79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" лютого 2026 р. Справа № 914/489/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від прокуратури - Желізняк З.Р.
від позивача-1 - Гудима В.О.
від позивача-2 - не з'явився
від відповідача - Прімєрова Н.Г.
від третьої особи - Савко Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, вих.№30.54/02-8307ВИХ-25 від 11 листопада 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року (повний текст підписано 23.10.2025), суддя Манюк П.Т.
у справі № 914/489/25
за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів
в інтересах держави в особі:
позивача-1 Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2 Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трамбетон Україна», м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
встановив:
24 лютого 2025 року Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна» про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.05.2003 № 76 та зобов'язання повернути майно.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 914/489/25 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги прокурора щодо порушення умов договору оренди № 76 та невиконання своїх зобов'язань з боку відповідача та завдання істотної шкоди інтересам орендодавця ДП МОУ «ЛЗЗК» не є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи спростовано факт несплати орендної плати протягом трьох та більше місяців чи наявність заборгованості зі здійснення такої оплати, що могло б свідчити про істотне порушення договору оренди № 76, відтак відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Суд у рішенні зазначає, що відповідачем надані суду контррозрахунки за 2021 - 2024 роки, у яких зазначено, що орендна плата згідно з договором оренди від 01.05.2003 № 76 на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» сплачена в повному обсязі (з урахуванням платежів на користь кредиторів позивача-2), з огляду на що заборгованість відсутня, які прокурором та позивачами не спростовані. Окрім цього, суду надані докази, що відповідач й надалі систематично сплачує кошти, які повинні зараховуватись в рахунок договору оренди від 01.05.2003 № 76, а саме: платіжна інструкція від 06.03.2025 № 52 у розмірі 20 000, 00 грн, платіжна інструкція від 21.03.2025 № 84 на суму 10 000, 00 грн, платіжна інструкція від 03.04.2025 № 121 на суму 15 000, 00 грн, платіжна інструкція від 08.04.2025 на суму 15 000, 00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Виконувач обов'язків керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 914/489/25 та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі: розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.05.2003 № 76 та зобов'язати відповідача повернути майно з оренди. Зокрема, скаржник зазначає, що фактична поведінка відповідача свідчить про систематичне порушення грошового зобов'язання, що у розумінні ст. 651 ЦК України є істотним порушенням умов договору і підставою для його розірвання. Звертає увагу на те, що відповідно до розрахунків за період з 01.07.2021 по 29.06.2024 між ДП МОУ «ЛЗЗК» і ТОВ «Трамбетон Україна», наданих останнім, які були долучені як докази при зверненні до суду з позовною заявою, вбачалось, що заборгованість щодо орендної плати протягом 2021-2025 років коливалася в межах від 7 889,58 грн до 111 100,7 грн на різні дати, що свідчило про систематичну несплату або неповну сплату орендних платежів. Вказує, що згідно таких розрахунків, повністю погашена вказана заборгованість ТОВ «Трамбетон Україна» перед ДП МОУ «ЛЗЗК» за період з липня 2021 року по теперішній час була лише у періоди з 25.08.2021 по 31.08.2021, з 23.08.2023 по 31.08.2023, з 19.10.2023 по 31.10.2023 та з 16.11.2023 по 30.11.2023. Окрім того, упродовж вересня-листопада 2021 року, січня-квітня та вересня-грудня 2022 року, червня, вересня та грудня 2023 року, березня 2024 року та в окремі інші місяці орендна плата ТОВ «Трамбетон Україна» взагалі не сплачувалась. Апелянт також вказує, що за період 2021- 2025 років лише 11 платежів були спрямовані на оплату орендної плати за договором № 76; інші перерахування фактично не надходили орендодавцю - ДП МОУ «ЛЗЗК», оскільки здійснювались на користь третіх осіб або за іншими договірними зобов'язаннями, що не стосуються предмета оренди. При цьому. тристоронні договори не містять посилання на договір № 76, не встановлюють обов'язку сплати коштів саме на користь орендодавця - ДП МОУ «ЛЗЗК» та не передбачають передачу коштів у рахунок орендних платежів, відтак, такі платежі на думку апелянта, не можуть бути зараховані як виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати, визначеного умовами договору оренди. Посилаючись на практику Верховного Суду, скаржник наголошує, що істотне порушення умов договору - у тому числі систематична (два і більше разів) невчасна або неповна сплата орендної плати - є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення майна орендодавцю, а виплати, які не були сплачені як орендна плата, а мали компенсаторний характер, не можуть вважатися виконанням обов'язку щодо орендної плати та не усувають правових наслідків систематичного порушення договору оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що як вбачається з листів позивача-2, підприємство у зв'язку з тяжким фінансовим станом просило ТОВ «Трамбетон Україна» укласти договори про виконання обов'язку боржника іншою особою щодо погашення заборгованості за спожиту електроенергію перед ТОВ «Львівенергозбут» за розподіл електроенергії та реактивну електроенергію перед ПрАТ «Львівобленерго», за надані послуги перед ПП «Альянс-А». ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» гарантувало, що дані оплати будуть зараховані в рахунок оплати заборгованості ТОВ «Трамбетон Україна» перед ДП МОУ «ЛЗЗК» по договорах № 76 від 01.05.2003, № 78к від 01.05.2003, 23 та 23-к від 01.10.2021. Вказані обставини не заперечуються ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», яке є стороною договору оренди та надання послуг. Щодо доводів апелянта про заборгованість станом на 01.07.2021р. в сумі 7 889,58 грн, відповідач наголосив, що така сума не є простроченою заборгованістю, а є поточною сумою орендної плати, нарахованою за червень 2021 року та за правилами бухгалтерського обліку відображена станом на 01 липня 2021 року як початкове сальдо; при цьому, станом на 01.07.2021р. строк сплати орендної плати за червень 2021р. не настав. За розрахунками відповідача за 2021-2024 роки орендна плата згідно Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 76 від 01.05.2003р. на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» оплачувалась щомісячно та сплачена в повному обсязі, заборгованість відсутня. У розрахунку за період: 01.07.2021 - 29.06.2024 між ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» і ТОВ «Трамбетон Україна», який складений та підписаний головою комісії по реорганізації ДП МОУ «ЛЗЗК» Олександром Боберським (додаток № 10 до позовної заяви) не враховані наступні суми оплати відповідача:
- 16465,28 грн від 29.12.2021р. - частина платіжного доручення № 357 від 29.12.2021р.;
- 15000,00 грн від 24.01.2022р. - платіжне доручення № 47 від 24.01.2022р.;
- 10942,84 грн від 15.02.2022р. - частина платіжного доручення № 104 від 15.02.2022р.;
- 20000,00 грн від 30.05.2022р. - платіжне доручення № 206 від 30.05.2022р.;
- 20000,00 грн від 07.06.2022р. - платіжне доручення № 235 від 07.06.2022р.;
- 11609,17 грн від 27.06.2022р. - частина платіжного доручення № 253 від 27.06.2022р.;
- 10000,00 грн від 15.07.2022р. - частина платіжного доручення № 278 від 15.07.2022р.;
- 10000,00 грн від 16.08.2022р. - частина платіжного доручення № 302 від 16.08.2022р.;
- 8267,54 грн від 18.10.2022р. - частина платіжного доручення № 332 від 18.10.2022р.;
- 8890,84 грн від 07.11.2022р. - частина платіжного доручення № 346 від 08.11.2022р.;
- 17968,82 грн від 30.12.2022р. - частина платіжного доручення № 436 від 30.12.2022р.;
- 20000,00 грн від 27.01.2023р. - лист № 2 від 27.01.2023р.;
- 19000,00 грн від 22.02.2023р. - лист № 3 від 22.02.2023р.;
- 5000,00 грн від 27.04.2023р. - платіжне доручення № 99 від 27.04.2023р.;
- 10000,00 грн від 09.05.2023р. - платіжне доручення № 118 від 09.05.2023р.;
- 14211,12 грн від 24.05.2023р. - частина платіжного доручення № 140 від 24.05.2023р.;
- 9428,69 грн від 17.07.2023р. - платіжне доручення № 326 від 17.07.2023р.;
- 18613,03 грн від 23.08.2023р. - платіжне доручення № 438 від 23.08.2023р.;
- 9361,42 грн від 19.10.2023р. - частина платіжного доручення № 605 від 19.10.2023р.;
- 6147,55 грн від 16.11.2023р. - частина платіжного доручення № 715 від 16.11.2023р.;
- 9474,07 грн від 24.01.2024р. - частина платіжного доручення № 26 від 24.01.2024р.;
- 8004,47 грн від 01.02.2024р. - частина платіжного доручення № 40 від 01.02.2024р.;
- 1507,50 грн від 07.02.2024р. - частина платіжного доручення № 57 від 07.02.2024р.;
- 9540,50 грн від 23.04.2024р. - частина платіжного доручення № 131 від 23.04.2024р.;
- 20000,00 грн від 20.05.2024р. - лист № 5 від 20.05.2024р. та платіжне доручення № 160 від 20.05.2024р.;
- 21039,47 грн від 26.06.2024р. - лист № 7 від 26.06.2024р. та платіжне доручення № 245 від 26.06.2024р.;
- 9877,66 грн від 17.09.2024р. - платіжне доручення № 387 від 18.09.2024р.;
- 7454,69 грн від 18.09.2024р. - платіжне доручення № 382 від 17.09.2024р.;
- 7564,48 грн від 25.10.2024р. - частина платіжного доручення № 469 від 25.10.2024р.;
- 7700,64 грн від 15.11.2024р. - частина платіжного доручення № 501 від 15.11.2024р.;
- 4176,77 грн від 20.12.2024р. - частина платіжного доручення № 566 від 20.12.2024р. Водночас, відповідач звертає увагу, що ані Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ані позивачі до позовної заяви, крім розрахунку за період з 01.07.2021 - 29.06.2024 між ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» і ТОВ «Трамбетон Україна», не долучили первинних документів, на підставі яких такі розрахунки складені.
У письмових поясненнях третя особа зазначає про відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій", відтак, вважає позивачем у цій справі є лише Міністерство оборони України, яке з огляду на норми чинного законодавства, а також на практику Верховного Суду не може бути позивачем у справі про розірвання договору оренди, оскільки не є стороною такого.
Прокурор та представник позивача-1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 914/489/25 та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав надані суду пояснення.
Представник позивача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка представника позивача-2 в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1, відповідача і третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (ДП МОУ «ЛЗЗК»), у відповідності з п.4.11 Статуту, має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам і організаціям та громадянам України, фізичним та юридичним особам іноземних держав, міжнародним організаціям та особам без громадянства державне майно, а також списувати його з балансу за попередньою згодою Міністерства оборони України.
До нерухомого майна, яке перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, переданого на праві господарського відання ДП МОУ «ЛЗЗК» та перебуває в останнього на балансі, належать нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні та в заводоуправлінні, розміщені за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, на земельній ділянці, яка перебуває у власності держави з кадастровим номером 4610136300:05:006:0028.
01.05.2003 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна», за погодження із Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області, укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 76, згідно з умовами якого, а саме: п.1.1 ДП МОУ «ЛЗЗК» передає, а ТОВ «Трамбетон Україна» приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 583,9 кв. м, яке знаходиться на балансі ДП МОУ «ЛЗЗК» та розміщене за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, а саме: нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні площею 549,4 кв. м та в заводоуправлінні на другому поверсі площею 34,5 кв.м.
Поряд з тим, 01.05.2003 між ДП МОУ «ЛЗЗК» та ТОВ «Трамбетон Україна» укладено договір № 78-к, який є невід'ємною частиною договору від 01.05.2003 № 76 та відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався надавати комунальні та експлуатаційні послуги для забезпечення господарської діяльності орендаря, а останній - вчасно сплачувати надані послуги.
Договором від 03.05.2022 про внесення змін до договору оренди № 76 внесено зміни до договору в частині предмета оренди, а саме: нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні площею 549,4 кв. м та в заводоуправлінні на третьому поверсі площею 18,4 кв.м.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
У п.3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2003 року - 1891,17 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з п.3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та орендодавцеві у співвідношенні 30% та 70% щомісячно, не пізніше 5-ти банківських днів з 1-го числа наступного місяця (п.3.3 Договору).
У відповідності до п.5.2 та п.5.6 Договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за останнім звітним місяцем, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).
Пунктом 10.1 Договору передбачено термін дії договору - 3 роки з 01.05.2003 по 30.04.2006.
На підставі додатку № 5 від 26.11.2003 до договору оренди строк дії останнього продовжено до 30.04.2033 року.
Договором від 25.03.2015 про внесення змін до договору оренди також передбачено користування орендарем земельною ділянкою, площею 583,9 кв. м, на якій знаходяться нежитлові приміщення, що передані в оренду відповідно до договору оренди № 76.
Водночас, після укладення договору оренди сторони неодноразово вносили зміни до договору, зокрема в п.3.1 (щодо орендної плати)
Договором від 03.05.2022 про внесення змін до договору оренди № 76 внесено зміни до договору в частині орендної плати, пункт 3.1 Договору викладено у такій редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, становить без ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2022 року: нежитлові приміщення в мозаїчному цеху - 17 204,31 грн; нежитлові приміщення в заводоуправлінні на третьому поверсі - 1 592,93 грн, всього 18 797,24 грн. Вказана орендна плата сплачується з 08.04.2022.». Пункт 3.3 Договору викладено у такій редакції: « 30% - до державного бюджету; 70% - на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.».
Крім цього, судом встановлено, що 01.06.2021 та 01.01.2022 між ТОВ «Львівенергозбут» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронні договори № 21Д3/96 та № 21Д3/130 відповідно, про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з якими (п.1) у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором, які виникли у боржника згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2020 № 90015, укладеним між кредитором і боржником.
06.09.2021 між ПП «Альянс-А» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронній договір № 5 про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з яким (п.1), відповідно до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню грошових зобов'язань боржника перед кредитором на загальну суму 34 000 грн, зобов'язань боржника перед кредитором, які виникли у боржника, згідно умов договору про надання послуг від 05.05.2021 № 05-05-21, укладеним між кредитором і боржником.
20.10.2021 та 24.01.2022 між ПрАТ «Львівобленерго» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронні договори № 10/10 та № 05/01 відповідно, про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з якими (п.1) у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за послугу з розподілу електричної енергії, реактивну електричну енергію, пеню, 3% річних, інфляційні, повторне підключення згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 90015, укладеним між кредитором і боржником.
У лютому 2025 року Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до суду з цим позовом та просив розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.05.2003 № 76, укладений між ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» та ТОВ «Трамбетон» та зобов'язати останнього повернути нерухоме майно.
Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 вказаної статті).
Відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача (ст.783 ЦК України).
В силу ст.10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 (надалі Закон № 2269-XII) (який був чинний на час укладення договору оренди № 76) істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч.1 ст.19 Закону № 2269-XII).
Згідно з ч.3 ст.26 Закону № 2269-XII на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
З 01.02.2020 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з положеннями якого орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (ч.1 ст.17 Закону); договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором (ч.2 ст.24 Закону).
Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Як встановлено судом та це вбачається з матеріалів справи, згідно з укладеними тристоронніми договорами Товариство з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна» сплачувало кошти за грошовими зобов'язаннями ДП МОУ «ЛЗЗК» перед іншими особами (кредиторами) та такі кошти в подальшому підлягали зарахуванню в рахунок оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна» платежів за оренду нежитлових приміщень згідно з договором оренди № 76.
Зокрема, до матеріалів справи долучено копії листів ДП МОУ «ЛЗЗК» (орендодавця), у яких останній просив сплатити за нього кошти на користь кредиторів та повідомляв про подальше зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок оплати орендної плати, зокрема, за договором оренди № 76.
Так, відповідачем надано суду першої інстанції копії платіжних доручень та платіжних інструкцій за період з 01.07.2021 року по 06.03.2025 року, здійснених на виконання укладених тристоронніх договорів.
З наданих відповідачем платіжних доручень та платіжних інструкцій також вбачається, що відповідач протягом спірного періоду, починаючи з 01.07.2021 року систематично сплачував на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» за оренду нежитлових приміщень згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 № 76.
Також місцевим судом підставно спростовано доводи прокурора про те, що протягом вересня-листопада 2021 року, січня-квітня та вересня-грудня 2022 року, червня, вересня та грудня 2023 року, березня 2024 року та в окремі інші місяці ТОВ «Трамбетон Україна» не сплачувало орендну плату, оскільки у долученому прокурором до матеріалів справи розрахунку не враховано здійснені відповідачем оплати, зокрема, у розрахунку за період: 01.07.2021 - 29.06.2024 між ДП МОУ «ЛЗЗК» і ТОВ «Трамбетон Україна» частково не враховані наступні суми оплати відповідача за вказаний період: - 16 465,28 грн від 29.12.2021 - частина платіжного доручення від 29.12.2021 № 357; - 15 000,00 грн від 24.01.2022 - платіжне доручення від 24.01.2022 № 47; - 10 942,84 грн від 15.02.2022 - частина платіжного доручення від 15.02.2022 № 104; - 11 609,17 грн від 27.06.2022 - частина платіжного доручення від 27.06.2022 № 253; - 8 267,54 грн від 18.10.2022 - частина платіжного доручення від 18.10.2022 № 332; - 8 890,84 грн від 07.11.2022 - частина платіжного доручення від 08.11.2022 № 346; - 17 968,82 грн від 30.12.2022 - частина платіжного доручення від 30.12.2022 № 436; - 6 147,55 грн від 16.11.2023 - частина платіжного доручення від 16.11.2023 № 715.
Також у розрахунку не було враховано здійснених відповідачем наступних оплат, докази чого містяться у матеріалах справи: - 20000,00 грн від 30.05.2022р. - платіжне доручення № 206 від 30.05.2022р.; - 20000,00 грн від 07.06.2022р. - платіжне доручення № 235 від 07.06.2022р.; - 10000,00 грн від 15.07.2022р. - частина платіжного доручення № 278 від 15.07.2022р.; - 10000,00 грн від 16.08.2022р. - частина платіжного доручення № 302 від 16.08.2022р.; - 20000,00 грн від 27.01.2023р. - лист № 2 від 27.01.2023р.; - 19000,00 грн від 22.02.2023р. - лист № 3 від 22.02.2023р.; - 5000,00 грн від 27.04.2023р. - платіжне доручення № 99 від 27.04.2023р.; - 10000,00 грн від 09.05.2023р. - платіжне доручення № 118 від 09.05.2023р.; - 14211,12 грн від 24.05.2023р. - частина платіжного доручення № 140 від 24.05.2023р.; - 9428,69 грн від 17.07.2023р. - платіжне доручення № 326 від 17.07.2023р.; - 18613,03 грн від 23.08.2023р. - платіжне доручення № 438 від 23.08.2023р.; - 9361,42 грн від 19.10.2023р. - частина платіжного доручення № 605 від 19.10.2023р.; - 9474,07 грн від 24.01.2024р. - частина платіжного доручення № 26 від 24.01.2024р.; - 8004,47 грн від 01.02.2024р. - частина платіжного доручення № 40 від 01.02.2024р.; - 1507,50 грн від 07.02.2024р. - частина платіжного доручення № 57 від 07.02.2024р.; - 9540,50 грн від 23.04.2024р. - частина платіжного доручення № 131 від 23.04.2024р.; - 20000,00 грн від 20.05.2024р. - лист № 5 від 20.05.2024р. та платіжне доручення № 160 від 20.05.2024р.; - 21039,47 грн від 26.06.2024р. - лист № 7 від 26.06.2024р. та платіжне доручення № 245 від 26.06.2024р.; - 9877,66 грн від 17.09.2024р. - платіжне доручення № 387 від 18.09.2024р.; - 7454,69 грн від 18.09.2024р. - платіжне доручення № 382 від 17.09.2024р.; - 7564,48 грн від 25.10.2024р. - частина платіжного доручення № 469 від 25.10.2024р.; - 7700,64 грн від 15.11.2024р. - частина платіжного доручення № 501 від 15.11.2024р.; - 4176,77 грн від 20.12.2024р. - частина платіжного доручення № 566 від 20.12.2024р.
Так, у матеріалах справи містяться листи Державного підприємства МОУ «ЛЗЗК», надіслані на адресу ТОВ «Трамбетон», про здійснення зарахування оплат в рахунок чинних договорів оренди та відшкодування комунальних послуг.
З огляду на наведене вище, вказані оплати здійснено відповідачем на виконання тристоронніх договорів та спрямовані на оплату наявної у орендодавця заборгованості перед кредиторами, які орендодавцем, відповідно до надісланих листів, повинні бути зараховані в якості оплати за договором оренди № 76.
За змістом п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість добросовісність та розумність.
Водночас, заборона суперечливої поведінки (естопель, venire contra factum proprium) - правова доктрина, заснована на принципах чесності, добросовісності та римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Вказана доктрина забороняє особі заперечувати або діяти всупереч своїм попереднім заявам, діям чи зобов'язанням, відтак, запобігає ситуаціям, коли сторона вигідним чином змінює свою позицію, завдаючи шкоди іншому учаснику.
Як вбачається з наданих відповідачем суду першої інстанції листів Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» за спірний період, вказане Державне підприємство у зв'язку із тяжким фінансовим станом просило ТОВ «Трамбетон Україна» укласти договори про виконання обов'язку боржника іншою особою щодо погашення заборгованості за спожиту електроенергію перед ТОВ «Львівенергозбут», за розподіл електроенергії та реактивну електроенергію перед ПрАТ «Львівобленерго», за надані послуги перед ПП «Альянс-А», водночас ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» гарантувало, що дані оплати будуть зараховані в рахунок оплати заборгованості ТзОВ «Трамбетон Україна» перед ДП МОУ «ЛЗЗК» серед іншого, за договором № 76 від 01.05.2003. Відтак, орендодавець (ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій») був ініціатором укладення вказаних договорів про виконання обов'язку боржника іншою особою та зарахування таких платежів в рахунок сплати орендних платежів, а орендар погодився на запропоновані умови, уклавши такі договори та сплативши відповідні кошти на рахунки третіх осіб (кредиторів орендодавця).
У відповідності до наданих суду першої інстанції контррозрахунків відповідача за 2021-2024 роки та долучених доказів оплат, орендна плата згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 № 76 на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» сплачена в повному обсязі (з урахуванням платежів, здійснених на користь кредиторів орендодавця за тристоронніми договорами), з огляду на що, заборгованість зі сплати відповідачем орендних платежів - відсутня.
Також судом встановлено що відповідач і надалі систематично сплачує кошти, які повинні зараховуватись в рахунок договору оренди від 01.05.2003 № 76, що підтверджується платіжними інструкціями: від 06.03.2025 № 52 на суму 20 000 грн, від 21.03.2025 № 84 на суму 10 000 грн, від 03.04.2025 № 121 на суму 15 000 грн, від 08.04.2025 на суму 15 000 грн.
Прокурором та позивачами не спростовано фактів здійснення відповідачем оплат за тристоронніми договорами, за якими відповідач проводив оплату в рахунок виконання зобов'язань орендодавця, який зобов'язався зараховувати такі оплати в рахунок сплати відповідачем орендної плати за договором оренди № 76 від 01.05.2003, водночас позивачами та прокурором не надано доказів, які б підтверджували самостійну оплату орендодавцем таких зобов'язань. Окрім цього, позивачем-2 не надано пояснень щодо долучених відповідачем до матеріалів справи листів, надісланих ДП МОУ «ЛЗЗК» на адресу відповідача, про подальше зарахування здійснених відповідачем оплат за тристоронніми договорами в рахунок сплати орендної плати, зокрема, за договором оренди № 76.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором не доведено порушення відповідачем умов договору оренди № 76, невиконання ним своїх зобов'язань з оплати орендної плати та завдання істотної шкоди інтересам орендодавця - ДП МОУ «ЛЗЗК», а відповідачем поданими суду доказами спростовано факт несплати ним орендної плати протягом трьох та більше місяців чи наявність заборгованості зі здійснення такої оплати, що могло б свідчити про істотне порушення умов договору оренди № 76.
У спірному випадку судом не встановлено істотного порушення орендарем умов договору, як підстави для розірвання договору оренди, укладеного сторонами 01 травня 2003 року, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позову - відсутні.
Оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити та повернути у належному стані ДП МОУ «ЛЗЗК» орендоване нерухоме майно, шляхом виселення є похідною від вимоги про розірвання договору, відтак, у задоволенні такої слід відмовити.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Частинами 1,3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерство оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» та зазначив, що вказані особи належним чином не здійснювали захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення орендованих приміщень.
Так, судом встановлено, що Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зверталася до Міністерства оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» з листами, в яких повідомляла про виявлені порушення (листи від 30.09.2024 № 30.54/02-4645вих-24 та № 30.54/02-4649вих-24).
З відповіді ДП МОУ «ЛЗЗК» від 25.10.2024 № 439 на лист прокуратури, Міністерством оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» не вживались заходи щодо відновлення порушених інтересів держави в частині розірвання спірного договору та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке є предметом оренди.
Відповідно до відповіді Головного управління військової юстиції МОУ від 29.11.2024 № 220/74/ВихЗПІ/125 на лист прокуратури, останнім не вживались заходи щодо відновлення порушених інтересів держави в частині розірвання спірного договору та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке є предметом оренди. Окрім того, зазначено, що Міністерство оборони України не заперечує щодо застосування прокуратурою представницьких повноважень, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
09.12.2024 Львівська спеціалізована прокуратура зверталася до Міністерства оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» повторно з листами (вих.№ 30.54/02-6231вих-24 та вих.№ 30.54/02-6232вих-24), відповідно до яких прокуратура повідомила про те, що у зв'язку із невжиттям заходів щодо захисту інтересів вказаними відомствами, підготовлено та планується звернення до суду з відповідною позовною заявою.
З цим позовом Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до місцевого господарського суду - 24 лютого 2025 року, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про дотримання прокурором вимог ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 914/489/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виконувача обов'язків керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - без задоволення.
Матеріали справи № 914/489/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 19 лютого 2026 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.