16 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/7549/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 в адміністративній справі №340/7549/24 за позовом ОСОБА_1 до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення сорок дев'ятої сесії Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області восьмого скликання від 20 вересня 2024 року № 2582 «Про відмову у передачі земельної ділянки у приватну власність із земель промислової комунальної власності Заваллівської селищної ради ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Заваллівську селищну раду передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3521155300:50:053:0008 загальною площею 1,1202 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 в адміністративній справі №340/7549/24 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, відповідно до Свідоцтва про право власності на комплекс будівель №169 від 19.03.2008 та на підставі рішення виконавчого комітету Завалівської селищної ради №40 від 28.02.2008 ОСОБА_1 набула у власність комплекс будівель, який знаходиться за адресою с. Завалля, Кіровоградська область (на час набуття права власності Гайворонський район /зараз Голованівський район/, вул. Калініна, 76 Б, В.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №87346463 від 17.05.2017 державним реєстратором Ганджа Ігорем Анатолійовичем зареєстровано за Заваллівською селищною радою Гайворонського району Кіровоградської області з 13.05.2017 право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521155300:50:053:0008 площею 1,1202 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 104).
12.05.2017 між позивачем та Заваллівською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 30 років, згідно якого ОСОБА_1 передано у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, селище Завалля, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 3521155300:50:053:0008, загальною площею 1,1202 га, в тому числі по угіддях - 37, землі промисловості 1,1202 га. Пунктом 3 вказаного договору вказано, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, що належить Орендарю на праві власності.
Згідно відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №430996767 від 12.06.2025 на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 та рішення №140 від 03.03.2017 Заваллівської селищної ради Гайворонського району Кіровоградської області за орендарем ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки строком дії до 13.05.2047 з розміром орендної плати в 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
05.03.2020 державним реєстратором Гурич Олександром Олександровичем винесено рішення (з відкриттям розділу) №51573827 від 12.03.2020 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на комплекс будівель загальною площею 471,5 кв.м, який розташований на території АДРЕСА_2 , прибудова «в», прибудова «в1», прибудова «в2» будівля «Г», прибудова «г1», прибудова «г», будівля «Д».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі 340/1608/23 визнано протиправним та скасовано рішення Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2074 від 21.03.2023 "Про відмову у передачі земельної ділянки в приватну власність із земель промисловості гр. ОСОБА_1 ". Зобов'язано Заваллівську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу землі у власність від 05 липня 2022 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
02.08.2024 позивач звернулася до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки загальною площею 1,1202 га, у тому числі по угіддях: 37, землі промисловості 1,1202 га для обслуговування нежитлових будинків: будівля «В», прибудова «в», прибудова «в1», будівля «Г», прибудова «Г1», прибудова «г», будівля «Д», що розташована на території смт Завалля, вул. Небесної Сотні, будинок 76-Б, В.
Відповідач розглянув вказане звернення ОСОБА_1 та рішенням сорок дев'ятої сесії восьмого скликання №2582 від 20.09.2024 відмовив у безоплатній передачі їй у власність земельної ділянки з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання під розміщення виробничої бази та стоянки техніки загальною площею 1,1202 га за адресою: АДРЕСА_1 з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану населеного пункту, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці.
Роз'яснив позивачу про відсутність правових підстав для застосування у даному випадку положень статті 121 Земельного кодексу України щодо норм безоплатної приватизації земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та можливість викупу таких земельних ділянок без застосування земельних торгів.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктами "а" - "в" частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частиною 11 статті 120 ЗК України якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Отже, наведеними нормами права передбачено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди "superficies solo cedit" (збудоване приростає до землі), а також врегульовано алгоритм дій особи, у разі набуття нею права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності.
Набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці державної або комунальної власності, відбувається відповідно до рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №661/3925/16-а (провадження №11-949апп18).
Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
За змістом частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно до частин 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
В силу приписів абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав, за яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, а саме: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною 13 статті 120 ЗК України врегульовано порядок набуття прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві. За приписами вказаної норми такі особи набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Завалівської селищної ради №40 від 28.02.2008 набула у власність комплекс будівель загальною площею 471,5 кв.м, який розташований на території смт Завалля, вул. Небесної Сотні, будинок 76-Б, В, у складі: будівля «В», прибудова «в», прибудова «в1», прибудова «в2» будівля «Г», прибудова «г1», прибудова «г», будівля «Д».
Сторонами не заперечується, що вказаний комплекс будівель розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 3521155300:50:053:0008.
Відтак, позивач міг набути земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, на якій розташовані належні їй на праві власності об'єкти нерухомості, у власність або оренду у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи вбачається, що відносини землекористування спірною земельною ділянкою були врегульовані між сторонами шляхом укладення 12.05.2017 договору оренди земельної ділянки, згідно якого позивачці передано у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, селище Завалля, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 3521155300:50:053:0008, загальною площею 1,1202 га, в тому числі по угіддях - 37, землі промисловості 1,1202 га. Пунктом 3 вказаного договору вказано, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, що належить Орендарю на праві власності.
Даний договір оренди на даний час є чинним. Доказів зворотнього суду не надано та матеріали справи не містять.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, 02.08.2024 позивач звернулась до відповідача з заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, загальною площею 1,1202 га , в тому числі по угіддях: 37, землі промисловості 1,1202 га для обслуговування нежитлових будинків.
При цьому, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9967959832025 від 20.06.2025 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3521155300:50:053:0008 за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, с-ще Завалля, вулиця Небесної Сотні, 76 «б») 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промиловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
За результатами розгляду такої заяви рішенням Завалівської селищної ради №2582 від 20.09.2024 відмовлено позивачу у безоплатній передачі у власність земельної ділянки з цільовим призначенням 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання під розміщення виробничої бази та стоянки техніки загальною площею 1,1202 га за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, с-ще Завалля, вулиця Небесної Сотні, 76 «б» з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генерального плану населеного пункту, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці.
Роз'яснено позивачу про відсутність правових підстав для застосування у даному випадку положень статті 121 Кодексу щодо норм безоплатної приватизації земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та можливість викупу таких земельних ділянок без застосування земельних торгів.
Колегія суддів враховує, що статтею 121 ЗК України визначено вичерпний перелік земельних ділянок із відповідним розміром, які можуть бути передані громадянам України безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності. При цьому, у такому переліку землі із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та спору підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те що позивач може набути лише права користування (оренди) на відповідну земельну ділянку, що нею і було зроблено на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017, або придбати таку земельну ділянку у порядку, визначеному статтею 128 ЗК України.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у передачі позивачу земельної ділянки у власність з посиланням на вищевикладені норми є правомірною та відповідає чинному законодавству, що регулює земельні відносини.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правового висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним та скасуванню не підлягає.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 в адміністративній справі №340/7549/24, - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 в адміністративній справі №340/7549/24, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак