Справа № 214/10386/24
2/214/24/26
Іменем України
13 лютого 2026 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/10386/24 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просить суд стягнути заборгованість, що виникла по АДРЕСА_1 за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021 року по березень 2024 року в сумі по 59 005,73 грн., а також з ОСОБА_1 пеню в сумі 4 017,59 грн., 3% річних в сумі 3 298,04 грн., інфляційні втрати в сумі 12 543,42 грн.,плату за абонентське обслуговування в сумі 100,08 грн., та з ОСОБА_2 пеню в сумі 3 010,57 грн., 3% річних в сумі 2 470,35 грн., інфляційні втрати в сумі 5 746,03 грн., плату за абонентське обслуговування в сумі 100,08 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за надані житлово-комунальні послуги. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним надаються послуги з постачання теплової енергії відповідачам за адресою належного їм на праві часткової власності нежитлового приміщення: АДРЕСА_1 , що підтверджується актами подачі та припинення теплоносія до житлового будинку. Однак відповідачі у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач на підставі Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги постачання з теплової енергії від 21.08.2019 № 830 просить стягнути на свою користь.
Ухвалою суду від 24 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 .
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, звернулися до суду з відзивом на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, від представника ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позов (а.с. 190-192) відповідачами зазначено про незгоду із заявленими вимогами, оскільки вони не являються належними відповідачами у справі з огляду на укладений з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.09.2024, за яким новий власник приміщення ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання зі сплати комунальних послуг та був повідомлений про наявну заборгованість, яке умовами договору зобов'язався погасити, про що ними надаються відповідні письмові докази.
У відповіді на відзив представником позивача зазначено про необґрунтованість доводів відповідачів у відзиві на позов, оскільки у спірний період саме відповідачі були власниками нежитлового приміщення за адресою виникнення боргу і припинення дії Типового договору у зв'язку з продаж нежитлового приміщення не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними. Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 12.09.2024 не містить застережень саме щодо переведення боргу за постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування та не містить згоди покупця на таку заміну, що узгоджується з положеннями ст. 520 ЦК України, а тому наполягає на задоволенні вимог.
Оцінюючи характер процесу, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, його неявку до суду без поважних причин, не подання відзиву у встановлений законом строк, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи, що відповідатиме ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний період виникнення боргу були власниками нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а отже у заявлений позивачем період були споживачами послуг з постачання теплової енергії, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою.
Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг з постачання теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів ( п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).
Індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами ( п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 зазначеного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини другої статті 7 вказаного Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Так, згідно наданого до суду розрахунку заборгованості нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.11.2021 до 31.03.2024 сума боргу з постачання теплової енергії становить 59 005,73 грн. (а.с. 34,35).
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).
Разом з тим, відповідно до умов укладеного 12 вересня 2024 року між відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме згідно пункту 3.3.3 вказаного договору, покупець приміщення ОСОБА_3 зобов'язався прийняти на себе обов'язок з оплати комунальних послуг та був повідомлений про наявну на дату укладення договору заборгованість з оплати комунальних послуг, зобов'язавшись погасити її.
Таким чином, новий покупець ОСОБА_3 умовами договору взяв на себе обов'язок по сплаті боргу попередніх власників спірного нежитлового приміщення, в тому числі сплати заборгованості за постачання теплової енергії, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою виникнення боргу становила в сумі 59 005,74 грн., що спростовує доводи представника позивача в цій частині.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд розглядає справи у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У зв'язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії - повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відомості про сторін:
Позивач Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.В. Чернова