Номер провадження: 11-сс/813/308/26
Справа № 523/27463/25 1-кс/523/8519/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.12.2025, якою в межах к/п № 22025160000000549 від 04.11.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Чоповичі Малинського р-ну Житомирської обл., громадянина України, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст .263 КК України було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.02.2026, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеської обл. ОСОБА_9 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22.02.2026 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що є законослухняним громадянином, патріотом України, військовим, та розуміючи, що зброя є небезпечною для життя людей зберігав її у сховку з метою подальшого передання правоохоронним органам.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримала доводи апеляційної скарги та просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався не у повному обсязі з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку доводам підозрюваного ОСОБА_8 відносно необґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, у вересні 2025 невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації, який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_10 » з нікнеймом « ОСОБА_11 », знаходячись у невстановленому місці на території російської федерації або на окупованій російською федерацією території України, розробив і почав реалізовувати план вчинення терористичного акту із застосуванням зброї, який мав призвести до загибелі першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_12 .
Реалізуючи власний злочинний умисел, направлений на ведення підривної діяльності проти України шляхом вчинення на території України терористичних актів, 23.10.2025 вказаний невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації познайомився при невстановлених слідством обставинах в месенджері «Telegram» з громадянами України ОСОБА_8 і ОСОБА_13 та в ході спілкування в зазначеному месенджері з вказаними громадянами, звернувся до них із пропозицією і вказівками вчиняти на території м. Одеси і Одеської області терористичні акти шляхом застосування зброї, за грошову винагороду. На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 відповіли згодою, тим самим вступили з вказаним невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_10 » з нікнеймом « ОСОБА_11 » у злочинну змову, направлену на вчинення терористичних актів із застосуванням зброї. При цьому, невстановлений співробітник розвідувального органу російської федерації повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_13 що до їх функціональної ролі у вчиненні терористичних актів входитиме знаходження в місті Одеса, з метою застосування зброї, яка заздалегідь знаходилась у т.зв. «тайнку» (схроні) на території міста Одеси.
Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , продовжували діяти за вказівками вказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, використовуючи власні мобільні телефони: ОСОБА_8 - мобільний телефон марки «Xiaomi» та «Realme C30» із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_2 ; ОСОБА_13 - мобільний телефон марки «Samsung-28gb» із сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_3 постійно підтримували контакт та отримали інструкцію щодо місцезнаходження т.зв. «тайнику» (схрону), в якому знаходилась зброя - пістолет-кулемета марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_4 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, для вчинення терористичного акту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , перебуваючи в м. Одеса, діючи за вказівками вищевказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, направилися до невстановленого досудовим розслідуванням місцезнаходження т.зв. «тайника» (схрону), в якому знаходилась зброя - пістолет-кулемет марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_4 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, для подальшого використання вищевказаної зброї під час вчинення терористичного акту, який мав призвести до загибелі першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_12 .
В подальшому, в період з 13 год. по 16 год. 29.10.2025, отримавши усі необхідні інструкції, у вигляді текстових та голосових вказівок, фотоматеріалів ОСОБА_8 та ОСОБА_13 перебуваючи на території м. Одеси, заздалегідь взявши із собою знаряддя для вчинення терористичного акту - зброю, у вигляді пістолет-кулемету марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_4 та бойових припасів до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, які вони напередодні вилучили із т.зв. вищевказаного невстановленого слідством «тайника» (схрону), маючи умисел на вчинення терористичного акту шляхом застосування зброї і переслідуючи протиправну мету порушення громадської безпеки, залякування населення, привернення уваги громадськості до політичних і ідеологічних поглядів вищого військово-політичного керівництва російської федерації щодо знищення державності і суверенітету України, створення хибного інформаційного приводу для російських пропагандистських медіа-ресурсів щодо нібито діяльності на території м. Одеси і Одеської області «російського підпілля» з проросійсько налаштованих політично і ідеологічно громадян України, створення серед населення України суспільної думки по неприйняттю державності України, протидії співробітникам органів військового управління та іншим представникам Сил оборони України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення громадської безпеки від проявів тероризму, загибелі людей, настання інших тяжких наслідків, направилися до автомобільної стоянки бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд.16А де, завідомо для ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , на автомобільній стоянці, а саме в автомобілі марки «Lexus», державний номер НОМЕР_5 мав перебувати перший заступник міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_12 (за інформацією від невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації, який авторизований в месенджері «Telegram» як «Алексей» з нікнеймом « ОСОБА_11 ») та відносно якого, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 за попередньою змовою із вказаним невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації, запланували вчинити терористичний акт, шляхом застосування зброї, що мав призвести до загибелі ОСОБА_12 .
В подальшому, приблизно об 17 год. 30 хв. 29.10.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , знаходячись біля автомобільної стоянки бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд. 16А, завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню терористичного акту, підійшли до автомобілю марки «Lexus», державний номер НОМЕР_5 , маючи при собі заздалегідь отриманий від вищевказаного невстановленого співробітника розвідувального органу російської федерації зброю у вигляді пістолет-кулемету марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_4 та бойових припасів до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, вчинили замах на життя першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_12 , який знаходився в зазначеному автомобілі, із застосуванням вищевказаної зброї, але злочинний умисел ОСОБА_8 та ОСОБА_13 направлений на вчинення терористичного акту із застосуванням зброї, який створював небезпеку для життя і здоров'я ОСОБА_12 та настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів привернення уваги громадськості до певних політичних поглядів винного (терориста) не був доведений ними до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 були затримані співробітниками Управління Служби безпеки України в Одеській області.
Крім того, досудовим слідством встановлено, що 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. у ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які на той час знаходилися в м. Одеса, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом МВС України №662 від 21.08.1998, виник злочинний умисел направлений на незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, а саме на придбання та носіння зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, 29.10.2025 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 13 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , перебуваючи у м. Одеса (більш точне місце досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), діючи умисно та за попередньою змовою з невстановленим співробітником розвідувального органу російської федерації який авторизований в месенджері «Telegram» як « ОСОБА_10 » з нікнеймом « ОСОБА_11 », маючи умисел на незаконне придбання зброї та бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, придбали, шляхом привласнення т.зв. «тайнику» (схроні), пістолет-кулемет марки «УЗІ», серійний номер НОМЕР_4 та бойові припаси до нього в кількості 25 патронів калібру 9х19, які в подальшому, діючи умисно та продовжуючи свою протиправну діяльність, власноручно носили при собі у рюкзаку до їх виявлення та вилучення співробітниками Управління СБ України в Одеській області під час проведення 29.10.2025 огляду місця події на автомобільній стоянці бізнес центру «Таламус», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Олексія Вадатурського, буд.16А за обставинами вчинення терористичного акту відносно першого заступника міського голови м. Теплодар Одеської області ОСОБА_12 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується протоколом огляду місця події від 29.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 30.10.2025 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 30.10.2025; протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_8 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 ..
Відтак, колегія суддів, дослідивши надані суду матеріали, приходить до висновку про те, що слідчий суддя, належним чином здійснивши судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб констатував, що органом досудового розслідування дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 із вчиненням злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені слідчим ризики переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування або суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджати провадженню іншим чином.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд також вважає реальними ризики незаконного впливу на потерпілого та свідків з огляду на те, що йому відомі їх анкетні дані.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Окрім того, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину, контактування підозрюваного із представниками спецслужб рф та погоджується із висновками слідчого судді з приводу існування ризику, передбаченого п.4) ч.1 ст. 177 КПК України та з приводу того, що на теперішній час поведінка підозрюваного вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Більш того, на даній стадії слідчий суддя та апеляційний суд, переглядаючи ухвалу слідчого судді лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу з таких підстав.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Водночас, відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, наявність ризиків, та погоджується із висновками слідчого судді відносно того, що потреби досудового розслідування та суспільний інтерес на даному етапі провадженні виправдовують застосування безальтернативного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, запобіжний захід застосований до підозрюваного ОСОБА_8 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливості визначення альтернативного запобіжного заходу буде перевірена судом через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно нього на даному етапі досудового розслідування необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.12.2025, якою в межах к/п №22025160000000549 від 04.11.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 22.02.2026, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4