11 лютого 2026 року м. Київ справа №320/24035/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024»
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» (позивач/ ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач/ ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення №0137309/0706 від 26.11.2024, №0137310/0706 від 26.11.2024 та № 0137311/0706 від 26.11.2024, прийняті ГУ ДПС у м. Києві на підставі акта №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089 від 23.10.2024 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ВІНКЛЕНД ЛАЙН».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі №320/24035/25. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні у справі, витребувано від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення.
Підготовче засідання, призначене на 03 вересня 2025 року відкладено на 24 вересня 2025 року для надання сторонами у справі витребуваних судом документів.
У судовому засіданні 24 вересня 2025 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті.
У судовому засіданні сторонами у справі заявлені клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, протокольною ухвалою суду від 24.09.2025 вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає, що копію наказу та направлення на проведення позапланової документальної перевірки не отримував, про проведення перевірки позивач дізнався вже після її проведення та прийняття податкових повідомлень-рішень.
Позивач стверджує, що не порушував жодних норм податкового та іншого діючого законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності. Посилається на те, що позивачем укладено у 2024 році ряд договорів комісії, відповідно до умов яких комісіонери протягом 2024 року здійснили придбання та реалізували доставку на митну територію України товар, передали його у власність позивача, який здійснив всі необхідні платежі для його митного оформлення. ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» на підставі проведених фінансово-господарських операцій з ввезення на митну території України товару, в декларації ПДВ за серпень 2024 року визначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 69452730 грн. Сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 69452730 грн. підтверджується фінансово-господарськими документами.
30 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління ДПС у м.Києві подано відзив на позов (зареєстрований 01.07.2025).
Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.
Відповідач зазначає, під час перевірки не надано жодних підтверджуючих первинних документів, зокрема: договори з додатками, акти виконаних робіт (наданих послуг), накладні, МД, товарно-транспортні накладні, СМR, платіжні доручення, банківські виписки, первинні документи, які мають відношення щодо формування від'ємного значення з ПДВ за перевіряємий період регістри бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, обороти по рахунку, аналізи та картки рахунків), в яких відображені господарські операції, проведені підприємством за перевіряємий період.
Як зазначає відповідач, за результатом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено Акт від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07- 06-02-19/44385089. З метою вручення акта платнику, на податкову адресу ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА» направлено лист від 16.10.2024 (№0600973264130) з повідомленням про запрошення №37648/Ж12/26-15-07-06-02-09 від 15.10.2024 для підписання акту. У зв'язку з неявкою директора ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» для підписання та отримання акта документальної позапланової невиїзної перевірки, контролюючим органом складено Акт від 23.10.2024 №9505/ж6/26-15-07-06-02-20 «Про неможливість вручення та підписання акта». Примірник акта перевірки направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення №0600975659655 від 23.10.2024 на податкову адресу платника. Згідно відмітки - лист повернувся за закінченням терміну зберігання. Податкові повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення №0600987151657 від 26.11.2024 на податкову адресу платника. Згідно відмітки - лист повернувся за закінченням терміну зберігання 29.11.2024.
За посиланнями відповідача, у порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на вартість товарів, які були придбані з ПДВ та використані в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю на загальну суму на суму 338 792 025 грн., крім того ПДВ 67 758 405 гривень. Крім того, ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» порушено п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2024 року на загальну суму 1 694 325 гривень.
У додаткових поясненнях позивач зазначає, місцезнаходження ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» з 01.10.2023 до 25.10.2024: м. Київ, вул.Куренівська, 21, офіс 2/3. За даною адресою ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» орендувало офісне приміщення відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення №01/10/23/2 від 01.10.2023. Рішенням учасника від 25.10.2024 №25/10 прийнято рішення звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_1 з 28.10.24 та призначити на посаду директора Хуцішвілі Н. Також змінено місцезнаходження Товариства та новим місцезнаходженням визначено адресу: 08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92-94, корпус 2. Крім того, вирішено змінити найменування Товариства, новим найменуванням стало ТОВ «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024».
25 жовтня 2024 року відповідно до Договору купівлі-продажу від 25.10.2024 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі від 25.10.2024, ОСОБА_1 передано у власність покупцю СТЕЛЛАР СТАР ЛТД (Республіка Маршаллові Острови) частку у статутному капіталі у розмірі 100%. Таким чином, з 25.10.2024 місцезнаходження ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН»: 08134, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92-94, корпус 2.
Як вказує позивач у додаткових поясненнях, перевірка контролюючим органом проведена неправомірно, з порушенням процедури, передбаченої п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, контролюючим органом незаконно створено умови, за яких ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» було позбавлено можливості вчасно надати відповідні документи для перевірки.
Згідно акту перевірки №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089 від 23.10.2024, копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 07.10.2024 №6692-п та повідомлення про проведення перевірки від 07.10.2024 №2238/26-15-07-06-02-18 направлено 07.10.2024 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0411639493741 на податкову адресу підприємства: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд 21, кв. 2/3. Поштове відправлення за №0411639493741, вручено ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАИН» 22.10.2024, про що також вказує контролюючий орган в акті перевірки. За посиланнями позивача, контролюючий орган мав право розпочати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» не раніше 07.11.2024 (30 календарних днів з дати надсилання повідомлення та наказу), але незважаючи на це, ГУ ДПС у м. Києві перевірку розпочато 10.10.2024, в порушення норм Податкового кодексу України. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, то завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
22 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у м. Києві, на виконання вимог ухвали суду, подані пояснення та документи (зареєстровано 24.09.2025).
У вказаних поясненнях відповідач зазначає, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою вручення копії наказу від 25.09.2024 № 6368-п та ознайомленням з направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код 44385089) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2024 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, квітень, травень, червень, липень 2024 року, 03.10.2024 здійснено вихід за податковою адресою платника, а саме: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3 (відповідно до документа підтвердження про державну реєстрацію).
За вказаною податковою адресою, посадові особи ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код 44385089) та підприємство відсутні. Даний факт зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 03.10.2024 03.10.2024 № 8807/ж6/26-15-06-02-20, який було відправлено разом з листом від 04.10.2024 № 80775/6/26-15-07-06-02-09 на податкову адресу підприємства поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600970351938. Станом на дату завершення перевірки (16.10.2024), інформація щодо вручення поштового відправлення за № 0600970351938 - вручено 22.10.2024.
Крім цього, до ГУ Національної поліції у м. Києві було направлено запит на встановлення місцезнаходження засновників та посадових осіб платника податків від 04.10.2025 № 29426/5/26-15-07-06-02-06. На вищевказаний запит ГУ Національної поліції у м. Києві листом вх. № 51355/5 від 28.10.2025 надано відповідь, згідно з якою підприємство за адресою: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3 не знаходиться (копія додається).
У зв'язку з цим відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКЛЕНД ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 44385089) (далі - ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН») з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2024 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, квітень, травень, червень, липень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2024 № 9274961430). Копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2024 № 6692-п та повідомлення про проведення перевірки від 07.10.2024 № 2238/26-15-07-06-02-18 направлено 07.10.2024 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0411639493741 на податкову адресу підприємства: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3. Інформація щодо вручення поштового відправлення за № 0411639493741 - вручено 22.10.2024».
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі службових посвідчень від 18.11.2021 №02644, від 18.11.2021 №022501 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2024 №6692-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (нова назва - «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024»), код ЄДРПОУ 44385089) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2024 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, квітень, травень, червень, липень 2024 року, результати якої оформлені актом від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089.
За висновками акта перевірки від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089 перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні у Декларації за серпень 2024 року від'ємного значення з ПДВ встановлено порушення платником податків:
1. п. 44.1, п. 44.6 ст.44, п.189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, пп. «г» п.198.5 ст.198 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 69 452 730 грн., в т.ч. серпень 2024 року на суму 69 452 730 гривень.
2. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на вартість товарів, які були придбані з ПДВ (ввезені на митну територію України з відповідною сплатою ПДВ, нарахованим митним органам), та по яких встановлено факт їх відсутності (використання в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю) на суму 338 792 025 грн., крім того ПДВ 67 758 405 гривень.
3. п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.
На підставі акта перевірки від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 26.11.2024 №0137311/0706, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1021 грн.;
- від 26.11.2024 №01378310/0706, відповідно до якого до позивача застосований штраф у розмірі 3400,00 грн.;
- від 26.11.2024 №0137309/0706, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2024 року на 69452730 грн.
ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» подано до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024 №№01378310/0706, №0137311/0706, №0137309/0706.
Рішенням Державної податкової служби України від 12.02.2025 №4138/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без розгляду.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відтак, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктами 79.2, 79.3, 79.5 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України слідує, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Так, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 04 вересня 2020 року № 470 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статей 77 та 79 Кодексу підрозділи територіального органу ДПС, які здійснюють (очолюють) документальну планову або позапланову невиїзну перевірку, забезпечують надіслання (вручення) платнику податків (його представнику) у порядку та терміни, визначені Кодексом, копії наказу про проведення документальної планової/позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, складеного за формою згідно з додатком 3 - при проведенні документальної планової невиїзної перевірки, а при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки - згідно з додатком 4 до цих Методичних рекомендацій.
Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз'яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Необхідно також врахувати, що у разі виникнення необхідності зміни виду документальної перевірки (з виїзної на невиїзну) доцільно забезпечити безумовне дотримання вимог щодо організації та проведення невиїзних документальних перевірок, які встановлені статтею 79 Кодексу, а також відповідно статтями 77 та 78 Кодексу в частині, зокрема, надіслання (вручення) платнику податків у визначені терміни належним чином оформлених повідомлення та копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, а також скасування або внесення змін до раніше прийнятого рішення про проведення документальної виїзної перевірки.
Отже ключовим у справі, що розглядається є встановлення чи забезпечив контролюючий орган завчасне надіслання повідомлення та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачу та спосіб такого надіслання.
Так, судом встановлено, наказом Головного управління ДС у м. Києві від 25.09.2024 №6368-п призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 44385089) з 03.10.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою вручення копії наказу від 25.09.2024 № 6368-п та ознайомленням з направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код 44385089) 03.10.2024 здійснено вихід за податковою адресою платника, а саме: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3.
За вказаною податковою адресою, посадові особи ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код 44385089) та підприємство відсутні. Даний факт зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 03.10.2024 03.10.2024 № 8807/ж6/26-15-06-02-20, який було відправлено разом з листом від 04.10.2024 № 80775/6/26-15-07-06-02-09 на податкову адресу підприємства поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0600970351938.
У зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою та неможливістю проведення виїзної перевірки, податковим органом прийнято наказ від 07.10.2024 № 6692-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.
Копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2024 № 6692-п та повідомлення про проведення перевірки від 07.10.2024 № 2238/26-15-07-06-02-18 направлено 07.10.2024 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0411639493741 на податкову адресу підприємства: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3.
Інформація щодо вручення поштового відправлення за № 0411639493741 - вручено 22.10.2024.
Суд акцентує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом за результатами проведеної невиїзної перевірки позивача, яка призначена наказом від 07.10.2024 №6692-п.
Вказана документальна позапланова невиїзна перевірка, призначена наказом від 07.10.2024 №6692-п, проводилась у період з 10.10.2024 по 16.10.2024, що підтверджується актом «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 44385089) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2024 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, квітень, травень, червень, липень 2024 року» від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089.
З огляду на матеріали справи, контролюючим органом не надано доказів завчасного направлення на адресу ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» повідомлення та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Як вказує відповідач, копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2024 № 6692-п та повідомлення про проведення перевірки від 07.10.2024 № 2238/26-15-07-06-02-18 направлено 07.10.2024 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0411639493741, тобто фактично напередодні початку проведення невиїзної перевірки.
Крім того, з вказаного вище акта перевірки від 23.10.2024 №115646/Ж5/26-15-07-06-02-19/44385089 також слідує, що копія наказу від 07.10.2024 № 6692-п вручено 22.10.2024, тобто вже після завершення перевірки.
Також, з огляду на матеріали справи, в ході проведення перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600970350478 на податкову адресу підприємства: 04073, М. КИЇВ, ВУЛ. КУРЕНІВСЬКА, БУД. 21, КВ. 2/3 ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» направлено лист «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» від 08.10.2024 № 35701/ж12/26-15-07-06-02-09, який також отриманий платником податків вже після завершення перевірки.
У ході судового розгляду судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів надіслання контролюючим органом в електронний кабінет позивача або іншим чином повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і копії наказу та отримання їх позивачем.
Окрім того, відповідачем не надано суду доказ виконання вимог пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України щодо надіслання платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Зокрема, належним та допустимим доказом надіслання платнику податків документу в електронний кабінет є квитанція про доставку. Однак, такого документу відповідачем не надано.
Враховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.
Суд акцентує, контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об'єктивного розгляду зібраної інформації.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов'язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.
Оцінюючи причинно - наслідковий зв'язок між встановленими процедурними порушеннями та законністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов'язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).
Вказане свідчить про позбавлення платника податку права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки.
Поряд з цим, висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, документів щодо проведених протягом перевіряємого періоду господарських операцій із контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ.
Надаючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує таке.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Разом із тим Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 20 квітня 2021 року та 11 липня 2023 року у цій же справі № 560/1158/20), що положення пункту 44.6 статті 44 ПК України, визначаючи наслідки ненадання документів під час перевірки, не обмежують процесуального права платника подати такі документи у судовому процесі, якщо вони існували на момент формування звітності.
Тобто, норма пункту 44.6 статті 44 ПК України має значення для фіксації факту відсутності документів у момент перевірки, але не позбавляє суд можливості оцінити такі документи у межах судового доказування, якщо буде встановлено, що вони реально існували в перевірюваний період.
Разом із тим судовим розглядом встановлено, що під час проведення документальної планової перевірки позивач не надав контролюючому органу первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, а також не долучив їх до заперечень на акт перевірки з об'єктивних причин, зокрема, як зазначалося вище, з причин отримання наказу про проведення перевірки та запиту про надання документів вже після закінчення проведення такої перевірки.
При цьому позивачем надано до матеріалів справи документальне підтвердження формування суми від'ємного значення податку на додану вартість за перевіряємий період.
Так, пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Згідно із пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
За приписами підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Абзацом першим пункту 201.12 статті 201 ПК України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Так, з огляду на матеріали справи, ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» укладено ряд договорів комісії.
01 березня 2024 року ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (Комітент) укладено договір комісії №01-03-2024 з ТОВ «АПОЛТЕР ЛАЙТ» (Комісіонер), відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори і зробити за рахунок і в інтересах Комітента такі операції - знаходити за межами митного кордону України і реалізовувати доставку на митну територію України товару, який необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Комісіонер зобов'язаний самостійно провести всю необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти товар, необхідний Комітенту на умовах, найбільш вигідних для Комітента, згідно існуючого контракту купівлі-продажу (поставки) №АL-0-032024 від 01.03.24 придбати та передати товар у власність Комітента. Вантажоотримувачем товару є комітент. На основі контракту, складеного з Продавцем товару, за кошти Комісіонера купити іноземну валюту на території України і провести розрахунки з Продавцем-нерезидентом у відповідності з умовами і в валюті, обумовленими в контракті купівлі-продажу між Комісіонером і Продавцем. Після виконання обов'язків надати Комітенту звіт про виконання обов'язків згідно Договору з доданням документів, що підтверджують виконання обов'язків.
Комітент зобов'язаний після виконання Комісіонером умов п.2.1.2 цього Договору, підтвердити вартість товару. Прийняти товар, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.
18 березня 2024 року ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (Комітент) укладено договір комісії №18-03-2024 з ТОВ «АПОЛТЕР ЛАЙТ» (Комісіонер), відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори і зробити за рахунок і в інтересах Комітента такі операції - знаходити за межами митного кордону України і реалізовувати доставку на митну територію України товару, який необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Комісіонер зобов'язаний самостійно провести всю необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти товар, необхідний Комітенту на умовах, найбільш вигідних для Комітента, згідно існуючого контракту купівлі-продажу (поставки) № АL -0-032024 від 18.03.24 придбати та передати товар у власність Комітента. Вантажоотримувачем товару є комітент. На основі контракту, складеного з Продавцем товару, за кошти Комісіонера купити іноземну валюту на території України і провести розрахунки з Продавцем-нерезидентом у відповідності з умовами і в валюті, обумовленими в контракті купівлі-продажу між Комісіонером і Продавцем. Після виконання обов'язків надати Комітенту звіт про виконання обов'язків згідно Договору з доданням документів, що підтверджують виконання обов'язків.
Комітент зобов'язаний після виконання Комісіонером умов п.2.1.2 цього Поговору, підтвердити вартість товару. Прийняти товар, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.
15 серпня 2024 року ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (Комітент) укладено договір комісії №01/08 з ТОВ «ТЕКСТИЛЬ ТРЕЙДИНЕ» (Комісіонер), відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори, а також за рахунок і в інтересах Комітента придбавати у нерезидентів України одяг, взуття, текстильні товари тощо, який необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Комісіонер зобов'язаний: самостійно провести всю необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти товар, необхідний Комітенту на умовах, найбільш вигідних для Комітента; згідно існуючого контракту купівлі-продажу (поставки) №02/07 від 24.07.2024, укладеного з TRADING BRIDGE Sp.z.o.o., Республіка Польща придбати товару власність Комітента. Виконати всі необхідні митні й інші формальності, пов'язані із ввозом товару на митну територію України, для чого він має право укласти від свого імені договір з підприємством-декларантом (митним брокером), із власником митних (ліцензованих) складів і інші подібні договори. Комісіонер має право робити всі необхідні платежі для митного оформлення товару, у разі якщо Комітент не має можливості здійснити такі платежі, хоча виконання яких належить Комітенту. Вантажоотримувачем товару є комітент. На основі контракту, складеного з Продавцем товару, за кошти Комісіонера купити іноземну валюту на території України і провести розрахунки з Продавцем-нерезидентом у відповідності з умовами і в валюті, обумовленими в контракті купівлі-продажу між Комісіонером і Продавцем.
Комітент зобов'язаний після виконання Комісіонером умов п.2.1.2 цього Договору, підтвердити вартість товару. Прийняти товар, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.
16 серпня 2024 року ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (Комітент) укладено договір комісії №05/08 з ТОВ «ТЕКСТИЛЬ ІМПЕКС» (Комісіонер) відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори, а також за рахунок і в інтересах Комітента придбавати у нерезидентів України одяг, взуття, текстильні товари тощо, який необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Комісіонер зобов'язаний: самостійно провести всю необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти товар, необхідний Комітенту на умовах, найбільш вигідних для Комітента; згідно існуючого контракту купівлі-продажу (поставки) №02/07ТІ від 24.07.2024, укладеного з SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA OBERON (OBERON SP.Z. O.O. ), Республіка Польща придбати товару власність Комітента. Виконати всі необхідні митні й інші формальності, пов'язані із ввозом товару на митну територію України, для чого він має право укласти від свого імені договір з підприємством-декларантом (митним брокером), із власником митних (ліцензованих) складів і інші подібні договори. Комісіонер має право робити всі необхідні платежі для митного оформлення товару, у разі якщо Комітент не має можливості здійснити такі платежі, хоча виконання яких належить Комітенту. Вантажоотримувачем товару є комітент. На основі контракту, складеного з Продавцем товару, за кошти Комісіонера купити іноземну валюту на території України і провести розрахунки з Продавцем-нерезидентом у відповідності з умовами і в валюті, обумовленими в контракті купівлі-продажу між Комісіонером і Продавцем.
Комітент зобов'язаний після виконання Комісіонером умов п.2.1.2 цього Договору, підтвердити вартість товару. Прийняти товар, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.
16 серпня 2024 року ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» (комітент) укладено договір комісії №06/08 з ТОВ «ТЕКСТИЛЬНА ЕРУПА» (комісіонер) відповідно до умов якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені відповідні договори, а також за рахунок і в інтересах Комітента придбавати у нерезидентів України одяг, взуття, текстильні товари тощо, який необхідний Комітенту у відповідності з технічними і якісними характеристиками за найменуваннями і у кількості, а також здійснювати всі необхідні платежі для митного оформлення товару. Комісіонер зобов'язаний: самостійно провести всю необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти товар, необхідний Комітенту на умовах, найбільш вигідних для Комітента; згідно існуючого контракту купівлі-продажу (поставки) №01/07ТС від 24.07.2024, укладеного з SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA OBERON (OBERON SP.Z. O.O. ), Республіка Польща придбати товару власність Комітента. Виконати всі необхідні митні й інші формальності, пов'язані із ввозом товару на митну територію України, для чого він має право укласти від свого імені договір з підприємством-декларантом (митним брокером), із власником митних (ліцензованих) складів і інші подібні договори. Комісіонер має право робити всі необхідні платежі для митного оформлення товару, у разі якщо Комітент не має можливості здійснити такі платежі, хоча виконання яких належить Комітенту. Вантажоотримувачем товару є комітент. На основі контракту, складеного з Продавцем товару, за кошти Комісіонера купити іноземну валюту на території України і провести розрахунки з Продавцем-нерезидентом у відповідності з умовами і в валюті, обумовленими в контракті купівлі-продажу між Комісіонером і Продавцем.
Комітент зобов'язаний після виконання Комісіонером умов п.2.1.2 цього Договору, підтвердити вартість товару. Прийняти товар, сплатити митні платежі, мито, податок на додану вартість при митному оформленні товару (якщо ці платежі не сплачені Комісіонером) і виплатити Комісіонеру винагороду за здійснену послугу.
До матеріалів справи позивачем надані копії звітів комісіонера по виконанню договорів комісії, платіжних інструкцій щодо сплати митного оформлення, вантажно-митних декларацій, інвойсів, пакувальних листів, міжнародних товарно-транспортних накладних.
Отже, судом з'ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні.
За приписами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.
Згідно з частиною першою статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у цій справі первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.
Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 квітня 2024 року у справі №640/21773/22, від 2 квітня 2024 року у справі №320/16177/23, від 3 жовтня 2023 року у справі №640/16289/22, від 9 квітня 2025 року у справі №320/42204/23, від 8 травня 2025 року у справі 320/10726/24.
Позивачем для підтвердження задекларованих ним показників податкового кредиту, сформованого виключно за рахунок операцій з ввезення на територію України товарів, та від'ємного значення податку на додану вартість з серпень 2024 року надано документи - митні декларації, які містять відомості про розміри сплаченого податку на додану вартість у складі митних платежів.
Враховуючи викладене у сукупності, приймаючи до уваги, що контролюючим органом не дотримано вимог статті 79 Податкового кодексу України при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача, у свою чергу, матеріали справи містять документальне підтвердження формування суми від'ємного значення податку на додану вартість, задекларованих позивачем, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ВІНКЛЕНД ЛАЙН» податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У даній справі суд, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд враховує необхідність встановлення правової природи правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначається норма права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У висновку, суд визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024 №0137309/0706, №0137310/0706, № 0137311/0706, оскільки такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 30280 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.11.2024 №0137309/0706, №0137310/0706, № 0137311/0706.
3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 30280 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.) стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛАР ВНЛ 2024» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.