Номер провадження 22-ц/821/280/26Головуючий по 1 інстанції
Справа № 707/3824/25 Категорія: 310020000 Морозов В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
20 лютого 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко Владислав Вікторович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_4 . У шлюбі в подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_1 .
25.11.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.
10.04.2019 у справі № 707/658/19 Черкаський районний суд Черкаської області за заявою матері позивачки ОСОБА_3 видав наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
З 01.09.2025 позивачка ОСОБА_1 є здобувачем освіти Черкаського кооперативного економіко правового фахового коледжу Полтавського університету економіки і торгівлі, відповідно до наказу № 62 від 14.08.2025. Позивачка зарахована на 1 курс денного відділення на контрактній основі, стипендію не отримує. За навчальним планом дата закінчення навчання 30.06.2027.
Отже, позивач вказує що вона є повнолітньою донькою відповідача, продовжує навчання, відповідно не може працевлаштуватися, і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
У позовній заяві також вказано, що ОСОБА_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 та з моменту набуття повноліття перебуває повністю на утриманні останньої. Фінансування навчання ОСОБА_1 здійснюється за рахунок матері ОСОБА_3 та в загальному становить 42 500,00 грн за весь період навчання без врахування інфляції.
На підставі викладеного, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на особу відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до моменту закінчення навчання, а саме 30 червня 2027 року.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23 вересня 2025 року та до закінчення останньою навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач у справі досягла віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовжує навчання, потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, а відповідачем не спростовується можливість надання ним матеріальної допомоги на утримання доньки, вбачається, що останній повинен на рівні з матір'ю позивача приймати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка навчається, до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_1 23-річного віку.
Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи сторони відповідача про те, що він повинен лише компенсувати позивачу половину витрат на навчання у розмірі 42500,00 грн, та за його розрахунками 1/12 частка від усіх видів його доходів буде достатньою для цього, оскільки позивач не просив у позовній заяві стягувати з відповідача на свою користь додаткові витрати, а просив стягнути аліменти на своє утримання, до яких входять, зокрема: харчування, купівля одягу та взуття, засоби гігієни, проїзд тощо.
Не погодившись з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11.11.2025, представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, з урахуванням клопотання від 08.12.2025 (вх. № 13625/25-Вх), просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання на період навчання у розмірі 1/12 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23.09.2025 та до закінчення останньою навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження вартості інших витрат, пов'язаних з навчанням, окрім як договору про фінансування навчання від 12.08.2025, вартість якого за два роки складає 42500,00 грн.
При цьому, у відзиві на позовну заяву наводилися розрахунки відшкодування половини вартості навчального процесу кожним з батьків, тобто 21500,00 грн за два роки (885,42 грн щомісяця). При середньому доході ОСОБА_2 в розмірі 22000,00 грн щомісяця, розмір аліментів становитиме близько 2000,00 грн за умови стягнення 1/12 всіх доходів, що є більшою сумою, ніж вартість навчання.
В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції також відхилено доводи відповідача про необхідність утримання дружини, якій встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на неподання доказів того, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Однак, вказане твердження спростовується матеріалами справи, а саме свідоцтвом про шлюб, долученим до відзиву на позовну заяву.
19.12.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявської М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.10.2007.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, згідно з актовим записом № 194 від 25.11.2008, який складено Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ). Прізвище ОСОБА_5 до укладення шлюбу « ОСОБА_7 » .
Відповідно до копії довідки № 237/25 від 29.08.2025, виданої Черкаським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжом Полтавського університету економіки і торгівлі, ОСОБА_1 є здобувачем освіти Черкаського кооперативного економіко-правового фахового коледжу Полтавського університету економіки і торгівлі з 01 вересня 2025 року (наказ № 62 від 14.07.2025). Студентка зарахована на I курс денного відділення спеціальності D6 Секретарська та офісна справа на контрактній основі, стипендії не отримує. За навчальним планом дата закінчення навчання 30 червня 2027 року. Термін навчання за планом 2 роки.
Відповідно до копії Договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти № 2025337 від 12.08.2025, який укладено між ОСОБА_3 та Черкаським кооперативним економіко-правовим фаховим коледжем Полтавського університету економіки і торгівлі в особі директора Гасюк Л.М., вступник ОСОБА_1 здобуватиме освіту за освітньо-професійною програмою правове забезпечення та адміністрування, спеціальність D6 Секретарська та офісна справа до 01.07.2027.
До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено копію довідки про середню заробітню плату, видану Відокремленим структурним підрозділом «Черкаські районні енергетичні мережі» АТ Черкасиобленерго 30.09.2025, з якої вбачається що середня заробітня плата ОСОБА_2 з березня по серпень 2025 року становить 22128 грн 25 коп.
Також відповідачем долучено копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 24.01.2024 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 .
Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 351945, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.06.2021 встановлено II групу інвалідності безтерміново.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України)
Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дочки чи сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів останніх, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочок, синів, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності надані докази, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка є повнолітньою дочкою відповідача, продовжує навчання, у зв'язку з чим, відповідно до положень сімейного законодавства, має право на утримання від батьків за умови потреби в матеріальній допомозі та наявності у батьків можливості таку допомогу надавати.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за своєю правовою природою не є цільовою грошовою допомогою виключно на оплату витрат, безпосередньо пов'язаних лише з навчальним процесом. Такий вид утримання має комплексний характер і спрямований на забезпечення належних умов життя повнолітньої дитини на період навчання, оскільки період здобуття освіти об'єктивно обмежує її можливість повною мірою самостійно забезпечувати власні потреби.
Відтак, аліменти у цій категорії справ покликані покривати сукупність життєво необхідних витрат особи - на харчування, проживання, одяг, медичне забезпечення, транспорт, побутові потреби та інші витрати повсякденного характеру, без яких неможливе належне існування. До складу таких витрат природно входять і пов'язані з навчанням витрати, зокрема на оплату навчальних матеріалів, проїзд до місця навчання, проживання за місцем його проходження тощо.
Посилання скаржника на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 644/3610/16 та від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20, жодним чином не спростовують законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо потреби позивачки в матеріальній допомозі.
Дійсно, правове регулювання аліментних правовідносин входить до принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини та необхідності врахування витрат, пов'язаних з навчанням. Однак, із наведених висновків суду касаційної інстанції не випливає обов'язку позивача надавати документальне підтвердження абсолютно усіх можливих витрат, пов'язаних з навчанням, як умови для виникнення права на утримання. Предметом доказування у таких справах є не детальний розрахунок витрат, а наявність об'єктивної потреби у матеріальній допомозі та можливість її надання платником аліментів.
Наявність у матеріалах справи доказів здобуття повнолітньою дитиною освіти самі по собі вже підтверджують наявність регулярних витрат, безпосередньо пов'язаних з освітнім процесом. Витрати на підручники, проїзд тощо є типовими та неминучими супутніми витратами студента, тому їх існування не потребує доказування як виключної обставини, якщо інша сторона не довела їх відсутність або повну самостійність повнолітньої дитини у фінансовому забезпеченні.
Отже, визначаючи розмір аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд має оцінювати загальний рівень необхідного матеріального забезпечення дитини з урахуванням усіх обставин справи.
Відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність у його рідної дочки, яка продовжує навчання та не працює, потреби в матеріальній допомозі або про її достатній власний дохід.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині ненадання позивачкою доказів фактичних витрат на навчання.
Разом з тим, визначаючи розмір аліментів у частці доходу відповідача, суд першої інстанції, не повною мірою врахував критерії, які підлягають обов'язковій оцінці при вирішенні питання про розмір утримання.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання щодо визначення розміру аліментів, критично оцінює посилання скаржника на наявність у відповідача дружини з інвалідністю ІІ групи, як безумовну підставу для істотного зменшення визначеного районним судом розміру аліментів.
Так, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що зазначена особа перебуває виключно на утриманні відповідача, не працює (працевлаштування особи з ІІ групою інвалідності можливе), не отримує пенсію чи інші доходи, а також, що витрати на її утримання є такими, які об'єктивно позбавляють відповідача можливості надавати матеріальну допомогу дочці. Належних та допустимих доказів критичного фінансового навантаження відповідач суду не надав.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що за розрахунками відповідача, стягнення аліментів у частці 1/12 доходу щомісяця перевищило б половину вартості навчання позивачки (42500 (вартість навчання)/2 (по 50 % кожним з батьків)/24 місяці навчання).
Поданий стороною відповідача розрахунок ґрунтується на помилковому ототожненні аліментного обов'язку батьків із обов'язком компенсувати виключно витрати на оплату освітніх послуг. Такий підхід не відповідає правовій природі аліментних зобов'язань щодо повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки, як неодноразово зазначено вище, закон пов'язує право на утримання не лише з фактом навчання як таким, а з потребою дитини у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням та обмеженою можливістю самостійно забезпечувати власні життєві потреби.
Аліменти у цьому випадку не є еквівалентом половини вартості навчання і не обчислюються шляхом арифметичного поділу ціни освітніх послуг між батьками. Їх розмір визначається судом з урахуванням сукупності юридично значимих обставин, зокрема матеріального становища сторін, реальних можливостей платника, потреб одержувача аліментів та принципу співмірності. Тому співвіднесення стороною відповідача розміру можливих аліментів з вартістю навчання є юридично необґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів, враховуючи фактичні майнові можливості відповідача, доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в частці 1/4 доходу не відповідає критерію співмірності та може створити надмірне фінансове навантаження на платника. Натомість, зменшення частки до 1/12, відповідно до вимог апеляційної скарги, не забезпечило б належного балансу прав та інтересів сторін, і не гарантувало б достатнього рівня утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що оптимальним та обґрунтованим є визначення розміру аліментів у частці 1/8 доходу відповідача, що узгоджується з принципами розумності, справедливості та пропорційності, відповідає фактичним доходам платника та забезпечує участь батька в утриманні дитини без покладання на нього надмірного аліментного тягара.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів висновує, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення частки аліментів шляхом її зменшення до 1/8 частини доходів відповідача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Натомість, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє позивачів від сплати судового збору за позовами про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінене та позовні вимоги задоволені на 50 %, беручи до уваги, що позичка звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути 605,60 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 1453,44 грн, відтак, пропорційно задоволеним позовним вимогам, ОСОБА_2 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у сумі 726,72 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, змінити, зменшивши розмір частки аліментів з 1/4 до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 23 вересня 2025 року та до закінчення останньою навчання, але не довше як до досягнення нею 23-річного віку.
У решті рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 726,72 грн за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова