28 січня 2026 року місто Київ
справа № 753/22506/17
провадження № 22-ц/824/17/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Саліхова В.В., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Єгоровим Олександром Федоровичем,
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Даниленка В.В., -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні квартирою ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 за адрсеою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , дублікат ключів від квартири, що знаходиться за адрсеою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2016 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено поновити реєстрацію місця проживакння за адресою: АДРЕСА_1 малолітньої дитини ОСОБА_2 .
Позивач до часу звернення до суду не може повноцінно реалізувати право своєї дитини на проживання, визначене судом, оскільки відповідач чинить перешкоди у такому.
Судових рішень, якими визнано малолітню ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом чи її виселення із квартири АДРЕСА_2 не існувало і не існує.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позов задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.07.2019, описки в якому виправлені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.08.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до квартири АДРЕСА_2 ; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 ; зобов'язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дублікат ключів від квартири АДРЕСА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дарницького районного суду від 01.07.2019 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.07.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 12.10.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.05.2022 зупинено апеляційне провадження до вирішення цивільної справи № 753/13280,16-ц та набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.08.2025 провадження у справі поновлено.
Предметом апеляційного розгляду є рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.07.2019.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 адвокат Єгоров О.Ф. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи.
В першу чергу звертає увагу апеляційного суду, що судове засідання 01.07.2019 відбулося без участі представника відповідача і самого відповідача, оскільки останні про час та місце судового засідання належним чином не повідомлялись. Зокрема, відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , проте жодного виклику на судове засідання за даною адресою не надходило.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 , отримавши в дар спірну квартиру в 2016 році, і досі залишається єдиним власником квартири АДРЕСА_5 . Верховний Суд в межах розглянутої адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 встановив, що власником спірної квартири є саме ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 та її малолітня дочка ОСОБА_2 не є на даний момент власниками квартири АДРЕСА_2 , не є членами сім'ї власника зазначеної квартири, не мають права нею користуватися, а тому жодні підстави для вселення позивача в чужу квартиру відсутні.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та представник третьої особи Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації не з'явилися. Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації була повідомлена шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету через підсистему «Електронний суд», що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ( а.с.224 т.2). ОСОБА_3 та його представник адвокат Єгоров О.Ф. були повідомлені шляхом направлення судового повідомлення на їх поштову адресу, інформація щодо якої міститься в матеріалах справи. Судові повідомлення повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України дає підстави вважати судові повідомлення врученими адресатам.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність сторони відповідача та третьої особи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Гриньковський С.П. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок повідомлення учасників справи про розгляд справи встановлений статями 128 - 130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про вчинення відповідної процесуальної дії може свідчити розписка. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
За правилом ч.ч. 5-6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Разом з тим, доказів отримання відповідачем ОСОБА_3 чи його представником адвокатом Єгоровим О.Ф. судової повістки про те, що розгляд справи відбудеться 01.07.2019 матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості бути присутньою під час розгляду справи та надати свої заперечення проти позовної заяви.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130, 223 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Неповідомлення судом учасника справи про розгляд справи є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішеннях від 27.06.2017 у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03.10.2017 у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
З огляду на наведене, та зважаючи на те, що судом першої інстанції розглянуто справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо вирішення справи по суті спору колегія суддів зазначає наступне.
Судом установлено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 05.03.2002.
17.10.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/1179/82/1557, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 510000 грн. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 , передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.04.2011 у справі № 2-375/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, розірвано договір № 014/1179/82/1557 від 17.10.2007, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 910546,62 грн., та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_6 .
25.09.2015 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/1179/82/1557 від 17.10.2007 та за договором іпотеки від 17.10.2007, укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1
25.09.2015 між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/1179/82/1557 від 17.10.2007 та за договором іпотеки від 17.10.2007, укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1
25.09.2015 між «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_3 укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/1179/82/1557 від 17.10.2007 та за договором іпотеки від 17.10.2007, укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1
22.01.2016 приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_5
15.02.2016 на підставі заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про зняття з реєстраційного обліку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
23.02.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування спірної квартири.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.03.2016 № 55625540, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2016 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017, у справі № 826/5882/16 задоволено позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , до Дарницького районного відділу державної міграційної служби в м. Києві, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві внести до карток реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання зазначеної особи шляхом внесення запису « скасовано» та штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, та надіслати до реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 14.06.2018 задоволено касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві внести до карток реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання зазначеної особи шляхом внесення запису «скасовано» та штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, та надіслати до реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а справу в цій частині направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий розгляд.
В іншій частині - визнання протиправними дій Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 позовну заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної міграційної служби в м. Києві, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду за заявою позивача.
Крім того, судом установлено, що постановою Київського апеляційного суду від 25.05.2024 у справі № 753/13280/16-ц (зміст постанови апеляційного суду міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень), до розгляду якої і було зупинено провадження у цій справі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2022 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 ; виселено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі у справі № 753/13280/16-ц, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до ОСОБА_5 як до фізичної особи не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за нею права власності на предмет іпотеки також не було. Так само, як і не було у неї достатнього обсягу повноважень (права власності) для дарування цього предмета іпотеки ОСОБА_3 . Прийнявши спірну квартиру у якості подарунку від ОСОБА_5 , яка не набула на неї права власності у встановленому законом порядку, ОСОБА_3 , як обдарований, теж не набув право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою, він став її володільцем, однак право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належать позивачці, як її власниці.
Апеляційний суд зазначив, що позовна вимога щодо витребування спірної квартири з володіння кінцевого набувача, тобто ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на те, що таке задоволення є пропорційним меті захисту прав позивачки, враховуючи, зокрема, те, що вимоги закону до відчуження іпотечного майна та прав вимоги за кредитним й іпотечним договорами були або мали бути відомими ОСОБА_3 , ці вимоги є чіткими та доступними, а їхня дія - передбачуваною.
Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 із спірної квартири, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , якою користуються відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , чим створюють перешкоди власнику у користуванні її квартирою, а тому такі підлягають виселенню.
Предметом розгляду у справі, що переглядається, є усунення перешкод ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , яка на даний час є неповнолітньою, у користуванні квартирою АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_1 , та вселення до цієї квартири.
Згідно зі ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.
У п.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 в справі № 761/5115/17 вказано, що «одним зі способів захиступрава користування майном є припинення дії, яка це право порушує (п.3 ч.2 ст.16 ЦК України) - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним, зокрема і у випадку, коли перешкоди у здійсненні зазначеного права чинить власник майна».
По своїй суті позов про вселення є різновидом негаторного позову, і тому коли в особи відсутнє право власності чи речове право на чужу річ, такий позов задоволений бути не може.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені ( ч.5 ст.82 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 в справі № 753/11000/14-ц зазначено, що преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справи. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесення преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.
У постанові Окружного адміністративного суду від 29.12.2016, якою визнано протиправними дії Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 зі спірної квартири, встановлено незаконність виселення малолітньої ОСОБА_2 зі спірної квартири без відповідного рішення суду про виселення, або про позбавлення права власності на житлове приміщення, чи позбавлення права користування спірним житловим приміщенням.
Отже, встановивши незаконність виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 , відсутність рішення суду про визнання позивач та її неповнолітню дочку такими, що втратили право користування спірною квартири або виселення їх зі спірної квартири, яка ОСОБА_1 придбана не за кредитні кошти, а також наявність перешкод з боку ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 у відновленні права користування цією квартирою, колегія суддів дійшла висновку про доведення позивачем її порушеного права та порушеного права неповнолітньої ОСОБА_2 на користування спірною квартирою, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.
Таким чином наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 .
Що стосується доводів апелянта в тій частині, що у позивача відсутні підстави для вселення в спірну квартиру, оскільки вона не є власником цієї квартири, не є членом сім'ї власника квартири, яким апелянт вважає ОСОБА_3 , не можуть бути прийняті в якості підстав для відмови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , оскільки встановлено незаконність виселення останніх зі спірної квартири..
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Єгоровим Олександром Федоровичем, задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Вселити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до квартири АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дублікат ключів від квартири АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 2501,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 9 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: В.В. Саліхов
А.М. Стрижеус