18.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5649/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 (суддя Дупляк С.А., повний текст якого підписаний 05.12.2025) у справі № 904/5649/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни
про стягнення грошових коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни про стягнення 81 067,00 грн, з яких: 11137,00 грн пені, 51800,00 грн штрафних санкцій у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів, 18 130,00 грн штрафних санкцій за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% вказаної вартості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт того, що постачальник порушив зобов'язання щодо строків поставки та якості товару, не усунув недоліки і не виконав вимоги претензій, а тому з нього підлягає стягненню 11137,00 грн пені, 51800,00 грн штрафних санкцій у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів, 18130,00 грн штрафних санкцій за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% вказаної вартості.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 у справі №904/5649/25 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни місто Дніпро на користь Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 137,00 грн пені, 51 800,00 грн штрафу у розмірі 20%, 18 130,00 грн штрафу у розмірі 7%, 2 422,40 грн судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Тарасова Оксана Миколаївна, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а у разі якщо суд апеляційної інстанції прийде до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, просить зменшити штрафні санкції на 80 % від заявленої до стягнення суми.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- Суд визнав спробу відповідача поставити товар фактом завершеної поставки неякісного товару, що призвело до можливості застосування штрафу по пункту 7.3 Договору №251-25 від 12.05.2025 за поставку неякісного товару;
- Суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідач скористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку на підставі 6.4.3 Договору з 22.06.2025 у зв'язку з невиконанням зобов'язань Замовником, а саме у зв'язку з невиконанням пункту 5.1 Договору (ненаправлення заявок на постачання товару щотижня), зазначивши, що позивачем не порушено строків направлення щотижневих заявок на адресу відповідача (що не відповідає дійсності). Тобто, суд помилково вважав, що розірвання договору з 22.06.2025 з ініціативи відповідача не відбулося;
- Суд невірно тлумачив норми договору та додумував те, чого не було прописано в договорі, зокрема що строк поставки товару до 25 грудня 2025 року є "граничним строком постачання, тобто загальним обмеженням строку дії договору".
Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 у справі № 904/5649/25 - без змін, вважає його законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі дослідження наявних у справі доказів у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.12.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
16.01.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу скаржника залишено без руху через незазначення у скарзі учасників справи згідно вимог ч.2 ст.258 ГПК України, неподання скаржником доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума доплати 3633,60 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
27.01.2026 (зареєстровано судом 28.01.2026) на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 19.01.2026 надійшла заява про усунення недоліків скарги з доказами сплати 3633,60 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
12.05.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 251-25 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність замовнику морква свіжа ДСТУ 7035:2009 (ДК 021:2015 03220000-9 "Овочі, фрукти та горіхи") (далі - товар) у кількості, в асортименті і за цінами згідно із специфікацією (додаток № 1), яка додається до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - зобов'язується прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору.
Постачальник повинен передати у власність замовнику товари, передбачені цим договором, якість яких відповідає технічним вимогам (додаток №2) та підтверджується відповідними товаросупровідними документами на кожну партію товару (експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); декларація виробника тощо). Постачальник гарантує якість товару, яка повинна відповідати найвищому рівню технологій і стандартів, існуючих в Україні (п.2.1 договору).
Транспортні засоби, що використовуються для перевезення даного виду товару, що закуповується за цим договором, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, а в осіб, які приймають участь в обігу товару (водії, експедитори тощо) - наявні оригінали особистих медичних книжок, оформлених належним чином (п. 2.2. договору).
Марнування та пакування товару повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, а постачальник вживає усіх необхідних заходів, що забезпечують повне його збереження при транспортуванні та вантажно-розвантажувальних роботах (п. 2.3 договору).
При прийманні товару за кількістю і якістю та протягом терміну придатності товару, що закуповується за цим договором, Сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, та іншими нормативними документами чинними на території України (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору ціни на товар зазначаються в специфікації (додаток №1) з урахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат.
Загальна сума договору становить: 259 000,00 грн (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару та відповідних документів, що є підставою для оплати. Підставою для проведення оплати вважається накладна постачальника.
Відповідно до п. 5.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до заявки протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту її надсилання постачальнику та згідно орієнтовного графіку постачання (додаток 3) замовника. Заявка надсилається щотижня шляхом надіслання електронного листа з електронної адреси замовника ozapichenko@dpsu.gov.ua на електронну адресу постачальника yahoks@i.ua. Доказом отримання заявки вважати лист-підтвердження про отримання заявки від постачальника протягом однієї робочої доби. У разі відсутності такого листа у зазначений строк, заявка замовника вважається прийнятою постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки замовника вважати підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену - @dpsu.gov.ua. Строк поставки товару до 25 грудня 2025 року.
Відповідно до п. 5.2. договору Місце поставки (передачі) товарів; поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка та передача товарів замовнику здійснюється на умовах DDР (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року) за адресою: Черкаська область, Черкаський район, село Хутори, вул. Шевченка 1.
До кожної партії товару, що постачається, постачальник обов'язково надає замовнику видаткові накладні (не менше двох примірників замовнику), рахунки-фактури (один примірник замовнику), завірені уповноваженою особою (особами) постачальника, а також надає декларацію виробника, документи що підтверджують якість товару відповідно до п. 2.1 розділу II цього договору (п. 5.3. договору).
Замовник не здійснює приймання-передавання товару у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи (п. 5.4. договору).
Присутність представника постачальника під час приймання товару замовником є обов'язковою. Представник постачальника повинен мати підтверджуючий документ (доручення), який уповноважує його на участь в прийманні товару (п. 5.5. договору).
Відвантаження товару за цим договором проводиться постачальником у тарі та упаковці з відповідним маркуванням. Тара і упаковка товару під час перевезення і зберігання має гарантувати її цілісність і схоронність (п. 5.6. договору).
Датою прийняття та передачі у власність товару слід вважати дату вказану замовником та представником постачальника при отриманні товару у видатковій накладній (п. 5.7. договору).
Відповідно до п. 5.9. договору замовник не здійснює приймання товару, у разі:
5.9.1. якщо постачальник не надав товаросупровідні документи, у т.ч. що підтверджують безпечність;
5.9.2. якщо у товаросупровідних документах окремі показники якості відсутні або документи оформлені з порушеннями (виправлення, відсутність дат, підписів, тощо);
5.9.3. товар надійшов із закінченим граничним (мінімальним) терміном споживання (придатності) або залишковий строк (термін) придатності менший від зазначеного у технічних вимогах (додаток 2);
5.9.4. постачання здійснено транспортом, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та з порушенням температурного режиму для даного виду товару;
5.9.5. порушено умови договору щодо якості товару, його маркування та пакування.
Відповідно до п. 5.10. договору повернення товару постачальнику здійснюється у випадках:
5.10.1. виявлення неналежної якості товару та прихованих недоліків, що неможливо було виявити під час приймання товару, протягом терміну придатності товару;
5.10.2. виявлення неналежної якості товару за результатами проведеного лабораторного дослідження відібраних зразків товару, який знаходиться на тимчасовому зберіганні.
Повернення товару або його фізична заміна здійснюються за рахунок та транспортом постачальника (п. 5.11 договору).
Відповідно до п. 5.12. договору повернення товару оформлюється актом із залученням представника постачальника.
Відповідно до п. 5.13 договору у випадку, якщо в ході приймання товару буде встановлено порушення якості товару або нестача будь-якої його кількості, замовник спільно з представником постачальника складає акт і залежно від причин і недоліків пред'являє претензію постачальнику.
Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки (п. 5.14 договору).
Замовник може відкласти приймання товару за кількістю та якістю до моменту надання постачальником документів, які підтверджують кількість та якість товару, що постачається, та/або проведення лабораторних досліджень. В цьому випадку товар може бути прийнято на тимчасове зберігання замовником (5.15 договору).
Кожна партія товару повинна мати супроводжувальні документи, зазначені у п. 2.1., що підтверджують його якість, із зазначенням строку придатності, умов збереження і температурного режиму (5.16 договору).
Відповідно до п. 5.17 договору у разі виникнення сумнівів/суперечки щодо якості поставленого товару проводиться його незалежна експертиза в уповноважених на це установах чи організаціях. Оплата вартості експертизи товару сплачується постачальником.
Усі витрати, пов'язані з проведенням досліджень (випробувань) в уповноважених лабораторіях здійснюються постачальником, який зобов'язується у термін не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати отримання результатів надати їх замовнику (п. 5.18 договору).
Відповідно до п. 6.2 підпункту 6.2.1 договору замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань постачальником понад десять календарних днів повідомивши про це постачальника у десятиденний термін з подальшим стягненням штрафних санкцій.
Відповідно до п. 6.4 підпункту 6.4.3 договору постачальник має право у разі невиконання зобов'язань замовником, постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк 10 календарних днів.
Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення постачальником строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості.
Відповідно до п. 7.3. договору за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31 грудня 2025 року, а в частині невиконання зобов'язань за цим договором - до повного виконання договору сторонами (п. 11.2 договору). Закінчення строку дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (п. 11.3 договору).
Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору купівлі-продажу 12.05.2025 №251-25, постачальник зобов'язаний поставити товар (морква свіжа, першого товарного сорту, ДСТУ 7035) в загальній кількості 7 000,00 кілограм з ціною за одиницю 37,00 грн на загальну суму: 259 000,00 грн.
Відповідно до додатку №2 до договору купівлі-продажу 12.05.2025 №251-25 сторони погодили технічні вимоги до моркви свіжої ДСТУ 7035:2009.
Відповідно до додатку №2 до договору купівлі-продажу 12.05.2025 №251-25 сторони погодили орієнтовний графік постачання моркви свіжої ДСТУ 7035:2009 на травень місяць.
20.05.2025 позивач електронною поштою направив відповідачу лист про замовлення продукції від 20.05.2025 №06.1/9291-25-Вих.
24.05.2025 відповідачем здійснено поставку товару за вищезазначеною заявкою, згідно договору.
Проте, під час приймання-передавання товару встановлено факт його неналежної якості та безпечності, про що складено комісійний акт повернення, що передбачено п. 5.12., п.5.13. розділу V. "Термін і поставка товарів" договору, копію якого надано представнику постачальника згідно довіреності № 235 від 23 травня 2025 року - Криворучку Анатолію Олександровичу з додатками до нього (а саме: копія договору №251-25 від 12.05.2025 на 12 аркушах та 12 сторінках; копія видаткової накладної від 23.05.2025 №РН-0000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія рахунку-фактури від 23.05.2025 №СФ-0000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія товарно-транспортної накладної від 23.05.2025 №ТТН17 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія довіреності від 23.05.2025 №235 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія протоколу випробувань від 25.04.2025 №1019 ПР на 5 аркушах та 5 сторінках; копія акту на проведення дезінфекційних робіт від 01.05.2025 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія якісного посвідчення від 30.04.2025 №315 на 1 аркуші та 1 сторінці; фотоматеріали поставленої продукції на 12 аркушах та 12 сторінках).
Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки (п. 5.14 договору).
24.05.2025 позивач направив відповідачу лист (який за своїм змістом є претензією), у якому зазначив, що 24.05.2025 відповідачем здійснено постачання моркви у кількості 7000 кг неналежної якості та просив усунути недоліки та здійснити поставку моркви свіжої ДСТУ 7035:2009 у кількості 7000 кг не пізніше 28 травня 2025 року.
29.05.2025 позивач направив відповідачу претензію за №06.1/9867-25-Вих "Про порушення умов договору від 12.05.2025 №251-25 та стягнення штрафних санкцій".
07.07.2025 від відповідача надійшов лист, яким повідомлено позивача про те, що на даний час на ринку продуктів харчування наявні залишки моркви свіжої врожаю 2024 року, які мають вкрай погані якісні характеристики (ознаки гниття, зів'ялі плоди) та які не відповідають вимогам вказаного договору щодо якості. Разом з тим, на ринку продуктів харчування вже з'явилася морква свіжа врожаю 2025 року, яка значно краща за якісними характеристиками, проте має вищу ціну. Таким чином, для ФОП Тарасової Оксани Миколаївни істотно змінилися обставини при виконанні договору №251-25 від 12 травня 2025 року, у зв'язку з чим необхідно врегулювати питання щодо подальшого постачання товару за вищою ціною, або розірвання договору. У зв'язку з вищевикладеним відповідач просив повідомити, чи має Військова частина НОМЕР_1 можливість та намір укласти додаткову угоду про збільшення вартості товару у разі документального підтвердження коливання ціни на моркву врожаю 2024 року та врожаю 2025 року, а також про поставку моркви свіжої врожаю 2025 року. У разі відсутності можливості або наміру укласти додаткову угоду відповідач просив розірвати договір №251-25 від 12 травня 2025 року за угодою сторін.
12.06.2025 від відповідача надійшов лист, яким повідомлено позивача про те, що пунктом 5.1 вказаного договору визначено, що замовник надсилає щотижня заявку на постачання товару. Вказаного порядку виконання договору замовник не дотримався, чим порушив п. 5.1 договору. Пунктом 6.4.3 передбачено право постачальника розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання зобов'язань замовником. У зв'язку з вищевикладеним відповідач повідомив про розірвання договору №251-25 від 12 травня 2025 року в односторонньому порядку з 22.06.2025.
12.06.2025 позивач направив відповідачу претензію за №06.1.2/11098-25-Вих "Про порушення умов договору від 12.05.2025 №251-25 та стягнення штрафних санкцій".
12.06.2025 позивач направив відповідачу лист за №06.1.2/11107-25-Вих "Про розірвання договору", яким повідомив, шо на виконання укладеного договору від 12 травня 2025 року №251-25 та відповідно до вимоги листа НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 24 травня 2025 року №06.1/9557-25-Вих "Про замовлення продукції" (додаток 1) відповідачем не здійснюється постачання товару. Станом на 12 червня 2025 року відповідачем не надано відповідь на Лист "Претензію про порушення умов договору від 12 травня 2025 року №251-25 та стягнення штрафних санкцій" від 29 травня 2025 року №06.1.2/9867-25-Вих (додаток 2). Враховуючи вищезазначене, позивач повідомив, що договір буде розірвано відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 у разі не виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених у пункті 1.1 та пункті 2.1. договору, понад 10 (десять) календарних днів. Про факт припинення дії договору позивач проінформує додатково.
15.08.2025 позивач направив відповідачу претензію за №06.1.2/15839-25-Вих "Про порушення умов договору від 12.05.2025 №251-25 та стягнення штрафних санкцій".
Оскільки умови договору відповідачем не були виконані, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, а саме 11 137,00 грн пені, 51 800,00 грн штрафних санкцій у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів, 18 130,00 грн штрафних санкцій за прострочення понад 30 днів у розмірі 7% вказаної вартості.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача з позовом до суду.
Рішення суду мотивоване законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних мотивів.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, положення статті 663 Цивільного кодексу України у сукупності з нормами статті 530 Цивільного кодексу України урегульовують питання визначення строку передачі товару продавцем покупцю у випадку, якщо цей строк не встановлений договором купівлі-продажу (відсутня домовленість сторін щодо строку передачі товару) або якщо визначити цей строк за умовами договору неможливо. У таких випадках цей строк визначається відповідно до положень іншої норми -статті 530 Цивільного кодексу України.
За змістом статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Договір № 251-25 чинний, умови його у встановленому законом порядку не змінювались, відтак обов'язки, що виникли внаслідок його укладення, підлягали виконанню, а сторони мали право очікувати, що буде виконано все, що обумовлене цим правочином належним чином і у визначений строк.
Отже, умовами договору встановлено, що поставка товару здійснюється за письмовою заявкою замовника протягом 15 днів з моменту подання заявки.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 позивач електронною поштою направив відповідачу лист про замовлення продукції від 20.05.2025 №06.1/9291-25-Вих.
24.05.2025 відповідачем здійснено поставку товару за вищезазначеною заявкою, згідно договору.
Проте, під час приймання-передавання товару встановлено факт його неналежної якості та безпечності, про що складено комісійний акт повернення, що передбачено п. 5.12., п.5.13. розділу V. "Термін і поставка товарів" договору, копію якого надано представнику постачальника згідно довіреності № 235 від 23 травня 2025 року - Криворучку Анатолію Олександровичу з додатками до нього (а саме: копія договору №251-25 від 12.05.2025 на 12 аркушах та 12 сторінках; копія видаткової накладної від 23.05.2025 №РН-0000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія рахунку-фактури від 23.05.2025 №СФ-0000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія товарно-транспортної накладної від 23.05.2025 №ТТН17 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія довіреності від 23.05.2025 №235 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія протоколу випробувань від 25.04.2025 №1019 ПР на 5 аркушах та 5 сторінках; копія акту на проведення дезінфекційних робіт від 01.05.2025 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія якісного посвідчення від 30.04.2025 №315 на 1 аркуші та 1 сторінці; фотоматеріали поставленої продукції на 12 аркушах та 12 сторінках).
Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки (п. 5.14 договору).
24.05.2025 позивач електронною поштою направив відповідачу лист (який за своїм змістом є претензією), у якому зазначив, що 24.05.2025 відповідачем здійснено постачання моркви у кількості 7000 кг неналежної якості та просив усунути недоліки та здійснити поставку моркви свіжої ДСТУ 7035:2009 у кількості 7000 кг не пізніше 28 травня 2025 року.
Однак, відповідач товар не замінив.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зазначено, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Отже, враховуючи, що з електронного листування (скрін фото електронної пошти) є можливість встановити авторів цього листування та його зміст, колегія суддів вважає, що відповідачем отримано лист (претензію) від 24.05.2025.
Відтак, граничним строком поставки товару, у який відповідач мав поставити товар (відповідно до заявки (претензії) позивача від 24.05.2025), є 28.05.2025.
Однак, у вказаний строк відповідач не виконав зобов'язання із поставки товару.
У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).
Згідно з ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення постачальником строків виконання зобов'язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф з постачальника у розмірі 7 % вказаної вартості.
Як встановлено судом вище, поставка товару за заявкою покупця від 20.05.2025 мала бути здійснена у строк до 28.05.2025.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 29.05.2025 по 10.07.2025 на загальну суму 11 137,00 грн.
Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що він є арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 11137,00 грн.
Також, за прострочення понад 30 днів позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 % у розмірі 18 130,00 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу 7% суд встановив, що останній розраховано арифметично правильно та становить 18130, 00 грн.
Відповідно до п. 7.3. договору за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20 % у розмірі 51800,00 грн.
Здійснивши перерахунок 20% штрафу, судом встановлено, що він є арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 51800,00 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 81067,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд ставиться до них критично з огляду на те, що:
- пунктом 5.17 договору визначено, що у разі виникнення сумнівів/суперечки щодо якості поставленого товару проводиться його незалежна експертиза в уповноважених на це установах чи організаціях. Оплата вартості експертизи товару сплачується постачальником.
В матеріалах справи наявні докази поставки неякісного товару, про що складено акт №2 про повернення моркви свіжої від 24.05.2025, який надано представнику постачальника згідно довіреності № 235 від 23 травня 2025 року, а саме Криворучку Анатолію Олександровичу з додатками до нього, а саме копія договору №251-25 від 12.05.2025 на 12 аркушах та 12 сторінках; копія видаткової накладної від 23.05.2025 №РН- 000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія рахунку-фактури від 23.05.2025 №СФ-0000017 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія товарно-транспортної накладної від 23.05.2025 №ТТН17 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія довіреності від 23.05.2025 №235 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія протоколу випробувань від 25.04.2025 №1019 ПР на 5 аркушах та 5 сторінках; копія акту на проведення дезінфекційних робіт від 01.05.2025 на 1 аркуші та 1 сторінці; копія якісного посвідчення від 30.04.2025 №315 на 1 аркуші та 1 сторінці; фотоматеріали поставленої продукції на 12 аркушах та 12 сторінках з яких вбачається неналежний стан товару.
В свою чергу, від відповідача не надходили заперечення, щодо складеного акту, натомість у листі від 06.06.2025 відповідач сам зазначив про те, що "на даний час на ринку продуктів харчування наявні залишки моркви свіжої врожаю 2024 року, які мають вкрай погані якісні характеристики (ознаки гниття, зів'ялі плоди) та які не відповідають вимогам вказаного договору щодо якості";
- позивачем після постачання 24.05.2025 моркви свіжої ДСТУ 7035:2009 у кількості 7000 кілограм, неналежної якості, 24.05.2025 направлено лист до ФОП Тарасової Оксани Миколаївни, в якому на виконання пп. 5.13 та пп. 5.14 пункту 5 договору від 12.05.2025 No251-25 зазначено, що постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 робочих днів поставити замовнику товар, а саме моркви свіжої 7000 кілограм не пізніше 28.05.2025.
Постачальник зобов'язаний у строк не більше 2 робочих днів від дати отримання такої претензії поставити замовнику недопоставлену частину товару або усунути виявлені недоліки (п. 5.14 договору), чим спростовуються наведені в апеляційній скарзі підстави для розірвання договору з боку відповідача;
- відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до заявки протягом 5 робочих днів з моменту її надсилання постачальнику. Зазначення у п. 5.1. договору того, що строк поставки товару встановлено до 25 грудня 2025 року, є граничним строк поставки, тобто загальним обмеженням строку дії договору, а не альтернативним строком для кожної окремої поставки.
Крім того, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій, посилаючись на помилковість висновку суду про ненадання відповідачем доказів, необхідних для такого зменшення.
Так, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачка також зазнала збитків на придбання товару, який виявився зіпсованим, на транспортування товару. Також суд не врахував, що внаслідок військового стану фізичним особам-підприємцям дуже складно здійснювати підприємницьку діяльність, а доходи від такої діяльності значно нижчі, ніж у довоєнний час.
Положення ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила: « 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. 214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд повинен брати до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18; постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Таким чином, для зменшення нарахованих позивачем сум має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Проте, судом враховується, що в даному випадку відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які могли б бути підставою для застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України (положення ГК України діяли до 28.08.2025).
Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору.
Крім того, сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками.
Відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
В свою чергу, апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що у разі неухильного виконання відповідачем домовленостей закріплених у договорі, у позивача були б відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.
Умови щодо нарахування пені та штрафу та їх розмір визначалися сторонами у договорі.
При цьому у разі незгоди з розміром штрафних санкцій, які мають нараховуватися у разі неналежного виконання зобов'язання, відповідач не був позбавлений права запропонувати інший їх розмір під час підписання договору чи ініціювати внесення змін до нього в подальшому.
В свою чергу, ч. 1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, зважаючи на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області 05.12.2025 у справі № 904/5649/25.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 у справі № 904/5649/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2025 у справі № 904/5649/25 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Тарасової Оксани Миколаївни за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 18.02.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков