58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
18 лютого 2026 року Справа № 926/2234/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехвод»
до відповідачів 1) Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області
2) Приватного підприємства “Базис-Центр»
про захист майнових прав інтелектуальної власності
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - адвокат Фляшковський В.А.
Від відповідача 1 - не з'явився.
Від відповідача 2 - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та приватного підприємства “Базис-Центр» про захист майнових прав інтелектуальної власності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року справу № 926/2234/25 передано до провадження судді Проскурняка О.Г.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково; заборонено Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» використання примірників твору “Проект “Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області», розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю “Промтехвод»; стягнуто з Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» компенсацію у розмірі 214 450,00 грн за порушення майнових прав інтелектуальної власності та майнових авторських прав на твір “Проект “Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області»; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
09 лютого 2025 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання адвоката позивача про стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року розгляд клопотання адвоката відповідача про стягнення судових витрат призначено на 18 лютого 2026 року.
17 лютого 2026 року через систему “Електронний суд» надійшло клопотання відповідача 1 про зменшення витрат на професійну правову допомогу, в якому зазначив, що на підтвердження понесених судових витрат позивачем додано тільки одну платіжну інструкцію про сплату судового збору, про понесення інших витрат такі докази (платіжні інструкції, квитанції, акти прийому- передачі або виконаних робіт (крім послуг адвоката)) відсутні.
Крім цього, представник відповідача зазначає, що вартість підготовки та подання позовної заяви до суду становить 20 000 тис. грн. Відповідач вважає, що така вартість є значно завищеною, враховуючи, що більшість тверджень базуються на висновку експерта (який мав оплачуватися окремо та пораховано до складу судових витрат).
Також відповідач вказує, що позивачем не надано детальний опис наданих послуг, а також звертає увагу, що Сторожинецька міська рада являється органом місцевого самоврядування, а не комерційною установою. Враховуючи ситуацію в країні, введення військового стану, складну економічну ситуацію, навантаження на бюджет через необхідність виплати допомоги захисникам, захисницям, їх родинам, внутрішньо переміщеним особам, іншим незахищеним верствам населення, проведення поховань загиблих воїнів, збільшення заробітної плати освітян та соціальних працівників 2026 році та інше.
Крім цього, відповідач 1 просив здійснювати розгляд заяви за відсутності представника останнього.
Адвокат позивача в судовому засіданні 18 лютого 2026 року підтримав подане клопотання про стягнення судових витрат.
Відповідачі явку належних представників в судове засідання 18 лютого 2026 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на зазначене вище, суд вважає за можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача.
Розглянувши клопотання сторін, надані розрахунки та документи, дослідивши та оцінивши матеріали справи суд
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд вказує наступне.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
При зверненні з позовом позивачем заявлено 2 позовні вимоги (майнового та немайнового характеру) до Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та 1 позовну вимогу майнового характеру до Приватного підприємства “Базис-Центр»
Так, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви з немайновою вимогою про заборону Сторожинецькій міській раді Чернівецького району Чернівецької області без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» використовувати примірники твору “Проект “Будівництво каналізаційних очисних споруд продуктивністю 2000 м куб на добу в м. Сторожинець Чернівецької області» становить 3 028,00 грн. та за подання позовної заяви з майновою вимогою про стягнення з Сторожинецької міської ради компенсації в сумі 536 800,00 грн складає 8 052,00 грн.
Крім цього, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви з майнової вимогою про стягнення з Приватного підприємства “Базис-Центр» суми доходу внаслідок порушення майнових прав інтелектуальної власності в розмірі 300 000,00 грн становить 4 500,00 грн.
Відтак, позивачем при звернення з даним позовом до суду сплачено 15 580,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 202 від 01 липня 2025 року.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене вище, з огляду на те, що рішенням суду від 03 лютого 2026 року позовні вимоги до Сторожинецької міської ради задоволено частково, а саме: немайнову вимогу задоволено в повному обсязі та майнову вимогу про стягнення компенсації в сумі 536 800,00 грн задоволено на 39,95%, сплачений судовий збір слід розподілити пропорційно розміру задоволенню позовних вимог та стягнути з відповідача 1 судовий збір в сумі 6 244,77 грн. (3 028,00 грн за немайнову вимогу та 3 216,77 грн за частково задоволену майнову вимогу).
В той же час, рішенням суду від 03 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства “Базис-Центр» відмовлено, а тому сплачений судовий збір за дану позовну вимогу слід залишити за позивачем.
Щодо розподілу інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
20 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» та адвокатом Фляшковським Вадимом Анатолійовичем укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, предметом Договору є надання правової допомогу та представництво інтересів Довірителя в судах всіх інстанцій, державній виконавчій службі, усіх інших органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності з метою захисту прав та інтересів Довірителя, що за змістом цього Договору в подальшому називатиметься “послуги».
Відповідно до пункту 5.1. Договору, вартість послуг Адвоката визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг.
Так, на підставі договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2024 року, між сторонами підписано: Акт № 1 приймання передачі наданих послуг від 24 липня 2025 року на 20 000,00 грн.; Акт № 2 приймання передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року на 6 000,00 грн; Акт № 3 приймання передачі наданих послуг від 03 лютого 2026 року на 6 000,00 грн; Акт № 4 приймання передачі наданих послуг від 06 лютого 2026 року на 21 400,00 грн. В даний актах зазначено та погоджено з Клієнтом опис наданих Адвокатом послуг.
Пунктом 5.3. Договору унормовано, що у разі, якщо в результаті надання послуг (правничої допомоги) на користь Довірителя стягуються грошові кошти, на підставі судового рішення, іншого документа, який підлягає примусовому виконанню, Довіритель сплачує на користь Адвоката гонорар, що становить 10 % (десять відсотків) від суми, що стягується.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як “гонорар успіху», проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування “гонорару успіх» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як “гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, детальний опис робіт виконаних адвокатом, зазначено в підписаних Актах приймання передачі наданих послуг №№ 1, 2, 3, 4 .
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За обставинами справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані адвокатом позивача до суду в межах передбаченого законом строку.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач 1 скористався свої правом та звернувся до суду із клопотанням про зменшення витрат на професійну правову допомогу, що враховано судом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
З огляду на зазначене вище, оскільки предмет спору та характер спірних правовідносин є складним, обсяг доказів є досить об'ємним, на думку суду, заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 53 400,00 грн є виправданими, обґрунтованими та співмірним зі складністю справи
Крім цього, 27 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Петренком Сергієм Анатолійовичем (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 02/2024 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов даного Договору надати юридичні послуги, зокрема, з проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, підготовки за її результатами Висновку експерта, а Замовник зобов'язується прийняти від Виконавця письмовий Висновок експерта за результатами проведення експертизи та оплатити його.
Згідно пункту 3.1. Договору, за надані послуги відповідно до пункту 1.1. цього Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень, 00 коп), ПДВ не передбачено.
07 березня 2025 року між Сторонами зазначеного вище Договору підписано Акт виконаних робіт з надання послуг.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України “Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина 1 статті 71 цього Закону).
Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов'язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22 листопада 2023 року.
Так, оскільки наявний в матеріалах справи висновок експерта № 206-01, виготовлений судом експертом Петренком Серієм Анатолійовичем був врахований судом при винесенні рішення від 03 лютого 2026 року, понесені позивачем витрати на проведення експертизи в розмірі 40 000,00 грн підлягають відшкодуванню.
Також, адвокатом позивача здійснювались дії щодо отримання доказів у відповідача 1 з метою належної підготовки позову до суду.
Згідно змісту листа Сторожинецької міської ради № 1737 від 16 вересня 2024 року, у відповідь на адвокатський запит Фляшковського В.А. № 25 від 20 серпня 2024 року, з метою отримання належним посвідченої копії Коригування проектно-кошторисної документації міської радою запропоновано відшкодувати фактичні витрати на копіювання запитуваної проектно-кошторисної документації в сумі 1 617,88 грн.
Адвокатом Фляшковським В.А. здійснено оплату за фактичні витрати на копіювання запитуваної проектно-кошторисної документації в сумі 1 617,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9354-7357-9998-4439 від 17 вересня 2024 року.
З огляду на зазначене вище, оскільки дані докази були долучені до матеріалів справи, стосуються предмету спору, суд вважає, що заявлені витрати пов'язані одержанням доказів в розмірі 1 617,88 грн є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню.
Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково, а саме 1 позовну вимогу задоволено в повному обсязі , 2 позовну вимогу задоволено частково на 39,95 %, а в задоволенні 3 вимоги відмовлено.
Так, якщо вважати кожну позовну вимогу за 100 %, здійснивши розрахунок (100% - 1 позовна вимога + 39,95 % -2 позовна вимога + 0 % - 3 позовна вимога) : 300% = 46,65 %, в сукупності судом задоволено позов на 46,65 % від заявлених позовних вимог.
Враховуючи зазначене вище, розподіливши інші судові витрати пов'язані з розглядом справи пропорційно задоволених вимог, зі Сторжинецької міської ради слід стягнути 44 312,84 грн інших судових витрат понесених позивачем.
Керуючись статтями 19, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання адвоката позивача про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
2. Стягнути з Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецької області, Чернівецького району, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, 6, код ЄДРПОУ 04062179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промтехвод» (02088, м. Київ, вул. Переяславська, 6 Б, код ЄДРПОУ 32044028) судовий збір в сумі 6 244,77 грн. та понесені інші судові витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 44 312,84 грн.
Повний текст рішення складено та підписано - 19 лютого 2026 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк