16 лютого 2026року м. Київ
Справа №361/6209/25
Провадження: № 22-ц/824/2657/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гізатуліної Л. М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК», начальника автоколони № 14 Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» Острікова Олександра Ігоровича про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК», начальника автоколони № 14 ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК» Острікова О. І. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди направлено за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направив 15 вересня 2025 року на електронну пошту апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для подання до суду відповідної заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що є предметом оскарження, сплати судового збору у розмірі 605, 60 грн, для подання апеляційної скарги у новій редакції, яка б відповідала вимогам ст. 356 ЦПК України, та подання до суду копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд виходив із того, щоапеляційна скарга на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року подана скаржником 15 вересня 2025 року, тобто, з пропуском строку, встановленогост. 354 ЦПК України.
В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняскаржник посилався на те, що на момент ухвалення та отримання копії судового рішення не мав належних доказів, що підтверджують місцезнаходження відповідача. Лише після спливу процесуального строку було знайдено та отримано довідку ЦНАП м. Дніпра, яка підтверджує факт існування та місцезнаходження автоколони .
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважав, що підстави для поновлення процесуального строку за вказаними скаржником обставинами відсутні, оскільки наведені скаржником доводи фактично зводяться до суб'єктивної оцінки доцільності подання апеляційної скарги, а не до наявності поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції.
Крім того скаржнику було запропонованосплатити судовий збір у розмірі 605, 60 грн, подати апеляційну скаргу у новій редакції, яка б відповідала вимогам ст. 356 ЦПК України, та подати до суду копії апеляційної скарги іншим учасникам справи,.
На виконання вищевказаної ухвали 20 січня 2026 року ОСОБА_1 направив на електронну пошту суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заяви зазначив, що у період перебігу строку на апеляційне оскарження на території Київської області мали місце тривалі та стабілізаційні відключення електроенергії, спричинені збройною агресією Російської Федерації. Вказані обставини призвели до істотних перебоїв у роботі засобів зв'язку та доступі до мережі Інтернет, обмеженого та фактично унеможливленого доступу до електронних державних сервісів, у тому числі ЄДРСР, а також до істотного ускладнення можливості своєчасного ознайомлення зі змістом судових рішень та підготовки процесуальних документів. Зазначені обставини мали надзвичайний, об'єктивний та незалежний від заявника характер. Крім того, заявник вказує на те, що в умовах воєнного стану АТ «Укрпошта» працює з перебоями, у зв'язку з чим поштову кореспонденцію не завжди доставляють своєчасно.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях зауважував, що норми, які регулють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2020 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України»).
Як убачається з матеріалів справи, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року постановлено за відсутності учасників справи.
Водночас, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення, ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду першої інстанції 15 липня 2025 року.
23 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про долучення доказів (а. с. 22-23).
31 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку надіслав до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання про направлення справи за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області (а. с. 27-30).
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу на електронну пошту Дніпровського апеляційного суду на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року у справі за його позовом до ПП «Транс Логістик» та начальника автоколони № 14 Приватного підприємства «Транс Логістик» ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - повернуто.
За наведених обставин убачається, що доводи ОСОБА_1 про неможливість своєчасного вчинення процесуальних дій, у зв'язку з тривалими та стабілізаційними відключеннями електроенергії, не підтверджуються належними доказами, а на проти спростовуються матеріалами справи.
Так, отримавши копію ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року 15 липня 2025 року, заявник упродовж строку, встановленого для апеляційного оскарження, активно здійснював процесуальні дії: звертався до суду з клопотаннями (а. с. 22, а. с. 27); будучи обізнаним про надходження справи до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (а. с. 27) скористався правом на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року.
Слід відмітити, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була направлена на електронну пошту Дніпровського апеляційного суду (а. с. 52, 53-60) і подальша комунікація апелянта з судом відбувалась шляхом направлення звернень на електронну пошту (а. с. 64-67).
Зазначене свідчить про наявність у ОСОБА_1 реальної можливості користуватися засобами електронного зв'язку, доступом до мережі Інтернет та електронних сервісів судової влади, а також про відсутність об'єктивних перешкод для підготовки та подання процесуальних документів (апеляційної скарги на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року) у відповідний період.
Отже, посилання заявника на відключення електроенергії, перебої у роботі засобів зв'язку та складнощі з доступом до Інтернету мають загальний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються його ж активною процесуальною поведінкою. За таких обставин зазначені причини не можуть бути визнані поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року.
Ураховуючи вищевикладене, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави такого пропуску суд визнає неповажними та такими, що об'єктивно не перешкоджали вчинити відповідну процесуальну дію, та доходить висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку за вказаними ОСОБА_1 обставинами.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Отже, згідно з правовою позицію Європейського суду з прав людини у справах "Пономарьов проти України", "Мушта проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Крім того,до заяви про усунення недоліків скаржником не долучено оригінал квитанції про сплату судового збору.
В уточненій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах, що виникають з трудових відносин, звільняються від сплати судового збору при поданні позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону Українивід 8 липня 2011 року № 3674-VI «Просудовийзбір» за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення чи ухвали справляється судовий збір.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», визначено розміри ставок судового збору на основі розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
При подачі апеляційної скарги на ухвалу суду, судовий збір, який повинен бути сплачений фізичною особоюстановить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 605, 6 грн.
Так, за пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:визнати дії ОСОБА_3 такими, що порушують його особисті немайнові права, а саме право на повагу до честі та гідності;стягнути з ПП «ТРАНС ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн;зобов'язати відповідача 2 публічно вибачитися за допущені образливі висловлювання.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються ані стягнення заробітної плати, ані поновлення на роботі, а спрямовані на захист особистих немайнових прав, зокрема, права на повагу до честі та гідності, а також на стягнення моральної шкоди.
За таких обставин зазначена справа не належить до категорії справ, у яких позивачі відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.
Отже, ОСОБА_1 не має передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та зобов'язаний був сплатити судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин,у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокуслід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 рокувідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т. О. Невідома
Судді: С. М. Верланов
В. А. Нежура