19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 340/6764/23
адміністративне провадження № К/990/30651/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 340/6764/23
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Науменко В. В.) від 11 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Семененко Я. В., судді: Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.) від 09 липня 2024 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2023 року Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» (далі - відповідач, ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ», Товариство), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 20 198 332,61 грн, який останнім не погашається. Заходи, вжиті позивачем щодо погашення податкового боргу відповідача за рахунок коштів, що містяться на рахунках платника податків, виявилися безрезультатними. Так, інкасові доручення з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, направлені позивачем до банківських установ, були повернуті у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника. За таких умов позивач вважає, що наявні підстави погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
3. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2023 року позов задовольнив. Надав дозвіл ГУ ДПС на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» (ЄДРПОУ 31678853) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, зареєстрованій відповідно до актів опису майна №1 від 28 липня 2016 року та №2 від 30 березня 2018 року.
4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09 липня 2024 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» 06 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» направило до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
6. Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановив строк для подання відзиву. Витребував матеріали справи.
7. 30 серпня 2024 року ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
8. Ухвалою від 20 вересня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» про зупинення виконання або зупинення дії судових рішень у цій справі.
9. Ухвалою Верховний Суд закінчив підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначив її касаційний розгляд в попередньому судовому засіданні.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом діяльності ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
11. Відповідно до довідки від 10 серпня 2023 року ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 20 198 332,61 грн, у тому числі основне зобов'язання 17572087,87 грн, штрафні санкції 1332764,55 грн, пеня 1 293 480,19 грн.
Вказані суми також зазначені у наданих позивачем розрахунках, підтверджені даними з інтегрованої картки платника податків та відповідачем не заперечуються.
12. У зв'язку із наявністю податкового боргу, позивач на адресу відповідача 04 грудня 2015 року направив податкову вимогу №Ю-583-23, яку останній отримав у цей же день.
13. Рішенням №32/2300 від 13 травня 2015 року позивач здійснив опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ».
14. Згідно з актом опису майна №1 від 28 липня 2016 року проведено опис майна відповідача (двигун-генератор) на загальну суму 1101136,81 грн.
15. Рішенням №3 від 16 березня 2018 року здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ».
16. Згідно з актом майна №2 від 30 березня 2018 року проведено опис майна відповідача (котел, автомобіль легковий, лічильник газу, установка деаераційна, котел водогрійний, інженерні вводи, квартальні теплові мережі, тепломережі, насоси консольні) на загальну суму 2729751,48 грн.
17. Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу майна боржника згідно з актами опису №1 від 28 липня 2016 року та №2 від 30 березня 2028 року, боржник СП ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» (ЄДРПОУ 31678853), строк дії до 02 листопада 2026 року.
18. Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звертався до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу. Рішеннями від 18 травня 2018 року у справі № 811/1273/18, від 04 березня 2020 року у справі № 340/321/20, від 15 березня 2022 року у справі 340/9276/21, від 02 травня 2023 року у справі № 340/490/23 Кіровоградський окружний адміністративний суд стягнув з відповідача податковий борг у сумах 3089670,03 грн, 5474559,20 грн, 12161461,60 грн, 2370345,68 грн, відповідно. Судові рішення набрали законної сили і позивач отримав виконавчі документи.
19. 19 вересня 2022 року позивач сформував та направив до банківських установ, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення (розпорядження) №1337, 1338, 1339, 1336, 1341, 1347, 1349, які повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача.
20. Крім цього, позивач сформував та направив до банківських установ, які обслуговують рахунки відповідача, платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів №164, 169, 167, 170, 171 від 06 березня 2023 року, №385, 386 від 07 червня 2023 року, №417, 414, 412, 411, 415, 416, 418 від 10 липня 2023 року, які також повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача.
21. Вчинивши сукупність вказаних дій, враховуючи, що попередні заходи не призвели до погашення податкового боргу платника податків, позивач звернувся з позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності наділяють контролюючий орган правом на звернення до суду із цим позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
23. Встановивши обставини справи і дослідивши докази, надані сторонами на їх підтвердження, суди дійшли висновку, що контролюючий орган здійснив усі заходи, що передують процедурі продажу майна платника податків, а саме: звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з розрахункових рахунків коштів на погашення податкового боргу; на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, направив до банків інкасові доручення (розпорядження) на відповідні суми, однак, у платника податків недостатньо коштів, які перебувають у його власності, для погашення податкового боргу.
24. Враховуючи вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, суди зазначили про наявність підстав для задоволення позову та надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
25. Оцінюючи доводи відповідача про те, що не усі інкасові та платіжні доручення повернуті податковому органу через відсутність коштів на рахунках платника, суд апеляційної інстанції зазначив, що лише один з перелічених платіжних документів був повернутий податковому органу не через відсутність коштів, а через неправильне зазначення найменування платника податку. Однак, стосовно стягнення коштів з цього банківського рахунку були направлені й інші платіжні інструкції, які були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача. Тому, за висновком апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати, що податковий орган не в повній мірі дослідив питання можливості погашення податкового боргу за рахунок коштів, на банківських рахунках відповідача.
26. Оцінюючи доводи відповідача про те, що не було враховано інформацію про рух коштів на одному з банківських рахунків, відкритому в Кіровоградській філії Ощадбанку, за період з 07 березня 2023 року по 21 серпня 2023 року, апеляційний суд зазначив, що встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий орган протягом березня - липня 2023 року надсилав платіжні інструкції про стягнення коштів з вказаного рахунку, але усі вказані платіжні інструкції повернуті без виконання за відсутності коштів на рахунках платника. Таким чином, за висновком апеляційного суду, твердження позивача про можливість погашення податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
27. Також апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів відповідача щодо наявності у нього коштів у 2024 році, оскільки такі не стосуються правовідносин, які виникли між сторонами фактично у 2023 році та які зумовили звернення податкового органу з цим позовом до суду.
28. Суд апеляційної інстанції наголосив, що наявність коштів у відповідача на теперішній час не позбавляє останнього можливості погасити податковий борг, наявність якого і стала підставою для вжиття податковим органом заходів щодо його погашення, у тому числі шляхом звернення до суду з цим позовом.
29. Інші аргументи відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, такі як виникнення податкового боргу внаслідок державного регулювання тарифів на послуги, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки ПК України не визначає інших умов для звернення податкового органу з таким позовом до суду, окрім тих, що зазначені судом.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
30. ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» у своїй касаційній скарзі в межах визначеної підстави для касаційного оскарження судового рішення (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і не врахування висновків Верховного Суду.
31. Так, на переконання скаржника, суди не врахували висновків, викладених у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 200/8357/19-а, від 30 листопада 2022 року у справі № 560/4554/21, від 28 січня 2020 року у справі № 520/3516/19, від 01 жовтня 2021 року у справі № 440/1449/20, щодо визначених у ПК України обов'язкових умов (обставин), наявність яких у сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із таким позовом. У цих судових рішеннях наголошено, що податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
За змістом доводів скаржника в цій частині, направлення контролюючим органом за період в п'ять місяців лише тричі платіжних вимог до банку не є свідченням вжиття позивачем усіх належних дій для стягнення заборгованості. Тим більш, за збігом обставин, такі вимоги контролюючий орган направляв саме в ті три дні, коли дійсно на рахунку були відсутні кошти. Але, як зазначає позивач, періодично кошти на рахунку з'являлися і в сумі, достатній для погашення податкового боргу. Тобто, якби позивач звернувся з платіжними інструкціями в інші дні і робив би це частіше такий борг був би стягнутий. Відтак, у позивача були реальні можливості для стягнення податкового боргу у повному обсязі саме з рахунків у банках.
Також відповідач наголошує, що в його діях відносно непогашення податкового боргу немає недобросовісної поведінки. Звертає увагу, що він не може вільно розпоряджатися коштами та не може на власний розсуд направити ці кошти на погашення податкового боргу.
Крім того, за доводами скаржника, на наявні на рахунках кошти було накладено арешт, що також було підставою для повернення платіжних доручень. Однак, ці обставини є додатковим підтвердженням факту наявності коштів на рахунках в банку, а відсутність у позивача пріоритету на стягнення (списання) таких коштів не надає підстав робити висновки про відсутність таких коштів і застосовувати процедуру звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
32. Також скаржник вважає, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 травня 2023 року у справі № П/811/1396/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 820/19374/14, у яких вирішувалося питання пріоритетності зареєстрованих обтяжень. Верховний Суд зазначав, що і податкова застава, і арешт на майно, накладений державним виконавцем, має однаковий рівень пріоритету, що дає висновок стверджувати, що оскільки арешт державного виконавця був накладений раніше внесення майна до податкової застави, то арешт державного виконавця має переважну силу. Тобто, за наявності декількох зареєстрованих обтяжень одного і того ж рухомого майна, пріоритет має те обтяження, яке зареєстроване раніше.
За змістом доводів скаржника в цій частині, у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває зведене виконавче провадження відносно боржника - ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ». Постановою державного виконавця від 14 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника - ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» із забороною його відчуження. Ці дії були здійснені виконавцем ще до опису майна відповідача та застосування податкової застави. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, яке з обтяжень зареєстровано раніше у часі, є пріоритетним та має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
33. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у відзиві на касаційну скаргу висловлює незгоду з доводами ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» і вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права при дотриманні вимог процесуального права, а їх висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд, переглянувши відповідно до частини першої статті 341 КАС України оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
35. Ключовим у цій справі питанням є застосування норм Податкового кодексу України, які визначають перелік заходів, що вчиняються контролюючим органом задля погашення податкового боргу платника податків, як передумови для звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
36. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
37. Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
38. Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
39. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 ПК України).
40. Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
41. Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
42. Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
43. Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 (30 - з 23 травня 2020 року) календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
44. Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
45. Питання застосування зазначених норм ПК України у подібних правовідносинах було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 31 березня 2025 року у справі № 340/2276/23, від 08 січня 2025 року у справі № 808/2925/17, від 15 червня 2023 року у справі № 160/13436/22, від 22 травня 2023 року у справі № 280/3408/19, від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21, від 25 листопада 2021 року у справі № 580/3199/19, від 28 січня 2020 року у справі № 520/3516/19, від 16 липня 2019 року у справі № 809/654/18).
Позиція Верховного Суду полягає в тому, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду. Обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду задля отримання дозволу на погашення податкового боргу за платника податків за рахунок його майна є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 60 (30 - з 23 травня 2020 року) календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.
46. Варто зауважити, що саме цими висновками Верховного Суду і керувалися суди попередніх інстанцій. На них же посилається скаржник у своїй касаційній скарзі.
47. Водночас за змістом доводів скаржника, суди не звернули увагу на відсутність підстав вважати, що у нього відсутні кошти на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків. Позиція відповідача полягає в тому, що: не всі платіжні документи повернулися без виконання через відсутність коштів; періодичність направлення податковим органом таких документів була недостатньою, оскільки іноді кошти на рахунках з'являлися, але відповідач позбавлений можливості самостійно здійснити їх перерозподіл і направити на погашення податкового боргу.
48. Оцінюючи такі доводи, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2025 року у справі № 340/2276/23 зазначав, що повернення інкасових доручень банком без виконання через відсутність коштів на рахунках Товариства, навіть якщо це було підставою для повернення не всіх направлених контролюючим органом інкасових доручень з наведених підстав, може бути доказом доводів позивача, що єдиним джерелом погашення податкового боргу Товариства у розмірі, який відповідає сумам грошових зобов'язань у повернутих банком через відсутність коштів інкасових дорученнях, є майно відповідача, що знаходиться у податковій заставі. Оскільки майно може бути джерелом погашення податкового боргу в разі відсутності грошових коштів (на рахунках та/або готівкою) у відповідній (необхідній) сумі, вирішення спору між сторонами залежить від встановленого факту чи є на рахунках грошові кошти у розмірі, що відповідає сумі податкового боргу. І саме ця обставина є однією з визначальних та підлягає встановленню судом, зокрема й на підставі пояснень сторін, наданих ними або витребуваних судом належних доказів.
49. У справі, що розглядається, суди встановили факт направлення контролюючим органом інкасових доручень і платіжних інструкцій на всі рахунки відповідача у банках, які, однак, повернулися без виконання через відсутність коштів.
Також, як встановив суд апеляційної інстанції, хоча і є інкасове доручення (розпорядження), яке повернулося з іншої причини, однак, є інші платіжні інструкції, направлені для стягнення коштів саме з цього ж рахунку, які повернулися з причин відсутності коштів. Тобто, відсутність коштів на такому рахунку підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Це спростовує доводи скаржника, що така обставина як повернення платіжної інструкції без виконання не з причин відсутності коштів не була врахована судами.
50. Також Верховний Суд погоджується з доводами ГУ ДПС, що ПК України не містить вимоги щодо постійного моніторингу контролюючими органами рахунків платників податків, які відкриті в банківських установах, як і не зобов'язує банківські установи повідомляти контролюючий орган про надходження відповідних коштів на рахунки клієнтів.
51. Обставин того, що відповідач як добросовісний платник повідомляв контролюючий орган про надходження на його рахунки коштів, які могли бути використані задля погашення податкового боргу, суди не встановили. Про наявність таких не зазначає і відповідач у касаційній скарзі.
52. Відсутні обставини й звернення ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» до суду в межах справ про стягнення податкового боргу із заявами про відстрочення чи розстрочення виконання судових рішень. Не звертався відповідач і до контролюючого органу в порядку статті 100 ПК України із заявою про розстрочення та/або відстрочення податкового боргу платника податків.
53. Отже, встановленими і не спростованими у цій справі є обставини наявності несплаченого податкового боргу, вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, що не призвело до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, відсутності на рахунках останнього таких грошових коштів, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення даного позову щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
54. Також суд вважає за необхідне наголосити, що судове рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, є лише підставою для прийняття контролюючим органом відповідного рішення, однак, не підміняє його. Суд надає лише дозвіл на погашення суми податкового боргу, тоді як безпосередній продаж заставленого майна проводиться відповідно до Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 травня 2017 року № 518.
Про це зазначав Верховний Суд і в постанові від 08 січня 2025 року у справі № 808/2925/17
55. У постанові від 25 листопада 2021 року у справі №580/3199/19 Верховний Суд звертав увагу, що рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, не позбавляє органи ДПС України права продовжувати заходи по стягненню такого боргу за рахунок коштів, якщо такі з'являються у платника податків. При цьому податковим органом має бути врахована динаміка надходження коштів та співвідношення залишку боргу до його початкової величини та до вартості майна, що передається на реалізацію.
Рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу, прийняте на підставі рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є самостійним індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної у ньому особи.
56. Доводи відповідача, здійснені із посиланням на постанову Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 520/3516/19, щодо відсутності доказів про відсутність коштів на рахунках відповідача саме станом на 14 серпня 2023 року, суд вважає незмістовними. У справі № 520/3516/19 контролюючий орган звернувся до суду з позовом у квітні 2019 року, але низка інкасових вимог повернута банком у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача 23 січня 2019 року, 03 жовтня 2018 року, 29 травня 2018 року, 19 листопада 2018 року, 29 травня 2018 року. Також у справі № 520/3516/19 встановлені обставини того, що Товариство фактично здійснює поступове погашення суми податкового боргу, здійснює подальшу господарську діяльність, використовуючи майно, що знаходиться у податковій заставі. Погашення податкового боргу у такій справі відбувалось і станом на час розгляду справи в суді першої інстанції.
Натомість, у справі № 340/6764/23, яка є предметом цього касаційного перегляду, обставин погашення (в тому числі поступового) відповідачем податкового боргу не встановлено. Безпосередньо сам відповідач наголошує, що він жодних дій, направлених на погашення податкового боргу не вчиняв, а очікував вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу за нього, не повідомляючи при цьому про наявність коштів, які можна було б направити на погашення такого боргу, на його рахунках. Звернення до суду з цим позовом відбулося у серпні 2023 року, а останні платіжні документи повернулися без виконання у липні 2023 року через відсутність коштів.
Про безпосередню наявність коштів, які б могли бути направлені на погашення податкового боргу, станом на серпень 2023 року відповідач не повідомляв ані суди попередніх інстанцій, ані суд касаційної інстанції.
Відповідно, відсутні підстави вважати, що контролюючий орган не довів наявність підстав для звернення до суду з цим позовом з точки зору наявності грошових коштів у сумі, достатній для погашення наявного податкового боргу.
57. Оцінюючи доводи відповідача, пов'язані із посиланням на постанови Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № П/811/1396/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 820/19374/14, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відхиляючи відповідні доводи відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке перебуває у податковій заставі, не відноситься до переліку, зазначеного у пункті 87.3 статті 87 ПК України.
Відповідно до зазначеної норми не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
У постанові від 16 липня 2019 року у справі №809/654/18 Верховний Суд зазначав, що у разі надходження позовних заяв про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку суди вимагають у позивача письмові докази: постанову суду про стягнення коштів; документи, що свідчать про відсутність коштів на рахунках; витяг з Єдиного реєстру застав про перебування майна в податковій заставі; акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави; рішення керівника органу податкового органу про опис майна. Доказів відсутності інших обтяжень майна у податкового органу не вимагають.
У справі № 340/6764/23, яка є предметом цього касаційного перегляду, на відміну від справ № П/811/1396/16 і № 820/19374/14, на постанови Верховного Суду у яких посилається скаржник, відсутні обставини передання самим платником податків (ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ») майна у заставу іншим особам (в іпотеку).
Більш того, у постанові від 09 травня 2023 року у справі № П/811/1396/16 Верховний Суд підтримав сформовану до цього позицію про те, що положеннями підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України встановлено обмеження щодо майна платника податків, яке не може бути саме використане як джерело погашення податкового боргу платника податків (реалізовано для погашення відповідного податкового боргу) на час дії відповідної застави (зареєстрованої у порядку встановленому чинним законодавством), з урахуванням положень статті 89 та 90 ПК України щодо опису майна та меж (пріоритету) податкової застави, а також визначення їх черговості. Однак, вказаними положеннями не обмежено право контролюючого органу здійснити саме опис майна (у порядку встановленому чинним законодавством) у податкову заставу відповідного платника податків, який на час вчинення таких дій має податковий борг (без здійснення дій щодо отримання дозволу та реалізації такого майна). Перебування нерухомого майна в іпотеці чи заставі саме по собі не є перешкодою для застосування стосовно такого майна податкової застави, однак підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо звернення стягнення на майно, яке перебуває в податковій заставі з дотриманням законодавчо встановленого пріоритету обтяжень.
У постанові від 28 березня 2023 року у справі № 440/11471/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначав, що у разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.
58. Суд повторно наголошує, що у справі № 340/6764/23, яка є предметом цього касаційного перегляду, предметом спору є надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу Товариства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації.
На це звертав увагу Верховний Суд у спорах цієї категорії також в постановах від 24 квітня 2020 року у справі № 822/1262/17, від 22 травня 2023 року у справі № 280/3408/19.
59. Отже, в межах цієї справи відсутні підстави вважати, що у контролюючого органу були перешкоди для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, які визначені ПК України.
60. Колегія суддів враховує доводи скаржника, пов'язані із його статусом, який є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії.
Не применшуючи роль ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» у питаннях забезпечення споживачів міста послугою централізованого опалення, колегія суддів, однак, вважає, що це не звільняє відповідача від виконання його податкових обов'язків, закріплених в ПК України.
61. За змістом статей 36, 37 ПК України сплата податків є реалізацією основного обов'язку платника податків, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов'язків таких суб'єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання).
Такий підхід Верховний Суд продемонстрував у постанові від 01 липня 2020 року у справі №520/3640/19, а в подальшому підтримав в постановах від 25 квітня 2023 року у справі № 820/2513/17, від 04 листопада 2025 року у справі № 280/7258/21.
За підходом, що викладений у зазначених постановах Верховного Суду, ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ», здійснюючи свою діяльність у сфері теплоенергетики вже тривалий час, не могло не усвідомлювати специфічних умов її державного регулювання, та мало планувати свою господарську діяльність з їх врахуванням з метою забезпечення можливості належного виконання свого податкового обов'язку. Саме собою здійснення державою регулювання господарської діяльності у певних сферах не може розглядатися як об'єктивна обставина, яка перешкоджає належному виконанню платником податків своїх обов'язків у податкових правовідносинах.
Відповідно, приведені в касаційній скарзі доводи не впливають на підстави, з якими ПК України пов'язує виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду з позовом задля отримання дозволу на погашення податкового боргу за платника податків за рахунок його майна, яке перебуває в податковій заставі. Водночас, як вже зазначалося, задоволення позову в цій справі не позбавляє відповідача можливості здійснювати погашення податкового боргу грошовими коштами у разі їх наявності.
62. Отже, доводи відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи. Доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки обставин справи, проте положення статті 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
63. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
64. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
65. Правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі в окреслених статтею 341 КАС України межах встановлена за результатами касаційного перегляду справи, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, на цей висновок не впливають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ» залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О.О. Шишов