вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" лютого 2026 р. Справа№ 910/12927/23 (910/9214/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Станіка С.Р.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 11.02.2026,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025
у справі №910/12927/23 (910/9214/25) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б.
до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
про стягнення 52 670,68 грн
в межах справи №910/12927/23
за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" 23006,44 грн боргу, 24360,15 грн інфляційних втрат, 5304,09 грн, 3% річних, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фірмою "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить: "Прийняти апеляційну скаргу Фірми "Міал" (Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю); скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю); ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю)".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 апеляційну скаргу Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12927/23 (910/9214/25) за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) про стягнення 52 670,68 грн.; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/12927/23 (910/9214/25).
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження у справі №910/12927/23 (910/9214/25) у 1-му томі.
У зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/12927/23 (910/9214/25) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25); розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2026; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 15.12.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.12.2025.
15.12.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить долучити даний відзив на апеляційну скаргу Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) та врахувати його при винесенні рішення у даній справі; апеляційну скаргу Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) - залишити без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) - залишити без змін.
22.12.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просить прийняти відповідь на відзив на апеляційну скаргу Фірми "Міал" ТОВ (Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2025 у справі № 910/12927/23 (910/9214/25) за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю; скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю; відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражного керуючого Череватого Л.Б. до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. 11.02.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/12927/23 (910/9214/25) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Козир Т.П.
У зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. 11.02.2026 на лікарняному, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/12927/23 (910/9214/25) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 прийнято апеляційну скаргу Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) до свого провадження у новому складі суду.
11.02.2026 у судове засідання з'явився представник скаржника в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що утримання відповідачем суми ПДВ до моменту виконання позивачем податкового обов'язку - це законна реалізація права на зустрічне невиконання. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи відповідача про те, що неналежне виконання позивачем обов'язку з реєстрації податкової накладної, позбавило відповідача права на податковий кредит з податку на додану вартість, що є істотною умовою господарських розрахунків між сторонами, тому відповідач утримався від здійснення оплати в сумі 23 006,440 грн до моменту належного оформлення податкових документів Постачальником. Скаржник зазначає, що оскільки відповідач поніс збитки, нарахування позивачем 3 % річних та втрат від інфляції є несправедливим та безпідставним. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, оскільки повністю не визнавав вимоги позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) залишити без змін, з огляду на наступне.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12927/23 за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток".
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" арбітражний керуючий Череватий Л.Б. звернувся до суду з позовом до Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з вимогою про стягнення суми боргу у розмірі 52 670,68грн, яка складається з 23 006,440грн -сума основного боргу за електричну енергію, поставлену у червні 2022, 24 360,15грн -інфляційних втрат, 5 304,09грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Витребувано у Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65028, м. Одеса, вул. Болгарська,1, ідентифікаційний номер 24531498) у строк не пізніше 14 днів з дня отримання вказаної ухвали: Договори про постачання електричної енергії, укладені між ТОВ "Паверсток" та Фірмою "Міал" та додатки до них; Оборотно-сальдові відмості між позивачем та відповідачем по Договору про постачання електричної енергії; Платіжні інструкції про оплату вартості поставленої по договору про постачання електричної енергії; Акти взаємозвірки, рахунки, виставлені ТОВ "Паверсток" по договору про постачання електричної енергії; Платіжні доручення, акти зарахуваня взаємних однорідних вимог, угоди про переуступку або будь-які інші документи, які підтверджують факт розрахунку по договору про постачання електричної енергії.
19.08.2025 до суду від Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено Договір про постачанння електричної енергії від 09.04.2020, оборотно-сальдову відомість по рахунку за 2022-2023, акти приймання-передачі товарної продукції, рахунки на оплату та платіжні інструкції про оплату вартості поставленої по договору про постачання електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фірми "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" 23006,44 грн боргу, 24360,15 грн інфляційних втрат, 5304,09 грн, 3% річних, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
09.04.2020 між Фірмою "Міал" (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (надалі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (далі - Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №32025 (надалі - Договір), згідно з пунктом 2.1 якого Постачальник продає електричну енергію (товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є невід'ємним Додатком 2 до цього договору.
У пункті 5.5 Договору вказано, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Розрахунки Споживача за договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.6 Договору).
Згідно з пунктом 5.7 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеного в комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Як передбачено пунктом 13.1 Договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) Постачальника. Цей договір в частині виконання зобов'язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем зобов'язань.
Додатком 1 до Договору №32025 є Заява приєднання до умов договору про постачання електричної енергії Споживачу, згідно з якою початком постачання є 01.05.2020. Адреса об'єктів: м. Одеса, пр-т Небесної сотні (М. Жукова), 53 та м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 29. Додатком 2 до Договору №32025 є Комерційна пропозиція.
У пункті 5.1 Комерційної пропозиції до Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.06.2020 № 1) вказано, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступним чином: розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 7 робочий день з дня отримання рахунків та актів виконаних робіт за попередній розрахунковий період. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.
Згідно з пунктом 11.2 Комерційної пропозиції договір на умовах даної Комерційної пропозиції укладається на строк один рік та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо Постачальник не відмовиться від його пролонгації у зв'язку з порушенням умов 5.1 цієї Комерційної пропозиції.
Відповідно до Акту приймання-передавання товарної продукції від 30.06.2022 №002222061 позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на суму 138 038,64 грн., у т.ч. ПДВ 23 006,44 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутні заперечення щодо отримання наданих позивачем послуг, в якості безспірної заборгованості перед позивачем відповідач визнає 115 032,20 грн, а суму ПДВ у розмірі 23 006,44 грн. відповідач визначає, як спірну.
Так, відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 115 032,20 грн згідно з платіжною інструкцією 28.06.2023 № 28/06/20239842.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не здійснено реєстрацію податкової накладної на суму 29 889,85 грн. після оплати відповідачем вартості поставленої у травні 2022 електричної енергії. Наведені обставини призвели до втрати відповідачем податкового кредиту на вказану суму, у зв'язку з чим відповідач утримав на підставі статті 538 ЦК України суму ПДВ при оплаті вартості поставленої позивачем у червні 2022 електричної енергії.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 275 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 7 статті 276 ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.3 та п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
За змістом частин 1-3 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що умовами Договору та Комерційної пропозиції не передбачено зобов'язання позивача з реєстрації податкових накладних, як передумови для здійснення відповідачем, як споживачем, оплати обсягів спожитої електричної енергії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача залишку боргу за актом від 30.06.2022 №002222061 в розмірі 23 006,44 грн.
Колегія суддів відхиляє, як необгрунтовані доводи апеляційної скарги відносно того, що утримання відповідачем суми ПДВ до моменту виконання позивачем податкового обов'язку - це законна реалізація права на зустрічне невиконання.
Колегія суддів зауважує, що відповідач, якщо вважає, що його право порушене, має право захистити його у інший спосіб, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку слідує, що останнім за період з 21.07.2022 до 20.07.2025 нараховано на суми боргу за актом від 30.06.2022 №002222061 на суму 138 038,64 грн. (із урахуванням часткового погашення боргу) 24 360,15 грн. - інфляційних втрат та 5 304,09 грн. 3% річних.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню в повному обсязі.
Судом першої інстанції вірно покладено судові витрати позивача по сплаті судового збору на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим, встановити їхню дійсність та необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.02.2025 між ТОВ "Паверсток" (клієнт) та Професійним адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" (Об'єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 2.
Згідно з пунктом 3 Договору про надання правової допомоги вартість надання правової допомоги визначається Об'єднанням щодо кожного окремого дебітора ТОВ "Паверсток" у Акті про надання правової допомоги та не може перевищувати 50 000,00 грн. за одного дебітора. Факт надання правової допомоги за цим Договором підтверджується Актом про надання правової допомоги, який складається Об'єднанням та направляється Клієнту разом з підготовленими проектами документів, сформованими за дорученням Клієнта (п. 4 Договору про надання правової допомоги).
23.07.2025 сторонами за Договором про надання правової допомоги підписано Акт про надання правової допомоги № 16 на суму 10 000,00 грн., відповідно до якого Професійним адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" надано, а ТОВ "Паверсток" прийнято наступну правову допомогу: збір та аналіз документів, необхідних для подачі позовної заяви арбітражного керуючого (8 год.); підготовка проекту позовної заяви (23 год.); підготовка проекту заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу (1,5 год.); підготовка проекту клопотання про витребування доказів (1,5 год.).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 24.07.2025 № 2106 ТОВ "Паверсток" сплачено на користь Професійного адвокатського об'єднання "Правовий альянс" 10 000,00 грн.
Відповідач заперечень щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу не подавав, з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не звертався, зазначивши у відзиві на позовну заяву, що не визнає позовні вимоги позивача та просить у їх задоволенні відмовити, а тому відмовити і у стягненні витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги в суді першої інстанції, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), суд першої інстанції дійшов вірного висновку покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн., як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України.
Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.
Доводів скаржника по суті апеляційної скарги, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі суду не наведено.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фірма "Міал" (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2025 у справі №910/12927/23 (910/9214/25) залишити без змін.
Матеріали справи № 910/12927/23 (910/9214/25) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повни й текст складено 16.02.2026
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді С.Р. Станік
О.М. Остапенко