м.Чернівці
16 лютого 2026 року Справа № 916/4227/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б.В., розглянувши справу №916/4227/23
За позовом Виконувача обов'язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (67400, Одеська обл., м.Роздільна, вул.Ярослава Мудрого, 8)
в інтересах держави в особі:
1) Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський район, смт.Захарівка, вул.Центральна, 69),
2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, буд. 13)
про визнання додаткових угоди недійсними та стягнення 215626,81 грн
За участю представників:
Від прокурора: Маріуца Р.А.
Від позивача 1: не з'явився
Від позивача 2: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Виконувач обов'язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група", у якій просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 28.10.2021р., №3 від 29.10.2021р., №4 від 29.10.2021р., №5 від 02.11.2021р., №6 від 10.11.2021р., №8 від 09.12.2021р., №9 від 24.12.2021р., №13 від 02.02.2022р. до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. та стягнути з відповідача безпідставно сплачені бюджетні кошти у розмірі 215626,81 грн.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що за результатами процедури закупівлі електричної енергії між Захарівською селищною радою та ТОВ "Національна енергетична група" укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії №1 від 04.10.2021 року, ціна договору становить 579679,00 грн, сторонами погоджено обсяг електричної енергії 226415 кВт/год та ціну товару 2,557268 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
В подальшому до вищевказаного договору сторони уклали ряд додаткових угод, якими збільшили ціну електричної енергії на 89,43% від первинної ціни договору, при цьому зменшено обсяги постачання електричної енергії. Умови договору сторонами виконано. Проте, додаткові угоди №2 від 28.10.2021р., №3 від 29.10.2021р., №4 від 29.10.2021р., №5 від 02.11.2021р., №6 від 10.11.2021р., №8 від 09.12.2021р., №9 від 24.12.2021р., №13 від 02.02.2022р. до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а тому у відповідності до вимог ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню їх недійсними.
Внаслідок недійсності таких угод Захарівською селищною радою переплачено відповідачу за електричну енергію, яка не була поставлена, бюджетні кошти у розмірі 215626,81 грн, отже вказані кошти, на думку прокурора, слід стягнути з відповідача на користь Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
В обґрунтування свого звернення з позовом в інтересах позивачів, прокурор зазначає, що достатні всі підстави для його звернення так як уповноважені на те органи не здійснюють належним чином свої повноваження, так Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не вживала заходів щодо визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, що порушує економічні інтереси держави та становить суспільний інтерес, що повинен захищатися державою; в свою чергу Південний офіс Державної аудиторської служби України, як орган державного фінансового контролю, який здійснює контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги, щодо усунення таких правопорушень, проте, останній не вживав заходів до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4227/23, за правилами загального позовного провадження.
Згідно поданого відповідачем відзиву (вх.№36348/23 від 13.10.2023р.), останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що вимоги прокурора є безпідставними; розрахунки не підтверджені доказами та не відповідають дійсним обставинам; обґрунтування підстав для повернення коштів зроблені на підставі загальних положень про купівлю продаж товарів, без врахування спеціального законодавства у сфері постачання електричної енергії та вимог про застосування реституції; позов не містить належного обґрунтування позовних вимог та підстав звернення прокурора в інтересах позивачів; в разі задоволення позовних вимог слід застосувати двосторонню реституцію, так як це буде мати наслідком дотримання принципів господарського судочинства та рівності учасників справи перед законом та судом (т.2 а.с.8-28).
В своїх письмових поясненнях Південний офіс Держаудитслужби (вх.№369780/23 від 17.10.2023р., вх.37669/23 від 13.10.2023р.) зазначив, що заходи державного фінансового контролю за предметом закупівлі електрична енергія у Захарівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області не проводились та питання укладення договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 04.10.2021р. № 1 та оспорюваних додаткових угод до нього не перевірялись (т.2 а.с.46-51, 64-67).
Також Південний офіс Держаудитслужби просить здійснювати розгляд справи без його участі (вх.№37665/23).
В додаткових поясненнях (вх.№37544/23 від 20.10.2023р.) відповідач наполягає на тому, що прокурором не доведено підстав звернення в інтересах держави в особі Ради та Служби, не доведено причини, які перешкоджають зверненню до суду належним суб'єктом, не уточнено вимоги у відношенні кожного з позивачів та не вказано суть порушеного до них права, не спростовано факт коливання ціни на ринку та недоведено належними доказами факт недопоставки товару (т.2 а.с.54-57).
У своїй відповіді на відзив (вх.№38589/23 від 27.10.2023р.) прокурор стверджує, що доводи відповідача є безпідставними, так як саме бездіяльність та неналежне здійснення позивачами захисту інтересів держави, як органом уповноваженими державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і стороною договору, стало підставою для представництва прокурором інтересів держави. Додаткові угоди укладені за відсутності документального підтвердження ціни предмету закупівлі та її коливання на ринку в сторону збільшення у період дії договору, є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначеної Законом, та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, отже такі угоди у відповідності до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України слід визнати недійсними, а сплачені кошти по таким угодам повернути (т.2 а.с.70-93).
Від Захарівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без її участі (вх.№38653/23).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2023 року дану справу передано за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 року, головуючим суддею по справі №916/4227/23 було визначено суддю Гушилик С.М.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, яке призначено на 12.12.2023 року.
13.12.2023 року від Захарівської селищної ради надійшла повторна заява про розгляд справи без її участі (вх.5371).
За клопотанням відповідача (вх.№5306 від 07.12.2023р.), суд ухвалою від 12.12.2023 року зупинив провадження у справі №916/4227/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.
За клопотанням Роздільнянської окружної прокуратури (вх.№555) суд ухвалою від 20.02.2024 року поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19.03.2024 року.
18.03.2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.691).
Ухвалою суду від 19.03.2024 року продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 10.04.2024 року.
За клопотанням відповідача суд ухвалою від 10.04.2024 року зупинив провадження у справі №916/4227/23 до набрання законної сили рішення у справі №916/1101/24 за позовом ТОВ "Національна енергетична група" до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти №1 від 04.10.2021 року.
18.12.2024 року від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича М.М. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№3300).
Ухвалою від 27.12.2024 року суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 13.01.2025 року.
13.01.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№142), в яких він просить до вимоги про повернення коштів застосувати двосторонню реституцію, а також просить врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду зроблений у справі №905/1907/21 та залишити позов прокурора в інтересах позивачі без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, окрім того, просить провести засідання без його часті та не заперечує проти закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті (т.3 а.с.19-21).
Ухвалою суду від 13.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 року.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025 року.
10.02.2025 року від представника відповідача надійшла заява про неможливість бути присутнім у засіданні та наголошено про застосування двосторонньої реституції (вх.592).
11.02.2025 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень (вх.462).
За клопотанням прокурора, який приймав участь у судовому засіданні, суд ухвалою від 11.02.2025 року здійснив повернення на стадію підготовчого провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19.02.2025 року.
18.02.2025 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№728), в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог та розглядати справу без його участі.
19.02.2025 року від позивача-1 надійшли клопотання про долучення додаткових доказів (вх.№748), зокрема позивач наголошує про те, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. селищною радою отримано 122917,396 кВт на загальну суму 529353,85 грн, яку оплачено в повному обсязі та просить долучити копії оспорюваних додаткових угод, цінові довідки, акти приймання-передачі та платіжні доручення про сплату, а також позивач заявив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (вх.№574) (т.3 а.с.58-82, 83-84).
Від прокурора 19.02.2025 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії звіту про виконання договору про закупівлю та докази проведених оплат по вказаній закупівлі (вх.№761) (т.3 а.с.91-101).
Ухвалою суду від 19.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025 року, при цьому, клопотання позивача-1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку для його подання.
25.02.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№642) до закінчення розгляду Великою палатою Верховного суду справи №920/19/24.
Від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі (вх.№917 від 03.03.2025р.), від прокурора надійшли заперечення щодо зупинення провадження у справі (вх.№958 від 05.03.2025р.) та додаткові пояснення представника відповідача (вх.№960 від 05.03.2025р.)
Ухвалою суду від 05.03.2025 року задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№642 від 25.02.2025р.), провадження у справі №916/4227/23 зупинене до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Від керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області надійшли клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№4433 від 29.12.2025р., вх.№4498 від 31.12.2025р.), посилаючись на те, що Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги у справі №920/19/24 сформувала правовий висновок, викладений у постанові від 21.11.2025 року, а відтак, відсутні підстави які зумовили зупинення провадження у даній справі, а тому просить її поновити.
Ухвалою суду від 06.01.2026 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.01.2026 року.
У зв'язку з неявкою представника позивача суд ухвалою від 23.01.2026 року відклав розгляд справи по суті на 11.02.2026 року.
До початку розгляду справи 11.02.2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
11.02.2026 року судове засідання не відбулося у зв'язку з технічними несправностями системи, про що складено відповідний акт, засідання відкладено на 16.02.2026 року, про що сторін повідомлено належним чином.
У зв'язку із несправностями в системі Електронний суд та ДСС, відповідача також повідомлено про розгляд справи в телефонному режимі, про що складено відповідну телефонограму.
Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, клопотання про перенесення справи суду не надав.
З наведеного суд констатує, що в розумінні ст.ст.120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач завчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами не скористався, явку представника в судове засідання не забезпечив.
З врахуванням вище викладеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Прокурор у судовому засідання 16.02.2026 року підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та просив визнати оспорювані додаткові угоди недійсними та стягнути з відповідача на користь позивача - 1 безпідставно сплачені кошти.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Суд з метою належного виконання свого процесуального обов'язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти цього кримінального обвинувачення.
Завдання господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З урахуванням вищевикладеного, справа розглянута в межах розумних строків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як свідчать матеріли справи, Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" за ідентифікатором UA-2021-08-28-003567-а оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів в закупівлі електричної енергії очікуваною вартістю 600000,00 грн в кількості 226415 кВт/год (т.1 а.с.46-47).
За результатами закупівлі UA-2021-08-28-003567-а, 04.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (далі - постачальник) та Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (далі - споживач) укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 (далі - договір), згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - товар) (т.1 а.с.50-68).
Відповідно до п.1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії споживачу постачальником за вільними цінами.
Згідно з п.п.1.2, 1.3 договору в цьому договорі терміни вживаються в значеннях наведених в Законах України "Про ринок електричної енергії", "Про публічні закупівлі", Кодексі системи передачі, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309, Кодексі системи розподілу, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310. Кодексі комерційного обліку, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311, та Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312. Умови цього договору розроблені відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання корупції", "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п.п.3.1-3.5 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2021 року. Місце постачання електричної енергії: згідно Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору) межа балансової належності електроустановок замовника.
Для забезпечення безперервного постачання електричної енергії cпоживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем (п.4.1 договору).
Розділом 5 договору визначено ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.
Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить - 2,557268 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії - 2,131057 грн; - податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,426211 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію.
Згідно з п.5.2 договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає - 579679 грн, з урахуванням ПДВ - 96613,16 грн.
Відповідно до п.5.4 договору ціна (сума) цього договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції Учасника. При цьому, фінансування закупівлі здійснюється в межах реально затверджених видатків Замовника на дану потребу. На дату укладання договору платіжні (бюджетні) зобов'язання виникають щодо оплати частини предмета закупівлі в межах доведеної суми (у межах кошторисних призначень), які складають: 579679 грн з ПДВ. Оплата залишку предмета закупівлі відбувається виключно за наявності коштів згідно з постійним кошторисом (планом використання бюджетних коштів) при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) з урахуванням листа інформаційного характеру Мінекономрозвитку України "Щодо планування закупівель". Подальше виникнення зобов'язань буде збільшуватися відповідно до кошторисних призначень та може регламентуватися шляхом укладення додаткової угоди, але в будь-якому разі не може перевищувати загальної суми договору.
Умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п.5.5 договору).
Як визначено п.5.15 договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем.
Згідно з п.5.19 договору, у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку. Постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки га/або не повної оплати коштів, згідно виставлених постачальником рахунків.
Споживач протягом п'яти днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі електроенергії. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі електроенергії, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР (п.п.5.21, 5.22 договору).
У відповідності п.5.23 договору споживач надає постачальнику планові обсяги споживання на поточний рік одночасно з укладанням договору в узгодженій формі (додаток 1 до договору). Корегування замовлених обсягів здійснюється за умов:
- п.5.23.1 за площадками вимірювання, віднесеними до групи "б", здійснюється споживачем щомісячно, до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця перед розрахунковим та до 18-го (вісімнадцятого) числа розрахункового місяця.
- п.5.23.2 при наявності у споживача площадок вимірювання, віднесених до групи "а", споживач щомісячно до 18-го (вісімнадцятого) числа місяця, перед розрахунковим, складає та надсилає на електронну адресу постачальника national_energo@ukr.net замовлення/корегування погодинного обсягу споживання електричної енергії споживачем на відповідний місяць 2021 року з наступним наданням оригіналу.
Корегування замовлених обсягів за площадками вимірювання, віднесених до групи "а", здійснюється споживачем щоденно, до 10:00 години доби постачання електричної енергії, шляхом надання постачальнику інформації в узгодженій формі.
У разі несвоєчасного складання та отримання постачальником замовлення/корегування погодинного обсягу споживання електричної енергії споживачем розрахунковий місяць 2021 року. Сторони домовились, що обсяги постачання електричної енергії відповідного розрахункового місяця визначаються шляхом ділення обсягу електричної енергії, запланованого до постачання у відповідному місяці на кількість днів у такому місяці та годин на добу, і вважається, що даний погодинний розподіл є складеним і погодженим плановим погодинним обсягом споживання електричної енергії споживачем на відповідний розрахунковий місяць 2021 року.
В розділі 6 договору сторони визначили права і обов'язки споживача, зокрема: - споживач має право: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі. Споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Розділом 7 договору визначено права і обов'язки постачальника, так, останній зокрема має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію, контролювати правильність оформлення платіжних документів, ініціювати припинення постачання електричної енергії, проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів з підписанням відповідних актів.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1 договору).
За умовами п.11.1 договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконання умов цього договору передають на розгляд суду, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами. Під час вирішення спорів сторони мають керуватися порядком врегулювання спорів, встановленим ПРРЕЕ та вимогами інших чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до п.13.1 договору договір набуває чинності здати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.10.2021р. до 31.12.2021р. (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
Невід'ємною частиною цього договору є: Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору) та Комерційна пропозиція (додаток № 2 до договору), в якій, серед іншого встановлені умови щодо порядку визначення обсягів споживання та їх коригування (п.15 договору).
Згідно додатку №2 комерційна пропозиція - ціна 1кВт/год електричної енергії становить 2,557268 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії - 2,131057 грн і податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,426211 грн (т.1 а.с.66-68).
Договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року та додатки до нього підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень.
У подальшому між постачальником та споживачем до договору № 1 від 04.10.2021 року укладено ряд додаткових угод, а саме:
- додаткова угода №1 від 11.10.2021 року (т.1 а.с.69), якою сторони внесли зміни в п.5.1 договору та в розділ 2 додатку №2 до договору, зокрема встановлено ціну електричної енергії - 2,56024998343 з ПДВ, у тому числі ціна електричної енергії - 2,13354165286 грн і податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0,4270833057 грн;
- додаткова угода №2 від 28.10.2021 року (т.1 а.с.70) - ціну збільшено до 2,749964 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- додаткова угода №3 від 29.10.2021 року (т.1 а.с.72) - ціну збільшено до 2,860237 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- додаткова угода №4 від 01.11.2021 року (т.1 а.с.74) - ціну збільшено до 3,056163 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- додаткова угода №5 від 02.11.2021 року (т.1 а.с.76) - ціну збільшено до 3,304323 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- додаткова угода №6 від 10.11.2021 року (т.1 а.с.81) - ціну збільшено до 3,591138 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 161419,3049 кВт/год;
- додаткова угода №7 від 09.12.2021 року (т.1 а.с.85) - внесено зміни в договір, шляхом доповнення його розділом "Порядок та умови зміни ціни";
- додаткова угода №8 від 09.12.2021 року (т.1 а.с.87) - ціну збільшено до 4,229533 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 109169,9178 кВт/год;
- додаткова угода № 9 від 24.12.2021 року (т.1 а.с.91) - ціну збільшено до 4,85 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 65128,6329 кВт/год;
- додаткова угода №10 від 30.12.2021 року (т.1 а.с.95) - вартість послуг становить 447993,59 грн;
- додаткова угода №11 від 31.12.2021 року (т.1 а.с.96) - сторони продовжили дію договору до 31.03.2022 року;
- додаткова угода №12 від 02.02.2022 року (т.1 а.с.97) - вартість угоди складає 81360,26 грн з ПДВ
- додаткова угода №13 від 02.02.2022 року (т.1 а.с.98) - ціну збільшено до 4,912052 грн з ПДВ за 1кВт/год;
На виконання умов договору №1 від 04.10.2021 року постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 122917,396 кВт/год, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії (т.1а.с.99-105, т.3 а.с.76-а-78а):
- за жовтень 2021р. № 1/1 від 11.11.2021р. за обсяг 32450,903 кВт/год на суму 112941,23 грн та № 1/2 від 11.11.2021р. за обсяг 1439,097 кВт/год на 5000 грн;
- за листопад 2021р. № 1/1 від 17.12.2021р. за обсяг 34487 кВт/год на суму 145863,90 грн;
- за грудень 2021р. №1/1 від 24.12.2021р. за обсяг 37977 кВт/год на суму 184188,46 грн;
- за січень 2022р. № 1/1 від 04.02.2022р. за обсяг 16563,396 кВт/год на суму 81360,26 грн, (акти містять зазначення про відсутність жодних претензій з боку обох сторін).
Слід відмітити, що в матеріалах справи є 2 акти № 1/2 від 17.12.2021р. (т.1 а.с.102) та №1/2 від 24.12.2021р. (т.1 а.с.104) суми коштів по яких були визначені в актах № 1/1 від 17.12.2021р. (т.1 а.с.101) і № 1/1 від 24.12.2021р. (т.1 а.с.103), а відтак ці акти при проведені нарахувань та оплат за спожиту електричну енергію до уваги не бралися.
Варто наголосити, що відповідач не заперечував проти обсягів в розмірі 122917,396 кВт, які зазначені прокурором та позивачем, як такі, що отримані споживачем протягом всього періоду дії договору.
За отримані послуги споживач провів розрахунок на загальну суму 529353,85 грн, що підтверджено платіжними документами, в яких споживач прямо зазначав в призначені платежу за постачання електричної енергії по договору №1 від 04.10.2021р. по актам (т.3 а.с.74-76, 92-98), зокрема, платіжне доручення:
№518 від 12.11.2021р. - по акту № 1/1 від 11.11.2021р. на суму 112941,23 грн;
№ 387 від 12.11.2021р. - по акту № 1/2 від 11.11.2021р. на суму 5000,00 грн;
№420 від 17.12.2021р. на суму 49997,30 грн та № 621 від 17.12.2021р. на суму 95866,60 грн - по акту № 1/1 від 17.12.2021р.;
№442 від 24.12.2021р. на суму 11317,29 грн і № 684 від 24.12.2021р. на суму 172871,17 грн - по акту №1/1 від 24.12.2021р.;
№9 від 04.02.2022р. на суму 81360,26 грн - по акту № 1/1 від 04.02.2022р.
Окрім того, сума проведених оплат зазначена в звіті про виконання договору про закупівлю (т.3 а.с.99).
Факт виконання договору обома сторонами також встановлено в рішенні господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1101/24, яке набрало законної сили 03.12.2024 року, на підставі постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" у задоволенні позовних вимог до Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року (т.3 а.с.3-9).
Згідно із ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 року у справі №916/1101/24 обставини щодо проведення процедури закупівлі, укладення та виконання, щодо поставки електричної енергії та проведення оплати за отриману електричну енергію за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
Прокурор звертаючись з позовом до суду, зазначив, що ціну за електричну енергію протягом дії договору було збільшено з 2,56024998343 грн до 4,912052 за 1 кВт/год, при цьому обсяг поставленої електричної енергії зменшено з 226415 кВт/год до 122917,396 кВт/год, проте, коливання ціни в бік збільшення при укладенні додаткових угод не обґрунтоване та документально не підтверджене, а відтак додаткові угоди №2 від 28.10.2021р., №3 від 29.10.2021р., №4 від 29.10.2021р., №5 від 02.11.2021р., №6 від 10.11.2021р., №8 від 09.12.2021р., №9 від 24.12.2021р., №13 від 02.02.2022р. до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, а також кошти в сумі 215626,81 грн, які сплачені селищною радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача на користь ради з перерахуванням їх до бюджету.
Відповідач заперечує проти позиції прокурора, посилаючись на те, що прокурор взагалі не мав права звертатись з таким позовом в інтересах позивачів, розрахунки не підтверджені доказами, обґрунтування підстав для повернення коштів зроблені на підставі загальних положень про купівлю продаж товарів, без врахування спеціального законодавства у сфері постачання електричної енергії, у разі задоволення позовних вимог відповідач просить суд застосувати двосторонню реституцію.
Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.
Відповідач у своєму відзиві на позов та письмових поясненнях стверджував, що прокурор не має права звертатись до суду в інтересах держави в особі селищної ради та Держаудитслужби.
Суд вважає наведені доводи відповідача безпідставними та неаргументованими виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII).
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України).
У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.3 ст.41 ГПК України).
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі №1697-VII, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).
Встановлена Законом №1697-VII умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений ч.4 ст.23 Закону №1697-VII обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19, від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025р. у справі № 924/524/24).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови ВП ВС від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21, №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19).
У пункті 55 постанови від 14.12.2022р. у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету позивачу - 1, як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення територіальної громади, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів, виділених на потреби громади.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Відповідно до ст.7-1 Закону "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов'язання щодо усунення порушення.
Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.
У відповідності до вимог п.8 ч.1 ст.10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до положень ст.18-1 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Судом встановлено, що Роздільнянська окружна прокуратура звернулась листом: - до селищної ради (№62-1438ВИХ-23) з проханням надати пакет документів для з'ясування підстав укладення та виконання договору №1 від 04.10.2021 року укладеного з ТОВ "Національна енергетична група" (т.1 а.с.106-107).
Матеріали справи містять відповідь селищної ради від 29.05.2023 року №01-01/20/790, яка надала свої роз'яснення щодо укладеного договору закупівлі та додаткових угод до нього (т.1 а.с.108-109).
06.07.2023 року Роздільнянська окружна прокуратура звернулась з листами до Захарівської селищної ради (№62-1888ВИХ-23) та до Південного офісу Держаудитслужби (№62-1898ВИХ-23) з проханням надати інформацію стосовно вжитих заходів, щодо усунення порушення законодавства про публічні закупівлі (т.1 а.с.110-148).
У відповідь на запит прокуратури, Держаудитслужба повідомила, що нею не проводилась перевірка процедури закупівлі та не вживались заходи щодо усунення порушень, та викладені факти будуть враховані під час планування заходів державного фінансового контролю (т.1 а.с.149-150).
26.07.2023 року Роздільнянська окружна прокуратура звернулась з листом №62-2064ВИХ-23 до Захарівської селищної ради про намір звернутися з позовом (т.1 а.с.151-153).
Захарівська селищна рада надала відповідь від 28.07.2023 року №01-04-20/1045, що готує документи до суду (т.1 а.с.154).
28.08.2023 року Роздільнянська окружна прокуратура в черговий раз звернулась з листом №62-2446ВИХ-23 до селищної ради з проханням надати підтвердження вжиття заходів, щодо усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі" та повернення безпідставно сплачених коштів (т.1 а.с.155-157).
31.08.2023 року Захарівська селищна рада повідомила прокурору листом №01/05/1178, про те, що для звернення з позовною заявою до суду за захистом порушеного права у неї відсутні кошти, а тому просить прокурора звернутись до суду з позовною заявою до "Національна енергетична група" про стягнення бюджетних коштів (т.1 а.с.158).
У зв'язку із зазначеними обставинами, прокурор повідомив позивачів листами від 08.09.2023 року №62-2595ВИХ-23, №62-2596ВИХ-23, про наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Захарівської селищної ради та Південного офісу Державної аудиторської служби України у зв'язку з чим, він має намір звернутися до суду із відповідним позовом, що саме ним зроблено і було (т.1 а.с.160-194).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор пояснив, що виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі".
Наполягав, що бездіяльність компетентних органів в частині невизнання недійсними додаткових угод до договору та не стягнення до бюджету безпідставно сплачених коштів, порушує економічні інтереси держави.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Захарівська селищна ради є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсними та повернення коштів після отримання інформації прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, Південний офіс Державної аудиторської служби України є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, не здійснив дій задля звернення до суду, а відтак прокурор після неодноразових звернень до цих органів самостійно звернувся до суду за захистом інтересів держави в особі позивачів.
Підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Захарівської селищної ради щодо захисту інтересів держави, яка є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором та яка зобов'язана ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
При цьому, суд враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
Слід також наголосити, що обидва позивачі подали клопотання про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників, що також вказує на пасивну поведінку щодо встановлення всіх обставин та намагання особи самостійно усунути виявлені порушення.
Отже, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Захарівської селищної ради та Південного офісу Державної аудиторської служби України до ТОВ "Національна енергетична група", а відтак доводи відповідача стосовно представництва прокурора в інтересах держави в особі позивачів підлягають відхиленню.
Саме таку позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24.
Щодо суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання спірних додаткових угод до договору про закупівлю недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 215626,81 грн.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".
Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Згідно з визначеннями, наведеними у п.п.6, 11, 22 ст.1 Закону, договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники суб'єкти, визначені згідно із ст.2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 ЦК України).
Договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами (пп.1.1.2 п.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Суд встановив, що за результатами процедури відкритих торгів між сторонами укладений договір про постачання електричної енергії споживачу.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону).
Разом з тим, п.2 ч.5 ст.41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VІII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 року норма п.2 ч.5 ст.41 була викладена в ст.36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у cт.652 ЦК України та п.2 ч.5 cт.41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024р. у справі №922/433/22, від 01.10.2024р. у справі №918/779/23, від 06.02.2025р. у справі №910/5182/24, від 18.02.2025р. у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; -збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%.
В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016р. несення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2021р. у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 викладено правову позицію: "Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі".
Електрична енергія є товаром у розумінні п.34 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII. Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023р.) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10% збільшення ціни за одиницю товару.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021р. зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023р. по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.
Відтак, обов'язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Згідно вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Таким чином, законодавець не лише встановив обов'язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10%).
Верховний Суд у постанові від 16.02.2023р. по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023р. у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом №922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014р. №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023р. у справі №926/3244/22).
До принципів здійснення публічних закупівель (ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі") віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч.5 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі").
Як встановлено судом між позивачем-1 та відповідачем за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року, в якому сторони погодили всі істотні умови, зокрема предмет, ціну, кількість товару 226415кВт/год, а саме: електрична енергія (п.2.2-2.3); ціна за одиницю товару визначається в п.5.1 договору та становить 2,557268 грн з урахуванням ПДВ; загальна вартість поставки 579679,00 грн, в т.ч. ПДВ 96613,16 грн (п.5.2); у додатку №2 до договору - "Комерційна пропозиція №1" сторони погодили базову ціну за одиницю товару (2,557268 за 1 кВт/год) з ПДВ та з тарифом на передачу та коливання ціни на всіх сегментах ринку.
Суд у справі встановив, що відповідно до умов договору відповідач протягом періоду з жовтня 2021 року по січень 2022 року постачав, а позивач - 1 приймав та споживав електричну енергію.
Між сторонами підписано ряд додаткових угод до договору, так додатковою угодою №1 від 11.10.2021 року внесено зміни в п.5.1 договору та в розділ 2 додатку №2 до договору та встановлено ціну електричної енергії - 2,56024998343 з ПДВ;
В подальшому ціна за 1кВт/год почала збільшуватись, про що сторони погоджували у додаткових угодах, зокрема:
- №2 від 28.10.2021 року - збільшено до 2,749964 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- №3 від 29.10.2021 року - збільшено до 2,860237 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- №4 від 01.11.2021 року - збільшено до 3,056163 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- №5 від 02.11.2021 року - збільшено до 3,304323 грн з ПДВ за 1кВт/год;
- №6 від 10.11.2021 року - збільшено до 3,591138 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 161419,3049 кВт/год;
- №8 від 09.12.2021 року - збільшено до 4,229533 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 109169,9178 кВт/год;
- № 9 від 24.12.2021 року - збільшено до 4,85 грн з ПДВ за 1кВт/год, кількість товару зменшено до 65128,6329 кВт/год;
- №13 від 02.02.2022 року - збільшено до 4,912052 грн з ПДВ за 1кВт/год;
Таким чином, загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії відбулось з 2,56024998343 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу) до 4,912052 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу), отже ціна договору зросла, при дозволеному законодавством 10%, при цьому, обсяг поставленої електричної енергії зменшено з 226415 кВт/год до 122917,396 кВт/год.
Підставою для внесення змін до договору та укладення оспорюваних додаткових угод стали листи ТОВ "Національна енергетична група" від 12.10.2021р., від 20.10.2021р., від 01.11.2021р., від 05.11.2021р., від 13.12.2021р. (т.1 а.с.77-79, 83-84, 88, 89-90, 92-93), а також довідки №1216/1 від 05.10.2021р., №1216/2 від 05.10.2021р., №1216/3 від 05.10.2021р., №1216/4 від 05.10.2021р., №1293/3 від 19.10.2021р., №1641 від 10.12.2021р. видані Чернівецькою торгово-промисловою палатою (т.1 а.с.71, 73, 75, 80, 82, 94).
Прокурор стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог №922-VIII, оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/годину) перевищила 10% граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 89,43% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з а.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до положень ч.1-2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст.632 ЦК України).
За змістом ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п.2 цієї частини).
Таким чином, системний аналіз положень ст.ст.651-652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі №927/636/21, від 07.12.2022р. у справі №927/189/22, від 16.02.2023р. у справі №903/383/22).
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.
Відповідач мотивує збільшення ціни, посилаючись на цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати №1216/1 від 05.10.2021р., №1216/2 від 05.10.2021р., №1216/3 від 05.10.2021р., №1216/4 від 05.10.2021р., №1293/3 від 19.10.2021р., №1641 від 10.12.2021р. видані Чернівецькою торгово-промисловою палатою (т.1 а.с.71, 73, 75, 80, 82, 94).
Дослідивши вказані довідки Чернівецької торгово-промислової палати, суд встановив, що ними не підтверджується коливання ціни електроенергії на ринку, а відображає інформацію електронних торгів станом на певні дати. Отже, надані відповідачем довідки не встановлюють наявності факту коливання ціни у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.
На думку суду, відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження коливання ціни на електричну енергію в сторону її збільшення, що зумовило укладання відповідних додаткових угод, а відтак відповідачем не доведено виникнення у нього права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором, у зв'язку із коливанням цін на ринку, отже укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Як вже було зазначено вище, сторони, протягом строку дії договору вісім разів змінювали вартість електричної енергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) селищній раді.
Отже, зміст оспорюваних додаткових угод суперечить ч.3 ст.632 ЦК України та п.2.5 ст.41 Закону України ''Про публічні закупівлі", за таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог прокурора щодо визнання додаткових угод: №2 від 28.10.2021р., №3 від 29.10.2021р., №4 від 29.10.2021р., №5 від 02.11.2021р., №6 від 10.11.2021р., №8 від 09.12.2021р., №9 від 24.12.2021р., №13 від 02.02.2022р. до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. недійсними.
З огляду на наявність вказаних підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, суд не дає оцінки іншим обставинам справи, на які посилались сторони.
Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області та ТОВ "Національна енергетична група" щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року, мали регулюватись договором та додатковою угодою №1 від 11.10.2021 року, якою внесені виправлення в договір, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 2,56024998343 грн з ПДВ (що складається з 0,352716 грн - тариф на передачу 1кВт/год електричної енергії до 01.01.2022р. та 2,20753398343 грн - ціна за 1кВт/год без врахування ціни за передачу електричної енергії до 01.01.2022р.), без врахування решти додаткових угод, при цьому, слід зазначити, що ціна за січень 2022 року за 1 кВт/год складає 2,62230198343 (в тому числі тариф на передачу 1кВт/год електричної енергії - 0,414768 грн та 2,20753398343 грн - ціна за 1кВт/год без врахування ціни за передачу електричної енергії).
Отже, судом з'ясовано, що вартість поставленої відповідачем за договором електричної енергії після укладення додаткової угоди №1 від 11.10.2021 року за 2021 рік становила 2,56024998343 грн за 1 кВт/год з ПДВ, а за 2022 рік вартість 1кВт з ПДВ становила 2,62230198343 грн.
Судом з достовірністю встановлено, що в період жовтня 2021 року по січень 2022 року ТОВ "Національна енергетична група" поставило, а Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області отримала та спожила, на підставі договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року, електричну енергію в загальному обсязі 122917,396 кВт/год, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії Захарівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області сплатила 529353,85 грн, в тому числі за 2021 рік відповідач поставив позивачу-1 електричну енергію в загальному обсязі 106354 кВт, за який споживач розрахувався на загальну суму 449993,59 грн, а в 2022 році 16563,396 кВт за який здійснено розрахунок на суму 81360,26 грн.
Відповідач факт поставки електричної енергії в зазначених обсягах не заперечує, як і не заперечує про проведення Захарівською селищною радою розрахунку в сумі 529353,85 грн.
З урахуванням вище викладеного суд вважає, що позивач-1 мав сплатити за електричну енергію отриману в період жовтень-грудень 2021 року в обсязі 106354 кВт х 2,56024998343 грн за 1кВт = 272292,8267 грн, за січень 2022 року в обсязі 16563,396 кВт х 2,62230198343 грн за 1кВт = 43434,22618 грн, загальна сума яка мала б бути сплачена за вказані обсяги становить 313727,0529 грн.
Таким чином, позивач-1 за отримані по договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №1 від 04.10.2021 року обсяги електричної енергії переплатив відповідачу 215626,81 грн = (529353,85-313727,04), в тому числі за 2021 рік переплата склала 177700,7633 грн (де 449993,59 грн проведена оплата - 272292,8267 грн оплата яка мала б бути), а за 2022 рік 37926,03382 грн (де 81360,26 грн здійснена оплата - 43434,22618 грн оплата, яка мала б бути).
Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 215626,81 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України, що ефективно захищає порушені права та інтереси позивачів.
Виходячи з наведеного вимога прокурора про повернення відповідачем надмірно сплачених коштів позивачу-1 з подальшим перерахуванням їх до бюджету підлягає задоволенню.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент підготовки до участі та проведення закупівлі сторони узгодили умови договору, наведені в умовах тендерної документації, проте, після укладення додаткових угод умови договору почали відрізнятись від змісту тендерної пропозиції.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст.41 цього Закону, якою визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування двосторонньої реституції слід зазначити, що судом визнано недійсними лише додаткові угоди, а не сам договір на постачання електричної енергії.
Слід повторити, що ТОВ "Національна енергетична група" звернулося з позовом до суду про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладеного між ним та Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, проте, як свідчать матеріали справи, Господарським судом Одеської області у задоволенні позовних вимог відмовлено (справа №916/1101/24), рішення від 02.10.2024 року, яке набрало законної сили 03.12.2024 року.
Отже, договір №1 від 04.10.2021 року є таким, що відповідає вимогам закону, виконувався сторонами, а відтак відсутні підстави для застосування двосторонньої реституції у спірних правовідносинах.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у надісланих до суду документах (відзиві на позов, запереченні на відповідь, письмових поясненнях), не спростовують вказаного висновку.
Відповідно до ст.13 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписом ст.86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Господарський суд Чернівецької області дійшов висновку, що прокурором позовна вимога щодо недійсності ряду додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021р. та вимога про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів доведена, документально обґрунтована, відповідачем не спростована, а відтак позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що при зверненні з позовом Одеська обласна прокуратура сплатила судовий збір в сумі 24706,40 грн за вісім немайнових вимог (21472 грн) та одну майнову вимогу 3234,40 грн (215626,81 х1,5%), що підтверджується платіжною інструкцією №2013 від 11.09.2023 року.
Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, в частині задоволення майнової вимоги судовий збір покладається на відповідача, в частині задоволення немайнових вимог (визнання недійсними додаткових угод) судовий збір слід покласти на обидві сторони правочину на позивача-1 та відповідача, які уклали оспорювані угоди з порушенням вимог законодавства, оскільки спір безпідставно доведено до розгляду судом у результаті їхніх обопільних неправомірних дій.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Виконувача обов'язків керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (67400, Одеська обл., м.Роздільна, вул.Ярослава Мудрого, 8) в інтересах держави в особі: Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський район, смт.Захарівка, вул.Центральна, 69) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, буд. 13) про визнання додаткових угоди недійсними та стягнення 215626,81 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 28.10.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
3.Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 29.10.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
4.Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 29.10.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
5.Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 02.11.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
6.Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 10.11.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
7.Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 09.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
8.Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 24.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
9.Визнати недійсною додаткову угоду №13 від 02.02.2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 04.10.2021 року укладену між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області (код 04378882) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (код 42828866).
10.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13, код 42828866) на користь Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський район, смт.Захарівка, вул.Центральна, 69, код 04378882) безпідставно сплачені кошти в сумі 215626,81 грн та перерахувати їх на UA338201720344240026000048063 в ДКСУ м.Київ МФО 820172.
11.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (58005, м.Чернівці, вул.Ясська, 13, код 42828866) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул Пушкінська, 3, р/р UA808201720343100002000000564, банк - ДКСУ м.Київ, МФО - 820172, код 03528552,) судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 3234,40 грн та судовий збір в сумі 10736 грн за вимоги немайнового характеру.
12. Стягнути з Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (66700, Одеська обл., Роздільнянський район, смт.Захарівка, вул.Центральна, 69, код 04378882) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул Пушкінська, 3, р/р UA808201720343100002000000564, банк - ДКСУ м.Київ, МФО - 820172, код 03528552,) судовий збір в сумі 10736 грн за вимоги немайнового характеру.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 19.02.2026 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК