11 лютого 2026 року м. Мукачево Справа №303/7145/19
6/303/40/26
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Гангур О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лящевського О.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,
Державний виконавець Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лящевський О.Р. (далі - Державний виконавець) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом від 01.04.2020 №303/7145/19.
Необхідність задоволення подання обґрунтовується доводами про те, що на виконанні в територіальному органі виконавчої служби перебуває виконавче провадження №61909103 з примусового виконання виконавчого листа №303/7145/19, виданого 01.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 5099,45 доларів США.
У зв'язку з ухиленням боржника від виконання вказаного зобов'язання та невжиття ним заходів щодо його виконання, виникла необхідність у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за кордон.
У відповідності до приписів ч. 4 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Поряд з цим, у судове засідання 11 лютого 2026 року Державний виконавець не з'явився.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.
На примусовому виконанні Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавчий лист №303/7145/19, виданий 01.04.2020 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 5099,45 доларів США за розпискою від 10 вересня 2018 року.
24.04.2020 головним державним виконавцем Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Резуненко Мар'яною Анатоліївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Надалі дане виконавче провадження було передано за належністю до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки зареєстрованим місцем проживання боржника є АДРЕСА_1 .
У поданні містяться посилання на те, що державним виконавцем вжито ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, однак вказані дії не забезпечили виконання боржником рішення.
По відношенню до вказаних фактичних обставин справи суд приймає до уваги наступне.
В статті 13 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.73 №2148-VIII встановлено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згадані вище права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших осіб і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.
Частиною першою статті 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною четвертою ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Системний аналіз наведених вище норм міжнародного та національного законодавства свідчить про те, що застосування судом обмеження права у вигляді виїзду фізичної особи за кордон має відбуватись з урахуванням його природи як конституційного права громадянина, яке встановлюється ст. 33 Конституції України, ст.313 Цивільного кодексу України та низкою міжнародних угод, які є частиною національного законодавства України, зокрема Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (статті 5, 8, 18 Конвенції).
Враховуючи правову природу права особи на вільне пересування як одного із основоположних прав людини і громадянина та переважно майновий характер цивільних спорів, можна дійти висновку про обмеження права на виїзд за кордон у порядку цивільного судочинства як виняткового заходу.
Частиною третьою статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Поряд з цим, підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 6 (частина 1, 2) названого Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду ; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що обов'язковою умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб).
При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, без надання суду достовірних даних про факт такого ухилення.
Крім того, у поданні не наведено доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, які б унеможливлювали виконання виконавчого листа №303/7145/19 від 1 квітня 2020 року, чи доказів, які підтверджують отриманням боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника, та інших документів, що виносились у ході виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а також те, що боржник виїжджає за кордон саме з метою ухилення від виконання такого рішення.
Обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми, вичерпані, не повинно застосовуватися, якщо не є конче необхідним і обґрунтованим.
Виходячи з матеріалів подання та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, залишився доказово непідтвердженим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є передчасним, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань.
За таких обставин, з урахуванням гарантованого конституційними нормами права особи на вільне пересування, у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 260, 441 Цивільного процесуального кодексу України,
1. У задоволенні подання державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лящевського О.Р. про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом від 01.04.2020 №303/7145/19 - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость