19 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/8553/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 254150035545 від 09.07.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 06.06.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 16.07.1996 по 03.07.2003.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наявність у нього відповідного посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1 від 18.12.1992, яке є чинним та підтверджує факт його постійного проживання (роботи) на території зони посиленого радіологічного контролю, який станом на 01.01.1993 становить не менше 4 років та надає право на пільги і компенсації встановлені для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначає, що під час роботи в Семенівському районному підприємстві ветеринарної медицини вказана юридична особа була реорганізована, але запис про це до трудової книжки занесено не було. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просило відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначає, що в період з 01.09.1985 по 29.06.1988 позивач навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку Держагропрому УРСР м. Сосниця, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, тому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки не застосовується. Тому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням від 09.07.2025 № 254150035545 правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 18.12.1992, виданого Чернігівською облдержадміністрацією (а.с. 8).
Маючи вік 55 роки позивач 02.07.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 38).
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.07.2025 № 254150035545.
Відповідачем за доданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.07.1996 по 03.07.2003, оскільки назва організації, що здійснила запис про звільнення не відповідає назві організації куди була прийнята заявниця (частково враховано час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 02.07.1997 по 01.07.2000). В період з 01.09.1985 по 29.06.1988 позивач навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку Держагропрому УРСР м. Сосниця, що не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, тому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки не застосовується. Додаткове зниження величини пенсійного віку визначено на 3 роки в період роботи проживання з 01.08.1988 по 19.08.1992 та з 14.11.1995 по 04.09.2001 на території зони посиленого радіологічного контролю (складає 09 років 10 місяців 11 днів), тому право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку позивач набуде із зниженням пенсійного віку по досягненню 57 років (а.с. 6).
Позивач вважає протиправною відмову, у зв'язку із чим звернулась до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно абзацу першого частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, зменшення віку становить 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац шостий пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII).
Наведені положення Закону № 796-XII за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 5 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні посиленого радіологічного контролю - протягом чотирьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-XII, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 106).
Згідно підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Частиною першою статті 15 Закону № 796-XII обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Також частиною третьою статті 65 Закону № 796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
За встановленими обставинами, позивачу Чернігівською обласною державною адміністрацією було видано посвідчення громадянина який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1992 р. серії НОМЕР_2 (категорія 4) від 18.12.1992 (а.с.8).
В той же час, відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення, щоб визначити можливість застосування початкової величини зниження пенсійного віку чи обчислити кількість років зниження віку у загальному порядку.
При цьому, згідно з пунктом 2.22 розділу II Порядку № 22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Згідно довідки від 02.07.2025 № 4490/11-07, виданої Відділом «Центру надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Семенівської міської ради, періоди постійного проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю визначено з 26.04.1986 по 31.07.1986 (3 місяці 6 днів), з 01.08.1986 по 31.08.1986 (1 місяць), з 01.06.1987 по 31.08.1987 (3 місяці), з 21.08.1992 по 13.11.1995 (4 місяці 12 днів у період з 21.08.1992 по 01.01.1993) (всього 0 років 11 місяців 18 днів) (а.с. 9).
Крім того, відповідно до даних диплому НОМЕР_3 , у період з 01.09.1985 по 29.06.1988 рік, позивач навчався в Сосницькому сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку Держагропрому УРСР (а.с. 36).
Отже, факт навчання ОСОБА_2 у м. Сосниця Чернігівської області з 01.09.1985 по 29.06.1988 заперечує факт його проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки даний населений пункт, відповідно до Переліку № 106, не відноситься до території радіоактивного забруднення.
Суд зазначає, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796 можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови наведеної вище, можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року щонайменше 4 роки.
Таким чином, із поданих позивачем документів, для призначення пенсії із зменшення пенсійного віку вбачається:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки не застосовується, оскільки відсутнє документальне підтвердження факту постійного проживання та/або роботи у відповідній зоні з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986 по 31.07.1986);
2) період проживання/роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року документально не підтверджено. Підтверджено 0 років 11 місяців 18 днів, при необхідних щонайменше 4 роках, що не дає право на зменшення пенсійного віку.
Позивачем не надано додаткових документів, які б могли пояснити відповідну суперечність у документах та підтвердити дійсне проживання протягом спірного періоду на території, що відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд не приймає доводи позивача про те, що посвідчення особи, яка постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю надає йому безумовне право на зменшення пенсійного віку, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів факту проживання позивача у відповідній зоні з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) не менше чотирьох років.
У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 заначив, що у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом чотирьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.02.2026.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ