11 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8478/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
прокурора - Пальонної О.О.,
представників:
позивача-1 - не з'явились,
позивача-2 - Хорішенка А.М.,
відповідача-1 - Серебряник О.О.,
відповідача-2 - не з'явились,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 (головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Скрипка І.М., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 (суддя Сівакова В.В.)
у справі №910/8478/24
за позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі:
1. Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області,
2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті",
2. Комунального підприємства "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 616 100,69 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (далі - ТОВ "Промгаз Сіті") та Комунального підприємства "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП "Міськсвітло"), в якому просив суд:
- визнати недійсними укладені між ТОВ "Промгаз Сіті" та КП "Міськсвітло" Додаткові угоди №3 від 19.02.2021, №4 від 19.02.2021, №6 від 08.09.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 16.11.2021, №10 від 16.11.2021, №11 від 30.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №149 від 31.12.2020;
- стягнути з ТОВ "Промгаз Сіті" в доход бюджету Горішніх Плавнів безпідставно збережені грошові кошти у сумі 616 100,69 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод вартість 1 кВт·год зросла на 96,56% від первісної ціни, а її обсяг зменшився, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Спірні додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення до бюджету безпідставно та надмірно сплачених коштів в сумі 616 100,69 грн.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-24-011643-с між КП "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (споживач) та ТОВ "Промгаз Сіті" (постачальник) 31.12.2020 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №149 (далі - договір).
4. Відповідно до пункту 1.1 договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
5. Згідно з пунктом 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію, код згідно ДК 021:2015 09310000-5 електрична енергія (електрична енергія), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
6. Згідно з пунктом 2.2 договору загальний обсяг постачання електроенергії становить 1 138 400 кВт год. Перелік об'єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії вказується у додатку №2 до договору.
7. Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору) передбачено постачання електричної енергії в кількості 1 138 400 кВт*год по ціні 1,65 (1,65499970719) грн за одиницю (без ПДВ) на суму 2 260 862,00 грн (з ПДВ).
8. Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.
9. У подальшому сторонами укладено вісім додаткових угод (№3 від 19.02.2021, №4 від 19.02.2021, №6 від 08.09.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 16.11.2021, №10 від 16.11.2021 та №11 від 30.11.2021) до договору, відповідно до яких сторони, із посиланням, зокрема, на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (у редакції, що діяла на момент оголошення закупівлі UA-2020-11-24-011643-с, далі - Закон "Про публічні закупівлі"), пункту 13.5 договору, погодили збільшення ціни за одиницю товару, із одночасним зменшенням обсягів закупівель. Інші умови договору, що не врегульовані даними додатковими угодами сторони залишили без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
10. Крім того сторонами укладено ряд додаткових угод (№1 від 22.01.2021, №2 від 19.02.2021, №5 від 16.03.2021 та №12 від 24.12.2021), якими внесено зміни до умов договору, що не стосуються збільшення ціни за одиницю товару.
11. Спір виник у зв'язку з тим, що на думку заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, додаткові угоди №3 від 19.02.2021, №4 від 19.02.2021, №6 від 08.09.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 16.11.2021, №10 від 16.11.2021 та №11 від 30.11.2021 укладені без належного документального підтвердження факту коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення, а також із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару, чим порушено пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", пункти 13.4, 13.5 договору №149 від 31.12.2020.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
12. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.08.2024 у справі №910/8478/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 17.12.2024, позов задовольнив повністю.
13. Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані додаткові угоди були укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч умовам договору та нормам Закону "Про публічні закупівлі". додаткова угода №4 від 19.02.2021 та всі наступні укладені між відповідачами додаткові угоди, що передбачали збільшення ціни (тарифу) електричної енергії (додаткові угоди №6 від 08.09.2021, №7 від 26.10.2021, №8 від 27.10.2021, №№9-10 від 16.11.2021 та №11 від 30.11.2021) були укладені із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару, а саме 10% від ціни, визначеної в договорі, у зв'язку з чим відповідачами порушено пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та умови договору №149 від 31.12.2020. Суди також вказали, що отримані відповідачем 1 грошові кошти у сумі 616 100,69 грн є такими, що були безпідставно одержані останнім, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню..
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
14. ТОВ "Промгаз Сіті" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/8478/24 і ухвалити рішення про відмову у задоволені позову повністю; передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
15. ТОВ "Промгаз Сіті", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:
- про відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові 24.01.2024 у справі №922/2321/22, шляхом уточнення висновку що норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" дозволяє внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% кожного разу, виходячи з попередніх змін до договору, пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах у контексті суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, у випадках не передбачених Законом.
16. Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
17. Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
18. Доводи відзивів на касаційну скаргу мотивовані тим, що:
- оспорювані додаткові угоди не відповідають вимогам Закону "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок укладення додаткових угод вартість 1 кВт·год зросла на 96,56% від первісної ціни, а її обсяг зменшився, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Водночас відповідно до сформованої практики Верховного Суду ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Належних підстав для відступу від цієї правової позиції скаржником не зазначено;
- кошти в сумі 616 100,69 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Промгаз Сіті", підстава їх набуття відпала, а тому у відповідності до статей 216, 1212 ЦК такі кошти підлягають поверненню;
- оскільки правова природа повернення одержаного за недійсним правочином є іншою у порівнянні із регламентованою статтею 44 Закону "Про публічні закупівлі" відповідальністю за порушення вимог цього Закону, тому визначене у цій статті коло осіб, яких може бути притягнуто до відповідальності за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, не впливає на обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, повернути потерпілому це майно.
19. Верховний Суд ухвалою від 26.02.2025 зупинив провадження у справі №910/8478/24, відкрите за касаційною скаргою ТОВ "Промгаз Сіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
20. Розгляд справи №920/19/24 завершено прийняттям постанови від 21.11.2025 (повний текст постанови оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025), у зв'язку з чим Верховний Суд ухвалою від 13.01.2026 поновив касаційне провадження у справі №910/8478/24.
21. 09.02.2026 від ТОВ "Промгаз Сіті" надійшло клопотання, в якому заявник просить передати справу №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду виключно для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах для визначення кола суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, та співвідношення цього механізму з цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника, адже, виходячи з положень частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" та враховуючи положення статей 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є імперативними, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) - у вигляді адміністративної санкції (штрафу).
Позиція Верховного Суду
22. Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 15.01.2026 у справі № 916/411/23 та інших.
24. ТОВ "Промгаз Сіті", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження визначені пунктом 2, 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначало про необхідність передачі справи №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду 1) для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах у контексті суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, у зв'язку із тим, що виходячи з положень частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" та враховуючи положення статей 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є чіткими, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), а також 2) для уточнення та формування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, що норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" дозволяє внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% кожного разу, виходячи з попередніх змін до договору, пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК та клопотання про передачу справи №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22
25. Верховний Суд враховує, що у провадженні Верховного Суду перебувала справа №920/19/24 (про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів), до розгляду якої було зупинена справа №910/8478/24.
26. Верховний Суд ухвалою від 29.01.2025 передав справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" про те, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
27. Отже, у зв'язку із розглядом справи №920/19/24 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлені питання подібні до тих, якими ТОВ "Промгаз Сіті" обґрунтовує доводи касаційної скарги, поданої у справі №910/8478/24 (щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме чи дозволяє ця норма внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% кожного разу).
28. За наслідками розгляду справи №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 погодилася із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", та не вбачала наявності підстав для відступу від нього. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
29. З огляду на викладене, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вже вирішила питання щодо доцільності відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 про застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", та не знайшла підстав для такого відступу, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення вимог касаційної скарги ТОВ "Промгаз Сіті" обґрунтовані посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК.
30. При цьому колегія суддів враховує, що у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2026 ТОВ "Промгаз Сіті" зазначає, що, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.01.2025 у справі №920/19/24 остаточно та однозначно вирішила питання застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", зокрема, підтвердила висновок про те, що сукупний ліміт збільшення ціни одиниці товару не може перевищувати 10%, а також сформовала сталу практику щодо недійсності додаткових угод у разі порушення сукупного ліміту збільшення ціни, ТОВ "Промгаз Сіті" не просить відступати від цих висновків і не ставить їх під сумнів.
Щодо підстави касаційного оскарження визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК та клопотання про передачу справи №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми яка полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі"
31. У касаційній скарзі та клопотанні від 09.02.2026 ТОВ "Промгаз Сіті" просить передати справу №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи це існуванням виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" для визначення суб'єкта юридичної відповідальності у випадку порушення пункту 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону та співвідношення цього механізму з цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника.
32. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає таке.
33. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
34. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
35. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
36. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
37. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
38. Разом з тим колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Промгаз Сіті" та його клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містять аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
39. Крім того колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Отже, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішує суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.
41. ТОВ "Промгаз Сіті" у касаційній скарзі та клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не навело аргументів чому визначене у спорі №910/8478/24 правове питання не може бути вирішене Судом, який розглядає касаційну скаргу, відповідно до його повноважень.
42. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що питання відносно застосування статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" в контексті спірних правовідносин може бути вирішено колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як належним судом, у зв'язку з чим не вбачає підстав для передачі справи №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку щодо застосування статті 44 Закону "Про публічні закупівлі".
43. Щодо питання про формування Верховним Судом висновків про застосування статті 44 Закону "Про публічні закупівлі".
44. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що законодавцем за порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" передбачена саме адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу, у тому числі, за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, така відповідальність (у випадку доведення наявності вини замовника), виходячи з частини першої статті 44 Закону "Про публічні закупівлі" повинна застосовуватися у вигляді накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника у відповідності до приписів статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка не передбачає такої міри відповідальності як стягнення з постачальника надмірно сплачених чи безпідставно сплачених грошових коштів на користь замовника, у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".
45. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що статтею 44 Закону "Про публічні закупівлі", яка іменується як "Відповідальність за порушення вимог цього Закону", передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
46. За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.
47. Отже, за порушення приписів законодавства у сфері публічних закупівель законодавець передбачив можливість покладення додаткової (персональної) відповідальності (цивільно-правової / адміністративної / дисциплінарної тощо), зокрема, але не виключно, на посадових осіб замовників, які відповідають за організацію та проведення закупівель, а також за виконання договорів про закупівлю.
48. При цьому застосовування/незастосування такої міри відповідальності (як правових наслідків недотримання вимог законодавства у сфері закупівлі) є окремим видом правовідносин між учасниками публічного права, які, у свою чергу, не впливають на існування/припинення інших правовідносин, що виникають, зокрема, між учасниками тендерів та сторонами договорів про закупівлю.
49. Так, предметом цього позову є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №149 від 31.12.2020 як таких, що укладенні всупереч вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", а також стягнення з постачальника за договором безпідставно збережених грошових коштів.
50. У постанові від 20.09.2024 у справі №628/1203/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив:
"48. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
49. Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
50. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.
51. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.".
51. Отже, стягнення із ТОВ "Промгаз Сіті" безпідставно набутих грошових коштів не є заходом відповідальності. Водночас у предмет доказування у цій справі не входить питання відповідальності посадових осіб публічного права (зокрема замовника) за порушення вимог Закону "Про публічні закупівлі" у порядку статті 44 вказаного Закону.
52. З огляду на викладене колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 44 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки така норма не регулює спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
55. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
56. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" про передачу справи №910/8478/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" залишити без задоволення.
3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/8478/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець