Іменем України
13 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 396/1679/25
провадження № 22-ц/4809/358/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,
при секретарі - Бойко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Маркова Наталія Володимирівна, на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2025 року (суддя Русіна А.А.) у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , співвідповідач Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради в особі служби у справах дітей, Новоукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей,-
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради в особі служби у справах дітей, Новоукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та зобов'язати Новоукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни щодо батька до актових записів про народження дітей.
21.10.2025 представником позивача - адвокатом Марковою Н.В. була подана заява про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що предметом позову у даній справі є встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей, від яких залежить виникнення особистих та майнових прав позивача та її дітей, зокрема права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби та оформлення пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, як особами, які були членами сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У даний час особою, яка отримує одноразову грошову допомогу, визначену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є мати загиблого ОСОБА_3 , відповідач у справі, якій достеменно було відомо про наявність у загиблого сина трьох неповнолітніх дітей. Вказала, що з метою уникнення неправомірного одноосібного отримання відповідачем грошової допомоги від держави у зв'язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним бойових завдань, є необхідність зупинити відповідні виплати до вирішення справи по суті. Посилаючись на ці обставини, просила забезпечити позов шляхом заборони Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 .
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради в особі служби у справах дітей, Новоукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на думку представника заявниці, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому ускладнить вирішення питання щодо отримання нею одноразової грошової допомоги.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20грудня 1991року №2011-XII (далі-Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язаний призупинити її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Частина друга статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги.
Міністерство оборони України є відповідачем у даній справі та в подальшому при отриманні копії ухвали про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61- 7314св19) зазначено, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення як заборону Міністерства оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 , може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справи.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Маркова Наталія Володимирівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.02.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.М. Єгорова