09 лютого 2026 рокуСправа № 160/2297/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення збитків, визнання протиправним та нечинним пункту правил, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) № 2816 від 11.10.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) спричинені збитки у сумі 85 961 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 04 коп.
- визнати протиправним і нечинним пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 11.10.2025.
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною першою ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно із частинами 1, 5 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно прохальної частини позову позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) № 2816 від 11.10.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 та стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 спричинені збитки у сумі 85 961 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 04 коп.
Відтак зазначені позовні вимоги підлягають розгляду адміністративним судом, а саме Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Разом з тим, позивач просить суд визнати протиправним і нечинним пункт 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 11.10.2025.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень передбачено у ст.ст. 27, 264, 265 КАС України.
Згідно частини 1 статті 27 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про скасування реєстрації політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
При цьому, за пунктом 1 частини першої статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно ч. 8 ст. 264 КАС України адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.
Згідно п.1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57, ці Правила визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону.
Тобто, законодавцем встановлено виключну підсудність щодо позовних вимог про оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України.
З огляду на зазначене, розгляд справи про визнання нечинним пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, яка є нормативно-правовим актом суб'єкта владних повноважень, юрисдикція якого поширюються на всю територію України, повинен здійснюватися за правилами загального позовного провадження окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Відповідно до ст.1-3 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправним і нечинним пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України належать до виключної підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ - Київський окружний адміністративний суд.
Так, відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина 5 статті 172 КАС України).
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Суд зазначає, що в цьому випадку предмет заявлених позивачем позовних вимог є різним та кожна з них передбачає самостійне судове провадження різними судами, що відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві.
Крім того, суд звертає увагу, що роз'єднання заявлених позивачем вимог з їх подальшим розглядом, може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено правило об'єднання позовних вимог, зокрема вимоги щодо визнання протиправним і нечинним пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 у редакції, чинній станом на 11.10.2025, належать до виключної підсудності окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а вимоги щодо визнання протиправним рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 2816 від 11.10.2025 про відмову в перетинанні державного кордону України та стягнення збитків підсудні адміністративному суду, керуючись приписами п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд вважає, що позов належить повернути позивачу із усіма доданими до нього матеріалами.
Керуючись ст.ст. 21, 169, 172, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення збитків, визнання протиправним та нечинним пункту правил, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова