30 січня 2026 року м. Київ справа №320/53880/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.06.2024 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : проходження військової служби з 12.04.1981 по 22.04.1983 рр. , роботи в колгоспі «Жовтень» з 15.04.1988 по 25.11.1988 рр., роботи в продовольчому кооперативі «Примор'є» з 01.12.1988 по 03.02.1992 рр.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 12.06.2024 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Відповідно до листів відповідача за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 12.04.1981 р. по 22.04.1983 р. згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки «по-батькові» ОСОБА_1 у військовому квитку не відповідає паспортним даним, період роботи в колгоспі з 15.04.1988 р. по 25.11.1988 р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття, період роботи з 01.12.1988 р. по 03.02.1992р., оскільки дата в наказі на прийняття на роботу календарно не відповідає даті наказу про прийняття. Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю страхового стажу, який необхідний для призначення пенсії за віком. Позивач вважає дії пенсійного органу протиправними, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, між тим, на Позивача не покладено обов'язок нести відповідальність за неточність, або неповноту внесених до трудової книжки відомостей. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов та призначити їй пенсію за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України. що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , виданим Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
12.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем, з урахуванням принципу екстериторіальності, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
11.08.2024 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем, з урахуванням принципу екстериторіальності, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Відповідно до листів відповідача за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 12.04.1981 р. по 22.04.1983 р. згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки «по-батькові» ОСОБА_1 у військовому квитку не відповідає паспортним даним, період роботи в колгоспі з 15.04.1988 р. по 25.11.1988 р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття, період роботи з 01.12.1988 р. по 03.02.1992р., оскільки дата в наказі на прийняття на роботу календарно не відповідає даті наказу про прийняття на роботу.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Як встановлено судом, підставою відмови Позивачу у призначенні пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу, так, відповідно до рішенням контролюючого органу Пенсійного фонду України страховий стаж ОСОБА_1 становить - 13 років 9 місяців 24 дні.
При цьому до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період проходження військової служби з 12.04.1981 р. по 22.04.1983 р., період роботи з 15.04.1988 р. по 25.11.1988 р. період роботи з 01.12.1988 р. по 03.02.1992р.
Щодо незарахування до страхового стажу позивачу періоду роботи з 15.04.1988 р. по 25.11.1988 р., періоду роботи з 01.12.1988 р. по 03.02.1992р. та періоду проходження військової служби з 12.04.1981 р. по 22.04.1983 р., суд зазначає таке.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що із копії трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що записи, що стосуються вищевказаних періодів роботи містять необхідні відомості про роботу, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату переведення з посади, зазначення відомостей, на підставі чого внесено відповідні записи (номери та дати наказів), а також містяться відповідні печатки.
Крім того суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності.
Достовірність вищенаведених записів сумнівів не викликають.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки, яка підтверджує факт роботи позивача за не зараховані періоди, та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із не зарахуванням періодів його роботи на підставі записів трудової книжки, що призвело до обчислення пенсійним органом загального страхового стажу в меншому розмірі від фактично наявного.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки, якими підтверджується страховий стаж позивача в спірні періоди роботи не містять виправлень, недійсними судом не визнавались.
Суд звертає увагу, під час розгляду заяви Позивача контролюючий орган відмовляючи у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача, послався виключно на формальні ознаки записів у трудовій книжці (дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття), не спростувавши при цьому сам факт перебування позивача у трудових правовідносинах та не вживши заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, як того вимагає закон.
Також пунктом 4 трудової книжки Позивача, зазначається період проходження останнім військової служби з 12.04.1981 по 22.04.1983, що не заперечується Відповідачем.
Таким чином, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо неврахування спірних періодів трудового стажу є формальними, непропорційними та такими, що не відповідають принципу верховенства права і завданню пенсійного забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
З метою ефективного поновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.06.2024 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : проходження військової служби з 12.04.1981 по 22.04.1983 рр. , роботи в колгоспі «Жовтень» з 15.04.1988 по 25.11.1988 рр., роботи в продовольчому кооперативі «Примор'є» з 01.12.1988 по 03.02.1992 рр.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 26 статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.06.2024 з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : проходження військової служби з 12.04.1981 по 22.04.1983 рр. , роботи в колгоспі «Жовтень» з 15.04.1988 по 25.11.1988 рр., роботи в продовольчому кооперативі «Примор'є» з 01.12.1988 по 03.02.1992 рр.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн., 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.