Житомирський апеляційний суд
Справа №296/798/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/117/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
12 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №296/798/26 в межах кримінального провадження №12026060480000012 від 05.01.2026 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 26.01.2026,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання СВ СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.03.2026 включно, без права внесення застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, звертає увагу, що ОСОБА_8 під час досудового розслідування частково визнав вину в інкримінованому йому злочині, розкаюється у вчиненому, а також, має постійне місце проживання та реєстрації; до затримання працював; має міцні соціальні зв'язки; має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2009, 2011,2016 року народження, на утримання яких сплачує аліменти; раніше не судимий, однак, ці обставини нре взяті до уваги слідчим суддею. Вважає, що наразі відсутні будь які виняткові обставини щодо обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи здатні в повній мірі забезпечити належну поведінку останнього. Також, ставить під сумнів обґрунтованість підозри висунутої її підзахисному. Зазначає, що в клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вказано жодного конкретного ризику щодо підозрюваного, разом з цим, без будь яких конкретних ризиків щодо ОСОБА_8 було застосовано найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора на спростування апеляційних доводів підозрюваного, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №296/798/26, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12026060480000012 від 05.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.156, ч.4 ст.152, ч.2 ст.301 КК України.
В межах досудового розслідування цього кримінального провадження, 26.01.2026 у відповідності до вимог ст.ст.276-278 УКПК України, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.156, ч.4 ст.152, ч.2 ст.301 КК України.
26.01.2026 слідча СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів судового провадження, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.156, ч.4 ст.152, ч.2 ст.301 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначені кримінальні правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію у ОСОБА_10 від 05.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.01.2026; протоколом огляду місця події за участю ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 від 05.01.2026; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 від 05.01.2026; протоколом огляду предметів від 06.01.2026; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 від 05.01.2026; висновком експерта № 5 від 06.01.2026 за результатами проведення судово-медичної експертизи; протоколом огляду предметів від 06.01.2026; протоколом огляду відеозапису від 06.01.2026; протоколом огляду мобільного телефону від 12.01.2026; протоколом огляду мобільного телефону від 12.01.2026; протоколом огляду мобільного телефону від 12.01.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Наведене адвокатом в апеляційній скарзі щодо невинуватості ОСОБА_8 в інкримінованих злочинних діях, не спростовує даних, що останній може бути причетним до інкримінованих кримінальних правопорушень. Переконливих доказів на спростування цього стороною захисту не надано. Формальні посилання на недоведеність висунутої підозри не підтверджені відповідними доказами.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.156, ч.4 ст.152, ч.2 ст.301 КК України.
В свою чергу, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і вчинити інше кримінальне правопорушення або його продовжити.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_8 , фактичні обставини їх вчинення, наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.156, ч.4 ст.152, ч.2 ст.301 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є особливо тяжким та нетяжкими, при цьому, санкція особливо тяжкого (ч.4 ст.152 КК) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органу від органу досудового розслідування/суду. Крім того, в даному випадку слід взяти до уваги і фактичні обставини інкримінованих підозрюваному правопорушень, їх суспільну небезпечність, що лише підсилює вище зазначений процесуальний ризик.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників провадження (потерпілу та свідків) будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. Слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, як і той факт, що підозрюваний проживав в одному населеному пункті на одній вулиці зі свідками та потерпілою та знайомий з її родичами. При цьому, при встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім того, на даний час є наявним і процесуальний ризик стосовно можливості підозрюваним ОСОБА_8 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме одягу, який може містити сліди вчиненого кримінального правопорушення, та будь-які записи, що можуть мати значення для досудового розслідування.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_8 вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на кількість інкримінованих кримінальних правопорушень, їх характеру, злочинну послідовність та фактично системність злочинних дій. Крім того, з урахуванням вище наведеного не виключена можливість з боку підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом неявки чи неосвоєної явки до органу досудового розслідування, невиконання обов'язків, покладених на нього відповідно до процесуального статусу.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання захисника підозрюваного на те, що останній частково визнав вину в інкримінованих йому правопорушеннях, розкаюється у вчиненому, має постійне місце проживання та реєстрації, працює, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на утримання яких сплачує аліменти, є раніше не судимий, як і гарантії дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки при застосуванні альтернативного запобіжного заходу, не спростовують вище наведеного, як і не є в даному кримінальному провадженні об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
В свою чергу, будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_8 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору - відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Таким чином, всі викладені підозрюваним апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 26.01.2026, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.03.2026 включно, без права внесення застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :