Номер провадження: 22-ц/813/700/26
Справа № 523/10460/22
Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.
Доповідач Назарова М. В.
27.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Коновалової В.А.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», відповідачі - Одеська міська рада, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Приходька Вячеслава Миколайовича
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, який згодом уточнило та який мотивувало тим, що 05 вересня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про іпотечний кредит № 1550, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 65 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.09.2027.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, посвідчений 05 вересня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстровано в реєстрі за № 2247, про що свідчить інформаційна довідка № 330309910 від 26.04.2023 з Державного речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є однокімнатна квартира, загальною площею 44,6 кв.м, жилою площею 12,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (сім б).
Згідно п. 1.3. вищезазначена квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Поведьонковою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.09.2007 за реєстровим № 2245.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
На дату смерті позичальниці за Кредитним договором обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 71 858,29 дол. США та 2 668,48 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1550 від 05.09.2007, укладеному між позичальником ОСОБА_2 та філією - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» станом на 16.11.2009 та копія розрахунку загальної заборгованості за договором № 1550 від 05/09/2007 ОСОБА_2 станом на 05/09/2012, а також розпорядження № 1217 відділу бухгалтерського обліку від 05 вересня 2007 року про видачу ОСОБА_2 готівкою 65 000 дол. США та відповідні виписки по рахунках.
У зв'язку з відсутністю спадкоємців, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 по справі № 523/12436/17 визнано спадщину померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_3 , відумерлою.
Одночасно, вказаним рішенням суду майно померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_3 передано у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
31.01.2022 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/12436/17 було проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_3 , про що свідчить інформаційна довідка № 330354923 від 26.04.2023 за параметром запиту реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна 2572856451100.
01.06.2022 банк направив на адресу Одеської міської ради вимогу № 113.20- 08/1550/1547/15524/2022-15/вих. про сплату заборгованості ОСОБА_2
07.07.2022 року банк отримав відповідь № 638 вих. на вимогу щодо сплати боргу ОСОБА_2 , якою ОМР відмовила у сплаті боргу.
Позивач вважає це рішення, таким, що порушує його права, оскільки до відповідач, якому спадщина померлого іпотекодавця, яка складається із іпотечної квартири, належить як відумерла, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки у відповідності до вимог ст. 526, 530, 612, 1227 ЦК України, ст. 33, ч. 7, ч. 5 ст. 3, с. 33 Закону України «Про іпотеку», а тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит № 1550 від 05 вересня 2007 року у загальному розмірі 71858,29 дол США, з яких: 61748,00 дол США прострочена заборгованість за основним боргом, 8333,86 дол США - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, 2160,00 грн - прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту, 508,48 грн - пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту, 1776,43 дол США - пеня, шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стації оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідачем -1 у відзиві на позовну заяву зазначено, що 31.01.2022 року на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 року у справі № 523/12436/17 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на вищевказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 2569744051100, номер запису про право власності: 46496764).
Однак, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 15.04.2022 року № 01-03-041-45/129 повідомила про те, що спеціалістами районної адміністрації встановлена фактична відсутність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
У той же час, була встановлена наявність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,6 кв.м, житловою площею 12,4 кв.м, які є абсолютно аналогічними площам квартири АДРЕСА_4 за цією адресою.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 02.06.2022 № 301982018 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 05.10.2021 на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.2009 № НОМЕР_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень юридичного департаменту Одеської міської ради від 07.10.2021 (інд. номер НОМЕР_2 ), будь-які обтяження на вказану квартиру не зареєстровані.
На запит Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради повідомило, що свідоцтво про право власності на житло від 31.03.2009 № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 не оформлювалося та не видавалось. Розпорядження органу приватизації від 31.03.2009 № 12-37221 на ім'я ОСОБА_1 на вказану квартиру агентством не видавалося і не оформлювалося.
З наведеного, відповідач Одеська міська рада робить висновок, що таким чином, фактично відбулось захоплення квартири комунальної власності шляхом проведення щодо неї державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , за наявності чинної державної реєстрації права власності на цю квартиру за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.
З метою підтвердження вказаних обставин, AT «Ощадбанк» 12.01.2023 звернувся до Суворовської окружної прокуратури міста Одеси із запитом про надання інформації (копія додається).
Згідно відповіді Суворовської окружної прокуратури міста Одеси від 19.01.2023 підтверджено звернення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про вчинення кримінального правопорушення за обставинами, викладеними у запиті Банку. Повідомлено, що за результатом розгляду вказаної заяви, 30.03.2022 дізнавачем СД відділу поліції № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області були внесені відповідно відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164490000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Разом з тим, відповідач ОМР повідомив суд, що 13.01.2022 товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Парус» (ЄДРПОУ 34321485) на замовлення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» було проведено незалежну експертну оцінку ринкової вартості майна (із виходом на місце та проведенням 13.01.2022 фотофіксації об'єкта оцінки), що знаходиться в іпотеці банку, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 44,6 кв.м, житловою 12,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тобто тієї самої квартири, що є предметом розгляду цієї справи).
Із висновку ТОВ «Компанія Парус» від 20.01.2022 вбачається, що зазначена квартира в наявності є, має окремий вхід з двору та використовується як офісне приміщення громадської організації.
Тому вважає, що саме у ОСОБА_1 виникає обов'язок відповідати за цим позовом, у тому числі в силу ст. 23 Закону України «Про іпотеку».
Також, Суворовською районною адміністрації Одеської міської ради подано до Суворовської окружної прокуратури м. Одеси заяву про вчинення за попередньою змовою групою осіб відповідних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 1 ст. 358 (підроблення офіційного документа), ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) КК України.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Приходько В.М. просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.07.2024 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Доводами апеляційної скарги є те, що:
- висновок суду першої інстанції про пропущення банком встановленого законодавством строку для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання є безпідставним та необґрунтованим, а матеріали справи не містять будь-яких доказів пропуску банком строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання;
- на час розгляду справи були відсутні будь-які судові рішення щодо визнання кредитного договору або договору іпотеки недійсними або рішення при припинення відповідних зобов'язань;
- наявність і не припинення кредитних правовідносин встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 у справі № 523/12436/17 за позовом АТ «Ощадбанк» до Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою;
- вважає, що визнання спадщини відумерлою слід вважати особливою, відмінною від спадкування підставою набуття права власності територіальною громадою, отже вимоги АТ «Ощадбанк» до Одеської міської ради щодо звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються не на статті 1282 ЦК України, а на інших нормах законодавства, на підставі яких передбачений обов'язок територіальної громади, яка отримала майно в порядку відумерлості, задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що існування судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2009 про дострокове стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості, а також відсутність в матеріалах справи доказів відкриття виконавчого провадження дає підстави стверджувати, що банк втратив право на примусове виконання рішення суду, а тому банк вже не є кредитором ОСОБА_2 та не має законних підстав на звернення до суду із даним позовом. Скаржником не доведено свого права на пред'явлення відповідного позову до Одеської міської ради, а також не доведено поважності причин бездіяльності протягом 8 років, що призвело до відповідних наслідків, а відтак на ОМР не може покладатися обов'язок задоволення вимог АТ «Ощадбанк».
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні представник позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Приходько В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача Одеської міської ради - Срібна А.І. апеляційну скаргу не визнала.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, зокрема відповідач ОСОБА_1 повідомлена у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки за адресою її реєстрації, встановленою у відповідності до вимог ст. 186 ЦПК України, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «Укрпошти» про відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_6 (а.с. 104 т. 2).
Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 05 вересня 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського міського відділення № 7860 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 уклали Договір про іпотечний кредит № 1550, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 65 000,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.09.2027.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 05 вересня 2007 року укладено Іпотечний договір, посвідчений 05 вересня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., та зареєстровано в реєстрі за № 2247, про що свідчить інформаційна довідка № 330309910 від 26.04.2023 з Державного речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору предметом іпотеки є однокімнатна квартира, загальною площею 44,6 кв.м, жилою площею 12,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім б).
Згідно п. 1.3. вищезазначена квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Поведьонковою І.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.09.2007 за реєстровим № 2245.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Станом на день смерті позичальниці за Кредитним договором обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 71 858,29 дол. США та 2 668,48 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1550 від 05.09.2007, укладеному між позичальником ОСОБА_2 та філією - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» станом на 16.11.2009 та копія розрахунку загальної заборгованості за договором № 1550 від 05/09/2007 ОСОБА_2 станом на 05/09/2012, а також розпорядження № 1217 відділу бухгалтерського обліку від 05 вересня 2007 року про видачу ОСОБА_2 готівкою 65 000 дол. США та відповідні виписки по рахунках (а.с. 4 т. 1).
Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2009 року у справі № 2-Н-4593/09 (видано 23 вересня 2009 року) зобов'язано достроково стягнути з ОСОБА_2 500 432,32 грн. (а.с. 52 т. 1).
Постановою державного виконавця Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ Ломова М. М. від 07 травня 2010 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2-Н-4593/09 закінчено у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 . (а.с. 58).
У зв'язку з відсутністю спадкоємців, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 по справі № 523/12436/17 визнано спадщину померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_3 , відумерлою та майно померлої ОСОБА_2 , що складається з квартири АДРЕСА_3 , передано у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (а.с. 8-9 т. 1).
31.01.2022 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/12436/17 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_3 , про що свідчить інформаційна довідка № 330354923 від 26.04.2023 за параметром запиту реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна 2572856451100.
В порядку досудового врегулювання 01.06.2022 банк направив на адресу Одеської міської ради вимогу № 113.20- 08/1550/1547/15524/2022-15/вих. про сплату заборгованості ОСОБА_2 (а.с. 13-15 т. 1).
07.07.2022 року Юридичний Департамент Одеської міської ради направив відповідь Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 638 вих. на вимогу щодо сплати боргу ОСОБА_2 , якою ОМР відмовила у сплаті боргу, оскільки ОМР не є спадкоємцем померлого боржника та іпотекодателя і вимоги іпотекодержателя підписана начальником філії, а не керівником АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 5-7 т. 1).
Крім того, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 15.04.2022 року № 01-03-041-45/129 повідомила про те, що спеціалістами районної адміністрації встановлена фактична відсутність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
З наведеного, відповідач-1 Одеська міська рада робить висновок (останній абз. стор. 6 відзиву), що таким чином, фактично відбулось захоплення квартири комунальної власності шляхом проведення щодо неї державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , за наявності чинної державної реєстрації права власності на цю квартиру за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Суворовською районною адміністрації Одеської міської ради подано до Суворовської окружної прокуратури м. Одеси заяву про вчинення за попередньою змовою групою осіб відповідних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 1 ст. 358 (підроблення офіційного документа), ч. 4 ст. 358 (використання завідомо підробленого документа) КК України.
З метою підтвердження вказаних обставин, AT «Ощадбанк» 12.01.2023 звернувся до Суворовської окружної прокуратури міста Одеси із запитом про надання інформації (а.с. 188-189 т. 1).
Згідно відповіді Суворовської окружної прокуратури міста Одеси від 19.01.2023 підтверджено звернення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про вчинення кримінального правопорушення за обставинами, викладеними у запиті Банку. Повідомлено, що за результатом розгляду вказаної заяви, 30.03.2022 дізнавачем СД відділу поліції № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області були внесені відповідно відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164490000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а.с. 190 т. 1).
Разом з тим, також повідомлено суд, що 13.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Парус» (ЄДРПОУ 34321485) на замовлення Одеського обласного управління AT «Ощадбанк» було проведено незалежну експертну оцінку ринкової вартості майна (із виходом на місце та проведенням 13.01.2022 р. фотофіксації об'єкта оцінки), що знаходиться в іпотеці банку, а саме: однокімнатної квартири, загальною площею 44,6 кв.м, житловою 12,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (тобто тієї самої квартири, що є предметом розгляду цієї справи).
Із висновку ТОВ «Компанія Парус» від 20.01.2022 (копія додається) вбачається, що зазначена квартира в наявності є, має окремий вхід з двору та використовується як офісне приміщення громадської організації (а.с. 193-197 т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки визнання спадщини відумерлою слід вважати особливою, відмінною від спадкування підставою набуття права власності територіальною громадою, отже і вимоги AT «Ощадбанк» до Одеської міської ради щодо звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються не на ст. 1282 ЦК України, а на інших нормах законодавства, на підставі яких передбачений обов'язок територіальної громади, яка отримала майно в порядку відумерлості, задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця.
Щодо посилань відповідача ОМР на те, що вимоги банку не підлягають до задоволення через фактичну відсутність житлового приміщення, що є предметом розгляду справи, суд не прийняв таке, оскільки предмет іпотеки фактично в наявності є, що підтверджується правовстановлюючими документами на нерухоме майно.
У зв'язку із наведеним суд вважав, що позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено нявність кредитних відносин між банком та померлою ОСОБА_2 , приймаючи до уваги винесений судовий наказ по справі № 2-Н-4593/09, та закриттям виконавчого провадження щодо його виконання.
Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Частинами першою та другою статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 1277 ЦК України, в редакції, чинній на час визнання спадщини відумерлою, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна (частина третя статті 1277 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Оскільки до територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_3 , то така на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця і зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 01.09.2009 року у справі № 2-Н-4593/09 (видано 23 вересня 2009 року) достроково стягнуто з ОСОБА_2 500 432,32 грн, що становило залишок заборгованості за кредитом: 60393 дол США, прострочена заборгованість за кредитом - 1355,00 дол. США, заборгованість за відсотками - 3060,30 дол. США, заборгованість за пенею по відсоткам - 119,46 дол США, заборгованість за пенею по кредиту - 63,45 дол США, а всього 64991,21 дол США, що згідно з курсом НБУ в розмірі 7,70 грн за 1 дол США на 31.03.2009 становить 500432,32 грн, який через смерть позичальниці та іпотекодавиці ОСОБА_2 залишилися невиконаними.
Тому висновок суду про необгрунтованість позовних вимог через недоведеність позивачем наявності кредитних відносин між банком та померлою ОСОБА_2 спростовується матеріалами справи, які з достатністю та достовірністю свідчать як про існування таких кредитних відносин між вказаними особами, так і наявність боргу у ОСОБА_2 перед Банком у зазначеному розмірі.
Щодо заборгованості позичальниці за Кредитним договором станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 - у загальному розмірі 71 858,29 дол. США та 2 668,48 грн, що нарахована після дострокового стягнення заборгованості, то колегія суддів бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформульовано та стало притримуються, про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Отже, будь-яке нарахування боргу в подальшому після видання судом судового наказу та дострокового стягнення заборгованості не грунтується на вимогах закону, а боргом, що належить до стягнення, в рахунок якого іпотекодержателю підлягає звертати стягнення на предмет іпотеки, є саме борг, визначений станом на час такого дострокового стягнення.
Не впливає на помилковий висновок суду про необгрунтованість позовних вимог і посилання суду на те, що за судовим наказом № 2-4593/09 було закрите виконавче провадження щодо виконання цього судового наказу, оскільки для правильного вирішення теперішньої справи правове значення має лише дотримання кредитором строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців (ст. 1281 ЦК України) та у разі обгрунтованості позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, дотримання строку позовної давності пред'явлення такої вимоги (ст. 267 ЦК України).
Згідно із положеннями статті 1281 ЦК України, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15).
У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11).
Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 1277 ЦК України, відповідно до якої, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Вимогою у розумінні наведених вимог закону по справі є направлення Банком Одеській міській раді 01.06.2022 вимоги № 113.20- 08/1550/1547/15524/2022-15/вих. про сплату заборгованості ОСОБА_2 , на що територіальна громада в особі ОМР відповіла відмовою.
Оскільки постановою державного виконавця Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ Ломова М.М. 07 травня 2010 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 закінчено у зв'язку зі смертю останньої, наведене свідчить про обізнаність позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» як стягувача у вказаному ВП реалізувати свої право пред'явлення як кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців протягом преклюзивного строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України.
Звернення Банку з вказаною вимогою до ОМР поза строками, визначеними ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Натомість, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016).
При цьому, помилковим є довід апеляційної скарги про дотримання заявником строків позовної давності з огляду на відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та набуття права власності Одеською міською радою лише після набрання законної сили рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 у справі № 523/12436/17 (про визнання спадщини відумерлою), оскільки на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц).
Відповідно до статті 256, частини третьої статті 267 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть виникнути в разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Згідно з частинами другою-п'ятою статті 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц тощо).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК).
Строк виконання зобов'язання ОСОБА_4 перед Банком був змінений 01.09.2009, тому строк позовної давності пред'явлення вимог до неї або до її спадкоємців з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив 01.09.2012, а із теперішнім позовом Банк як іпотекодержатель звернувся з вимогою до відповідачів ОМР та ОСОБА_1 у вересні 2022 року, і відповідач ОМР у першій заяві по суті справи на уточнену позовну заяву позивача - відзиві - заявив про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (а.с. 208 т. 1), проте оскільки позов є необгрунтованим, то вказане не має правового значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 -вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Виходячи з вищезазначених встановлених порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Приходька Вячеслава Миколайовича підлягає часткову задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні шляхом зміни його мотивувальної частини.
В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Вказане не є підставою для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Приходька Вячеслава Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
В.А. Коновалова