Справа № 726/2276/25
Провадження №1-кп/726/49/26
Категорія 125
18.02.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024260000000013 від 05.01.2024, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця м. Чернівці, що працює на посаді директора ПП «Теренд Логістик 2022» (код ЄДРПОУ: 44676703), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
На розгляді Садгірського районного суду м. Чернівці перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024260000000013 від 05.01.2024 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України.
У судовому засіданні 18.02.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 , подав клопотання про скасування арешту майна у якому просив суд скасувати арешт накладений Садгірський районним судом на транспортний засіб марки «DAF TE 105XF» д.н.з. НОМЕР_1 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_2 » та напівпричепа д.н.з. НОМЕР_3 із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_4 », який належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності в частині розпорядження та/або користування майном та повернути майно на зберігання власнику.
Свої вимоги мотивує тим, що необхідні слідчі дії щодо арештованого майна вже проведені, вони оглянуті експертом, проведені всі необхідні заміри, фотографування, тощо, а тому необхідності та підстав для подальшого утримання майна на відкритому майданчику не має. Вказує про те, що неналежні умови тримання та відсутній необхідний та достатній догляд за транспортним засобом призводить погіршення його технічних якостей та зовнішнього вигляду. Тривале (більше одного року) перебування на відкритому майданчику вже призвело до пошкодження коліс та лакофарбового покриття. Обвинувачений не може реалізувати свої права, як власник майна, а задоволення клопотання не зможе вплинути на об'єктивність розслідування чи судового розгляду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 підтримали скероване клопотання та просили його задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Прокурор ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання не заперечив.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши отримане клопотання та матеріали кримінального провадження із цих підстав, суд доходить такого висновку.
Територіальним управлінням БЕБ у Чернівецькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024260000000013, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.1 ст.204 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 31.10.2024 року по справі №726/3452/24 був наданий дозвіл на обшук транспортного засобу «DAF TF105XF» д.н.з. НОМЕР_1 разом з напівпричепом (автоцистерною).
В результаті проведення слідчих дій, був проведений обшук вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа д.н.з. НОМЕР_3 , які належать ОСОБА_3 , який оформлений протоколом від 14.11.2024.
В результаті обшуку був вилучений вантажний автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп д.н.з. НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.06.2025 у справі № 726/3452/24 задоволено клопотання про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_3 , який полягає у забороні користування, розпорядження та відчуження майном, а саме на:
- вантажний автомобіль марки «DAF TE 105XF», д.н.з. НОМЕР_1 ;
- напівпричіп (автоцистерну), д.н.з. НОМЕР_5 .
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно з ч.1 ст.131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Арешт накладався на майно, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України.
Вказаною статтею зазначено, що майно підлягає арешту, якщо воно повинно бути збережене як речовий доказ.
Як встановлено в судовому засіданні, однією з підстав накладення арешту є те, що наявні всі підстави вважати, що вилучені транспортні засоби можуть бути використані як докази факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Повернення вилученого майна може призвести до його зникнення чи знищення.
За період проведення досудового розслідування, орган досудового розслідування мав можливість та був зобов'язаний оглянути вказані транспортні засоби, встановити достовірно чи дійсно на ньому збереглися сліди або інші відомості, які можуть бути використанні як доказ у кримінальному провадженні, та відповідно за наявності вилучити такі сліди або інші відомості.
Наразі, досудове слідство завершене, кримінальне провадження знаходиться на розгляді в Садгірському районному суді м.. Чернівці.
Всі необхідні слідчі дії щодо арештованого майна вже проведені, вони оглянуті експертом, проведені всі необхідні заміри, фотографування, тощо, а тому необхідності та підстав для подальшого утримання майна на відкритому майданчику не має.
Також суд погоджується із доводами захисту, що наявні неналежні умови тримання та відсутній необхідний та достатній догляд за транспортним засобом та напівпричепом, що призводить до погіршення їх технічних якостей та зовнішнього вигляду.
Оцінюючи доводи клопотання про часткове скасування арешту на майно, суд вважає, що подальше утримання транспортного засобу та напівпричепу під арештом не вбачається за доцільне, оскільки порушує баланс між втручанням у права та свободи особи та потребами кримінального провадження.
Арешт майна триває протягом тривалого часу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування підстав для проведення будь-яких додаткових досліджень або дій пов'язаних з арештованим майном.
ОСОБА_3 повідомив, що не має наміру відчужувати чи знищувати майно (транспортний засіб та напівпричіп), а тому можна вважати, що подальший арешт майна в частині розпорядження таабо користування майном, як ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого не виправдовує потреби кримінального провадження.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Вирішуючи питання про скасуванні арешту майна, в даному випадку, належить визначити чи наявні в органу досудового розслідування підстави для подальшого утримання цього майна не лише з огляду на наявність правової підстави - ухвали слідчого судді про арешт, а виходячи з відношення вилученого майна до кримінального провадження, а також відношення власника майна до інкримінованого злочину.
Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Як наголошено у п. 25 Висновку № 9 (2006) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права: «національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права у відповідності з європейськими стандартами». Відтак для реалізації ефективного захисту гарантованих прав і свобод громадян та уникнення у подальшому порушень Конвенції існують всі підстави для застосування у судовій практиці національних судів (їх рішеннях) правових позицій (практики) ЄСПЛ у контексті законодавства України та Конвенції.
В даному конкретному випадку є істотні порушення п.1 ст. 6 Конвенції, яка гарантує право людини і громадянина на справедливий суд, статті 13 Конвенції ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, та статті 1 Першого протоколу, яке гарантує право на мирне володіння майном.
Вирішуючи питання про заборону користування та розпорядження вказаних транспортних засобів як обвинуваченим, так і іншими особами, суддя наголошує, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар».
Суд вважає, що подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту в частині заборони користуватися та розпоряджатися майном, суперечить вимогам ч.3 ст. 132 КПК України, а тому клопотання потрібно задовольнити, оскільки це не перешкоджатиме розгляду кримінального провадження по суті та виконанню судового рішення в майбутньому.
Арешт в частині заборони відчуження залишається в силі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, керуючись ст. ст. 7, 16, 1321-132, 170, 174, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту - задовольнити.
Арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.06.2025 (справа № 726/3452/24), у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024260000000013 від 05.01.2024, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 204, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 204, ч.1 ст. 209 КК України, а саме на вантажний автомобіль марки «DAF TE 105XF», д.н.з. НОМЕР_1 , із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_2 » та напівпричіп (автоцистерну), д.н.з. НОМЕР_5 , із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_4 », які належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві приватної власності, в частині розпорядження та/або користування майном - скасувати.
Повернути вантажний автомобіль марки «DAF TE 105XF», д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп (автоцистерну), д.н.з. НОМЕР_5 на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяОСОБА_1