19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 320/38285/23
адміністративне провадження № К/990/13115/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів - Блажівської Н. Є., Дашутіна І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/38285/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: О. Я. М. Собкін, Н. М. Єгорова, Є. О. Сорочко) від 18 березня 2025 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» (далі - ТОВ «Катеринопільський агропродукт», Товариство, позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року № 0528502303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 5 289 798,00 грн., з яких 4 231 838,00 грн. - податкове зобов'язання та 1 057 960,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством до перевірки були надані усі необхідні документи, які підтверджують його право на застосування пільгової ставки оподаткування у розмірі 2%, встановленої укладеною між Урядом Республіки Кіпр та Урядом Україною Конвенцією про запобігання подвійного оподаткування, у тому числі докази того, що компанія "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) є кінцевим бенефіціарним власником отриманих від позивача доходів у вигляді процентів за договором позики.
Крім того, позивач не погоджується з правомірністю призначення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу Головного управління ДПС у м.Києві від 27 червня 2023 року № 3221-п, оскільки ТОВ «Катеринопільський агропродукт» було надано у відповідь на запит контролюючого органу усі витребувані ним документи.
Також позивач звернув увагу на те, що наказом від 05 липня 2023 року № 3396-п контролюючий орган усупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) безпідставно змінив підставу проведення перевірки, а самі результати перевірки не є належно оформленими з огляду на відсутність в додатках до акта перевірки документів, на які посилається відповідач, зокрема, інформації та документів, отриманих від податкового органу Республіки Кіпр.
Також, позивач наголосив на тому, що проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України не допускається в силу дії мораторію на проведення такої перевірки, встановленого підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду (суддя С. О. Дудін) від 26 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 09 серпня 2023 року № 0528502303.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року залишити в силі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача документально підтверджені судові витрати.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в письмовому провадженні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Катеринопільський агропродукт» (ідентифікаційний код 35821448, місцезнаходження: 01042, м.Київ, б.Міхновського Миколи, буд.19, поверх 4) 07 березня 2008 року зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
10. У період з 29 червня 2023 року по 05 липня 2023 року посадовими особами Головного управління ДПС у м.Києві на підставі наказів від 27 червня 2023 року № 3221-п та від 05 липня 2023 року № 3396-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Катеринопільський агропродукт» з питань оподаткування доходів нерезидентів при виплаті процентів компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 12 липня 2023 року № 48532/Ж5/26-15-23-03-21.
11. В ході перевірки було встановлено здійснення виплат позивачем доходів нерезиденту із джерелом походження з України - компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр).
Так, відповідачем зазначено, що ТОВ «Катеринопільський агропродукт» на виконання умов договору позики від 16 вересня 2014 року № 905-14, укладеного з компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр), було виплачено останній проценти на загальну суму 1 187 325,00 доларів США (еквівалентно 32 567 816,00 грн), у т.ч.: 2017 рік - 916 976,07 доларів США (еквівалентно 25 138 066,00 грн) та 2018 рік - 270 349,14 доларів США (еквівалентно 7 429 750,00 грн), у т.ч. утримано та своєчасно сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 651 356,00 грн за ставкою 2%: 2017 рік - 502 761,00 грн та 2018 рік - 148 595,00 грн відповідно.
Перевіркою повноти та достовірності задекларованих ТОВ «Катеринопільський агропродукт» показників у додатку ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на підставі таких документів: договір позики від 16 вересня 2014 року з додатковими угодами, банківські виписки, сертифікати (довідки) про резиденство, встановлено здійснення виплати доходів нерезиденту - компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр).
До перевірки надано довідки, які підтверджують, що компанія "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) є резидентом Кіпру відповідно до Конвенції, укладеної між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України. Довідки видані Департаментом податків м.Нікосія міністерства фінансів Республіки Кіпр: за 2017 вік від 11 січня 2017 року (апостиль від 17 січня 2017 року № 9340/17); за 2018 рік від 12 січня 2018 року (апостиль від 15 січня 2018 року №7455/18).
В акті перевірки вказано, що при виплаті на користь компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) доходів у вигляді процентів позивач застосував пільгову ставку оподаткування у розмірі 2% на підставі положення статті 11 "Проценти" укладеної між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи відповідно.
Контролюючий орган зазначив, що відповідно до проаналізованої інформації, отриманої від компетентного податкового органу Республіки Кіпр та наданих документів (Меморандуму, Статуту, фінансової та податкової звітності, руху коштів по банківських рахунках компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр), доведеної листом ДПС України від 31 березня 2023 року № 7006/7/99-00-23-01-01-07-1 (вх. Головного управління ДПС у м.Києві від 31 березня 2023 року № 33639/8) встановлено наступне.
Основним видом діяльності компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) є надання фінансування. У рамках своєї діяльності компанія надає кредити компаніям-нерезидентам.
Директорами компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) є ADRIAN MANSFIELD (директор ще 26 компаній), IVAN SIDOROK та CRISTODOYLOS MIHAILIDIS (директор ще 188 компаній) (дані сайту://pencoporates.com). Іван Сідорок (Росія, директор ще 5 компаній) також е директором компанії "Delmar PTE.LTD" (Сінгапур, 100% власник "Fiottotrade limited") з 05 червня 2009 року та є одним із директорів компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр), які погоджують фінансову звітність кіпрської компанії за 2017 та 2028 роки.
Акціонерами компанії "FLOTTOTRADE LIMITED" були:
- з 30 травня 2012 року - Sethal Holdings Limited (Kiпp) - 100%,
- з 18 грудня 2018 року - Wilmar Delta Holdings Pte (Сінгапур) - 100%.
У свою чергу компаніями "Sethal Holdings Limited" (Kiпp) та "Wilmar Delta Holdings Pte" (Сінгапур) володіли "Wilmar-Delta Holdings Pte. Ltd" (Сінгапур) - 50% та "Pinnama Holdings Inc" (Британські Віргінські Острови) - 50%.
Згідно структури власності, всі компанії входять до групи компаній "WILMAR INTERNATIONAL".
Також встановлено, що через "DelMar Pte. Ltd" до вказаної групи входять українські підприємства: ТОВ "Дельта Вільмар Україна" та його дочірні компанії: ТОВ "ТД Дельта Вілмар" та ТОВ "Катеринопільський агропродукт".
Крім того до даної групи компаній входять 16 російських підприємств, якими через "РКР Profit Ltd" володіє "Sethal Holdings Limited" (Kiпp).
Бенефіціарними власниками "FLOTTOTRADE LIMITED" через інші компанії (опосередковано) відповідно були:
- Sidorok Galina I.(Сідорок Галина) - Російська Федерація,
- Nesterov Nikolay N. (Нестеров Миколай) - Російська Федерація,
- Sidorok Ivan (Сідорок Іван) - Російська Федерація,
- Adrian Mansfield (Гібралтар).
Згідно з відповіддю, отриманою від компетентного органу Республіки Кіпр, встановлено, що кредитні кошти було залучено від компанії "Alfa Trading Limited" (Малайзія), зокрема, на підставі укладеного кредитного договору віл 26 червня 2013 року на суму 65 000 000 доларів США, відсоткова ставка - 7,98% річних, терміном на 9 років. Умовами додаткової угоди від 25 серпня 2020 року договір подовжено до 26 червня 2022 року. Згідно з наданими договорами позики, банківські рахунки компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр), на які повинні були надійти кошти, зазначено Barclays Bank PLC (Гібралтар).
Компанія "Alfa Trading Limited" займається торгівлею різними видами рослинних олій в різних упаковках. Усі пальмові олії доставляються з сінгапурської холдингової компанії та відправляються безпосередньо в резервуари групи компаній Delta Wilmar в Одесі, Україна (дані://orbis.bvdinfo.com).
Компанії "Alfa Trading Limited", ТОВ "Торговий Дім "Дельта Вілмар", ТОВ "Дельта Вілмар СНД", ПРАТ "ЧУМАК" та ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" входять до групи компаній, які прямо або опосередковано контролюються компанією "Wilmar International Limited" (Сінгапур).
Згідно з даними офіційного сайту Wilmar International Limited (http://www.Wilmarinternational.com), компанія "Alfa Trading Limited" є дочірнім підприємством корпорації "Wilmar International Limited".
Відповідачем в акті перевірки наведено результати аналізу фінансової звітності кіпрської компанії "Flottotrade limited", а також проведено аналіз відсоткової ставки за договором позики від 26 червня 2013 року між компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) та кредитором "Alfa Trading Limited" - 7,98%, та відсоткової ставки за договором позики від 16 вересня 2014 року № 905-14 між компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) та ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" - 7,2%, та зауважено, що різниця між відсотковими ставками незначна, а саме - (-) 0,78%.
Згідно з отриманими документами встановлено, що компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) у Raiffeisen Bank International AG 19 січня 2016 року були відкриті два банківських рахунка (АТ303100000154342795 і АТ593100007054342795), які були закриті 06 лютого 2020 року.
Відповідно до транзакцій з рахунку АТ303100000154342795 у банку Raiffeisen Bank International AG за період з 19 січня 2016 року по 06 лютого 2020 року встановлено, що компанія "Flottotrade limited" отримувала проценти за позиками від українських підприємств:
- у 2017 році - 7 858 173,14 доларів США (у тому числі від ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" - 916 976,07 доларів США);
- у 2018 році - 3 521 491,97 доларів США (у тому числі від ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" - 270 349,14 доларів США).
В свою чергу, компанією "Flottotrade limited" проведено транзит отриманих процентів та виплачено на користь "Alfa Trading Limited" (Малайзія) кошти за договором від 26 червня 2023 року, у тому числі:
- у 2017 році - 7 077 454,94 доларів США;
- у 2018 році - 3 603 700,00 доларів США.
З урахуванням цього, на підставі отриманої інформації від компетентного органу республіки Кіпр, контролюючим органом в акті перевірки вказано про встановлення подальшого перерахування компанією нерезидентом процентів, отриманих від українських позичальників, на користь пов'язаної особи.
У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що компанія "Flottotrade limited" не є вигодонабувачем доходів, отриманих від українських підприємств у вигляді відсотків та, відповідно, не є бенефіціарним власником таких доходів, зокрема, у 2017 та 2018 роках.
Як наслідок, контролюючий орган зазначив, що у відповідності до вимог пункту 103.2 та пункту 103.3 статті 103 ПК України ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" за 2017-2018 роки неправомірно користувалось нормами Конвенції про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням, з метою ухилення від оподаткування при отриманні доходу джерелом погодження з України у вигляді відсотків за позикою.
Оскільки компанія "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу, відповідач вважає, що ТОВ "Катеринопільський Агропродукт" при виплаті компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) доходу у вигляді процентів за договором позики, повинно було утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15% від суми отриманого доходу за період з 2017 по 2018 рік (у той час як фактично застосована ставка 2%).
На підставі викладеного контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 103.2, пункту 103.3 статті 103 та підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, в результаті чого занижено податок під час виплати на користь компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) доходів з джерелом походження з України (проценти) на загальну суму 4 231 838,00 грн, у т.ч. за 2017 рік - 3 266 338,00 грн, та за 2018 рік - 965 500,00 грн.
12. З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до Головного управління ДПС у м.Києві заперечення від 25 липня 2023 року № 25/07, за результатом розгляду яких відповідач листом від 08 серпня 2023 року № 62975/6/26-15-23-03-08 висновки акта від 12 липня 2023 року № 48532/Ж5/26-15-23-03-21 залишив без змін, а заперечення позивача - без задоволення.
13. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року № 0528502303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 5 289 798,00 грн., з яких 4 231 838,00 грн. - податкове зобов'язання та 1 057 960,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
14. У подальшому позивачем була подана до Державної податкової служби України скарга на вказане податкове повідомлення-рішення, яка рішенням Державної податкової служби України від 18 вересня 2023 року № 27483/6/99-00-06-01-01-06 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
15. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Оцінюючи доводи позивача про процедурні порушення під час призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки (мораторій, відсутність підстав, «зміна підстав» наказом), суди попередніх інстанцій із посиланням на висновки Верховного Суду дійшли висновку про їх безпідставність.
17. Розглядаючи спір по суті виявлених порушень, суди попередніх інстанцій визначилися з тим, що предметом спору є правомірність застосування позивачем під час виплати у 2017- 2018 роках процентів на користь нерезидента компанії «Flottotrade limited» (Республіка Кіпр) пониженої ставки оподаткування у розмірі 2% відповідно до статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр та статті 103 ПК України, а не ставки 15%, визначеної підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України. Також суди, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, виходили з того, що застосування пільгової ставки можливе за умови, зокрема, підтвердження статусу нерезидента як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, тобто особи, яка має право на отримання процентів та визначає подальшу економічну долю такого доходу і не є агентом, номінальним утримувачем чи посередником.
18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що компанія «Flottotrade limited» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, отриманого як проценти від позивача у спірний період. Як на підставу для таких висновків суд послався на таке:
- листи компетентних органів Республіки Кіпр містять відомості про здійснення компанією «Flottotrade limited» самостійної господарської діяльності та використання отриманих від українських суб'єктів процентних платежів у межах власного бізнесу, без обов'язкового та прямого перерахування саме цих коштів на користь третіх осіб;
- лист компетентних органів Республіки Кіпр за № 33.10.43.2/А V.285 P.1019 у пункті 12 засвідчив, що кошти, отримані компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) від українських суб'єктів, як виплати процентів, не були перераховані "Alfa Trading Limited";
- зміст змін умов договорів у частині процентної ставки, укладених між «Flottotrade limited» і «Alfa Trading Limited» (Малайзія), свідчать про наявність економічної вигоди у діяльності нерезидента, пов'язаної із наданням позики позивачеві і отриманням процентів від цього;
Додатково суд першої інстанції дослідив: засвідчений нотаріусом переклад довідки Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 11 січня 2017 року № 12285374А; засвідчений нотаріусом переклад довідки Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 12 січня 2018 року № 12285374А; листи-підтвердження компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) від 12 січня 2017 року та від 10 січня 2018 року; листи компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) від 19 січня 2017 року, від 22 січня 2019 року, від 24 липня 2023 року, від 02 жовтня 2023 року. Також суд врахував наданий позивачем висновок експерта Чирко Л. Ф. за результатом проведеної судово-економічної експертизи. Суд зазначив, що цей висновок повністю відповідає вимогам КАС України і враховується як доказ, який додатково (у сукупності з іншими доказами) підтверджує неправомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки.
У цілому, суд першої інстанції, дослідивши діяльність нерезидента «Flottotrade limited» (Республіка Кіпр), дійшов висновку про відсутність підстав вважати його проміжною ланкою, що діє в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку і про безпідставність доводів контролюючого органу про неправомірність застосування позивачем пониженої ставки оподаткування під час виплати процентів за позикою у розмірі 2% відповідно до статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове про відмову в позові, зазначив, що інформація, отримана від компетентного податкового органу Республіки Кіпр та надані документи (Меморандуму, Статуту, фінансової та податкової звітності, руху коштів по банківських рахунках компанії «FlOTTOTRADE LIMITED» (Республіка Кіпр), доведеної листом ДПСУ від 31 березня 2023 року № 7006/7/99-00- 23-01-01-07-1 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 31 березня 2023 року № 3639/8), свідчить про те, що «FLOTTOTRADE LIMITED» не є кінцевим бенефіціаром коштів які було надано позивачем, а твердження позивача щодо застосування 2 % ставки від загальної суми процентів є безпідставними.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки ним не в повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
21. З огляду на зміст касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
22. Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах, а саме частину другу статті 11 «Проценти» укладеної між Урядом Республіки Кіпр та Урядом України Конвенції, пункти 103.2, 103.3, 103.4 статті 103 ПК України, підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 16 вересня 2022 року у справі № 826/10189/18 , від 04 листопада 2021 року у справі № 160/1062/19, від 24 січня 2020 року у справі № 803/188/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 817/1045/17, від 08 травня 2018 року у справі № 821/1279/17, від 21 листопада 2024 року у справі № 480/5208/23. Зокрема, у перелічених постановах касаційний суд відзначав, що:
«В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України
Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарногс власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати. Водночас у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень»;
- від 21 березня 2018 року у справі № 803/1005/17, у якій Верховний Суд сформулював наступні обов'язкові до застосування правові висновки щодо обов'язку доказування обставин щодо бенефіціарного власника, у відповідності до положень пунктів 103.2, 103.3, 103.4 статті 103 ПК України:
«В свою чергу, у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов'язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень, однак уданій справі висновки відповідача базуються лише на тому, що така довідка не надана йому позивачем.»;
- від 22 квітня 2021 року у справі № 640/8578/19, у якій Верховний Суд сформулював наступний висновок щодо порядку застосування пункту 103.3 статті 103 ПК України:
«Отже, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом та нерезидентом не пов'язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового)
податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.
Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою.»;
- від 02 квітня 2024 року у справі № 826/6241/17, у якій Верховний Суд сформулював критерії, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником для цілей застосування пунктів 103.3, 103.4 статті 103 ПК України, виклавши наступний висновок:
«За загальним правилом ознаками, які можуть вказувати на те, що особа- нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:
1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;
2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов'язків, щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особо- нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;
3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;
4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;
5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою- нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;
6) фактичні ризики, пов'язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент»;
- від 11 серпня 2022 року у справі № 140/2301/19, у якій Верховний Суд сформулював наступний висновок щодо порядку визначення особи як фактичного отримувача доходу:
«Колегія суддів зазначає, що діюча міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування визначає, що для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу»;
- від 11 березня 2025 року у справі № 560/5190/24, у якій Верховний Суд сформулював наступний обов'язковий висновок щодо порядку застосування положень п. 103.2, п. 103.3 та п. 103.4 ст. 103 ПК України:
«Колегія суддів Верховного Суду висновує, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:
- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.
Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу»;
- від 14 серпня 2018 року у справі № 817/1045/17, у якій положення пунктів 103.2, 103.3, 103.4 статті 103 ПК України застосовано наступним чином:
«Відповідачем, всупереч вимог процесуального Закону, не було надано доказів того, що вказаний нерезидент не має повноважень визначати подальшу економічну дол. такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь - які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необгрунтованість доводів контролюючого органу, що нерезидент [...] не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за користування позикою, а відтак і безпідставність доводів контролюючого органу, щодо необхідності оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15 %».
23. Товариство наголошує на подібності правовідносин у зазначених постановах Верховного Суду та у цій справі, зокрема щодо суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав виникнення спірних правовідносин, тощо.
24. Зміст доводів касаційної скарги зводиться до того, що позивачем було виконано всі передбачені законодавством умови для застосування пільгового режиму оподаткування процентів при виплаті доходу нерезиденту, зокрема наявні належні підтвердження резидентського статусу контрагента та докази реального здійснення ним господарської діяльності, самостійного розпорядження отриманими доходами, відсутності транзитного характеру руху коштів і юридичного обов'язку передавати їх іншій особі. Натомість висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях та формальному посиланні на інформацію з листів компетентних органів без належної оцінки доказів у сукупності й без урахування правових висновків Верховного Суду щодо розподілу обов'язку доказування та критеріїв встановлення бенефіціарного власника доходу у подібних правовідносинах.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Відповідно до статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
27. Згідно з пунктами 103.1, 103.2, 103.3 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
28. За правилами пунктів 103.4, 103.5, 103.10 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
29. Підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
30. Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів від 08 листопада 2012 року, яка ратифікована - 04 липня 2013 року, дата набрання чинності для України - 7 серпня 2013 року.
31. Статтею 11 Конвенції передбачено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
32. Докладне визначення терміну "бенефіціарний власник" наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР.
33. Відповідно до пункту 9 Коментарів до статті 11, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз'яснити значення слів "і сплачуються резиденту", які використовуються в пункті 1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов'язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін "фактичний власник доходу" використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.
34. Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв'язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резиденства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11).
35. Отже, Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом та нерезидентом не пов'язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.
36. Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою.
37. Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу.
38. У випадках, які наводяться в Коментарях (агент, номінал, посередник тощо), безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов'язків передати отриманий платіж іншій особі. Такий обов'язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з'ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами.
39. За загальним правилом ознаками, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:
1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;
2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов'язків щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особою-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;
3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державою якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;
4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;
5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;
6) фактичні ризики, пов'язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент.
40. Отже, враховуючи зазначене правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду висновує, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:
- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.
41. Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
42. Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.
43. Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.
44. В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
45. Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.
46. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що платник податків сформував дані податкового обліку необґрунтовано та з порушенням вимог податкового законодавства, або на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
47. Спір у цій справі обумовлений невизнанням контролюючим органом права позивача на застосування зменшеної ставки оподаткування податком з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України у розмірі 2% на підставі Конвенції з посиланням на те, що компанія "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) не є вигодонабувачем доходів, отриманих від позивача, а має статус агента, номінального власника або посередника щодо такого доходу.
48. Суд зазначає, що при вирішенні справ між пов'язаними особами, де можуть бути наявні механізми податкової оптимізації, судам слід встановити чи є нерезидент бенефіціарним власником доходу (процентів) шляхом послідовного аналізу відповідних критеріїв (ознак), зокрема: нерезидент не повинен бути агентом (номінальним утримувачем); нерезидент має самостійно визначати економічну долю доходу; компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи. У таких спорах має досліджуватися "транзит" коштів компанії-нерезидента, часовий інтервал між укладенням договорів; вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою; хто несе фактичні ризики, пов'язані із наданням позики резиденту.
49. Колегія суддів зазначає, що орієнтовні критерії наведено в Коментарях до Модельної конвенції ОЕСР та в подальшому перелік ознак унормований пунктом 103.3 статті 103 ПК України (в редакції Закону від 16 січня 2020 року № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року).
50. Для того щоб нерезидент визнавався бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, такий нерезидент не повинен виконувати "транзитну" роль (бути виключно посередником) у русі коштів. Як зазначено в розділі цієї постанови "Правове регулювання", нормативно закріпленою ознакою посередницької функції нерезидента є, зокрема, те, що зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом.
51. Якісною стороною цього критерію є відсутність кореспондуючого обов'язку передати права на дохід третій особі (самостійне визначення нерезидентом економічної долі доходу).
52. Кількісний критерій полягає у тому, що компанія нерезидент не повинна передавати отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи (незалежно від способу оформлення такої передачі).
53. Вказаний критерій передбачає обов'язок контролюючого органу довести співставність, в тому числі арифметичну, операцій між виплатою доходу з української компанії на користь нерезидента і подальшого перерахування сум грошових коштів з компанії нерезидента - встановити "транзитний" характер компанії-нерезидента за фактичними обставинами, а також дослідити обставини справи відносно господарської діяльності компанії-нерезидента з урахуванням особливостей її провадження.
54. Аналогічний за змістом підхід до застосування норм права Верховний Суд неодноразово демонстрував у своїх постановах, зокрема у постановах від 28 жовтня 2025 року у справі № 560/10203/24, від 27 жовтня 2025 року у справі № 120/7999/24, від 12 серпня 2025 року у справі № 560/12637/24.
55. Як вбачається зі змісту судових рішень, суди обох інстанцій досліджували діяльність компанії "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр), якій позивач виплатив проценти від позики за договором позики № 905-14 від 16 вересня 2014 року, в контексті наявності/відсутності підстав вважати його вигодонабувачем доходів отриманих від ТОВ «Катеринопільський Агропродукт» в розумінні статті 141 ПК України.
56. Водночас, як вже зазначалося, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дослідив і послався на низку доказів, наявних в матеріалах справи, та у сукупності з висновком експерта, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Особливу увагу суд першої інстанції акцентував на тому, що безпосередньо у пункті 12 листа компетентних органів Республіки Кіпр за №33.10.43.2/А V.285 P.1019 засвідчено, що кошти, отримані компанією "Flottotrade limited" (Республіка Кіпр) від українських суб'єктів, як виплати процентів, не були перераховані "Alfa Trading Limited". Суд зазначив і про те, що під час судового розгляду відповідач не зміг пояснити суду, чому зазначена інформація була проігнорована контролюючим органом під час здійснення перевірки.
57. Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення, послався, фактично, лише на один лист компетентних органів Республіки Кіпр і констатував транзитний рух коштів, отриманих від позивача. Судове рішення не містить ані оцінки інших наявних в матеріалах справи доказів, ані висновків, чому інформація саме цього листа (в умовах наявності інформації невикористання коштів, отриманих від позивача, задля сплати процентів на користь "Alfa Trading Limited") має перевагу над іншими наявними в матеріалах справи доказами, спростовуючи їх.
58. При цьому, встановлюючи обставини справи, суд апеляційної інстанції фактично обмежився відтворенням висновків акта документальної перевірки контролюючого органу та наданням їм пріоритетного значення, не здійснивши самостійної та повної оцінки доказів, поданих позивачем на спростування таких висновків, прийшов до передчасного висновку без належного обгрунтування.
59. Таким чином, апеляційний суд, не спростувавши висновки суду першої інстанції та не навівши переконливих підстав для відхилення прийнятих ним доказів, дійшов протилежного висновку виключно шляхом дублювання позиції контролюючого органу, що свідчить про порушення принципів повноти встановлення обставин справи та змагальності сторін.
60. За змістом частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
61. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
62. Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, хоча і обмежений відповідними межами апеляційного перегляду, однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову з ухваленням нового про відмову у його задоволенні, в обов'язковому порядку повинен обґрунтувати, в чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками та доказами, які стали підставою для задоволення позову.
63. Надання правової оцінки усім доводам сторін в межах заявлених позовних вимог КАС України закріплює у статті 242 КАС України як ознака обґрунтованості судового рішення. Цей принцип є обов'язковим як для суду першої інстанції, так і для суду апеляційної інстанції, особливо в умовах ухвалення цими судами різних за результатом судових рішень.
64. Зазначене у сукупності свідчить про поверхневий підхід суду апеляційної інстанції до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, і часткове підтвердження у цій справі доводів позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливлюють перевірку правильності застосування цим судом норм матеріального права. Відповідно, Верховний Суд не може визнати законною і обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.
65. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
66. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
67. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустив суд апеляційної інстанції, його судове рішення у цій справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.
68. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
69. Оскільки за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат згідно з частиною шостою статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський агропродукт» задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.
Справу № 320/38285/23 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.М. Яковенко
Судді Н. Є. Блажівська
І. В. Дашутін