Постанова від 04.02.2026 по справі 905/2307/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 905/2307/21 (905/496/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 04.02.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале"

на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025

у справі № 905/2307/21 (905/496/22)

за позовом арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале",

про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі № 905/2307/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметко" (далі - ТОВ "Трансметко") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - ТОВ "Електросталь", боржник, відповідач 1) про банкрутство, відкрите ухвалою від 27.01.2022.

2. 09.06.2022 розпорядник майна ТОВ "Електросталь" - арбітражний керуючий Карауш Юлія Вікторівна (далі - розпорядник майна боржника Карауш Ю. В., позивач) звернулася до Господарського суду Донецької області в межах справи № 905/2307/21 про банкрутство боржника з позовом до ТОВ "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале", яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтале" (далі - ТОВ "Монтале", відповідач 2), в якому просила:

- визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 10.11.2006 № 2005-110/4 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - АТ "Кредитпромбанк") та ТОВ "Електросталь";

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ТОВ "Монтале" передати ТОВ "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.06.2005 № 7452046;

- скасувати рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька область, реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ;

- скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006.

3. Позов розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. мотивований укладенням оспорюваного договору з порушенням статті 5 Закону України "Про іпотеку" - в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого та з недотриманням встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору, що порушує права та інтереси кредиторів та боржника.

4. За твердженням розпорядника майна боржника Карауш Ю. В., вона як розпорядник майна довідалась про порушення права лише в момент одержання копій постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження та копій статуту державного реєстратора, що відбулось 30.05.2022, а тому позов подано нею у межах позовної давності, визначеної законодавством на звернення з позовом до суду.

5. На підтвердження обставин наведених в позові розпорядник майна ТОВ "Електросталь" Карауш Ю. В. надала роздруківки з ЄДРПОУ щодо АТ "Кредитпромбанк", АТ "Дельта Банк", ТОВ "Фінансова Оферта", ТОВ "Монтале", інформаційну довідку від 01.02.2022 № 297283266 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у копіях; іпотечний договір від 10.11.2006 № 2005-110/4 з додатками до нього, адвокатський запит адвоката Федоренко А. А. від 04.09.2006, запит розпорядника майна від 25.05.2022 на адресу адвоката Федоренко А. А., відповідь адвоката Федоренко А. А. від 30.05.2022 на запит, копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, лист Покровської районної військової адміністрації Донецької області "Щодо надання копій документів" від 30.05.2022, копії статуту ТОВ "Електросталь" у редакції 2006 року, порядок прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затверджений протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 28/06, договір купівлі-продажу від 12.05.2005.

-В частині строків звернення з позовом до суду вказує на те, що позивач, як розпорядник майна, довідалась про порушення права лише в момент одержання копій постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, що відбулось 30.05.2022. Отже, за висновками заявника, позов подано у межах строку позовної давності. Зазначено, що оскільки оспорюваний договір укладено з порушенням встановленого порядку та в період дії заборони на відчуження майна, такий договір порушує інтереси не тільки боржника, але й інших кредиторів, а отже наявні підстави для звернення до суду із даним позовом.

6. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви розпорядником майна боржника Карауш Ю. В. визначено приписи статей 92, 203, 215, 216, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 3, 5 Закону України "Про іпотеку" , статей 4, 41, 58, 63 Закону України "Про господарські товариства".

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 10.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" в особі начальника юридичного відділу Донбаської філії Банку Бакушина Юрія Івановича, що діє на підставі довіреності від 15.08.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М за реєстровим №3195у (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" в особі директора гр. ОСОБА_1 , підстава дії не зазначено (Іпотекодавець, Боржник), підписано іпотечний договір №2005-110/4.

8. Предметом договору є надання Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку майно у забезпечення зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за кредитним договором (п.1.1 договору).

9. Відповідно до п.1.2 договору у разі набуття Іпотекодержателем підстав для звернення стягнення на майно, у відповідності до положень розділу 4 договору, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 договору, на умовах передбачених договором.

10. За визначеннями договору, предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, складові якого перелічено у договорі.

11. У п.1.4 договору заставна вартість майна визначена у 14742814,00 грн.

12. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором (п.2.1 договору).

13. Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 договору обумовлено, що право іпотеки у Іпотекодержателя виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору; обтяження майна іпотекою, у відповідності до цього договору, підлягає державній реєстрації за рахунок Іпотекодавця в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку" та постановою КМУ "Про затвердження тимчасового порядку державної реєстрації іпотек"; при посвідчені цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження майна до моменту повного виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за кредитним договором та цим договором.

14. Згідно п.2.6 договору на період його дії Іпотекодавець передає Іпотекодержателю оригінали наступних документів, що підтверджують його право власності на майно: - договір купівлі-продажу, посвідчений 12.05.2005 Леоновим С.І, приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №1256; - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005.

15. До прав Іпотекодержателя віднесено здійснення відступлення прав за цим договором без отримання згоди Іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення прав вимоги за кредитним договором (п.3.2.5 договору).

16. Договір містить підтвердження Іпотекодаця, що особа, яка підписала цей договір від Іпотекодавця є повністю дієздатною особою, усвідомлює зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії; особа, що підписала цей договір від Іпотекодавця має всі необхідні права та повноваження для підписання цього договору та повного розпорядження майном.

17. Договір скріплено печатками та підписами з боку обох сторін посвідчено Леоновим С.І., приватним нотаріусом Мар'їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром №3144, зазначено, що особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", повноваження їх представників, та належність заставленого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" перевірено.

18. Нотаріусом вчинено заборону на відчуження зазначеного у договорі комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до припинення дії іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі заборон за №3145.

19. Факт укладення даного договору сторонами підтверджено, відповідність наявної у матеріалах справи копії оригіналу договору не заперечується.

20. До іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 вносились зміни в частині, що відображає істотні умови кредитного договору, щодо розміру заставної вартості майна та відповідно ціни продажу майна, терміни та визначення, уклавши договори про внесення змін та доповнень №1 від 12.02.2007, №2 від 14.03.2007, №3 від 29.03.2007, №4 від 11.04.2007, №5 від 15.05.2007, №6 від 29.05.2007, №7 від 27.06.2007, №8 від 30.10.2007, №9 від 25.12.2007, №10 від 30.01.2008, №11 від 24.04.2008, №12 від 05.08.2008, №13 від 24.02.2009, №14 від 14.12.2010, №15 від 10.12.2013.

21. Дані договори підписано з боку відповідача в особі директора Лам Матвія Марковича та заступником директора по економіці та фінансам Юдковської Світлани Львівни (2007 - 2010 роки), заступником директора з економіки та фінансів Бешулі Ганни Юріївни (2013 рік).

22. Ухвалою суду від 27.01.2022 відкрито провадження у справі №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код ЄДРПОУ 32582387); введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", м.Курахове Мар'їнський район Донецької області, код ЄДРПОУ 32582387; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.

23. Здійснюючи інвентаризацію майна та документів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", розпорядником майна Карауш Ю.В. виявлено адвокатський запит від 04.09.2006 Федоренка Андрія Альбертовича, згідно якого останній звертався до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" в порядку ст.6 Закону України "Про адвокатуру" з проханням надати копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ТОВ "Електросталь" від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом вказаного договору; надати письмові пояснення щодо обставин набуття нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У даному запиті повідомлено про порушення прокурором Кам'янобрідського району м. Луганська кримінального провадження №03/05-9060 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та підстави цього.

24. На підставі зазначеного, з метою встановлення всіх обставин набуття права на майно, листом від 25.05.2022 розпорядник майна Карауш Ю.В. звернувся до адвоката Федоренко Андрія Альбертовича, у якому, висловлено прохання повідомити про хід вказаного кримінального провадження, а також надати копії наявних документів для їх вивчення та вжиття відповідних заходів з відновлення платоспроможності боржника у рамках справи №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь".

25. У відповідь на лист розпорядника майна від 25.05.2022, Федоренко А.А. надав лист датований 30.05.2022, у якому підтвердив, що ним у 2005 році здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №03/05-9060 порушеного за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та факт звернення до відповідача 1 з означеним запитом. Пояснено, що договір, який запитано, був необхідний йому та органам досудового слідства з метою встановлення, які саме об'єкти нерухомості були продані компанією ЗАТ "ЮРСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь". Повідомлено, що у вересні 2006 року, в рамках вказаного кримінального провадження №03/05-9060, об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, визнано об'єктом злочину та у відповідності до вимог ст.ст.78, 79 Кримінального процесуального кодексу України долучено до матеріалів справи, як речові докази, про що були повідомлені Мар'їнське БТІ та Курахівська державна нотаріальна палата. За вказаним фактом винесено постанову від 26.09.2006; у січні 2007, у зв'язку з тим, що за результатами проведеного досудового розслідування встановлено, що об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою не є об'єктами злочину, обтяження скасовано. Інші дії, які б стосувались майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь", у рамках кримінального провадження №03/05-9060, не вчинялись.

26. Зазначено у якості додатків до листа копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

27. Постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим вказано ОСОБА_2

28. Постановою слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати.

29. За результатом дослідження отриманих документів арбітражним керуючим встановлено підстави для визнання вказаного договору недійсним: порушення ст.5 Закону України "Про іпотеку". Крім того, з метою перевірки повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю у боржника примірника Статуту ТОВ "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28 серпня 2006 року, арбітражним керуючим направлено запит до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, за отриманням копії вказаного Статуту. Після ознайомлення з отриманою копією Статуту ТОВ "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 виявлено також порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору.

30. Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що оспорюваний договір був укладений за відсутності у директора боржника повноважень на вчинення такого правочину та в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого. При задоволенні позову визнано поважними причини пропуску строку позовної давності.

31. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22) залишено без змін.

-Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо укладення оспорюваного договору в період наявності заборони на відчуження майна та поважності причин пропуску строку позовної давності, проте визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості посилання позивача в підтвердження заявлених вимог на відсутність повноважень в директора Товариства на вчинення правочину.

32. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 у цій справі визнано право розпорядника майна боржника на звернення в порядку статей 7, 44 КУзПБ в межах справи про банкрутство боржника з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника (п.82. постанови).

-Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 Верховний Суд надав вказівки під час нового розгляду справи щодо необхідності вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін та надання оцінку змісту заявлених вимог розпорядника майна Карауш Ю.В., здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів їх оцінки, визначених ГПК України, зокрема:

І) надати належну юридичну оцінку копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

ІІ) з'ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України, зокрема щодо витребування:

1) оригіналів постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007, на підставі яких за твердженням позивача було накладено, а згодом скасовано заборону на відчуження майна боржника;

2) інформації щодо надсилання реєстратору постанов слідчого та внесення на підставі них до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження майна (записів в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна, витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тощо);

3) копій матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких здійснювалося посвідчення нотаріусом оспорюваного договору іпотеки від 10.11.2006;

ІІІ) у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи давності документа у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи (підтвердження часу створення постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007);

IV) надати оцінку наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення (10.11.2006);

V) визначити початок відліку позовної давності із врахуванням об'єктивних (сам факт порушення права), так і суб'єктивних (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинників тощо.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

33. За результатами нового розгляду справи, Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 у справі №905/2307/21 (905/496/22), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, позовні вимоги арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" про:

- визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь";

- застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005;

- скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ;

- скасування запису про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006, задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтале" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7452046 від 07.06.2005.

Скасовано рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар'їнське районне управління юстиції, Донецька обл., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ.

Скасовано запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" на користь арбітражного керуючого (розпорядник майна у справі №905/2307/21) Карауш Юлії Вікторівни відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 7 939,20 гривень.

34. При прийнятті рішень суди виходили з того, що: постанови слідчого від 26.09.2006 про накладення заборони на відчуження та від 15.01.2007 про її зняття є послідовними, логічно пов'язаними й такими, що підтверджують факт існування чинної заборони на момент укладення іпотечного договору 10.11.2006, а доказів на підтвердження факту винесення слідчим СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. постанови про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006 та про зняття заборони на відчуження від 15.01.2007 є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування;

-правочин щодо відчуження майна, на яке накладено арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном особи в порядку кримінального судочинства, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену заборону стороні правочину було відомо;

- укладення іпотечного договору відбулося під час дії встановленої постановою слідчого заборони на відчуження майна, а тому цей договір суперечить вимогам закону. Висновки місцевого суду у цій частині є законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи;

- суди вважають доведеними обставини того, що директор Товариства діяв не у відповідності до установчих документів та закону, на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТОВ "Електросталь", а відтак іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 підписаний ним з перевищенням повноважень;

-наявність порушеного права боржника, суди визначили у тому, що іпотечний договір був укладений директором на вкрай невигідних умовах для ТОВ "Електросталь", оскільки заставна вартість майна у подальшому була збільшена з 14 742 814,00 грн до 449 358 982,00 грн, при тому, що ціна продажу майна залишилась незмінною - 14 742 814,00 грн (п.4.6 договору іпотеки). Разом з тим, умовами договору встановлено, що банк має право самостійно продати заставне майно за вказаною вартістю, а боржник був обмежений у праві продажу за ринковою ціною внаслідок реєстрації відповідного обтяження;

-порушення прав кредиторів, на думку судів попередніх інстанцій, полягає в тому, що реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки (комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) за реальною вартістю такого майна, ТОВ "Електросталь" мало б можливість здійснити розрахунок за Кредитним договором (основним зобов'язанням) та з іншими кредиторами, які існували в той період часу. На цей момент у боржника вже склалися відповідні правовідносини з іншими кредиторами, які також мали вимоги до боржника. Серед них: Techcom GmbH, Mьnchen, Deutschland - у 2008 році; ТОВ "Атоменергомашбуд" - у 2009-2010 роках, вимоги яких визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 у справі № 905/2307/21. При тому, боржник міг взагалі не опинитись у стані неплатоспроможності;

-іпотечний договір від 10.11.2006 року був укладений з перевищенням повноважень директора, у період дії заборони на відчуження майна, на вкрай невигідних умовах для боржника та фактично створив перевагу одному кредитору (банку) перед іншими, що й становить порушення прав як боржника, так і його кредиторів уже на момент укладення правочину;

-позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяження за своєю суттю є негаторним, спрямованим на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном. А відповідно до усталеної практики Верховного Суду та позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 06.08.2021 у справі №910/20607/17), до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки йдеться про триваюче правопорушення, яке не припинене і триває доти, доки зберігається перешкода;

- апеляційний господарський суд встановив, що на момент надходження матеріалів справи №905/2307/21 (905/496/22) на новий розгляд (квітень 2023 року) основне провадження про банкрутство (№905/2307/21) ще перебувало у судді Кротінової О.В., а тому розгляд позову суддею Фурсовою С.М. відповідав вимогам автоматизованого розподілу. Подальша зміна судді у справі про банкрутство (передача Харакозу) не є підставою для повторної передачі цієї справи, і тому клопотання ТОВ "Монтале" про її передачу судді Харакозу К.С. було обґрунтовано залишено без задоволення. Означена ухвала не оскаржувалася ані одразу після її постановлення, ані наразі - під час апеляційного розгляду.

Отже, суд другої інстанції дійшов до висновку, що справа розглядалася судом у повноважному складі, визначеному відповідно до положень статей 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 32 та статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а також Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Підстав для висновку про порушення принципу концентрації спорів чи про ухвалення рішення неповноважним складом суду не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

35. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №905/2307/21 (905/496/22), а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

35.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник, як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України та пункт 1 частини першої та пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

В обґрунтування вказаних підстав, скаржник зазначає, що Східним апеляційним господарським судом та Господарським судом Донецької області при ухваленні оскаржуваних рішень застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:

- щодо застосування ст. 7 КУзПБ щодо виключної підсудності спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19(905/1159/20), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, постанови Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 27/104б, від 15.11.2024 у справі № 922/4069/23);

- щодо необхідності встановлення судом порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи на момент вчинення правочину (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 711/3426/19, від 07.04.2022 у справі № 201/11469/19, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 925/889/20, від 25.08.2022 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), від 28.09.2022 у справі № 910/6165/21);

- щодо неможливості виходу судом при розгляді справи за межі позовних вимог (постанова Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 20/906/43-Б/13-Г);

- щодо застосування статей 74, 80 ГПК України щодо порядку подання доказів (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19);

- щодо застосування положень статей 256, 257, 267 ЦК України (постанова Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21);

- щодо обов'язку суду належним чином дослідити на надати оцінку наявним у справі доказам (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20);

- щодо призначення експертизи лише у випадку дійсної потреби, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанови Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17, від 19.03.2018 у справі №916/2982/16, від 19.03.2018 у справі № 908/464/17);

Скаржник також вказує, що справу розглянуто в першій інстанції неповноважним судом та зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 1 частини першої та пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України).

Зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки наявності порушеного права кредиторів та боржника на момент його вчинення, хоча ТОВ "Монтале" неодноразово аргументував відсутність такого порушення, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказує, що судами, крім того, порушено вимоги статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пунктів 1.1., 1.5, 1.9, 2.1.1, 2.1.2 , 2.2, 3.2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657.

Зазначає, що судами також порушено ст. 102 ГПК України щодо порядку збирання матеріалів для проведення судової експертизи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

36. Арбітражна керуюча Карауш Юлія Вікторівна подала відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

37. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/2307/21 (905/496/22) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025.

38. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №905/2307/21 (905/496/22) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" у справі № 905/2307/21 (905/496/22) на 04 лютого 2026 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

40. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

42. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20, від 23.02.2023 у справі № 927/84/16 (927/1258/21)).

43. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

44. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

45. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

46. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

47. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15 тощо.

48. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 552/6997/19, від 27.06.2022 у справі № 638/20682/15-ц).

49. Отже, під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд перш за все має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

50. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 711/3426/19, від 07.04.2022 у справі № 201/11469/19, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 925/889/20, від 25.08.2022 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), від 28.09.2022 у справі № 910/6165/21).

51. Предметом цього касаційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, яким було задоволено позов арбітражної керуючої Карауш Ю.В. та визнано недійсним договір іпотеки №2005-110/4 від 10.11.2006, укладений між ТОВ "Електросталь" (боржником у справі про банкрутство) та ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого згодом стало ТОВ "Монтале".

52. Як вбачається з матеріалів справи, у якості підстави заявлених позовних вимог визначено обставини вчинення боржником оспорюваного правочину в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого та за відсутності у директора боржника повноважень на укладення такого договору, що за твердженням позивача порушує права та інтереси кредиторів і боржника.

53. Отже, до предмету доказування за визначеного у цій справі предмету спору та змісту спірних правовідносин, належить, зокрема, встановлення:

-наявності на час укладення договору іпотеки заборони на відчуження майна;

-відсутності у директора боржника повноважень на укладення договору іпотеки;

- порушення прав та інтересів кредиторів і боржника укладеним договором іпотеки, наявність якого має встановлюватися на момент його укладення.

54. Судовий розгляд справи судами попередніх інстанцій здійснювався вдруге, після скасування Верховним Судом постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі №905/2307/21 (905/496/22).

55. Направляючи справу № 905/2307/21 (905/496/22) на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 року надав такі вказівки: "…надати оцінку змісту заявлених вимог розпорядника майна Карауш Ю. В. здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема:

І) надати належну юридичну оцінку копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

1) оригіналів постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007 на підставі яких за твердженням позивача було накладено, а згодом скасовано заборону на відчуження майна боржника;

3) копій матеріалів нотаріальної справи на підставі яких здійснювалося посвідчення нотаріусом оспорюваного договору іпотеки від 10.11.2006.

IV) надати оцінку наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення (10.11.2006).

56. У ч.1 ст.316 ГПК України визначено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

57. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

58. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

59. Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

60. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

61. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

62. Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

63. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

64. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

65. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

66. У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

67. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

68. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

69. Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

70. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

71. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

72. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

74. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

75. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

76. Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

77. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

78. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

79. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов'язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

80. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

81. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

82. Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

83. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

84. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

85. Як встановлено під час розгляду справи, із постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів вбачається, що розглянувши матеріали кримінальної справи №03/05-9060, по факту заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особо крупних розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, встановлено, що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом злочинних діянь за цією кримінальною справою, у зв'язку з чим, має значення речового доказу, керуючись ст.ст.78, 79 КПК України, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі №03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим вказано ОСОБА_2

-Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г., що скріплено печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

86. Також, судами встановлено, що Федоренко Андрієм Альбертовичем у 2005 році здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №03/05-9060, порушеного за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України.

-За даними Єдиного реєстру адвокатів України Федоренко Андрій Альбертович станом на 2005-2007 роки мав статус адвоката та діяв на підставі свідоцтва №770 від 11.11.1997.

87. Крім того, судами встановлено, що із постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження вбачається, що розслідуванням означеної кримінальної справи обставини незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" комплексом будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 шляхом обману та зловживанням довірою не підтвердились та спростовано зібраними матеріалами справи, з огляду на що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом злочинної діяльності, постанова від 26.09.2006 є необґрунтованим, постановлено по кримінальній справі №03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати.

88. На виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 у цій справі, Господарським судом Донецької області витребувано від Національної поліції України:

- інформацію, чи виносились слідчим СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060 постанови від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження;

- оригінали (у разі наявності) постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлені у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060, для огляду у судовому засіданні;

- інформацію, яким чином виконувались постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, постановлені у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060, докази направлення вказаних постанов Районному комунальному підприємству "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації", Курахівській державній нотаріальній конторі;

- інформацію, чи порушувалась прокурором Кам'янобрідського району м.Луганська 07.09.2005 кримінальна справа №03/05-9060 за ознаками злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, а саме посадовими особами ЗАТ "ЮрСервіс" (код ЄДРПОУ 32296043) за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ "Електросталь" (код ЄДРПОУ 32582387) комплексом будівель і споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2.

- належним чином засвідчену копію обвинувального акту у кримінальній справі №03/05-9060 та/або №03059060.

89. Листом №25170/24/3/2-2023/ВС від 30.06.2025 Головним слідчим управлінням, серед іншого, повідомлено суду, що у слідчому управлінні ГУНП в Луганській області відсутні в розпорядженні матеріали кримінальної справи №03059060, надати запитувану інформацію та копії матеріалів не представляється можливим.

-Такі обставини зумовлені тим, що м. Луганськ, на території якого розташовувалась адміністративна будівля Ленінського районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, окупована з 07.04.2014 та органи державної влади України свої повноваження тимчасово не здійснюють, у зв'язку з чим доступ до кримінальних проваджень та службових приміщень зазначеної адміністративної будівлі, в яких все знаходилось відсутній, про що неодноразово Головним управлінням Національної поліції в Луганській області зазначалось у відповідях на адвокатські запити відповідача та у відповіді за вих.№5765/111/18/02-2024 від 09.02.2024 на запит суду.

90. Разом з тим, судом першої інстанції на виконання постанови Верховного Суду вирішив призначено у справі №905/2307/21 (905/496/22) судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд та вирішення експерта поставлено такі питання:

1) У якій послідовності виконувались реквізити даних документів (надрукований текст, підпис, відтиск печатки)?

2) Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст у даних документах?

3) Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлені надані документи?

4) Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датовані документи?

5) Чи нанесено підписи на документах у той час, яким датовані документи?

6) У який період часу були нанесені підписи у наданих документах?

7) Чи відповідає час виготовлення та підписання статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, даті, вказаній в документі?

8) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження по кримінальній справі №03/05-9060 від 15.01.2007 року, даті, вказаній на документі?

9) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та долучення до справи речових доказів по кримінальній справі №03/05-9060 від 26.09.2006, даті, вказаній на документі?

91. За Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, за результатами судової технічної експертизи документів встановлено наступне.

1. В Постанові слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датованій 26.09.2006, спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені Гнатенко М.Г., а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області.

В Постанові слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датованій 15.01.2007, спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені Гнатенко М.Г., а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області.

2,3. Друковані тексти в досліджуваних документах (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007) нанесені електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерною технологією друку.

Встановити марку та модель друкуючого пристрою (пристроїв), з використанням якого (яких) надруковано тексти досліджуваних документів (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007) не видається можливим через відсутність відповідних ознак.

Встановити час нанесення друкованих текстів в досліджуваних документах (Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датована 26.09.2006, Постанова слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датована 15.01.2007 не видається можливим через відсутність індивідуалізуючих часових ознак експлуатаційного походження, які можуть характеризувати цей пристрій у певний період його роботи (в друкованих текстах, що містяться в досліджуваних постановах), у зв'язку із відсутністю в зразках порівняння сукупності часових ознак, які б свідчили про період нанесення друкованого тексту на 8 аркуші досліджуваного статуту, а також через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

5.6. Підпис від імені Гнатенко М.Г. у Постанові про визнання та приєднання до справи речових доказів, датованій 26.09.2006, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (26.09.2006), не виключається.

Підпис від імені Гнатенко М.Г. у Постанові про зняття відчуження, датованої 15.01.2007, виконано у період часу раніше липня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (15.01.2007), не виключається.

Більш точно встановити період виконання досліджених записів і підписів не представляється можливим у межах наданих зразків з урахуванням наявних методик дослідження штрихів рукописних записів і підписів.

8. Виготовлення Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження, датованої 15.01.2007, в дату, зазначену в документі (15.01.2007), не виключається.

9. Виготовлення Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів, датованої 26.09.2006, в дату, зазначену в документі (26.09.2006), не виключається.

92. Отже, судами встановлено, що судова технічна експертиза підтвердила автентичність постанов слідчого від 26.09.2006 та 15.01.2007, оскільки встановлено, що обидва документи були виготовлені у період раніше 2009 року, а їх підписи і печатки виконані у час, що не суперечить зазначеним у них датам. Таким чином, виготовлення цих документів у 2006- 2007 роках не виключається, а тому підстав сумніватися в їх достовірності апеляційний суд не вбачає.

93. Слід погодитись із судами попередніх інстанцій, що відсутність доступу до кримінальних проваджень та службових приміщень Ленінського районного відділу Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у зв'язку з тим, що м. Луганськ, на території якого розташовувалась адміністративна будівля, окупований з 07.04.2014, не може бути підставою для неприйняття постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006 та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г про зняття заборони на відчуження від 15.01.2007 в якості належних доказів.

94. Суд відхиляє доводи скаржника про недопустимість прийняття судом першої інстанції до матеріалів справи постанов слідчого Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007, оскільки скаржник помилково ототожнює місцезнаходження майна з місцем вчинення злочину.

95. Як встановлено судами під час розгляду справи, кримінальне провадження №03/05-9060 було порушене за фактом заволодіння нерухомим майном. Заволодіння майном означає перехід права власності від однієї особи до іншої, який зазвичай відбувається через укладення договору чи ухвалення судового рішення. В обох випадках місце укладення договору або винесення судового рішення може не збігатися з місцем розташування самого майна. Таким чином, якщо договір про відчуження майна, що розташоване у Донецькій області, було укладено чи зареєстровано в Луганській області, то порушення та розслідування кримінального провадження у Луганській області є цілком обґрунтованим. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про конкретне місце вчинення злочину, тому висновки про правомірність або неправомірність дій слідчих органів будь-якої області зробити неможливо через відсутність необхідних вихідних даних.

95. Судами також встановлено, що адвокат Федоренко А.А. дійсно здійснював представництво інтересів потерпілого ОСОБА_2 у межах кримінального провадження. Отже, отримання ним примірників постанов як представником потерпілого не суперечило вимогам закону. Відповідно до положень Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять", документ може існувати у кількох примірниках, кожен із яких має юридичну силу оригіналу, якщо створений уповноваженою особою в установленому порядку.

96. Крім того, висновок судової технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 підтвердив, що обидві постанови були виготовлені у період, який відповідає їх датуванню (2006- 2007 роки), а тому припущення скаржника про їх підроблення є безпідставними та недоведеним.

97. Суд відхиляє доводи скаржника про те, що постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 26.09.2006 та 15.01.2007 нібито не могли бути винесені "по факту", оскільки у кримінальній справі вже була особа, якій пред'явлено підозру, оскільки такі твердження не підтверджені відповідними доказами.

98. Натомість, наявність самого кримінального провадження №03/05-9060, що здійснювалося Луганським міським управлінням ГУМВС України в Луганській області, підтверджується листом Головного слідчого управління №25170/24/3/2-2023/ВС від 30.06.2025, з якого вбачається послідовність дій органу досудового розслідування, у тому числі винесення відповідних постанов.

99. Отже, доводи скаржника є припущеннями, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, і не спростовують установлених судами фактичних обставин справи. Відтак, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що докази на підтвердження факту винесення слідчим СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. постанови про визнання та доручення до справи речових доказів від 26.09.2006 та про зняття заборони на відчуження від 15.01.2007 є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

100. Щодо доводів скаржника про відсутність реєстрації обтяження, що свідчить про те, що на момент укладення Іпотечного договору були відсутні арешт чи заборона відчуження об'єктів нерухомого майна, що було предметом Іпотечного договору, слід зазначити таке.

101. За частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

102. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац 2 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).

103. Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (далі - Положення № 31/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) встановлено порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесення (одержання) інформації до (з) нього.

104. Відповідно до пункту 1.1. Положення № 31/5 Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна.

105. Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії (пункт 1.5 Положення № 31/5).

106. Згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 Положення № 31/5 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається, зокрема, судами (у тому числі третейськими судами) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

107. Пунктом 2.2 Положення № 31/5 визначено, що органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

108. Відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження (пункт 2.5 Положення № 31/5).

109. За пунктом 252 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі - Положення № 20/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної податкової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 7). Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

110. Відповідно до пункту 1.9 Положення № 31/5 витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад у відповідності до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

111. Згідно із пунктом 3.2. Положення витяги про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна на запит органу державної влади надаються державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональними філіями за письмовим запитом судам, господарським судам, органам прокуратури, дізнання і слідства - у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а також органам державної виконавчої служби - у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження.

112. Відповідно до пункту 96 Інструкції № 20/5 договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого майна. При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика вказаних об'єктів договору застави.

113. На виконання постанови Верховного Суду, суд першої інстанції своєю ухвалою суду від 02.07.2025 витребував від Мар'їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, Комунального підприємства "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" та Донецького обласного державного нотаріального архіву інформація щодо того, чи отримувались ними (чи направлялися їм) в період з 26.09.2006 по 15.01.2007 копії (примірники) постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів стосовно заборони відчуження комплексу будівель і споруд, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1880283, що належить ТОВ "Електросталь" (код 32582387) та заборони по укладення будь-яких договорів стосовно цього нерухомого майна.

114. Судом першої інстанції було встановлено:

-Мар'їнська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області листом №01.1-13/907/1 від 24.07.2025 повідомила про те, що вона не володіє та не має у наявності запитуваної інформації стосовно отримання (в період з 26.09.2006 по 15.01.2007) копій (примірників) відповідних постанов слідчого.

-Листом №323/01-15 від 08.07.2025 Донецький обласний державний нотаріальний архів зазначив, що Курахівська державна нотаріальна контора була ліквідована. Справи ліквідованої контори були передані до нотаріального архіву. Евакуація архіву була здійснена лише частково і серед вивезених документів запитувані постанови відсутні.

-Комунальне підприємство "Мар'їнське бюро технічної інвентаризації" листом за вих.№02-698/25 від 09.07.2025 повідомило суд, що надати відомості щодо запитуваного об'єкта нерухомого майна про наявність/відсутність реєстрації права власності, технічну характеристику, копії правовстановлюючих документів, наявні копії (примірники) відповідних постанов неможливо через відсутність паперового носія інформації (інвентарної справи), який залишився на території активних бойових дій м.Мар'їнка Донецької області.

115. Отже, судом першої інстанції зазначено про неможливість встановити або спростувати факт надіслання постанов адресатам, вказаним у них.

116. Водночас, у постанові Верховного Суду 18.11.2020 у справі № 20/906/43-Б/13-Г щодо відсутності в реєстрі відомостей про обтяження, накладеного в межах кримінального провадження, за правовою аналогією враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, відповідно до якої забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та Верховного Суду України, викладеній у постановах від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, від 18.01.2017 у справі № 6-2552цс16 та від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17.

117. Також, у справі № 462/4611/13-ц Верховний Суд постановою від 04.07.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання недійсним договору дарування квартири та навів правовий висновок про те, що правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом на підставі судового рішення, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену судом заборону сторонам правочину було відомо.

118. Наведена правова позиція є релевантною по відношенню до справи що розглядається.

119. Як встановлено під час розгляду справи, розпорядником майна ТОВ "Електросталь" арбітражним керуючим Карауш Ю.В. під час виконання покладених на неї обов'язків серед документів боржника було виявлено адвокатський запит адвоката Федоренка А.А. від 04.09.2006 до директора ТОВ "Електросталь", відповідно до змісту якого за фактом реалізації належного ОСОБА_2 майна невстановленими особами на користь ЗАТ "ЮРСЕРВІС", прокурором Кам'янобрідського району м. Луганська було порушено кримінальне провадження №03/05-9060 за ч. 4 ст. 190 КК України, та враховуючи придбання ТОВ "Електросталь" нерухомого майна у ЗАТ "ЮРСЕРВІС" просив надати, зокрема, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ЗАТ "ЮРСЕРВІС" від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом даного договору.

120. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про те, що наведене свідчить про обізнаність попереднього директора ТОВ "Електросталь" ОСОБА_1 , при укладенні іпотечного договору №2005-110/3 від 10.11.2006, про факт існування вказаного кримінального провадження щодо нерухомого майна (комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1), а отже укладаючи іпотечний договір останній знав або міг дізнатися, що існують певні обмеження у його вчиненні, та повинен був утриматися від вчинення вказаного правочину, направленого на відчуження майна, що є об'єктом кримінального провадження.

121. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком про те, що іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на момент його підписання діяла постанова слідчого від 26.09.2006, якою на об'єкт нерухомості було накладено заборону на відчуження у межах кримінального провадження, а відсутність відомостей про обтяження в Єдиному реєстрі заборон не свідчить про відсутність самого обмеження, адже як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 18.11.2020 у справі №20/906/43-Б/13-Г, від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц, від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц тощо) незареєстроване, але чинне обмеження зберігає свою юридичну силу, якщо про нього було відомо стороні правочину.

122. Оскільки, укладення іпотечного договору відбулося під час дії встановленої постановою слідчого заборони на відчуження майна, тому висновок судів про те, що спірний договір суперечить вимогам закону, є законними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

123. Доводи скаржника про те, що відсутність реєстрації обтяження свідчить про те, що на момент укладення Іпотечного договору були відсутні арешт чи заборона відчуження об'єктів нерухомого майна, що було предметом Іпотечного договору, підлягають відхиленню, з огляду на встановлені вище обставини та правові позиції Верховного Суду.

124. Крім того, суд першої інстанції не прийняв у якості доказів документи нотаріальної справи, оскільки вважав, що існує обґрунтований сумнів у тому, що такі документи є допустимими доказами.

125. Як встановив апеляційний господарський суд, позивач у суді першої інстанції звертав увагу суду на те, що копії документів нотаріальної справи були отримані не безпосередньо від нотаріуса Леонова С.І., а долучені до справи 17.06.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Мотале". Так, останнім до матеріалів справи було додано супровідний лист від 15.04.2024 №15(01)/04/2024, зі змісту якого випливає, що на запит від 28.03.2024 нотаріус надає засвідчені копії документів у кількості 26 штук, у т.ч. копію статуту Відповідача 1 (нова редакція), затвердженого загальними зборами учасників (протокол №18/08 від 28.08.2006) на 12 сторінках.

126. Судами встановлено, що вказаний документ (лист від 15.04.2024) містить тільки підпис і печатку, але не містить прізвища та ініціалів підписанта, що є вкрай нехарактерним для нотаріусів. Наприклад, в договорі іпотеки, який додається, після підпису зазначено "С.І. Леонов".

127. Також, встановлено, що відтиск печатки нотаріуса, що міститься в іпотечному договорі відрізняється від відтиску, яким засвідчений підпис на супровідному листі та долучених до нього документах (на відтиску печатки в іпотечному договорі під гербом України міститься напис "Україна", іще нижче - "Приватний нотаріус", чого немає на іншому відтиску, написи вздовж зовнішнього кола відтисків також різняться). При цьому, на жодному немає прізвища та ініціалів нотаріуса.

128. Крім того, встановлено, що підпис нотаріуса на іпотечному договорі і на супровідному листі з додатками мають достатньо суттєві відмінності: різний кут нахилу, різна щільність штрихів підпису, різна кількість штрихів підпису та різна їх висота. Так, підпис на супровідному листі має більшу кількість штрихів зі значно вищою щільністю, лише один штрих, що значно виступає вгору над іншими (в договорі таких 2 і вони рівноцінно розташовані в горі), аналогічна ситуація із нижніми штрихами, а також наявні інші відмінності у підписах.

129. Господарський суд першої інстанції своєю ухвалою від 02.07.2025 витребував від приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонова С.І. належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, сформованої при посвідченні Іпотечного договору №2005-11/4 від 10.11.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 3144, а також всіх договорів про внесення змін до Іпотечного договору.

130. Листом за вих.№17(01)/07.2025 від 17.07.2025 приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонов С.І. повідомив, що здійснював свою діяльність за адресою: 85612, Донецька область, Покровський район, місто Курахове, вулиця Пушкіна, 18/1. Починаючи з грудня 2024 року м.Курахове віднесено до території, де ведуться активні бойові дії, у зв'язку з чим вимушений був змінити своє робоче місце. При цьому архівні документи вивезти не вдалося, доступу до них наразі не має, у зв'язку з чим не має можливості надати витребувані судом документи. Одночасно повідомлено, що на запит ТОВ "Монтале" разом з супровідним листом вих..№15(01)/04/2024 від 15.04.2024 було надано засвідчені копії документів, які містяться у справі, сформованій при посвідченні Іпотечного договору №2005-110/4 (з урахуванням виправлення) від 10.11.2006, укладеного між ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Електросталь" (зареєстрованого в реєстрі №3144).

131. Тобто, судами встановлено, що з листа від 17.07.2025, який поштою надійшов до суду за підписом нібито Леонова, вбачається, що Леонов С.І. не може самостійно надати суду витребувані документи, оскільки з грудня 2024 року м. Курахове віднесене до території активних бойових дій у зв'язку з чим нотаріус був вимушений змінити своє робоче місце. При цьому, архівні документи вивезти не вдалося і доступу до них немає. Цим же листом нотаріус повідомляє, що надавав такі документи Відповідачу 2 і додає копію супровідного листа від 15.04.2024.

132. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана обставина є внутрішньо суперечливою та викликає сумніви у достовірності наданих пояснень. З одного боку, у листі нотаріус стверджує, що не має фізичного доступу до архівних документів у зв'язку з неможливістю їх евакуації з території активних бойових дій, а отже не може надати суду жодних матеріалів. Водночас, тим самим листом зазначається, що копії цих документів уже були надані ТОВ "Монтале" ще у квітні 2024 року. Така позиція не узгоджується логічно: якщо нотаріус не має доступу до архіву, він не міг би видати з нього завірені копії.

133. Отже, наведені у листі відомості є взаємовиключними і не дають можливості дійти достовірного висновку щодо фактичного стану документів нотаріальної справи.

134. Крім того, суд першої інстанції зауважив на тому, що додана ТОВ "Монтале" до апеляційної скарги від 03.10.2022 копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ "Електросталь" також є копією з копії, яка була засвідчена головним бухгалтером. Суд вказав, що на посвідчувальному написі відсутня дата такого засвідчення.

135. Додатково господарським судом першої інстанції вказано, що додана ТОВ "Монтале" 17.06.2025 копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ "Електросталь", яка засвідчена приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леоновим С.І. 10.04.2024, також є копією з копії, яка не була засвідчена в належний спосіб в момент виготовлення.

Крім того, копія протоколу №19/10 від 21.09.2006 загальних зборів ТОВ "Електросталь", яка начебто зберігалась у матеріалах банківської справи, має певні відмітки засвідчення з боку ТОВ "Електросталь", в той час як на копії виготовленій приватним нотаріусом Леоновим С.І. такі відмітки відсутні, що однозначно свідчить про виготовлення цих копій з різних документів.

136. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції із яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку, що подані ТОВ "Монтале" копії Протоколу №19/10 від 21.09.2006 є неналежним чином засвідченими копіями цього документа, тож не є письмовими доказами у розумінні ст. 91 ГПК України і не можуть братись до уваги при прийнятті рішення (недопустимі докази).

137. Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу і на той факт, що у поданих приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леоновим С.І., на запит ТОВ "Монтале" і долучених останнім 17.06.2025 до справи, копіях з нотаріальної справи на підтвердження повноважень представника з боку ВАТ "Кредитпромбанк" (Довіреність від 15.08.2006, Свідоцтво про реєстрацію банку, Довідка з ЄДРПОУ, Банківська ліцензія та ін.) встановлено факт засвідчення в момент виготовлення копій - напис "з оригіналом вірно, 10.11.2006р.", підпис і печатку приватного нотаріуса Леонова С.І. на відміну від Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 і Протоколу №19/10 від 21.09.2006 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь".

138. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, протокол Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" від 20.07.2006, за яким призначено на посаду Товариства громадянина ОСОБА_1, також має засвідчення в момент виготовлення копії - напис "з оригіналом вірно, 10.11.2006р.", підпис і печатку приватного нотаріуса Леонова С.І. Наведене вище також викликає обґрунтовані сумніви у достовірності таких документів.

139. Окрім вказаного, судом першої інстанції встановлено, що за даними з офіційного веб- сайту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Леонов С.І. здійснює свою діяльність за адресою: 85004, Донецька область, Покровський район, місто Добропілля, вулиця Театральна, будинок №20. Відповідна адреса зазначена на бланку, на якому виготовлено лист-відповідь за вих.№17(01)/07.2025 від 17.07.2025 на запит суду щодо неможливості надання запитуваних документів. На поштовому конверті, в якому судом отримано зазначені документи, зазначено: "Від: приватний нотаріус Леонов С.І. 85001 Добропілля, Донецька область" Дата відправлення 18.07.2025.". Однак, при перевірці трекінг-відстеження поштового відправлення 4908700084350 на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" судом встановлено, що таке поштове відправлення прийнято до відправлення 18.07.2025 у пункті " 49087 м. Дніпро Україна", що співпадає з початковими цифрами номеру відправлення та підтверджує прийняття саме у зазначеному на сайті відділенні.

140. Тож, з посиланням на п.57 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 суд першої інстанції звернув увагу, що зазначення приватним нотаріусом Леоновим С.І. на поштовому конверті неправдивих відомостей щодо відправлення відповіді з міста (Дніпро) відмінного від міста здійснення діяльності - Добропілля, Донецька область (і навіть області) і подання при тому копій документів, які начебто зберігаються за місцем діяльності (у м. Добропілля) не може не викликати сумніви у раніше вчинених ним діях, а саме надання копій документів, які за його твердженням, виготовлені з копій нотаріальної справи (принаймні частини з них).

141. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо сумнівності наведених доказів і вважає, що вони зроблені об'єктивно та на підставі повного дослідження всіх матеріалів справи у їх сукупності.

142. Щодо наявності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" ОСОБА_1 повноважень на підписання іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, судами попередніх інстанцій зазначено, таке.

143. З метою перевірки повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю у боржника примірника Статуту ТОВ "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, арбітражним керуючим направлено запит до Покровської районної військової адміністрації Донецької області, за отриманням копії вказаного Статуту. Після ознайомлення з отриманою копією Статуту ТОВ "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 нею виявлено порушення встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору.

144. Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтале" під час первісного розгляду справи №905/2307/21 (905/496/22) оспорювалась належність поданої позивачем копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354.

145. Відповідачем 2 також подано копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, яка нібито була передана разом з пакетом документів при відступленні права вимоги.

146. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2023 наголошено, що відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

147. Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

148. Безпосереднє дослідження доказів тісно пов'язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20 ).

149. Також, витребування в учасника справи в порядку статті 91 ГПК України за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи суду оригіналів письмових доказів насамперед покликано необхідністю забезпечити встановлення достовірності документа, що подається в копії.

150. Водночас Верховним Судом наголошено на праві суду, у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи документів у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи.

151. Враховуючи відмінність у змісті копій Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, судом витребувано від Покровської районної державної адміністрації Донецької області оригінал Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, проведено його технічну експертизу та оглянуто безпосередньо в судовому засіданні.

152. Судами попередніх інстанції встановлено, що на час підписання оспорюваного договору директором ТОВ "Електросталь" був ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами, який і підписав від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" спірний договір.

153. Також встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №29481406 станом на 10.11.2006 у розділі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" міститься запис: "ОСОБА_1 (Повноваження: відомості відсутні)".

154. Відповідно до частин першої, третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

155. Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

156. Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

157. Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

158. Відповідно до приписів ст.62 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час вчинення оспорюваного правочину) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

159. Стаття 63 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час вчинення оспорюваного правочину) визначає, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

160. Частиною п'ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

161. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у редакцій чинній станом на дату укладення оспорюваного договору, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

162. Поряд з цим, у розділі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" міститься запис: " ОСОБА_1 (Повноваження: відомості відсутні)".

163. Як встановлено судами під час розгляду справи, п.7.3 Статуту (тут і далі у приведеній редакції оригіналу документа, який відповідає копії поданої позивачем), до компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо укладення кредитних договорів та договорів іпотеки, застави, згідно Порядку, встановленому в товаристві.

164. Пункт 7.21 статуту відносить до компетенції ревізійної комісії погодження (до моменту фактичного укладення) усіх договорів щодо залучення кредитів та надання майна товариства в іпотеку та заставу.

165. Пунктом 5.3 Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 №28/06, визначено, що укладення, зокрема, договорів іпотеки майна погоджується керівником підприємства, з попереднім погодженням ревізійною комісією, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", а також загальними зборами засновника учасника.

166. Рішення, прийняті з порушенням цього порядку не несуть для товариства юридичних наслідків (є не дійсними), як то передбачено п.15 порядку.

167. Отже, незалежно від суми договору, рішення щодо укладення, зокрема, договорів іпотеки приймається загальними зборами учасників з попереднім погодженням ревізійною комісією.

168. Як встановлено п.11 вказаного Порядку, правочин вважається попередньо погодженим ревізійною комісією, якщо за нього проголосувала більшість від складу ревізійної комісії. Рішення вказаного органу оформлюється протоколом або рішенням.

169. Відтак, установчими документами Товариства встановлені певні обмеження дієздатності юридичної особи, а саме набувати прав та брати на себе обов'язки та нести відповідальність через керівника. Повноваження останнього не є абсолютними і в розглядуваному випадку для реалізації такого обумовлюють наявність відповідного погодження укладення, у тому числі, договорів іпотеки.

170. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 зазначено, що з огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

171. У питанні обізнаності контрагента з повноваженнями особи, яка підписує договір, слід, зокрема, виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05.11.2019 у справі № 908/2604/148, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16).

172. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.03.2024 у справі №757/23249/17 сформульовані висновки фактично покладають на кожну сторону договору обов'язок витребовувати та вивчати статутні документи контрагента (принаймні в частині повноважень діяти від його імені без довіреності) з метою уникнення можливості визнання сторони недобросовісною.

173. Отже, судами слушно звернуто увагу на те, що не зазначення в іпотечному договорі №2005-110/4 від 10.11.2006, посвідченому приватним нотаріусом Леоновим С.І., на якій підставі діє директор ТОВ "Електросталь" . ОСОБА_1 і підписує іпотечний договір, ставить під сумнів здійснення нотаріусом при посвідченні спірного іпотечного договору належним чином перевірки повноважень такого директора (що може бути самостійною підставою для визнання правочину недійсним) або умисне приховування такого факту за зловмисною домовленістю сторін правочину і нотаріуса, оскільки перед підписанням викладеного на нотаріальному бланку правочину сторони мають можливість ознайомитись з його змістом та висловити свої зауваження щодо неповноти чи неправильності внесених відомостей.

174. В будь-якому випадку відповідач 2, як набувач права вимоги за іпотечним договором мав право на отримання документів, у підтвердження повноважень представництва підписанта такого роду договору, проте ставив чи ні він вимогу надати ці документи, пересвідчувався чи ні у підтвердженні повноважень представників за угодою, не доведено. Проявивши розумну обачність при укладанні договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором №2005-110/4 від 10.11.2006 він міг відмовитись від даної угоди та не укладати її взагалі.

175. За висновком суду апеляційної інстанції, відсутність такої обачності (дій направлених на з'ясування предмету набуття прав) вказує на недобросовісність відповідача 2, як набувача цих прав.

176. За висновком попередніх судових інстанцій у матеріалах справи відсутні докази надання погодження директору ТОВ "Електросталь" ОСОБА_1 ані Загальними зборами учасників Товариства, ані ревізійною комісією на укладення спірного правочину. Існування такого погодження не вбачається і з оспорюваного договору, адже в ньому не зазначено підстав вчинення директором таких дій.

177. Зважаючи на встановлені судами обставини у цій частині, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо наявності повноважень директора укладати спірний договір та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що директор Товариства діяв не у відповідності до установчих документів та закону, на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТОВ "Електросталь", а відтак іпотечний договір №2005-110/4 від 10.11.2006 підписаний ним з перевищенням повноважень.

178. При цьому, судами правильно встановлено, що надані ТОВ "Монтале" копія Статуту не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його автентичність та джерело походження не встановлені, про що було зазначено вище у цій постанові.

179. Натомість судами було правильно взято до уваги у якості доказу Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, який судом було витребувано від Покровської районної державної адміністрації Донецької області, оглянуто безпосередньо в судовому засіданні 19.06.2025, виготовлено з нього копії та долучено до матеріалів справи.

180. Крім того, як уже зазначалось, місцевим судом призначено у справі №905/2307/21 (905/496/22) судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На розгляд та вирішення експерта поставлено такі питання: 1) У якій послідовності виконувались реквізити даних документів (надрукований текст, підпис, відтиск печатки)? 2) Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст у даних документах? 3) Який тип принтера (копіювального апарата, багатофункціонального пристрою), на якому виготовлені надані документи? 4) Чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датовані документи? 5) Чи нанесено підписи на документах у той час, яким датовані документи? 6) У який період часу були нанесені підписи у наданих документах? 7) Чи відповідає час виготовлення та підписання статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, даті, вказаній в документі? 8) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про зняття заборони на відчуження по кримінальній справі №03/05-9060 від 15.01.2007, даті, вказаній на документі? 9) Чи відповідає час виготовлення та підписання Постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М.Г. про визнання та долучення до справи речових доказів по кримінальній справі №03/05-9060 від 26.09.2006, даті, вказаній на документі?

181. За Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, за результатами судової технічної експертизи документів встановлено наступне.

1. На обкладинці Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) записи дати і номеру реєстрації та підпис виконувались після нанесення відтисків штампа з текстом "Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО" та гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни та друкованого тексту на обкладинці статуту; при цьому підпис, виконувався після записів дати і номеру реєстрації.

Встановити послідовність нанесення відтиску гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни відносно відтиску прямокутного штампа з текстом "Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО" на обкладинці не видається можливим через індивідуальні властивості барвників цих реквізитів.

З лицьових сторін 2-10 аркушів Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) позначки (риски та зиґзаґи) виконувались після нанесення друкованих текстів на відповідних сторінках.

З лицьової сторони одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) спочатку наносився друкований текст, після цього виконувались позначки (риски та зиґзаґи), запис "Місто До-", запис і підпис від імені Сторожука Юрія Миколайовича, а також проставлявся відтиск круглої печатки від імені ЗАТ "ГЕРКУЛЕС"; при цьому запис від імені Сторожука Юрія Миколайовича виконувався після нанесення відтиск круглої печатки від імені ЗАТ "ГЕРКУЛЕС".

У верхній частині на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) спочатку наносився друкований текст, потім виконувався підпис від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, а після цього проставлявся відтиск гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни.

Фрагмент запису у верхній частині аркуша та підпис, що міститься біля паперової бирки, на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) виконувались після нанесення друкованого тексту відповідної сторінки.

В Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) відтиск гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, який міститься частково на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша та частково на паперовій бирці, наносився після виконання підпису, що міститься біля паперової бирки, а також після наклеювання паперової бирки, на якій вже містились відтиск штампа з текстом "Прошито, пронумеровано аркушів" та запис " 11 (одинадцять)", внесений до графи відтиску, після чого паперова бирка була частково відокремлена від зворотної сторони останнього аркуша статуту та повторно на неї наклеєна.

Встановити послідовність виконання інших реквізитів Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) відносно одне одного не видається можливим через відсутність місць їх взаємного перетину.

2,3. Друковані тексти в досліджуваних документах (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) нанесені електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерною технологією друку.

Встановити марку та модель друкуючого пристрою (пристроїв), з використанням якого (яких) надруковано тексти досліджуваних документів (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) не видається можливим через відсутність відповідних ознак.

Встановити час нанесення друкованих текстів в досліджуваних документах (Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) не видається можливим через відсутність індивідуалізуючих часових ознак експлуатаційного походження, які можуть характеризувати цей пристрій у певний період його роботи (в друкованих текстах, що містяться в досліджуваних постановах, а також на обкладинці та на аркушах 2-7, 9, 10, 11 (з обох сторін) досліджуваного статуту), у зв'язку із відсутністю в зразках порівняння сукупності часових ознак, які б свідчили про період нанесення друкованого тексту на 8 аркуші досліджуваного статуту, а також через відсутність методик із встановлення абсолютного часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

4. Встановити час нанесення відтисків в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/08 від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006): відтиску гербової печатки від імені Державного реєстратора Мар'їнської районної державної адміністрації Донецької області Малої Інесси Миколаївни та відтиску прямокутного штампа з текстом "Державну реєстрацію змін до установчих документів ПРОВЕДЕНО" на обкладинці, відтиску круглої печатки від імені ЗАТ "ГЕРКУЛЕС" з лицьової сторони одинадцятого (останнього) аркуша, відтиску гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша, відтиску гербової печатки від імені приватного нотаріуса Маслоїд Желли Степанівни, який міститься частково на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша та частково на паперовій бирці паперу, якою скріплено кінці ниток, відтиску датеру з текстом " 29 СЕР 2006", який міститься на зворотній стороні одинадцятого (останнього) аркуша біля паперової бирки, якою скріплено кінці ниток, та відтиску прямокутного штампа з текстом "Прошито, пронумеровано аркушів", який міститься на паперовій бирці, якою скріплено кінці ниток, не видається можливим через відсутність порівняльних зразків цих відтисків.

У Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ", редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28 серпня 2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису № 12441050012000354:

- запис дати та номеру запису в штампі державного реєстратора на 1-му аркуші Статуту " 01.09.2006 р. 12441050012000354", виконано у період часу раніше серпня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (01.09.2006), не виключається;

- підпис від імені державного реєстратора в штампі державного реєстратора на 1-му аркуші Статуту, виконано у період часу раніше серпня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (01.09.2006), не виключається;

- записи символу "Z" на 2-11 аркушах, виконано у період часу раніше вересня 2009 року, тобто їх виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- запис "Юрій" на 11 аркуші, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Сторожука Ю.М. на лицьовій стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- запис "міс" на лицьовій стороні 11 -го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Маслоід Ж.С. на зворотній стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається;

- підпис Маслоід Ж.С. на зшивці на зворотній стороні 11-го аркуша, виконано у період часу раніше березня 2009 року, тобто його виконання в дату, вказану в досліджуваному документі (29.08.2006), не виключається.

7. Виготовлення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", редакція якого затверджена протоколом № 18/О8Г від 28.08.2006 (запис про державну реєстрацію № 12441050012000354 від 01.09.2006) в дату зазначену в документі (2006 рік) не виключається.

182. Скаржник вважає, що у Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025, за результатами судової технічної експертизи документів наведені висновки з приводу того, що:

- сторінки 8, 10 Статуту виготовлені на іншому друкуючому пристрої аніж інші сторінки цього документа, або на цьому ж пристрої в інший період часу;

- після наклеювання паперової бирки, на якій вже містились відтиск штампа з текстом "Прошито, пронумеровано аркушів" та запис " 11 (одинадцять)", внесений до графи відтиску, після чого паперова бирка була частково відокремлена від зворотної сторони останнього аркуша статуту та повторно на неї наклеєна.

183. Судами в контексті наведеного зазначено, що оскільки вказаним Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 не наведено висновків про те, що досліджуваний Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354 підлягав розклеюванню після його державної реєстрації та вказано, що виготовлення Статуту (всіх без виключення сторінок) в дату зазначену в документі (2006 рік) не виключається. Експертом не дано інформації, чи достатньо було такого відклеювання для заміни с. 8, 10.

184. Тож, як зазначено апеляційним господарським судом, заміна (якщо така і відбувалась) сторінок, у зв'язку з виявленням помилок, під час засвідчення примірника приватним нотаріусом Маслоїд Желлою Степанівною, жодним чином не свідчить про підроблення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) після проведення його державної реєстрації та не може підставою для визнання такого доказу недостовірним.

185. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

186. Маючи заперечення проти поданої позивачем копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006, відповідачем 2, як встановлено судом другої інстанції, не подано власної копії такого документа, а відповідні копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 і Протоколу №19/10 від 21.09.2006 були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтале" лише на стадії апеляційного провадження під час первісного оскарження.

187. Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції нібито безпідставно витребував та досліджував Статут ТОВ "Електросталь", а також призначив судову експертизу цього документа підлягають відхиленню, з огляду на таке.

188. Як правильно вказав апеляційний господарський суд:

-постанова Верховного Суду не містила заборони на витребування додаткових доказів, натомість передбачала необхідність повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи при новому розгляді. Відповідно до статей 13, 38, 77, 81 ГПК України суд має право як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи витребувати докази, якщо це необхідно для з'ясування істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору;

-статут ТОВ "Електросталь" не є новим доказом у розумінні статті 270 ГПК України, оскільки він стосується тих самих правовідносин, що були предметом первісного розгляду, і має значення для перевірки правомірності укладення спірного іпотечного договору. Подання позивачем цього документа після скасування рішення не суперечить вимогам процесуального закону, оскільки новий розгляд справи фактично розпочинається з тієї стадії, на якій було допущено порушення, а суд має забезпечити повноту доказової бази;

призначення судової технічної експертизи Статуту здійснено судом у межах його дискреційних повноважень, визначених статтею 99 ГПК України, з метою перевірки достовірності поданого документа. Висновок експертизи підтвердив відсутність ознак підроблення Статуту, тому дії суду першої інстанції були спрямовані на встановлення істини у справі, а не на порушення принципу змагальності.

189. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції діяв у межах процесуальних повноважень, забезпечив баланс прав сторін і належним чином виконав вказівки Верховного Суду щодо повного та всебічного розгляду справи.

190. Слід звернути увагу скаржника, що у випадку незгоди з Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №25451/23-34/11298/24-31 від 07.05.2025 в частині дослідження Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), редакція якого затверджена протоколом №18/08 від 28.08.2006 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387), державну реєстрацію якого проведено 01.09.2006, номер запису №12441050012000354, останній не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

191. Щодо наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні вказав, що вбачає наявність порушеного права боржника, яке відображається у тому, що іпотечний договір був укладений директором на вкрай невигідних умовах для ТОВ "Електросталь", оскільки заставна вартість майна у подальшому була збільшена з 14 742 814,00 грн до 449 358 982,00 грн, при тому, що ціна продажу майна залишилась незмінною - 14 742 814,00 грн (п.4.6 договору іпотеки). Разом з тим, умовами договору встановлено, що банк має право самостійно продати заставне майно за вказаною вартістю, а боржник був обмежений у праві продажу за ринковою ціною внаслідок реєстрації відповідного обтяження.

192. Крім того, місцевий господарський суд вказав, що порушення прав кредиторів полягає в тому, що реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки (комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) за реальною вартістю такого майна, ТОВ "Електросталь" мало б можливість здійснити розрахунок за Кредитним договором (основним зобов'язанням) та з іншими кредиторами, які існували в той період часу.

193. Як встановив місцевий господарський суд, на цей момент у боржника вже склалися відповідні правовідносини з іншими кредиторами, які також мали вимоги до боржника. Серед них: Techcom GmbH, Mьnchen, Deutschland - у 2008 році; ТОВ "Атоменергомашбуд" - у 2009-2010 роках, вимоги яких визнані ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.07.2022 у справі № 905/2307/21. При тому, боржник міг взагалі не опинитись у стані неплатоспроможності.

194. Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1).

195. Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

196. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

197. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

198. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

199. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

200. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див., зокрема, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

201. У справі, що розглядається, доведено факт укладення договору №2005-110/4 від 10.11.2006 в період, коли була наявна заборона на відчуження відповідного нерухомого майна, що є порушенням ст. 5 Закону України "Про іпотеку", а також підписання його директором ТОВ "Електросталь" ОСОБА_1 з перевищенням повноважень (за відсутності необхідної цивільної дієздатності).

202. За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

203. Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

204. Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов'язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

205. При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

206. Тобто підписання виконавчим органом товариства (директором) договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства.

207. Згідно іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" в особі директора гр. ОСОБА_1 , підстава дії не зазначено (Іпотекодавець, Боржник), за яким Іпотекодавцем передано Іпотекодержателю в іпотеку майно, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, складові якого перелічено у договорі.

208. Судами встановлено, що у п.1.4 договору заставна вартість майна визначена у 14 742 814,00 гривень. В подальшому, Договором про внесення змін та доповнень №3 від 29.03.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 42 093 083,00 гривень. Тобто заставна вартість майна через 4 місяці після укладення була збільшена у 3 рази.

209. Судами також встановлено, що, договором про внесення змін та доповнень №6 від 29.05.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 100 685 998,00 гривень, тобто заставна вартість майна через 2 місяці була збільшена ще у 2 рази від попереднього.

210. Договором про внесення змін та доповнень №7 від 27.06.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони внесли зміни до п.1.4. іпотечного договору, визначивши заставну вартість майна у розмірі 147 585 059,00 гривень, тобто, заставна вартість майна через 1 місяць була збільшена ще у 1,5 рази від попереднього та була більшою від початкової ціни в 10 разів (через 7 місяців після укладення іпотечного договору).

211. В подальшому, такими Договорами про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 вартість заставного майна була збільшена до 449 358 982,00 гривень (Договір №13 від 24.02.2009).

212. Такі дії сторін правочину, зокрема директора ТОВ "Електросталь" ОСОБА_1 , як встановили суди попередніх інстанцій, свідчать про укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 за значно заниженою заставною вартістю майна.

213. Розділом 4 іпотечного договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Цим розділом установлено право Іпотекодержателя самостійно реалізувати Майно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу Майна (п.4.5. договору).

214. Пунктом 4.6. договору встановлено, що сторони договору узгодили ціну продажу Майна у розмірі 14 742 814,00 гривень, у разі продажу майна Іпотекодержателем самостійно від свого імені.

215. Судами встановлено, що попри внесення сторонами подальшими Договорами про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 до п. 1.4. договору щодо вартості заставного майна, у пункт 4.6. іпотечного договору жодних змін не вносилось, є свідченням того, що на момент укладення іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 його було вчинено директором ТОВ "Електросталь" ОСОБА_1 на вкрай невигідних умовах для самого Товариства.

216. Судами встановлено, що сторонами двічі викладено один і той самий пункт іпотечного договору в різних редакціях.

Так, Договором про внесення змін та доповнень №3 від 29.03.2007 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони:

" 3. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: "Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок."

4. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: "Сторони по договору узгодили ціну продажу Майна у розмірі 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 42 093 083 (сорок два мільйони дев'яносто три тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок у разі продажу майна Іпотекодержателем самостійно від свого імені."

Аналогічним чином, як встановлено судами, викладені зміни до п. 1.4. іпотечного договору наступними Договорами про внесення змін та доповнень до цього іпотечного договору, що може свідчити про умисний намір введення сторони договору в оману з боку ВАТ "Кредитпромбанк", адже, як правило, договори, стороною яких є банк, розробляються самим банком.

Так, Договором про внесення змін та доповнень №13 від 24.02.2009 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони:

" 3. Пункт 1.4. Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 викласти в наступній редакції: "Заставна вартість Майна за згодою Сторін складає 449 358 982 (чотириста сорок дев'ять мільйонів триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

4. Усі інші пункти Іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006 залишаються без змін".

217. Отже, збільшивши вартість заставного у майна у 2009 році до 449 358 982,00 гривень, сторони залишили без змін право Іпотекодержателя самостійно від свого імені продати заставне майно за ціною 14 742 814,00 гривень.

218. При цьому, наявність обтяження обмежувала право ТОВ "Електросталь" розпоряджатись майном, зокрема, на продаж за реальною вартістю такого майна.

219. Договором про внесення змін та доповнень №14 від 14.12.2010 до іпотечного договору №2005-110/4 від 10.11.2006, сторони встановили, що розмір основного зобов'язання та процентів за Кредитним договором №2005-110 від 27.04.2005 (в забезпечення якого укладено іпотечний договір) курсом НБУ на дату укладення договору складає 365 521 074,05 гривень.

220. Тож, реалізувавши майно, яке є предметом іпотеки (комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) за реальною вартістю такого майна, ТОВ "Електросталь" мало б можливість здійснити розрахунок за Кредитним договором (основним зобов'язанням) та з іншими кредиторами, які існували в той період часу.

221. Як встановлено судами, на теперішній час, вимоги за кредитним договором, у забезпечення зобов'язань за яким визначено надання іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку майна, заявлено у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (код 32582387) №905/2307/21.

222. Частиною шостою статті 64 КУзПБ встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

223. Отже, що в разі продажу майна, що є предметом забезпечення, отримана від продажу сума йде повністю на погашення вимог забезпеченого кредитора. Інші кредитори можуть претендувати лише на залишок цієї суми, що залишиться після задоволення вимог забезпеченого кредитора, якщо такий буде.

224. У разі, якщо реалізується майно, що не є предметом застави, вартість такого майна розподіляється між всіма кредиторами відповідної черги пропорційно розміру кредиторських вимог (ст. 64 КУзПБ). Також слід зазначити, що забезпечений кредитор має ряд додаткових прав у процедурі банкрутства (ст. ст. 75, 81 тощо).

225. Враховуючи те, що іпотечний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а відповідно він є недійсним і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України й не повинен створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, його визнання в межах процедури банкрутства, як дійсного, порушує права інших кредиторів на пропорційний розподіл коштів від реалізації такого майна.

226. Підсумовуючи наведене суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний іпотечний договір від 10.11.2006 року порушує права як боржника, так і його кредиторів на момент укладення.

227. Права боржника були порушені тим, що договір укладено директором товариства з перевищенням повноважень і на вкрай невигідних умовах - заставна вартість майна була занижена більш ніж у десять разів, тоді як банк зберіг право самостійно реалізувати це майно за первісною, значно нижчою ціною, що позбавляло ТОВ "Електросталь" можливості продати майно за реальною ринковою вартістю. Наявність іпотечного обтяження фактично обмежувала право боржника вільно розпоряджатися своїм активом.

228. Права кредиторів були порушені тим, що укладення цього договору створило для банку статус забезпеченого кредитора і поставило його у привілейоване становище щодо задоволення вимог - у разі продажу заставленого майна всі кошти спрямовувалися б виключно на користь банку, позбавляючи інших кредиторів можливості отримати пропорційне задоволення. При цьому боржник, маючи інші зобов'язання перед кредиторами (зокрема Techcom GmbH та ТОВ "Атоменергомашбуд"), міг уникнути неплатоспроможності, якби мав змогу реалізувати майно за його реальною вартістю.

229. Таким чином, суди під час нового розгляду справи обґрунтовано дійшли до висновку, що іпотечний договір укладено з порушенням вимог законодавства, з перевищенням повноважень і на умовах, які завдали шкоди боржнику та поставили інших кредиторів у гірше становище.

230. Доводи скаржника про те, що на момент укладення іпотечного договору (10.11.2006) у боржника не було кредиторів, права яких могли бути порушені, спростовується матеріалами справи. Як правильно зазначив місцевий суд, вже у 2008- 2009 роках між ТОВ "Електросталь" та іншими контрагентами, зокрема Techcom GmbH і ТОВ "Атоменергомашбуд" виникли договірні відносини, що згодом переросли у боргові зобов'язання, вимоги за якими визнано у межах справи про банкрутство. Тобто фінансовий стан боржника на той момент свідчив про наявність реальних господарських ризиків і формування зобов'язань перед іншими особами, а отже, іпотечний договір, укладений на невигідних умовах, заклав основу порушення прав кредиторів, створивши перевагу одному забезпеченому кредитору.

231. Суд першої інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду, встановив, що іпотечний договір від 10.11.2006 року був укладений з перевищенням повноважень директора, у період дії заборони на відчуження майна, на вкрай невигідних умовах для боржника та фактично створив перевагу одному кредитору (банку) перед іншими, що й становить порушення прав як боржника, так і його кредиторів уже на момент укладення правочину.

232. Доводи скаржника про порушення принципу диспозитивності, також, є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не змінив підстав позову і не вийшов за його межі, а лише надав юридичну оцінку доказам, наявним у справі, зокрема умовам іпотечного договору, які прямо вказували на занижену заставну вартість майна.

233. Позивач, оспорюючи договір, посилалася на порушення вимог законодавства, невигідність умов для боржника та порушення його майнових прав - саме ці обставини суд конкретизував у своєму рішенні, визначивши, у чому саме полягала така невигідність, що положенням ст.86 ГПК України, за якою суд оцінює докази в їх сукупності та на власне переконання.

234. Отже, суд касаційної інстанції за результатами касаційного оскарження не встановив, порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності, а його висновки про занижену вартість майна є наслідком аналізу матеріалів справи, а не самостійним формуванням нової підстави позову.

235. Водночас скаржник не спростовував факт наявності порушення прав боржника або кредиторів у зв'язку з укладенням спірного правочину.

236. Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, слід зазначити таке.

237. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

238. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропуску захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із посиланням на зазначену норму).

239. Разом з цим, у статті 268 ЦК України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.

240. Так, частиною другою статті 268 ЦК України передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

241. За результатами нового розгляду спору на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 30.03.2023 у цій справі судами встановлено, що позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяжень є негаторним, оскільки спрямований на усунення перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, оскільки іпотечний договір має наслідком обтяження майна, а саме: комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном.

242. З огляд на викладене, суди дійшли до правильного висновку, що позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяження за своєю суттю є негаторним, спрямованим на усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, а відповідно до близьких за змістом висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/1059/18, до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується.

243. Таким чином, оскільки право позивача залишається порушеним доти, доки обтяження не припинене, тому строк позовної давності не може обчислюватися від моменту укладення іпотечного договору, адже саме порушення є безперервним у часі.

244. Крім того, суди установили, що арбітражна керуюча дізналася про обтяження лише після відкриття провадження у справі про банкрутство, під час перевірки майнового стану боржника та формування ліквідаційної маси. До цього часу інформація про іпотеку в матеріалах бухгалтерського обліку та корпоративній документації боржника відсутня, а отже, у боржника (і тим більше в арбітражного керуючого) не було об'єктивної можливості знати про існування обмеження.

245. Однак, враховуючи триваючий характер порушення (обтяження не усунуте і на момент звернення до суду діяло), позовна давність, як було зазначено вище, не застосовується, отже, доводи скаржника про її сплив є помилковими і підлягають відхиленню.

246. Підлягають відхиленню і доводи скаржника про розгляд справи неповноважним складом місцевого господарського суду, з огляду на таке.

247. Так, скаржник зазначає, що справа №905/2307/21 (905/496/22) розглядається в межах провадження про банкрутство ТОВ "Електросталь", яке перебуває у провадженні судді Харакоза К.С.

248. Відповідно до ч. 2,3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, усі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися саме тим судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, і лише в її межах. На думку скаржника, суддя Фурсова С.М., яка ухвалила оскаржуване рішення, мала передати цю справу для розгляду судді Харакозу К.С., але не зробила цього, чим порушила принцип концентрації спорів у межах справи про банкрутство. Таке порушення є істотним і відповідно до п.1 ч.3 ст.277 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення як такого, що ухвалене неповноважним складом суду.

249. Як встановив суд апеляційної інстанції означене питання вже було предметом розгляду господарського суду. Ухвалою Господарського суду Донецької області відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Монтале" про передачу справи №905/2307/21 (905/496/22) для розгляду по суті в межах справи №905/2307/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь".

250. Вказана ухвала має такий зміст: Справу про банкрутство ТОВ "Електросталь" №905/2307/21 первісно розглядала суддя Кротінова О.В. У межах цього провадження арбітражна керуюча Карауш Ю.В. у червні 2022 року подала позов про визнання недійсним іпотечного договору. Цей позов зареєстровано як справа №905/2307/21 (905/496/22) і передано на розгляд судді Кротіновій О.В., оскільки саме у її провадженні перебувала справа про банкрутство.

251. Рішенням від 01.09.2022 позов задоволено, однак постановою Верховного Суду від 30.03.2023 рішення місцевого та апеляційного судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Після повернення матеріалів 27.04.2023 суддя Кротінова О.В. не могла повторно брати участь у розгляді відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України. Тому автоматизованою системою документообігу справу №905/2307/21 (905/496/22) розподілено на суддю Фурсову С.М., яка ухвалою від 28.04.2023 прийняла її до свого провадження.

252. Водночас основна справа про банкрутство продовжувала перебувати у судді Кротінової О.В. до її самовідводу 20.06.2023, після чого 01.08.2023 вона була передана за результатами повторного автоматизованого розподілу судді Харакозу К.С.

253. Отже, на момент надходження матеріалів справи №905/2307/21 (905/496/22) на новий розгляд (квітень 2023 року) основне провадження про банкрутство (№905/2307/21) ще перебувало у судді Кротінової О.В., а тому розгляд позову суддею Фурсовою С.М. відповідав вимогам автоматизованого розподілу.

254. Подальша зміна судді у справі про банкрутство (передача Харакозу) не є підставою для повторної передачі цієї справи, і тому клопотання ТОВ "Монтале" про її передачу судді Харакозу К.С. було обґрунтовано залишено без задоволення.

255. Як встановив апеляційний господарський суд, означена ухвала не оскаржувалася ані одразу після її постановлення, ані під час апеляційного розгляду.

256. Отже, суд касаційної інстанції вважає, що справа розглядалася судом у повноважному складі, визначеному відповідно до положень статей 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статті 32 та статті 36 Господарського процесуального кодексу України, а також Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Підстав для висновку про порушення принципу концентрації спорів чи про ухвалення рішення неповноважним складом суду не встановлено.

257. Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій виконано вказівки Верховного Суду зазначені у постанові від 30.03.2023 у цій справі та вжито усіх необхідних заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, належним чином витребувано і досліджено усі релевантні докази, оцінено їх у сукупності та ухвалено законні та обґрунтовані рішення, які відповідає приписам матеріального і процесуального права.

258. Разом з тим, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

259. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

260. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

261. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

262. Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у цій справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

263. Інші доводи скаржника за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

264. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

265. Доводи, викладені у відзиві, беруться до уваги Верховним Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

266. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

267. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

268. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

269. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

270. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" слід залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат

271. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік

Попередній документ

134159841

Наступний документ

134159843

Інформація про рішення:

№ рішення:	134159842
№ справи:	905/2307/21
Дата рішення:	04.02.2026
Дата публікації:	19.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (17.12.2025)
Дата надходження:	20.11.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним іпотечного договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (57)

21.12.2021 16:00	Господарський суд Донецької області
27.01.2022 16:00	Господарський суд Донецької області
01.09.2022 14:00	Господарський суд Донецької області
21.09.2022 13:00	Господарський суд Донецької області
06.12.2022 12:30	Східний апеляційний господарський суд
08.12.2022 12:30	Господарський суд Донецької області
13.12.2022 13:30	Східний апеляційний господарський суд
09.01.2023 13:40	Господарський суд Донецької області
09.01.2023 13:50	Господарський суд Донецької області
09.01.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
06.02.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
23.02.2023 14:10	Касаційний господарський суд
02.03.2023 12:30	Господарський суд Донецької області
16.03.2023 12:30	Касаційний господарський суд
23.03.2023 13:15	Касаційний господарський суд
30.03.2023 12:45	Касаційний господарський суд
04.04.2023 11:30	Східний апеляційний господарський суд
25.05.2023 13:45	Господарський суд Донецької області
25.05.2023 16:30	Господарський суд Донецької області
08.06.2023 14:00	Господарський суд Донецької області
13.06.2023 10:45	Касаційний господарський суд
15.06.2023 10:30	Східний апеляційний господарський суд
20.06.2023 14:30	Господарський суд Донецької області
20.06.2023 15:00	Господарський суд Донецької області
07.08.2023 14:00	Східний апеляційний господарський суд
30.08.2023 11:40	Східний апеляційний господарський суд
15.09.2023 11:15	Господарський суд Донецької області
10.10.2023 11:00	Господарський суд Донецької області
26.10.2023 15:00	Господарський суд Донецької області
17.11.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
11.12.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
28.12.2023 11:30	Господарський суд Донецької області
26.01.2024 12:00	Господарський суд Донецької області
12.02.2024 10:00	Господарський суд Донецької області
01.03.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
22.03.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
12.04.2024 15:00	Господарський суд Донецької області
17.05.2024 14:00	Господарський суд Донецької області
03.06.2024 14:00	Господарський суд Донецької області
25.06.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
11.07.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
25.07.2024 14:30	Господарський суд Донецької області
13.08.2024 16:00	Господарський суд Донецької області
19.06.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
29.07.2025 11:30	Господарський суд Донецької області
12.08.2025 12:00	Господарський суд Донецької області
20.10.2025 11:15	Східний апеляційний господарський суд
17.11.2025 15:00	Господарський суд Донецької області
08.12.2025 10:30	Господарський суд Донецької області
17.12.2025 12:45	Східний апеляційний господарський суд
22.12.2025 10:30	Господарський суд Донецької області
09.01.2026 10:30	Господарський суд Донецької області
26.01.2026 10:30	Господарський суд Донецької області
04.02.2026 12:30	Касаційний господарський суд
10.02.2026 10:00	Господарський суд Донецької області
25.02.2026 12:00	Касаційний господарський суд
27.02.2026 14:00	Господарський суд Донецької області