ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1717/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С
Принцевської Н.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 16 червня 2025 року (повний текст складено 26.06.2025)
у справі № 916/1717/25
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний»
до відповідача Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО»
про стягнення пені за Договором про надання послуги від 20.09.2024 Т/ПФ-311/24 у розмірі 279 289,98 грн.
суддя суду першої інстанції: Шаратов Ю.А.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У квітні 2025 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу “КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» про стягнення пені за Договором про надання послуги від 20.09.2024 Т/ПФ-311/24 у розмірі 279 289,98 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані порушенням умов Договору про надання послуг № Т/ПФ-311/24 від 20.09.2024, в частині строків виконання зобов'язання, а саме ремонту буксиру «ЕКВАТОР». За твердженням позивача, період простроченого зобов'язання відповідача складає 13днів, а саме з 15.12.2024- 27.12.2024, на яку нарахована пеня у сумі 279 289,98 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/1717/25 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» 167 573,99 грн. (сто шістдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят три гривні 99 коп.) - пені та витрати на сплату судового збору в розмірі 4 189,35 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять гривень 35 коп.). Відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в частині стягнення 111 715,99 грн. - пені.
Рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення від сплати пені мотивоване тим, що судом не було прийнято доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення від сплати пені через несприятливі погодні умови, враховуючі положення ст.617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України. Так, судом зазначено, що в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат ТПП про наявність відповідних обставин непереробної сили, які б перешкоджали відповідачу виконати свій обов'язок у встановлений договором строк, а тому і відсутні підстави для звільнення від сплати пені.
Відносно зменшення розміру пені, місцевим господарським судом зазначено, у зв'язку з несприятливими погодними умовами, що підтверджується Довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів ДСНС України № 9914-10862/9914-05 від 11.12.2024, № 9914-1-908/9914-05 від 24.12.2024, у зв'язку з причиною затримки виконання робіт, відсутністю в матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, судом зменшено розмір пені, у відповідності до положень ст.74 Господарського процесуального кодексу та ст.233 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/1717/25 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» про стягнення пені за Договором про надання послуг від 20.09.2024 Т/ПФ-311/24 у розмірі 279 289,98 грн. - відмовити у повному обсязі.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у наступному:
- судом першої інстанції не було належним чином досліджено листи ПрАТ «УДП» щодо поважності причин пропуску строку виконання зобов'язання від 05.12.2024 №020/1081, від 11.12.2024 № 020/1102, від 23.12.2024 № 020/1128 та Акт наданих послуг № 02 від 31.12.2024, який підписаний обома сторонами без зауважень та свідчить про призупинення надання послуг;
- позивач своїми діями зловживає своїми правами, оскільки кількість днів прострочення виконання зобов'язання не є суттєвими та не призвели до настання незворотних дій для позивача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.07.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 вирішено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» було відкладено до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/1717/25 до суду апеляційної інстанції.
24.07.2025 матеріали справи №916/1717/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
25.07.2025 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» на рішення Господарського суду Одеської області від 16 червня 2025 року у справі № 916/1717/25 вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам цієї справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання х процесуальних питань.
01.08.2025 від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» залишити без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі № 916/1717/25 - залишити без змін, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо, у зв'язку з якими існують обмеження у робочому часі; приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду та значну завантаженість колегії суддів апеляційної інстанції, перебування членів апеляційної колегії у відрядженнях, на лікарняних та у відпустках тощо; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга у даній справі розглядається у "розумний строк", тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та справедливого та неупередженого вирішення судом спору.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
20.09.2024 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний» (Замовник) та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (Виконавець) було укладено Договір про надання послуги № Т/ПФ-311/24 (далі - Договір від 20.09.2024).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 20.09.2024 виконавець зобов'язався надати послугу з ремонту «ЕКВАТОР» (класифікаційний ремонт) згідно з переліком, кількістю та за цінами, зазначеними в Додатку № 1 (перелік та вартість послуг), який є невід'ємною частиною цього договору, за замовник зобов'язується прийняти та оплатити таку послугу на умовах цього договору. Найменування послуги визначається згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015.
Пунктом 2.1 Договору від 20.09.2024 встановлено, що загальна вартість договору згідно з Додатком № 1 (перелік та вартість послуг), становить 4 966 186,00 грн. без ПДВ - 993 237,20 грн., загальна вартість договору з ПДВ становить 5 959 423,20 грн., та включає в себе вартість всіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов'язані з наданням послуги.
Згідно із пунктами 4.3, 4.4, 4.11 Договору від 20.09.2024 датою початку надання послуги вважається наступний день з дня прибуття судна до ремонтної бази виконавця, про що складається акт про приймання буксиру «ЕКВАТОР» у ремонт. Строк надання послуги - 60 діб з дати підписання акту про приймання буксиру «ЕКВАТОР» в ремонт. Датою закінчення надання послуги вважається дата підписання акту про завершення ремонту буксиру «ЕКВАТОР». Цей акт підписується після підписання актів дефектування, актів приймання та ВРВ замовником та Регістром судноплавства України.
Пунктом 8.1 Договору від 20.09.2024 встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2024 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
31.12.2024 між Виконавцем та Замовником було укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання послуги № Т/ПФ-311/24 від 20.09.2024 відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1 Договору від 20.09.2024 в наступній редакції: « 2.1 Загальна вартість договору згідно з Додатком № 1 (перелік та вартість послуг), становить 4 247 347,30 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 849 469,46 грн., загальна вартість договору з ПДВ становить 5 096 816,76 грн., та включає в себе вартість всіх обґрунтованих витрат виконавця, які пов'язані з наданням послуги».
Згідно з Актом приймання судна в ремонт, буксир «ЕКВАТОР» ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» вважається прийнятим у класифікаційний ремонт на ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» - 15.10.2024.
Відповідно до Акту приймання судна з ремонту, буксир «ЕКВАТОР» ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» вважається прийнятим з класифікаційного ремонту ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» - 28.12.2024.
Як вбачається із Акту надання послуг від 31.12.2024 № 02, загальна вартість ремонту буксиру «ЕКВАТОР» (класифікаційного ремонту) складає 4 296 768,90 грн.
27.02.2025 позивач направив на поштову адресу відповідача претензію №1264/09/103/25, відповідно до якої просив її розглянути, надати на неї відповідь відповідно до вимог чинного законодавства, перерахувати Державному підприємству «Морський торговельний порт «Південний» пеню у розмірі 279 289,98 грн. Також заявником зазначено, що у разі невиконання заявлених у претензій вимог, Державне підприємство буде змушено звернутись до Господарського суду.
21.03.2025 Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» надіслало на адресу позивача відповідь на претензію № 2939, у якій зазначено наступне.
Виконавець 05.12.2024 направив на адресу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» лист № 20/1081, яким повідомив про продовження строку ремонту на 10 днів. Також листом від 11.12.2024 № 020/1102, який був надісланий на адресу позивача зазначено, що у період з 29.11.2024 - 10.12.2024 при виконанні класифікаційного ремонту буксиру «ЕКВАТОР» було тимчасово призупинено надання послуг, внаслідок несприятливих погодних умов. Наявність несприятливих погодних умов підтверджується довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів № 9914-1-862/9914-05 від 11.12.2024.
Таким чином, у зв'язку з несплатою у добровільному порядку на рахунок Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» пені у сумі 279 289,98 грн., і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як зазначено вище, причиною спору в даній справі є питання про нарахування у пені у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання відповідачем, у період з 15.12.2024 - 27.12.2024 за Договором надання послуг № Т/ПФ-311/24 від 20.09.2024, у сумі 279 289,98 грн.
У статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).
За змістом положень статей 626, 627, 628 статті 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).
Відповідно до ст.610 статті 11 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 статті 11 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.549 статті 11 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 статті 11 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 Договору, за порушення виконавцем строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості послуги, з якої допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Враховуючи встановлення судом обставини, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання ремонту буксиру «ЕКВАТОР», колегія суддів зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування відповідачу пеню у сумі 279 289,98 грн.
При цьому, Верховний Суд у постановах від 17.09.20 у справі № 922/3548/19, від 23.04.19 у справі № 904/3565/18, від 25.06.18 у справі № 912/2483/17, від 29.05.18 у справі №910/23003/16 зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 3 ст. 549 статті 11 Цивільного кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і штраф (пеня) застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з забезпеченням осіб допоміжними засобами реабілітації.
Поряд з цим, згідно з ч.3 статті 551 статті 11 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 статті 11 Цивільного кодексу України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 статті 11 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 статті 11 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 статті 86 Господарського процесуального колексу України України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновками місцевого господарського суду, відносно того, що оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує повне виконання відповідачем зобов'язання за Договором, причину затримки виконання робіт - через несприятливі погодні умови, що підтверджується відповідними довідками, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 167 573,99 грн.
Відносно доводів скаржника в апеляційній скарзі, відповідач визнає факт прострочення виконання зобов'язань, однак вважає, що таке прострочення не є наслідком його винної поведінки, а зумовлене об'єктивними факторами, які не залежали від його волі, що виключає наявність правових підстав для застосування відповідальності у вигляді неустойки.
Суд також враховує те, що відповідачем було надано послуги в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі робіт (наданих послуг), які також підписані сторонами без зауважень.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормами частини другої статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20)
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.
У постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Місцевим господарським судом вірно зазначено, про відсутність підстав у відповідача про звільнення від сплати пені через несприятливі погодні умови, оскільки в матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП про наявність відповідних підстав непереробної сили, які б перешкоджали виконати свій обов'язок за договором у встановлений строк.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд, оцінивши в сукупності наведені відповідачем обґрунтування та надані на їх підтвердження докази, а саме направлені на адресу Замовника листи про продовження строків виконання зобов'язання у зв'язку з неможливістю його виконання у строки зазначені у договорі, через несприятливі погодні умови, дійшов вірного висновку про можливість зменшення штрафних санкцій, з огляду причини пропуску строку виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на наявний в матеріалах справи Акт надання послуг №02 від 31.12.2024, який підписаний обома сторонами без зауважень - не може свідчити про відсутність претензій зі сторони Замовника, а саме щодо строків виконання зобов'язання. Як було зазначено вище та вірно встановлено, позивач скористався своїм правом у відповідності до умов п.7.2 Договору, положень ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в частині нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язання.
Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Інші доводи апеляційної скарги судом враховані, але вони не впливають на висновок за результатом розгляду апеляційної скарги у цій справі.
Вимогами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст.86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 16.06.2025 у справі №916/1717/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області 16.06.2025 у справі №916/1717/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «КІЛІЙСЬКИЙ СУДНОБУДІВЕЛЬНО-СУДНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Принцевська Н.М.