11.02.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1762/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Рильцова Є.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2025 р.
( суддя Кузьміна М.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 10.09.2025 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",
м. Київ
до
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький,
м. Кропивницький
про стягнення 367 673,48 грн,
1.Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про стягнення 367 673,48 грн., з яких: 333 577,05 грн. - основний борг, 24 337,41 грн. - пеня, 2 385,30 грн. - 3% річних, 7 373,72 грн. - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 10-7190/24-БО-Т від 07.11.2024 р. в частині оплати поставленого газу.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2025 р. у справі № 912/1762/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" 333 577,05 грн. основного боргу, 2 385,30 грн. 3% річних, 7 373,72 грн. інфляційних втрат, 2 433,74 грн. пені та 4 412,08 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 21 903,67 грн. пені відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариствл з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду, з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2025 р. у справі № 912/1762/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 21 903,67 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 21 903,67 грн. задовольнити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2025 р. щодо часткового задоволення позовних вимог у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені на 90% від заявлених до стягнення пені у сумі 24 337,41 (відмовлено у стягненні пені на суму - 21 903,67 грн), а тому Позивач по справі вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 551 ЦК України, та процесуального, зокрема, ст. ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.
Водночас, на думку Скаржника, висновок суду щодо наявності підстав для зменшення пені до 2 433,74 грн суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише Відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси Позивача.
При цьому Скаржник зазначає, що у справі, що переглядається сума зобов'язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості ( станом на момент звернення Позивача до суду із розглядуваним позовом ) дорівнює 333 577,05 грн, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 24 337,41 грн, що складає 7,30% від суми несплаченої заборгованості. Це означає, що вартість газу, з оплати якого Відповідачем прострочило оплату, фактично збільшиться для Відповідача не більш як на 7,30% Відтак, заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача (яка на теперішній час є несплаченою Відповідачем) враховуючи процентне співвідношення виконання зобов'язання. Таким чином, суд неспівмірно зменшив заявлену до стягнення пеню на 90% чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Скаржник наголошує на тому, що зменшуючи розмір пені до 2 433,74 грн, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов'язання ( ст. 551 ЦК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності ). Зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
На переконання Скаржника суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Відповідач посилається на те, що є підрозділом Міністерства оборони України, фінансується за рахунок видатків Державного бюджету згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України». КЕВ м. Кропивницький є бюджетною неприбутковою установою, що підтверджується рішенням Кропивницької ОДПІ від 12.01.2018 р. Згідно Положення на КЕВ м. Кропивницький покладається проведення розрахунків за комунальні послуги, спожиті військовими частинами. Дані розрахунки здійснюються виключно за рахунок видатків із загального фонду Державного бюджету через Державну Казначейську службу України.
Крім того, Відповідач зазначає про те, що суд, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України на 90% зменшив розмір пені. Суд, приймаючи рішення, мав повне право на зменшення пені та надав розгорнуте обгрунтування, посилаючись на позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 р. у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 р. у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 р. у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 р. у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 р. у справі № 904/3551/18.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 912/1762/25.
Матеріали справи № 912/1762/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 11.02.2026 р..
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 11.02.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
07.11.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ( Постачальник ) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький ( Споживач ) укладено Договір постачання природного газу № 10-7190/24-БО-Т, за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ (далі-газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 1.3. Договору цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. Договору).
Відповідно до пункту 3.5.1. пункту 3.5. Договору передбачено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Підпункт 3.5.4. пункту 3.5. Договору передбачає, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб.м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2 855 546,02 грн, крім того ПДВ - 571 109,21 грн, разом з ПДВ - 3 426 655,23 грн (пункт 4.3. Договору).
Пунктом 5 Договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використання Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору.
Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди ( пункт 6.2. Договору ).
Положеннями пункту 6.4 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, виконувати умови цього договору.
В пункті 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( пункт 7.2 Договору ).
Пунктами 11.1, 11.2 Договору сторони погодили, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори ( розбіжності ) розв'язуються у судовому порядку.
Умовами пункту 11.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить п'ять років.
Відповідно до пункту 13.1. Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31 грудня 2024 року ( включно ), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Сторони погодили такий порядок внесення змін до цього Договору: усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4 та 13.5 цього Договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Додатковою угодою № 1 до Договору №10-7190/24-БО-Т від 07.11.2024 р., сторони доповнили розділ 1 Договору пунктом 1.6.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 12.12.2024 р. до договору № 10-7190/24-БО-Т, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький прийняв у листопаді 2024 року природний газ в обсязі 91,01300 тис.куб.м на загальну суму 1 506 618,94 грн (в т.ч. ПДВ 251 103,16 грн). Разом з тим, вказаний акт підписано лише представником постачальника та скріплено відповідною печаткою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", доказів підписання акта зі сторони споживача акт не містить.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 13.01.2025 р. до договору № 10-7190/24-БО-Т ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький прийняв у грудні 2024 року природний газ у обсязі 136,13800 тис.куб.м на загальну суму 2 253 613,09 грн ( в т. ч. ПДВ 375 602,18 грн ). Разом з тим, вказаний акт також підписано лише представником постачальника та скріплено відповідною печаткою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", доказів підписання акта зі сторони споживача акт не містить.
На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5. Договору, Позивачем на електронну пошту Відповідача, зазначену у договорі, направлялись примірники актів приймання-передачі природного газу за листопад - грудень 2024 року, підписані уповноваженим представником Позивача та скріплені печаткою підприємства.
На підтвердження споживання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький заявлених Позивачем обсягів природного газу за спірний період Постачальник надав Інформацію з платформи постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ІЕС код споживача: 56ХS00008F11F00M за період з 08.11.2024 р. по 31.12.2024 р., із якої вбачається, що у листопаді 2024 року Споживач спожив 91 013,00 м3, у грудні 2024 року - 136 138,00 м3.
Як вбачається з долученого до справи реєстру документів за період з 01.01.2024 р. по 26.05.2025 р., Відповідач оплатив вартість переданого йому природного газу у листопаді 2024 року на суму 1 506 618,94 грн та частково оплатив вартість переданого йому природного газу у грудні 2024 на суму 1 920 036,04 грн.
Отже, за період з листопада 2024 року до грудня 2024 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на суму 3 760 232,03 грн, який Відповідач оплатив частково, в сумі 3 426 654,98 грн, тому заборгованість Споживача за Договором становить 333 577,05 грн ( 3 760 232,03 грн - 3 426 654,98 грн ).
Вказане стало причиною звернення Позивача до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Судове рішення мотивоване тим, що є доведеним факт наявності заборгованості у розмірі заборгованості за поставлений природний газ в сумі 333 577,05 грн та нараховані за прострочення оплати 3% річних у розмірі 2 385,30 грн, інфляційні втрати в сумі 7 373,72 грн, пеня у розмірі 24 337,41 грн.
Пославшись на використання наданого національним законодавством України права суду на зменшення розміру штрафних санкцій та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, господарський суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню на 90%.
8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 21 903,67 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
За відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів погашення з боку Відповідача заявлених в позові сум або заперечень щодо розрахунку суд, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про стягнення 333 577,05 грн основного боргу, 2 385,30 грн 3% річних, 7 373,72 грн інфляційних втрат та пені у розмірі 24 337,41 грн. є обґрунтованими.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, від представника Відповідача надійшла заява про зменшення пені на 90%. У поданій заяві Відповідач зазначав, що оплата газу здійснюється через Державну казначейську службу в межах бюджетних асигнувань, а в листопаді-грудні 2024 року вищим розпорядником бюджетних коштів для КЕВ м. Кропивницький було затверджено додатковий кошторис та виділено кошти на оплату природного газу, але їх фактично не вистачило для здійснення повної оплати. Також посилаючись на дефіцит бюджету та потребу фінансування відновлення зруйнованих під час війни об'єктів, просив зменшити пеню на 90%.
Позивач у заяві просив відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій ( пені ) на 90%, викладеного у відзиві на позовну заяву. У поданій заяві Позивач зазначав, що не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню з Відповідача, оскільки посилання на норми права ( ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України ), не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, з огляду на те, що між сторонами у цій справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників ( ч. 1 ст. 1 ЦК України ), що регулюються актами цивільного законодавства України та, виходячи із вищевказаних положень законодавства України.
Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що порядок застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 р. у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 р. у справі № 910/14264/23 неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання ( спонукання до належного виконання зобов'язання ) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Частина 3 ст. 551 ЦК України, визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини 3 ст. 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин ( частина 3 ст. 551 ЦК України ), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки ( правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 р. у справі № 911/378/17 ( 911/2223/20 ).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки ( штрафу, пені ) таким наслідкам, поведінки винної особи ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків ) тощо ( аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 р. у справі № 910/15705/21 ).
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положеннями пункту 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Наданий Позивачем розрахунок пені в сумі 24 337,41 грн, за висновком господарського суду був виконаний відповідно до чинного законодавства України.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені на 90%, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд першої інстанції вважав за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, взявши до уваги об'єктивну оцінку даного випадку, всі обставини неналежного виконання зобов'язання Відповідачем, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.
Закрема, господарський суд взяв до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу за Договором і утворення заборгованості в сумі 333 577,05 грн. Також відсутні відомості і докази понесення Позивачем інших значних негативних наслідків порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу на відповідну суму. Судом було враховано, що ступінь виконання зобов'язання Відповідачем за Договором становить 91,13 %, зокрема за поставлений на суму 3 760 232,03 грн газ Відповідач розрахувався в сумі 3 426 654,98 грн ( 3 426 654,98 грн х 100% / 3 760 232,03 грн = 91,13 %). Відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, споживання природного газу на відповідну суму визнає.
Також судом враховано, що Відповідач є державною організацією ( установою, закладом ), засновником якої є Міністерство оборони України, а основним видом діяльності - діяльність у сфері оборони. Відповідач є неприбутковою організацією, яка фінансується виключно з Державного бюджету.
Велика Палата Верховного Суду у п. 49 ухвали від 18.12.2024 р. у справі № 922/444/24 ( Провадження № 12-66гс24 ) також звертала увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин ( частина 3 ст. 551 ЦК України ) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки ( що підлягає стягненню за порушення зобов'язання ), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Такі правові висновки викладені у пунктах 213 та 214 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23).
Як вбачається з матеріалів справи, оцінка обставин справи ( їх сукупність ) щодо підстав для зменшення розміру неустойки, була проведена судом попередньої інстанції на підставі аналізу конкретної ситуації, наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і відповідне мотивування викладено у судовому рішенні. При цьому таке обґрунтування співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки відповідно до вимог ст. 551 ЦК України і протилежні доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
З огляду на зазначене, за умови обґрунтованості господарським судом застосування ст. 551 ЦК України, зменшення розміру неустойки здійснено в межах дискреційних повноважень суду, що за встановлених ним обставин спору, не свідчить про неправильне застосування даних норм та положень законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2025 р. у справі № 912/1762/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Т.А. Верхогляд