Провадження № 11-кп/803/905/26 Справа № 204/11856/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 лютого 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
особи, щодо якої вирішується
питання про продовження
застосування примусових
заходів медичного
характеру ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 грудня 2025 року про продовження застосування щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
примусового заходу медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, призначеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 грудня 2025 року продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року, щодо ОСОБА_7 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Обгрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 страждає тяжким психічним розладом, за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить небезпеку для суспільства і потребує тримання та відповідного лікування в умовах закладу з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 грудня 2025 року про продовження примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом відносно ОСОБА_7 та ухвалити нову ухвалу про зміну примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що ОСОБА_7 заперечував щодо продовження примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, а також в судовому засіданні його підзахисний вказував, що після проведеної терапії та курсу лікування його психічний стан покращився і до нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру не з суворим режимом, а з посиленим, його підзахисний вказував, що галюцинації були у 2018 році, після лікування зникли. Зазначив, що його підзахисний просив суд надати йому час для запрошення лікаря-психіатра, який не є працівником СЗНПД, з метою проведення йому альтернативного психіатричного огляду, проте суд відмовив у задоволенні клопотання, чим позбавив його права на альтернативний психіатричний огляд.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, зазначених в скаргах, просили її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою, і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ч. 3 ст. 514 КПК України розгляд питання про продовження, застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за обговорюваною письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження... застосування таких примусових заходів.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 КК України щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, суд може застосувати госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, які ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2025 року, 19 червня 2025 року було продовжено.
Як слідує з наявного в матеріалах провадження висновку комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №1223 від 30 жовтня 2025 року за міжкомісійний період в психічному стані переважають маячні ідеї впливу, релігійно-містичного та персекуторного змісту. Під час бесіди афективно насичено, з деталізацією та стереотипністю переказує події, пов'язані зі скоєним суспільно небезпечним діянням, демонструючи збереження актуальності переживань і тенденцію до надцінного тлумачення власного досвіду. Висловлював переконання, що над ним проводились магічні обряди, у результаті яких він «втратив себе» і «був під впливом сатанинської сили», а подальші події сприймав як боротьбу між «темними силами» та «ангелом-охоронцем». Описує телепатичний зв'язок з окремими особами, який розцінює як реальне явище, що має містичне походження. Спотворене сприйняття власних відчуттів і переживань поєднується з паралогічним мисленням, схильністю до резонерства, багатослівністю, докладністю й неадекватними асоціаціями. До скоєного ставиться формально, без належної емоційної оцінки, наголошуючи, що діяв під «гіпнозом» або «впливом сил». Критичне ставлення до власного стану різко знижені. Лікування оцінює лише з позиції його побічного впливу на сон («таблетки допомагають спати»), не визнає необхідності постійної терапії. У відділенні поведінка дезадаптивна, конфліктна, емоційно нестійкий. Пацієнт різкий, претензійний, схильний до кверулянства, брехливий, проявляє хитрість і схильність до маніпуляцій. Відмічалась епізодична асоціальна поведінка - був помічений на викраденні речей із посилки, після чого заперечував факт крадіжки, намагався перекласти провину на інших, підклав викрадену річ іншому пацієнту. На зауваження реагував агресивно, вину не визнавав. Часто різкий у висловлюваннях, недовірливий, претензійний до персоналу, невдоволений умовами перебування. У бесідах наполягає на якнайшвидшому переведенні на посилений нагляд або виписці, стверджує, що «вилікувався» та «не має попереднього стану».
Відповідно до зазначеного висновку рекомендовано продовження застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, №1223 від 30 жовтня 2025 року, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, з урахуванням ступеню небезпечності ОСОБА_7 для себе та інших осіб, прийшов до висновку про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в умовах закладу з надання психіатричної допомоги зі суворим наглядом з метою його обов'язкового лікування.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру у відношенні ОСОБА_7 використовувались результати роботи фахової комісії лікарів-психіатрів, висновок якої є належним доказом для прийняття рішення по провадженню. У висновку №1223 від 30 жовтня 2025 року була надана об'єктивна інформація щодо стану здоров'я ОСОБА_7 .
Положеннями ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції своє рішення по провадженню обгрунтував підтвердженою належним чином обставиною, а саме: за своїм психічним станом ОСОБА_7 згідно висновку №1223 від 30 жовтня 2025 року становить небезпеку для себе та оточуючих, а тому потребує застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги зі суворим наглядом.
Підстав не довіряти висновку лікарів-психіатрів у суду апеляційної інстанції немає. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 просив суд надати йому час для запрошення лікаря-психіатра, який не є працівником СЗНПД, з метою проведення йому альтернативного психіатричного огляду не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно ст. 29 Закону України “Про психіатричну допомогу» власник закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою; своєчасно інформувати відповідно до закону членів сім'ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб про стан здоров'я осіб, яким надається психіатрична допомога. Таким чином з боку держави вжито заходів щодо забезпечення відповідного медичного забезпечення хворих, та уникнення порушення прав останніх на надання медичної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров'я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов'язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.
Згідно п. 15 Наказу МОЗ України «Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги» у разі значного поліпшення психічного стану пацієнта лікуючий лікар ініціює позачергове засідання комісії лікарів-психіатрів.
Відповідно до п. 16 цього Наказу пацієнт самостійно або через свого захисника чи іншого законного представника має право звернутись до лікаря-психіатра, який не є працівником СЗНПД, з метою проведення йому альтернативного психіатричного огляду. У разі такого звернення пацієнта до лікаря-психіатра лікуючий лікар-психіатр протягом однієї доби готує форму первинної облікової документації для надання її лікарю-психіатру, який буде проводити альтернативний психіатричний огляд. Керівництво СЗНПД забезпечує допуск лікаря-психіатра до пацієнта протягом одного робочого дня після пред'явлення обраним лікарем-психіатром документа, що посвідчує особу, документа про вищу медичну освіту та посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії (сертифікат лікаря-спеціаліста) лікаря-психіатра (лікаря-психіатра дитячого).
Згідно ч. 2 ст. 95 КК України та ч. 4 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.
Особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, її представник або захисник вільні в здійсненні права на захист в спосіб, передбачений законом, та самостійному використанні такого способу захисту на свій розсуд, в порядку, передбаченому КПК України.
Ані матеріали справи, ані апеляційна скарга не містить жодної інформації щодо того, що ОСОБА_7 або його представник скористалися своїм правом та звертались з заявою про проведення альтернативного огляду ОСОБА_7 , які могли б свідчити про зміну стану здоров'я ОСОБА_7 та неможливість його подальшого утримання в закладах охорони здоров'я із суворим психіатричним наглядом.
Крім того, захисником не наведено жодного доказу, який би міг свідчити про покращення фактичного стану здоров'я ОСОБА_7 , та не надано жодного іншого висновку лікарів-психіатрів, який би став підставою для проведення судової психіатричної експертизи.
Будь-яких належних доказів невідповідності висновку комісії лікарів-психіатрів №1223 від 30 жовтня 2025 року стороною захисту надано не було.
Доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до того, що після проведених терапії та курсу лікування психічний стан ОСОБА_7 покращився, галюцинації, які були у 2018 році, зникли, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються викладеними у належній формі висновками спеціалістів у галузі психіатрії, розумні підстави для сумнівів у компетентності та об'єктивності яких відсутні.
Вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи спростовували або викликали сумніви у правильності висновків суду першої інстанції.
Доказів, які б викликали сумнів у правильності висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції не надано.
Виходячи з викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд заяви представника ДФ СЗНПД ДУ ІСП МОЗ України проведено судом першої інстанції за правилами розгляду цієї категорії проваджень, з дослідженням матеріалів особової справи ОСОБА_7 та медичної документації, в якій відображається стан хворого за час перебування в психіатричній лікарні з суворим наглядом, внаслідок чого судом було постановлено законну, обґрунтовану та вмотивовану ухвалу, та підстав для її скасування за доводами, наведеними в апеляційній скарзі захисника, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405,407,419,537,539КПК України,апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 11 грудня 2025 року, якою продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 року, щодо ОСОБА_7 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4