли до суду клопотання про продовження строку розгляду справи, у відповідності до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що між сторонами ведуться переговори, щодо укладення мирової угоди і їм потрібен додатковий час для узгодження умов можливої мирової угоди. Суд розглянувши дані письмові клопотання в судовому засіданні, яке відбулося 23.12.2010 року прийшов до висновку про те, що враховуючи особливості розгляду даного спору та у відповідності до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України дані клопотання є обґрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому, ухвалою суду від 23.12.2010 року продовжив строк вирішення спору на 15 днів до 15.01.2010 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення мирової угоди.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Як встановлено судом під час розгляду справи, між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 126 від 26.03.2008 року і договір купівлі - продажу № 136 від 10.06.2009 року, відповідно до умов вищезазначених договорів, а саме п. 1.1 продавець зобов'язується поставити та передавати у власність (повне господарське відання) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних договорів.
У п. 1.2. договорів зазначено, що предметом договорів є товар (продукція): щебінь в асортименті, камінь бутовий і камінь негабарит.
Сторонами погоджено у п. 2.1 договорів, що асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної партії продукції визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи видачі довіреності (при поставці на умовах самовивозу).
Відповідно до п. 6.1 розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати 100 %.
Ціни на товар були встановлені в Додатку № 1 до Договору купівлі - продажу № 126 від 26.03.2008 року та Додатку № 1 до Договору купівлі - продажу № 136 від 10.06.2009 року.
Згідно умов договорів позивачем було відвантажено відповідачу продукцію (щебінь) на загальну суму 342 944,96 гривень, що підтверджується видатковими накладними, а факт передачі товару перевізнику підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які знаходяться в матеріалах справи.
Відвантажений товар був оплачений відповідачем частково в сумі 150 544,85 гривень, з них 15 265 гривень шляхом надання послуг, що підтверджується актами здачі - приймання робіт та 135 279,85 гривень шляхом оплати готівкою, що підтверджується розрахунком заборгованості та платіжними вимогами - дорученнями.
З метою досудового врегулювання спору, керуючись ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України позивачем 16.08.2010 року за вих. № 16/933 відповідачу була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість в сумі 192 400,11 гривень, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень, викладених у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В порушення договірних зобов'язань відповідач не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за надану продукцію, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 192 400,11 гривень.
Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 192 400,11 гривень основної заборгованості, суд вважає обґрунтованими.
За правилами ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655, 662, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Долинський завод залізобетонних виробів" (вул. Нафтовиків, 8, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, ідентифікаційний код 01349963) в користь Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422, ідентифікаційний код 00292988) в особі філії Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" "Пасічнянський кар'єр нерудних копалин "Нерудник" (с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432, індетифікаційний код 34033214) - 192 400,11 гривні (сто дев'яносто дві тисячі чотириста гривень одинадцять копійок) основного боргу, а також 1924,00 гривні (тисячу дев'ятсот двадцять чотири гривні) державного мита та 236,00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В.В.
повне рішення складено 11.01.2011 року